Мета виховного заходу: Виховати глибоке почуття любові до батьків родичів та близьких. Ознайомити дітей з оберегами української родини.
Звучить пісня "Рідна мати моя"
На фоні музики звучить вірш:
1-й учень:
Щасливий, хто рідну матір має,                  Ти все для матері дитина,
Хоч зморшки вкрили вже чоло.                  Ти ціль життя її і зміст,
На світ спокійно споглядає.                         Вона тобі вінки сплітає,
Не знає, що то в світі зло.                            Для тебе досягає звізд...
Для матері ти все дитина.                           Вона все дбає, пам'ятає,
Хоч ти розрісся, наче дуб.                           Готовить тисячі утіх,
Вона піклується тобою.                               Вона, як янгел-хоронитель,
Хоч в тебе сивіє вже чуб...                           Змете з дороги зло і гріх...
Вожатий:  Мати - найрідніша і найближча кожному з нас людина. Від неї ми одержуємо життя. Вона вчить нас людських правил, оживляє наш розум, вкладає у наші вуста добрі слова. Образ матері опоетизований у віршах, оспіваний в музичних творах, прославлений в казках і легендах. Перше слово, яке дитина вимовляє, це слово "мама". Мама - наша берегиня.
1-й учень:   Є не мало мам на світі,
Мами добрі, мами світлі.
Та одна є наймиліша
Хто така? Скажу вам я -
Рідна матінка моя.
2-й учень:  Можна все на світі зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі і хащі...
Тільки без мами не можна нізащо.
Бо найдорожче стоїть за словами -
В світі усе починається з мами.
1-й учень:   І коли згрубіла ваша мова, Їй     здобудьте ласку із грудей, Бережіть її від злого слова,
Бо найглибші рани від дітей.
Звучить пісня Ю. Рибчинського "Мамо"
- Діти, я вам зараз зачитаю одну історію, а ви уважно послухайте її, як би ви її оцінили?
Дві ягідки
- Андрію, синку, іди обідати, я он борщ зварила, - чується турботливий голос матері, яка звертається до п'ятнадця¬тирічного сина. Звідти - нічого.
- Іди, синку, а то охолоне, я уже і вкинула тобі, - ще ніжніше. Злазить із вишні. Іде. Щипнувши на ходу жменьку ягідок, ласує.
Увійшов у кухню. Останні дві вишні не доїв, поклав на стіл, сів обідати. Збігла хвилина, друга. Уже й тарілка порож¬ня, тільки голубий горобчик на дні - гарно розмальований. Добряче наївся. Смачний борщ. Підвівся. "Не зрозумів, - дуже невдоволеним голосом, - а де ці дві ягоди, що я поклав   отут? Тільки що були..." 
- Синку, я їх скуштувала, - зовсім не бачачи своєї вини, тихо мовила.
- Навіщо?! - очі люті, тіло аж трясеться. - Ти що, не могла вирвати собі?! Навіщо з'їла?! - був   чутний колючий голос аж на вулицю.
- Синку, та я ж... хотіла тільки спробувати, чи на вареники уже годяться... - ніби оправдувалась мати, хоч правди шукати їй було зовсім не потрібно.
- Навіщо? - не вгамовувався син. Лють не проходила, а ще більше накипала. - Нащо ти з'їла?!
- Андрійку, та що ж ти так... хіба ж... - хотіла вона щось доречне промовити, як він вхопив лозину, що трапилась на біду зразу ж під рукою - гусей вигонили - і лунко хлиснув матір по руці: р-раз, і червоне пасмо... - наче світ із місця зрушив!
О, Боже, як же це так буває! За що ж така "дяка"? За всю турботу, за таку ранню сивину, за те, як учила ходити, чи, може, тільки за отих дві ягідки... дві ягідки! Та чи можна подібне уявити..., а тут трапилось!
Сталося на світі жахливе, великий смуток стався - гіркіший від полину, колючищий від голки...
Плакала мати... Горіла до ліктя рука - ота сама рука, на котрій вона його, свого синочка, пестила, котрою годувала. О, Господи! "Син! Рідний син!.." А він вийшов, не озираючись, ІІ ніби нічого не сталося.
Розривало серце питання відчаю матері - тихе таке - аякже, | щоб не чули люди, бо ж рідний син - а вона його так любить! |1 Так любить... і після того - на руці синова "любов" - за все-все, за життя, що в муках подарувала... отак... одним разом і... "спасибі" таке. Чи схочеться жити за ту "вдяку", а треба:
син росте!.. І вона його любить!.. А він уже знов сидить на вишні... Та так рясно, так рясно та вишенька цьогоріч зародила, що аж сльозами заллєшся.
- Як назвали б ви вчинок Андрійка?
-    Як би ви поступили на його місці?
Інсценізація віршу Г. Вієру "Мамо, чому?"
Син:    Чому у тебе у косі ясна
Забіліла раптом сивина?
Мети:   Од любові, од тривог, надій:
Ти ж один у мене, сину мій.
Син:    . А в бабусі голова біліш –
То ж мене бабуся любить більш?
Мати: В неї діти - доньки і сини –
Додають, сердешній, сивини.
Син:       Чом же тітка сива, як зима? –  
В неї ж діток не було й нема? –
Мати:    Так синочку, біла геть вона,
Бо нудьгує цілий вік одна.
5-й учень: Я прокидаюсь рано - і рано, хоч ще не встаю, Тільки спросоння погляну, бачу
матусю свою. Мати - досвітня пташинка, здосвітку вік не зімкне. Ходить по хаті
навшпиньки,  щоб не збудити мене. Мати - то сонечко рідне, сонечко ясне, земне.
6-й учень:    Заспівай мені, мамо моя,
Як бувало колись над колискою,
Буду слухати, слухати я
І стояти в замрії берізкою.
Мами виконують колискову.
Вірш А. Костецького "Домашній твір".
Вітько - бідак, страждає так, аж здригує ногами!
Він за столом, він пише твір "Я помагаю мамі"
Старанно олівець гризе та супить брови грізно,
але нічого - хоч умри! - до голови не лізе...
Та ось тихесенько зайшла в його кімнату мама:
– Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.
– Ідея! - вигукнув синок, а мамі: "Ну й морока!
Сама іди! Я твір пишу. Роблю важкі уроки.
І мама вийшла, а Вітько швиденько пише в зошит:
"Я в магазин завжди ходжу, коли мене попросять.
Хвилин за десять мама знов: з'являється у дверях:
"Вітюнь, картопленьки начисть, а я зварю вечерю."
–Сама начисть! - кричить Вітько, та так, що ледь не лопне.
–Я твір пишу! Я зайнятий! Сама вари картоплю. 
Виходить мама, а синок писати знов сідає,
"Я мамі сам варю обід, сніданок і вечерю..."
Радіє син: "Не твір, а люкс! Оцінка буде гарна!
І геть не думає про те, що він радіє марно!
- А які різні професії у наших мам. Зараз мами нам розкажуть про свої професії.
{Розповіді мам)
Вожатий: Прислів'я та приказки - начебто написаний звіт правил, якими людина може користуватися в повсякденному житті.
Увійшли в прислів'я образи матері і дітей.
    Нема того краму, щоб купити маму.
    У сокола і діти соколята.
    Матері ні купити, ні заслужити.
    Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.
    Добре й ненці, як дитина в славі.
    Який кущ - така й калина, яка мати - така й дитина.
    Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого,    як мати дитині.
    На сонці добре сидіти, а коло матері жити.
Вожатий:  "Три біди у людини - смерть, старість і погані діти, -говорить українська народна мудрість. Старість -неминуча, смерть - невблаганна, перед нею не можна зачинити двері, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей. (В. О. Сухомлинський)
Тож завжди намагайтеся бути слухняними і вихованими, турбуйтеся про своїх мам і не завдавайте їм прикрощів. Тому що мати - це наша - берегиня.
Учень:     Мати піде, в серці лишить рану –
Заклинаю: бережіть маму!
Діти світу, матір бережіть!

Звучить пісня "Гей, Україно, ненько прекрасна", діти дарують мамам подарунки, які виготовили своїми руками