План лекції:
1. Властивості і примінення керамічних матеріалів;
2. Матеріали для отримання стаматологічного фарфору;
3. Приготування фарфорової маси;
4. Сітали.
1. Властивості і примінення керамічних матеріалів. Керамічні матеріали використовують у всіх галузях народного господарства. Вони мають високу механічну міцність, хімічну стійкість, високу ізносостійкість і вогнетривкість. З кераічних матеріалів, які використовують в ортопедичній стоматології приміняється: фарфор і сітали. З них виготовляють штучні зуби, вкладки, штучні коронки і покриття для металевих конструкцій зубних протезів (метарокераміка). Ці керамічні матеріали для стоматологів випускає завод "Полімер" в Санкт-Петербурзі.
2. Мінерали для одержання стоматологічного фарфору. Всі фарфорові маси, які приміняються в ортопедичній стоматології складаються з:
1) польового шпату (60-75%)
2) кварцу (15-35%)
3) каоліну (3-10%)
Процентне співвідношення цих компоненів може мінятися в залежності від призначення фарфорової маси. В склад маси входять обов'язково барвники. 1) Польовий шпат - являє собою основний компонент фарфорової маси. По хімічному складу являється складною сполукою, в природі зустрічається 3 різновидності польового шпату:
1. Калієвий (ортоказ)
2. Натрієвий (альбіт)
3. Кальцевий (аноріт)
Крім того в склад польового шпату входять різні домішки : оксид кальцію, заліза, титану. Найбільше примінення має калієвий польовий шпат, він складає основу всіх фарфорових мас. Вміст - 60-70%. Являється найбільш легкоплавким компонентом фарфорової мас. Густина - 2,5-2,8 г/см3. Твердість по Моосу - 6-6,5.
2) кварц - являється одним із основних компонентів фарфорової маси, надає підвищеної твердасті і хімічної інертності .Кварц являється однією з різновидностей кремнезему (Si02). Плавиться при температурі 1700 °С, густина- 2,65 г/см3 Твердість по Моосу-7. Вміст кварцу коливається від 5 до 35%. Він має здатність змінювати свою структуру при нагріванні до температури вище 500 С і збільшувати об'єм. Цим компенсується усадка керамічного виробу. Присутність кварцу у фарфоровій масі збільшує її в'язкість , але якщо великий вміст кварцу у фарфоровій масі то температура плавлення його збільшується.
3) каолін - біла глина , вміст її у фарфоровій масі коливається від 3-10%. Добавка білоі глини робить масу непрозорою , зменшує текучість. По хімічній природі каолін складна сполука , яка складається з окису алюмінію, двоокису кремнію і води. Густина-2,2-2,6 г/см, має незначну усадку, по шкалі Мооса твердість - 1-2 , температура плавлення 1300-1800 °С.

3. Приготування фарфорової маси. Подрібнюють компонент фарфорової маси і одержують шихту.
- з'єднують в певних співвідношеннях польовий шпат і кварц, плавлять, спікають і одержують фріту, її розмелюють і очищають від домішок;
- проводять помол каоліну і очищають від домішок ;
- з'єднують фріту і каолін у вигляді пасти на воді і добавляють барвники (солі золота і платини).
Різні частини фарфорового зуба виготовляють з мас різного співвідношення. Ріжучий край больш прозорий, містить больше польового шпату і кварцу. Шийка мутна, містить велику кількість каоліну і барвників. Сформовані зуби обпікають у вакуумних печах, де вакуум забезпечує більшу міцність фарфору; добавки надають масі спеціальних властивостей (двоокис титану та олово усуває прозорість маси ) .Такі добавки називають глушіями. Для пониження температури плавлення добавляюсь окис магнію і борну кислоту.
Особливості процесу обпікання керамічного виробу.
При нагріванні суміші (польовий шпат +каолін +кварц) першим плавиться польовий шпат, при подальшому нагріванні плавиться кварц і каолін, вся маса стає скловидною, при цьому процесі польовий шпат є плавнем. Фарфорова маса додернжуеться достатньої вердості, якщо компоненти добре очищені від домішок і розмелені до мілкодесперсного стану.
Фарфорові маси, які випускаються ромисловістю:
1. ФЛ-і - розроблена в Ї956 родит, складається з 2 фріт. Характеризується: широкою гамою кольорів, високою твердістю, температура плавлення 900 С.
2. Гамма - розроблена в 1978 році, складається з 3 фріт, рекомендують цю
масу для виготовлення вкладок і штучних коронок. В залежності від температури плавлення фарфорові маси поділяють:
1) тугоплавкі т (1300-1370 °С)
2) середньоплавкі ( 1090-1260 °С)
3) легкоплавкі т (870 - 1065 °С).
Тугоплавкі використовують для виготовлення штучних зубів, а середньоплавкі для коронок , вкладок, мостовидних протезів.По призначенню фарфорові маси поділяються :
1) Базисні або грунтові - призначені для моделювання внутрішнього шару коронки зуба.
2) Дентинні - заповнюють середній шар коронки.
3) Емалеві або скловидні - приміняються для виготовлення
зовнішнього шару коронки зуба , цей шар повинен бути прозорий.
Фізико-механічні властивості фарфорових мас :
1. Густина - 2,6-2,8 г/см3.
2. Твердість - 400-600 кг/сила
мм2
3. Температура плавлення 900-1350 °С

4. Коефіцієнт теплового розширення 7-9*10"
5. Усадка при обпіканні - 15-42%.
Всі фарфорові маси при обпіканні дають значно велику усадку,щоб фіксувати цю усадку при моделюванні створюють форму великих розмірів , а кінцеву корекцію форми проводять після її обпікання.
4. СІТАЛИ.
Ці матеріали відносяться до групи матеріалів полікристалічного скла, які відрізняються високими фізико-хімічними властивостями : мала маса, велика міцність, велика твердість, термоскійкість,хімічна стійкість . Густина- 2,5-2,7 г/см3. Коефіцієнт термічного розширення - 9-30'10" . За кордоном подібні матеріали мають своі назви:
1) «Пірокерам» (США),
2) «Вітрокерам» ( ФРН ),
3) «Девітрокерам» (Японія ).
Ці матеріали приміняються для виготовлення коронок. Представником сіталів являється " Сікор " - він має високу міцність, відносно низьку температуру обпікання (800-960 °С), добрі естетичні показники.
Переваги сіталів перед фарфором.
1. В базисному шарі коронки не виникає тріщин, як це буває у фарфорі, в зв'язку з цим цю масу не піддають додатковому обпіканню.
2. Використання сікору зменшує час у виготовленні коронки, цим самим підвищує продуктивність праці зубного техніка.
3. Вироби із «Сікору» відрізняються високою міцністю.