Тема: Інформатика. Інформація.
Мета: сформувати в учнів знання в процесів і властивості інформації.
Тип уроку: лекція.
Обладнання: кодоскоп.
Наочність: плівки для кодоскопу: 1. План уроку;
2. Одиниці вимірювання об’єму інформації.
Тривалість 45 хвилин.

План уроку.
1. Інформатика.
2. Інформація і інформаційні процеси.
3. Оцінка і вимірювання інформації.
4. Поняття про сучасні засоби зберігання та опрацювання інформації.

Хід уроку.
1. Організаційна частина.
(Заходжу до класу, вітаюсь. Перевіряю відсутніх) (2 хв.)
2. Пояснення нового матеріалу.
(план уроку пояснюю за допомогою кодопроекції. Рис.1.)

Пізнаючи нвколишній світ, кожен із нас формує свої уявлення про нього. А це означає, що ви взнаєте щось нове, тобто одержуєте інформацію. З раннього дитинства всі ми беремо участь у процесах обміну інформацією. Запитання, відповіді, прохання і навіть посмішки – все це передавання інформації. Ми одержуємо інформацію, коли читаємо книжки, газети і журнали, слухаємо радіо або дивимося телевізор, слухаємо вчителя, батьків або товаришів.
Відповідно існує наукова дисципліна, яка вивчає закони і методи нагромадження, обробки і подання інформації. Це інформатика.
Тому приступаємо до розгляду першого питання плану.
1. Остання інформаційна революція призвела до появи цілого ряду нових областей теорії і практики, які пов’язані з вивчення технічних засобів, методів, технологій, що забезпечують приріст нових знань.
Одною з таких областей знань є інформатика.
Поняття "інформатика" виникло в 60-х роках в Франції для позначення області, що займається автоматизованою обробкою інформації за допомогою ЕОМ.
Виділення інформатики як самостійної сфери людської діяльності пов’язано, в першу чергу, розвитком комп’ютерної техніки.
Є багато визначень поняття "інформатика". Але ми дамо одне.

(повторюю означення ще раз, а учні записують його в зошит).
Інформатика дуже близька до технології оскільки відповідає на питання:
– Як накопичувати і зберігати інформацію?
– Як обробляти інформацію і надавати її в формі зручній для людини?
– Як використовувати обчислювальну техніку з найбільшою ефективністю?
– Як використовувати досягнення інших наук для створення нових засобів обчислювальної техніки?
– Як керувати технічними засобами за допомогою програми?
Тому не випадково предмет, вивченням якого займається інформатика, нерідко називають інформаційною технологією.
(розглянемо другий пункт плану)

2. Незважаючи на те, що людині постійно доводиться мати справу з інформацією, строго визначення цього поняття не існує.
Термін "інформація" походить від латинського informatio, що означає: "Відомості, роз’яснення".
(повторюю ще раз, а учні записують в зошити)
В наші дні людство накопичило величезну кількість інформації. Підраховано, що загальна сума людських знань у XVIII ст. подвоювалось  кожні 50 років. А зараз, в кінці XХ століття, об’єм  інформації подвоюється через кожні два роки.
Уявіть бібліотеку, що містить ці відомості! Але ж як сприймати і обробляти всю цю інформацію? Здібностей людини тут явно недостатньо. На допомогу їй приходять комп’ютери, які завдяки людині володіють великими можливостями з накопичення і обробки інформації.

Види інформації
Очима люди сприймають зорову інформацію про об’єкти. Це може бути текст книги, картина в музеї, географічна карта.
Органи слуху доставляють інформацію про об’єкти у вигляді звукової: мови, музики, голос.
Часто ми не замислюємося над тим, що запахи, які оточують нас, – це також дуже важлива інформація. Ми відчуваємо запахи завдяки органам нюху.
Інформація про смак об’єкту – результат дії органів смаку.
За допомогою органів дотику можна отримати інформацію, наприклад, про температуру об’єкта (гарячий він чи холодний), про стан поверхні (гладка чи ні, мокра чи суха).
Види інформації, які людина отримує з допомогою органів чуття називають органолептичною інформацією.
Вся діяльність людини пов’язана з переробкою інформації. Допомагають їй у цьому різноманітні технічні пристрої.
(Повторюю ще раз, учні записують в зошити)

Збір інформації
Не всяку інформацію можуть сприйняти органи чуттів. Невипадково про грубі, наближені обчислення говорять: "на око". Якби у нас не було так багато спеціальних приборів, то навряд чи людству вдалося би проникнути в таємниці живої клітини.
Для отримання недоступної інформації звичайним органом чуттів інформації про об’єкти широко використовуються технічні засоби, що називаються датчиками.
Прикладами таких датчиків є терези, термометр, гідрометр, барометр.
Будь-який точний вимірювальний прилад є датчиком, тобто пристроєм, що постачає інформацію.
Людина постійно займається обробкою вхідної інформації, перетворюючи її в вихідну.
Щоб інформація стала надбанням багатьох людей, необхідно мати можливість зберігати її не тільки в пам’яті однієї людини.
Древні люди увіковічували свої знання в малюнках, передавали усно в вигляді пісень, легенд. З часом з’явились більш доступні способи зберігання інформації: вузлики на шнурках, засічки на палицях, берестяні грамоти, листи на папірусі. Далі з’явились книги.
Процес пошуку нових, більш надійних і доступних способів зберігання інформації йде по сьогоднішній день. Сьогодні ми користуємося для цього самими ручними матеріалами: папером, фото- і кодоплівкою, магнітофоном аудіо- і відеострічкою, магнітними і оптичними дисками. Всі вони називаються "носій інформації".
(задиктовую, щоб учні записали в зошити)
Наприклад, книга, відеокасета є носіями інформації.

3. Розвиток людства був би не можливим без обміну інформацією. З давніх давен люди із покоління в покоління передавали свої знання.
Вони також намагались знайти різні способи обміну інформацією, що було життєво важливо. Для цього використовували голубів, подавали сигнали димом вогнищ і т.д. Сьогодні ми використовуємо інші способи передачі інформації, використовуючи для цього різні технічні прилади: телеграф, телефон, телевізор, радіо, комп’ютерні мережі.
В процесі передачі, інформація може спотворюватися або губитися. В сучасній техніці використовуються такі носії текстової інформації як намагнічені і світло-чутливі плівки, різні електронні схеми...
Складаючи інформаційну модель об’єкта або явища, ми повинні домовитись про те, як розуміти ті чи інші позначення. Людина, наприклад, записує одержане повідомлення з допомогою букв (символів мови). Існує мова глухонімих, де символами мови слугують визначені знаки. В таких випадках говорять, що основу мови складає алфавіт - кінцевий набір знаків (символів) будь-якої природи, з яких конструюється повідомлення на даній мові. Але, один і той же запис іноді може нести різну змістову інформацію.
Щоб уникнути плутанини, слід домовитись що до правил представлення інформації. Таке правило часто називають кодом.
(Повторяю ще раз, учні записують в зошити)

Для спілкування один з одним використовуємо код – українську мову. При розмові цей код передається звуками, а при письмі – буквами. Можна привести багато прикладів різних кодів для передачі інформації.
Найбільш вагомим для розвитку техніки виявляється спосіб представлення інформації з допомогою коду, що складається з двох символів: (0,1). Для зручності використання такого алфавіту домовимось називати будь-який з його знаків символом "біт" (від англійського "binary digit" – двійковий знак).

Більш крупнішою одиницею вимірювання об’єму інформації є байт.
1 байт = 8 біт
(Записую на дошці а учні в зошитах)
Домовимось вважати, що об’єм інформації, що міститься в одному символі, дорівнює одному байті. Тоді можна досить легко визначити об’єм інформації, що міститься в слові, в реченні, на сторінці. Прийнято також використовувати і більш крупніші одиниці вимірювання об’єму інформації.
(Пояснення провожу на кодопроекції (рис. 2))

4. Прийняту інформацію користувач може використовувати не одноразово. З цією метою він повинен зафіксувати її на матеріальному носії (магнітному, фото, кіно, …). Процес формування вихідного несистематичного числа інформації називається накопиченням інформації. Збереження інформації – це процес підтримки вихідної інформації у вигляді, що забезпечує надходження даних по запитам кінцевих користувачів у встановлені строки.

Обробку інформації слід відрізняти від перетворення, яке не змінює вихідну інформацію, але під час самої обробки інформації не обдумується, а лише перетворюється. Пристрій, з допомогою якого здійснюється обробка інформації називається процесом.
В сучасній техніці, як процесори, дуже часто використовуються великі інтегровані схеми, які називаються мікропроцесорами. Створення мікропроцесорів в 70-х  роках додало швидкого розвитку і призвела до другої електронної революції, яка вплинула на науково-технічний процес. Мікропроцесор разом з запам’ятовуючими пристроями і пристроями вводу-виводу інформації, які призначені для виконання конкретних функцій, називаються мікропроцесорною системою або мікрокомп’ютером, які є найбільш поширеним засобами збереження і обробки інформації.
Чи є до мене запитання?
Урок завершено. До побачення.