| |
|
��������...
|
|
Написання м'якого знака (ь) - написання м якого знаку
|
|
Написання м'якого знака (ь)
М'який знак самостійно не позначає звука, а служить для передачі м'якшення приголосних. Нерідко допускаються помилки при вживанні м'якого знака, тому потрібно звернути увагу на такі правила.
ь пишеться:
1. Після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н, дз у кінці слова і складу: суть, близько, восьмий,
2. Після м'яких приголосних у середині складу перед о: сьомий, трьох.
3. У словах на:
а) -зький, -ський, -цький, -зькість, -ськість, -зько, -сько, -цько...: близький, військо, по німецькому;
б) -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: малесенький.
4. Після м'якого л перед наступним приголосним: спільник, їдальня.
5. У родовому відмінку множини іменників жіночого роду м'якої групи і відміни й середнього роду на -нн(я), -ц(е) ІІ відміни: гривень, знань, бажань, місць..
6. У дієсловах дійсного та наказового способу: здається, будьте, робіть.
ь не пишеться:
1. Після букв, що позначають губні та шиплячі: сім, річ, змагаєшся.
2. Після р у кінці слова та складу: секретар, календар, чотирма.
3. Після -ян- та -н- перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами ств(о), -ськ-: інший, громадянство, освітянський.
4. Після м'яких приголосних р, м, з, с, ц, п, н, якщо далі йде ще один м'який приголосний: радість, сьогодні.
б. Між подовженими м'якими приголосними: приладдя, життя.
6. Після д, н, т перед суфіксами -ченк-, -чук, -чиш-: Федченко, Радчук, Гринчишин.
7. Після ц в кінці іменників чоловічого роду іншомовного походження: кварц, палац.
Правопис апострофа
Апостроф власне український знак, тому нерідко трапляються помилки у його використанні. Зверніть увагу на такі основні правила правопису апострофа.
Апостроф пишеться перед я [ йа ], ю [йу], є [йе], ї [йі]:
1. Після 6, п, в, м, ф: В'ячеслав, Стеф'юк, п'ять.
2. Після р: кур'єр, бар'єр, кар'єра. +
Апостроф не пишеться, якщо:
g р м'яке (ря, рю, рі): ряд, рюкзак, різнотипний;
g перед б, п, в, м,ф є приголосний, крім р: свято.
3. Після префіксів, першої частини складних слів, що шкінчуються на твердий приголосний: з'єднаний, об'єм, пан'європейський.
Вживання йо, ьо
Важливо знати правило про написання йо, ьо, яким у російській мові відповідає ё.
йо [ йо ] пишеться:
1) на початку слова і після голосного: його, йому, район;
2) після приголосного на початку складу: Соловйов, батальйон, мільйон.
ьо вживається після приголосного для позначення м'якості перед о: Ковальов, цього.
Чергування о–і, е–і, в–е при словозміні
На відміну від російської мови в українській нові існує чергування о, е у відкритому складі а і у закритому яке склалося історично.
Таке чергування відбувається:
1. При словозміні: дохід – доходу, осінь – осені.
2. При словотворенні: будова – будівник.
Не відбувається чергування:
g якщо ці звуки випадають: день — дня;
g у групах -ор-, -ер-, -ов- між приголосними: торг – торгу;
g у групах із повноголоссям -оро-, -оло-, -єре-, -еле- : серед, через;
g у родовому відмінку множини іменника середнього роду на -єн: значень – значення;
g в абревіатурах: торгпред;
g у словах іншомовного походження: інженер.
Чергування е–о після ж, ч, ш, щ, дж, й відбувається:
1. Перед м'яким приголосним, а також перед складами з е та й (з давньоруського и) пишеться е: джерело, чернетка, шестирічний.
2. Перед твердим приголосним, а також перед складами з а, о, у та й (з давньоруського ы) пишеться о: чотири, шостий, джоуль.
О замість е вживається:
g в іменниках жіночого роду III відміни у суфіксі -ост (і): меншості, свіжості;
g у давальному і місцевому відмінках однини деяких іменників: бджолі, на вечорі, у пшоні;
g у закінченнях родового та орудного відмінків прикметників, займенників і числівників прикметникового типу жіночого роду: нашою, першою, гарячою кращою;
g у похідних утвореннях: чорніти, чорнило, чорніє.
Чергування і зміни приголосних
При словотворенні приголосні звуки часто змінюються:
e цьк- – -чч-: німецький – Німеччина;
e ськ- – -щ-: полтавський — Полтавщина;
e зк- — -жч-: брязк — бряжчати.
Найчастіше чергуються приголосні перед суфіксом -ськ-:
e к, ц, ч + ськ = цьк: гірник — гірницький,
+ ств = цтво: садівник — садівництво;
e г, ж, з + ськ = зьк: Париж — паризький,
+ ство = зтво: убогий — убозтво;
e х,, ш, с + ськ - ськ: товариш —. товариський,
+ ств — ств: товариш — товариство.
Крім чергування, українській мові властивий такий процес, як спрощення приголосних у разі їх збігу. Вони спрощуються у таких випадках:
а) у групах приголосних –здн-, -ждн-,, -стн-, -стл- випадають д і т: виїздити –виїзний, тиждень – тижня, вість – вісник, щастя — щасливий;
б) у групах -скн-, -зкн- при творенні дієслів з суфіксом --ну- випадає к: блиск – блиснути, тріск – тріснути;
в) у групі приголосних -слн- випадає л: мислення – навмисне, ремесло – ремісник.
У прикметниках, утворених від іменників Іншомовного походження з кінцевим -ст, приголосний т зберігається: контраст — контрастний, баласт – баластний.
Чергування у та в
Деякі труднощі виникають при вживанні прийменників у, в, з, зі, зо та сполучників і, та, й.
Для того щоб уникнути збігу, приголосних, існують конкретні правила вживання цих прийменників та сполучників,
У вживається:
e на початку реченця перед приголосними: У жовтні відбулося засідання сесії;
e між приголосними: десь у жовтні;
e після паузи, що на письмі позначається комою, тире, двокрапкою: Розробка проекту рішення — складний процес, у ньому беруть участь члени комісії;
e завжди перед льв, св, в, ф: Велике значення у формуванні характеру має середовище.
У і в не чергуються у словах, що вживаються лише з в чи у: вклад, вступ, умоглядність, у власних іменах і в словах іншомовного походження: Угорщина, Вдовенко.
В уживається:
e на початку речення перед голосними: В Аргентині прокладено канал;
e між голосними: Засідання відбулося в Одесі;
e після голосного перед більшістю приголосних, крім в, ор, льв, св, хв: розглянути в травні
Вживання прийменників по, при
Виникають деякі труднощі при перекладі українською мовою конструкцій, які у російській мові мають прийменник по.
Найхарактерніші для ділового стилю такі смислові конструкції:
а) у значенні напрямку, руху, способу дії, періоду часу прийменник по не використовується, а замість нього фраза перекладається конструкцією в орудному відмінку: по течению реки — течією ріки; по железной дороге — залізницею; по следам — слідами; по частям — частинами; по существующим каналам связи — існуючими каналами зв'язку;
б) у значенні об'єкта чи предмета, на які направлено дію, вживаються прийменники по, у, за: стрелять по врагу — стріляти по ворогу (у ворога); проходить по отдельному делу — проходити в окремій справі; проверить по картотекам — перевірити за картотеками;
в) у значенні роду діяльності чи галузі її застосування вживаються по, з, у: дежурный по отделу — черговий по відділу; комиссия по вопросам безопасности — комісія з питань безпеки; инструктор комитета по делам военнослужащих — інструктор комітету в справах військовослужбовців;
г) у значенні причини, результату, наслідку, відповідності вживаються прийменники через, з, за: по болезни — через хворобу; по случаю — з приводу; по подозрению — за підозрою; по договоренности — за домовленістю;
д) у значенні відношення до чогось: по Вашему вопросу — щодо Вашого питання; рекомендации по ведению документации — рекомендації щодо ведення документації;
е) при зазначенні мети, призначення використовуються по, у: комитет по экологической безопасности — комітет по екологічній безпеці; по делам служби — у службових питаннях;
е) після завершення якоїсь дії вживається після: по истечении срока — після закінчення терміну; по прибытию к месту – після прибуття до місця.
Конструкції, до складу яких у російській мові входить прийменник при, мають багато варіантів перекладу у зв'язку з різноманітністю смислових відтінків, Що їх містять ці конструкції. Наведемо найуживаніші у сучасній документації
f у значенні просторової близькості вживаються прийменники біля, при, край, побіля, поряд, поруч, під: жить при станции — жити коло (біля) станції, жити поряд (поруч) зі станцією; при дороге — край дороги, при дорозі;
f при вказівці на наявність чогось, службу де-небудь використовуються при, з: документы иметь при себе – документи мати при собі (з собою);
f при зазначенні супутніх обставин, умов мусимо вживати при, за, під, на, від, з або взагалі конструкцію без прийменника: читать при свете — читати при світлі; при условии — за умови (з умовою); при громких аплодисментах — під гучні оплески; при первом зове — на перший поклик;
f у разі зазначення умов, обставин, за яких відбувається дія, вживається під, за, тільки, як, тільки що: при подписании договори — під час підписання договору; при встрече проинформирую — як тільки зустрінемося, поінформую; при жизни — за життя;
f при зазначенні шляху, яким, відбувається дія або, завдяки чому вона відбувається, маємо вживати завдяки, за допомогою: при помощи — за допомогою; при поддержке — завдяки підтримці;
f у значенні наслідку використовують прислівник внаслідок: при потере — внаслідок втрати;
f у значенні допустовості вживається при, попри: при всех моих усилиях (несмотря на все мои усилия) — при всіх моїх зусиллях; попри всі мої зусилля.
Правопис складних слів
Складні слова — це слова, до складу яких входять декілька основ чи частик слів. Зважаючи на їхню складну будову, потрібно звати конкретні правила їх правопису: разом, через дефіс, окремо.
Разом пишуться:
p Складноскорочені слова всіх типів і похідні від них: автотранспорт, профспілка, профспілковий.
p Префіксальні слова, в тому числі з іншомовними префіксами а-, анти-, архі-, інфра-, контр-, ультра- тощо та із спорідненими з ними елементами пан-, пост-, квазі-, псевдо- тощо: довоєнний, надплановий, позасистемний, анормальний, архіреакційний, контрудар. Коли префікс чи споріднений з ним елемент приєднується до власного імені, то після нього ставиться дефіс: "Анти-Дюрінг", пан-Європа, псевдо-Фауст (але прикметники від таких утворень пишуться разом: панєвропейський, псевдофаустівський).
p Складні іменники, утворені від двох іменникових основ за допомогою сполучної літери, а також співвідносні з ними прикметники: кіровоградський, працелюб, шлакоблок.
p Складні іменники, першою частиною яких є невідмінюваний іменник, а також співвідносні з ними прикметники: радіофізичний, фотомеханіка, фотомеханічний.
p Складні іменники, утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ, а також прикметники, що походять від них: білокрівці, чорнозем, чорноземний.
p Складні іменники, утворені з трьох і більше компонентів, один з яких стосується решти складових частин: водогазонепроникний, електросвітловодолікарня, звукосвітлометричний.
p Складні іменники, утворені шляхом поєднання дієслова в наказовій формі з іменником: перекотиполе, Перебийніс.
p Складні прикметники, утворені з елементів, значення яких підпорядковані одне одному: вогнетривкий, загальноосвітній, східнослов'янський, правобережний; також утворені з дієприкметника: військовозобов'язаний, військовополонений.
p Складні прикметники, що вживаються як терміни і утворюються з двох чи трьох основ: вузькодіалектний, давньоверхньонімецький, індоєвропейський.
p Складні прикметники, я яких першим компонентом є прислівник (переважно із значенням ступеня якості: багато, мало, легко, високо, вище тощо): багатотонний, маломіцний, вільнонайманий. Якщо до прислівника можна поставити запитання (як?), то з другим компонентом він пишеться окремо: абсолютно прозорий, суспільне корисний.
p Складні іменники й прикметники, першою частиною яких є кількісний числівник, що не позначається цифрою: п'ятирічний.
p Складні кількісні числівники: п'ятнадцять, триста (складені кількісні числівники пишуться окремо: тисяча дев'ятсот сімдесят вісім).
p Складні порядкові числівники і подібні до них прикметники, останнім компонентом яких є -сотий, -тисячний, -мільйонний тощо: дев'ятисотий, п'ятсоттридцятитисячний, шістдесятип'ятимільйонний (складені порядкові числівники пишуться окремо: вісімдесят другий).
p Складні слова з напів-, полу-: напівпатріархальний, полудень.
p Складні прислівники й прийменники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, забагато, назовні, наскрізь, подекуди, позавтра, потроху (сполучення прийменників з незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників, пишуться окремо: до завтра, на потім, на ура, на добраніч).
p Складні прислівники й прийменники, утворені з прийменників та іменників: безвісти, вгорі, внаслідок, замість, назустріч. Словосполучення прислівникового типу, в яких іменник звичайно зберігає самостійне лексичне значення і граматичну форму, зокрема коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника, пишуться окремо: без кінця, в цілості, до вподоби, під час, по суті; окремо пишуться також словосполучення, що мають значення прислівників, типу: в обмін, в обріз, до обіду, на смерть, рік у рік, день у день, раз по раз, сам на сам, таким чином, цим разом.
p Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: віддавна, вручну, допізна, злегка, зрідка, нашвидку, помалу (прислівники, утворені з прийменника і повного прикметника чоловічого й середнього роду, пишуться окремо: в основному, в цілому).
p Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдвоє, втроє, вчетверо, утрьох (але: по двоє, по троє і т. ін.).
p Складні прислівники й сполучники, утворені сполученням прийменника із займенником: втім, зате, навіщо, нащо, передусім, почім, притому, причому, проте, унічию (але: до того, за що, за віщо, при цьому тощо, бо займенники тут виступають у ролі додатків).
p Складні прислівники й прийменники, утворені з кількох прийменників і будь-якої частини мови: навколо, навпаки, напередодні.
p Складні прислівники, утворені з кількох основ (з прийменником або без нього): мимоволі, насамперед, очевидно, тимчасово, чимраз.
p Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- з будь-якою частиною мови: абияк, дедалі, дещо, чимало, щонайкраще, щоправда, якнайшвидше, якомога, якнайбільше (але: як коли, як слід, як стій).
p Складні прийменники (крім тих, першими компонентами яких є з-, -із): заради, поза, поміж, понад, попід, поперед, посеред.
p Такі складні частки, сполучники й сполучні слова: адже, отже, тож, отож, також, теж, ніж, аніж, якщо, мовби, немовби, немовбито, начеб, начебто, неначебто, ніби, нібито, щоб, тобто, цебто, а також слова атож, авжеж, аякже (авжеж), тощо, абощо, щодо (але: коли б, коли б то, хоч би, хоча б, але ж, а як же — у значенні «яким чином», бо ж, або ж, адже ж, годі ж бо, отже ж, що ж до).
Через дефіс пишуться:
g Складні іменники, що означають одне поняття і складаються з двох чи більше самостійно вживаних іменників (незалежно від того, чи в даному слові відмінюються всі складові, чи тільки останній), а також похідні від них слова: генерал-майор, прем'єр-міністр, член-кореспондент. Коли до складу такого сполучення першим входить складне слово, що само пишеться через дефіс, то другий дефіс при повнозначному слові не ставиться: генерал-майор доцент.
g Складні назви політичних партій і напрямків та співвідносні з ними слова: анархо-синдикалізм, соціал-демократія.
g Складні одиниці виміну: мегават-година, тонно-кілометр, людино-день (але трудодень).
g Складні прізвища та похідні від них, східні власні імена зі складовою частиною, що вказує на родинні відносини, соціальний стан тощо, а також складні іншомовні імена людей: Гулак-Артемовський, Квітка-Основ'яненког Римський-Корсаков. Псевдоніми, побудовані за типом ім'я – прізвище, пишуться без дефіса: Леся Українка, Марко Вовчок, Жорж Санд. Не сполучаються дефісом також імена різних категорій – особове ім'я, родове ім'я, прізвище: Гай Юлій Цезар.
g Назви проміжних сторін світу й похідні від них прикметники: норд-ост, південно-східний, північно-західний.
g Складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: матеріально-технічний, навчально-виробничий, науково-технічний, партійно-політичний, україно-російський.
g Складні іменники та прикметники, утворені поєднанням двох іменинників чи прикметників з протилежним значенням: купівля-продаж, постачальницько-збутовий.
g Складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, що означають якість з додатковим відтінком (кисло-солодкий, гіркувато-солоний), відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: лимон но-жовтий, темно-сірий.
g Складні займенники та прислівники, до яких входять будь (-будь), -небудь, казна-, хтозна., чортзна., баз на- тощо: будь-хто, будь-що, хто-небудь, чий небудь, казна що, чортзначий (але: будь у кого, будь на чому, казна з яким, хтозна з ким тощо, бо в середині таких слів з'являється прийменник), будь-як, коли небудь, де небудь, хтозна-коли.
g Частки бо, но, то, таки: тільки-но, тим-то, якось-то (але тоді, коли перед таки стоїть же, ж, дефіс не ставиться: таки прийшов, все ж таки, він же таки).
g Складні слова, утворені з двох прислівників: десь інде.
g Складні прийменники, першим компонентом яких є з- (із-): з-за (із-за), з-над, з-перед, з-під (із-під), з-проміж, з-серед.
g Словосполучення, що становлять: повторення того самого слова або тих самих компонентів прислівникового тину: віч-на-віч, пліч-о-пліч, будь-що-будь, де-не-де, колц-не коли, повторення споріднених основ з різними закінч ченнями, суфіксами або префіксами: давним-давно, мало-помалу, врешті-решт; два синонімічних слова: зроду-віку, два антонімічних: більш-менш.
g Словосполучення, що означають приблизність; день-другий, година-дві, не сьогодні-завтра.
g Слова з прикладкою, поданою одним іменником: Москва-річка, Сапун-гора. Дефіс не ставиться, а) якщо прикладка, що стоїть перед означуваним словом, своїм значенням близька до прикметника: красуня зірка; б) якщо прикладка стоїть на другому місці і виражена власним ім'ям: ріка Дніпро; в) при словах пан, добродій тощо: пан Петренка, добродій Ільченко; г) коли слова становлять родове і видове поняття: трава звіробій (але при зворотному порядку слів дефіс ставиться: буркун-зілля, молот-риба).
g Прислівники, що складаються з прийменника по і прикметника або займенника із закінченням -ому, -ки: по-ударному, по-моєму, по-французькому і по-французьки; так само: по-перше, по-друге, по-третє і т, д. У прислівниках, утворених від складнях прикметників, що пишуться з дефісом, дефіс ставиться тільки після по: по-соціалдемократичному.
g Слова, першою складовою частиною яких є іншомовні елементи віце-, екс-, обер-, унтер-, лейб-, штаб-: віце-президент, екс-чемпіон, а також контр-адмірал.
g Складні прикметники, першим компонентом яких є числівник, написаний цифрами (20-річний; 9-поверховий), порядкові числівники, написані цифрами й літерами (7-й, 11-го, 30-тисячний, 5-мільйонний), абреві-атури з належними до них цифрами (М-24, У-2, МАЗ-500, Ту-154).
g Буквені скорочення від складних прикметників, що пишуться разом (с.-г.– сільськогосподарський), а також від слів, що пишуться через дефіс (с.-д. – соціал-демократ і соціал-демократичний).
g Скорочення, що складаються з початку й кінця слова: д-р – доктор, о-в — острів, т-во – товариство, ун-т — університет, ф-ка – фабрика.
g Перша частина складного слова (яке пишеться разом або через дефіс), коли далі йде слово з такою ж другою частиною: кіно- і фотоапаратура, радіо- і телепрограми, безпроцентно виграшний.
|
|
|
