Тема: Введення формул до електронної таблиці. Робота з аркушами. Опрацювання табличних даних.
Мета:   Ознайомити дітей з введенням формул до електронної таблиці та з типами табличних даних. Навчити учнів працювати з декількома робочими аркушами. Закріпити навички при роботі з електронною таблицею. Розвинути в учнів пам’ять, увагу та логічне мислення.
Тип уроку: Пояснення нового матеріалу.
Вид уроку: Комбінований.
Обладнання: Кодоскоп.
Наочність: Кодоплівки.
Тривалість: 45 хвилин.
Література для учнів:
 1.Каймін та інші “Основи інформатики та обчислювальної техніки”.
 2.Верлань та інші “ Інформатика”.
 3.Руденко “Інформатика. Практичний курс”.
Література для вчителя:
 1.Симонович “Інформатика. Базовий курс”.
 2.Макарова “Інформатика. 7-8 клас”
План уроку.
1. Організаційна частина.
2. Актуалізація опорних знань.
3. Пояснення нового матеріалу:
        а) Правила запису формул;
    б) Приклади формул в електронній таблиці;
        в) Однотипні формули;
        г)  Відносно і абсолютна адресація;
        д)  Робота з декількома робочими аркушами;
         е) Данні , які зберігаються в об’єктах електронної таблиці.
4. Закріплення нового матеріалу.
5. Домашнє завдання.
6. Висновки.
Хід уроку.
1)Організаційна частина.
Захожу в клас. Вітаюсь. Перевіряю відсутніх, а також готовність учнів до уроку.
 2)Актуалізація опорних знань.
1) Назвіть основне призначення табличного процесора;
 ( автоматизація різних обчислень та збереження результатів)
2) Які об’єкти містить в собі табличний документ?
 (  рядки, колонки, комірки, блоки комірок, діаграми)
3) Що ми називаємо коміркою?
  (  елементарний об’єкт електронної таблиці , яка розміщена на перехрещені колонки і рядка)
4) Що потрібно для виділення комірки?
( потрібно встановити в ній курсор)
5) За допомогою якої клавіші можна виділити діапазон комірок?
( за допомогою клавіші Shift )
6) Що потрібно для того щоб редагувати дані в окремій комірці?
(  встановити в ній курсор; натиснути F2 , щоб перейти в режим редагування)
7) Що значить форматування?
( процес оформлення в потрібному виді даних і об’єктів документів)
3) Пояснення нового матеріалу.
Правила запису формул
Одним із найважливіших призначень електронної таблиці є автоматизація різних обчислювальних операцій над даними. Для цього в ті об’єкти таблиці, в яких потрібно зберігати результати таких обчислень, вводяться різні формули. Введення будь-якої формули починається із знаку рівності. Якщо він буде відсутній, то введена формула буде сприйматися як текст. Він розміщується після натиснення на  < Enter> прижатим до лівої границі поточної комірки. В цьому випадку замість результату обробки по формулі в цьому об’єкті завжди буде відображатися текст. В формулах можуть брати участь не тільки данні, але й посилання (адреса) об’єктів таблиці, а також різних функцій.
Формули являють собою з’єднані знаками арифметичних і/або логічних операцій операнди.
Операнд- величина, яка використовується в формулах
 Операндами можуть бути дані, посилання. Розрізняють арифметичні (алгебраїчні) та логічні формули.
 В арифметичних формулах використовуються арифметичні операції ( додавання, віднімання, множення, ділення, піднесення до стеління).При обчисленні по формулі дотримується прийнятий в математиці порядок виконання арифметичних операцій: спочатку виконується піднесення до степення, потім – множення і ділення, після цього – додавання і віднімання. Операції одного рівня , наприклад множення і ділення, виконуються зліва направо.
 Для зміни порядку виконання арифметичних операцій використовуються круглі дужки. Дії над операндами, які заключені в круглі дужки, виконуються в першу чергу .
 Результатом обчислень по арифметичній формулі є число, яке виводиться на екран в режимі відображення в тій комірці , в якій була введена ця формула. При кожній змінні операндів, які входять в формулу результат результат перераховується спочатку і після цього виводиться на екран.
 Саме тому табличний процесор використовується як інструмент, який дозволяє проводити обчислення при різних змінах величин, які входять в формулу і практично миттєво виводить на екран нову , перераховану таблицю.
 Логічні формули містять умову , а також різні логічні функції ( і, або, і т.д.).Логічна формула визначає істинний чи хибний деякий вираз. Істинним виразам присвоюється числове значення 1, а хибним – 0. Таким чином, обчислення логічної формули закінчується одержанням оцінки “істинна” (1) чи “хибно” (0).
Приклади формул в електронній таблиці
Розглянемо декілька прикладів використання арифметичних і логічних формул .
Приклад. Обчислити по арифметичним формулам .
Нехай в С3 введено формулу =А1+5*В2 і нехай в комірках А1 і В2 введенні числові дані 3 і 5 відповідно.
Тоді при обчислені по заданій формулі спочатку буде виконана операція множення 5 на зміст комірки В2 ( одержиться 5*5=25) і до цього числа 25 буде додаватися зміст комірки А1 (3+25=28). Одержаний результат з’явиться в комірці С3, куди була введена ця формула.
 А В С
1 3  
2  5 
3   28
Кодоплівка 2
В даній формулі А1 і В2 являють собою посилання на комірки, зміст яких використовується при обчисленні. Сенс використовуваних посилань в тому, що при зміні числових значень , які зберігаються в комірках      (наприклад, нехай значення в комірці А1 змінилося з 3 на 1, а значення в В2 – з 5 на 10 ) , автоматично змінюється результат обчислень , які вводяться в комірці  С3 ( з 28 на 1+5*10=51). В цій комірці з’явиться нове значення – 51.
 A B C
1 1  
2  10 
3   51
Кодоплівка 3
За допомогою формул , які використовують посилання , можна пов’язати між собою будь-які комірки електронної таблиці і проводити таким чином необхідну обробку табличних даних.
Для розширення можливостей табличного процесора в формулах можуть також використовуватися різні функції. Для використання функції у формулі потрібно задати в  круглих дужках після ім’я функції список аргументів.
Однотипні формули.
Для спрощення і прискорення однотипних формул використовуються слідуючий прийом . Формулу вводять тільки в одну (початкову) комірку, після чого її копіюють в усі ті комірки, в яких вона повинна бути введена в аналогічному вигляді .
Приклад. Розглянемо блок комірок А1: А8. Нехай для розв’язання деякої задачі потрібно всі ці комірки заповнити так, щоб в кожній слідуючий комірці блока було записано значення , на 2 більше ,ніж значення в попередній комірці . Це означає , що якщо, наприклад , в комірці А1 введено число 12, то в комірці А2 повинно зберігатися 12+2, і т.д.
Для полегшення роботи потрібно вводити , починаючи з 2-ї – А2 не числа ,а формули відповідно : в комірку А2 – формулу А1+2, в комірку А3 – формулу А2 + 2 і т. д. до  А8 , куди введемо А7 + 2.
Перевага перед вводом конкретних чисел в кожну окрему комірку блоку було б очевидно , якби не потрібно було вводити в кожну комірку замість чисел формули  .
Отже , ми прийшли до головного висновку про те, що формули потрібно навчитися копіювати , але для цього необхідно , щоб вони були однотипними . Для забезпечення успішних дій в подальшому дуже важливо правильно зрозуміти сенс самого поняття однотипності .
Однотипні ( подібні ) формули – це формули , які мають однакову структуру і відрізняються лише конкретними посиланнями.
В розглянутому прикладі саме це і проявляється : кожна слідуючи формула повторяє в своєму вигляді попередню з тією лише різницею, що змінюється вхідне в формулу посилання .
В однотипних формулах можуть бути використані різні посилання і не обов’язково тільки попередню комірку . Можливі однотипні формули , в яких частина посилань є відносними , тобто змінюються закономірним чином при переході від однієї формули до іншої, а інші посилання ,які входять в формулу , залишаються незмінними для всіх формул .
Відносна і абсолютна адресація .
При записі формул з метою копіювання її в інше місце таблиці необхідно визначити спосіб автоматичної зміни адрес посилань , які входять в цю формулу . Для цього введемо поняття відносного і абсолютного посилання .
Абсолютне посилання – адреса комірки , яка не змінюється при копіюванні формул.
Відносне посилання – адреса комірки , яка автоматично змінюється при копіюванні формул .
Відносне посилання записується в звичайній формі, наприклад F3,E7.
Для того, щоб вказати абсолютну адресацію вводять її ознаку –
 знак $ . Розрізняють два типи абсолютного посилання : повне і часткове.
Повне абсолютне посилання записується в формулі , якщо при її копіюванні в адресі комірки , яка містить початкові дані, не змінюються обидві частини : ім’я стовпця і номер рядка . Для вказання такого посилання в його записі знак $ ставиться перед ім’ям стовпця і перед номером рядка .
Приклад. Повне абсолютне посилання - $A$6. При копіюванні формули
= 4+5*$A$6 в усіх комірках , в які вона буде скопійована , будуть записані абсолютно однакові формули такого ж вигляду .
Часткове абсолютне посилання використовується, коли при копіюванні формули в цьому посиланні змінюється тільки якась одна частина : або ім’я стовпця , або номер рядка . При цьому знак $ ставиться перед тою частиною посилання , яка залишається незмінною .
Приклад. Часткове абсолютне посилання з незмінним ім’ям стовпця - $C8,
$F12; часткове абсолютне посилання з незмінним номером рядка – A$5, F$9.
Повне абсолютне посилання - $A$6
Часткове абсолютне посилання:
з незмінним ім’ям стовпця - $C8,$F12
з незмінним номером рядка – A$5, F$9.
Кодоплівка 4
Правила автоматичної зміни відносних посилань при копіюванні формул.
Для правильного заповнення комірок при копіюванні формул дуже важливо пам’ятати правило відносної орієнтації . Це правило пояснює , як змінюється відносні або частково абсолютні посилання, які входять в скопійовану формулу.
 Відповідь на це запитання дається правилом відносної орієнтації:
При копіюванні формули з відносними посиланнями із одної комірки в іншу зберігається таке ж , як в оригіналі, розміщення комірок- операндів в формулі по відношенню до комірки, в яку поміщається формула.
 Робота з декількома робочими аркушами.
Перші програми ,які призначені для роботи з електронними таблицями , дозволяли використовувати тільки один робочий аркуш. В результаті багато користувачів розміщують декілька таблиць на одному робочому аркуші.
 Програма Excel дозволяє використовувати в рамках одної робочої книги декілька робочих аркушів. Назва робочих аркушів вказується на ярличках в нижньому куті робочої області. Вибір робочого аркуша для поточної роботи виконується клацанням на відповідному ярличку.
 Щоб створити додаткові робочі аркуші , слід вибрати робочий аркуш , перед яким потрібно добавити новий аркуш, і дати команду Вставка – Лист. Змінити порядок послідовності робочих аркушів можна перетягуванням ярличків.
     Щоб змінити назву робочого аркуша , потрібно два рази клацнути на його ярличку. Після чого слід ввести нову назву і натиснути клавішу ENTER.
     
 Спільне використання декількох робочих аркушів.
Формули можуть посилатися на комірки, які знаходяться в інших робочих аркушах. Формат такого “міжаркушевого” посилання :
 < Ім’я аркуша >!  < адреса> 
        Кодоплівка 5
   Щоб при редагуванні формули вибрати комірку, яка знаходиться на іншому аркуші, потрібно перед вибором комірки клацнути на ярличку потрібного робочого аркуша.
Програма Excel дозволяє також одночасно вводити або редагувати дані на декількох робочих аркушах.  Це зручно , коли всі робочі аркуші містять однакові заголовки або підписи. Щоб вибрати для роботи відразу декілька робочих аркушів, потрібно вибрати перший з них, а потім клацнути на ярличках інших аркушів, тримаючи натиснутою кнопку SHIFT  або CTRL. В цьому випадку будь-яка операція, проведена на одному з робочих аркушів, автоматично дублюється на інші.
Дані ,які зберігаються в об’єктах електронної таблиці.
В кожну комірку табличного документа можна ввести дані одного із наступних типів: символьні (текстові), числові, логічні, дати.
Кодоплівка 6

Символьний тип даних.
Символьні (текстові) дані являють деякий текст, тобто набір алфавітних, числових, спеціальних символів. Якщо першим символом є лапки , апостроф , пробіл або цифри чергуються з буквами , то будь-який набір символів сприймається як текст .

Числовий тип даних .
Числові дані являють собою послідовність цифр, які можуть бути розділені десятковою комою і починатися з цифри , знака числа або десяткової коми . Принциповою відмінністю числових даних від символьних є те , що над числовими даними в електронній таблиці можуть проводиться різні математичні операції .

Логічний тип даних .
Дані цього типу відображаються в поточній комірці наступним чином: якщо вводиться будь-яке , відмінне від нуля , число ( ціле або дробове ), то після натискання на клавішу <ENTER>, в цій комірці буде видано “істина” . При вводі нулевого значення  воно відобразиться у відповідній комірці як “хибне” . Це представлення даних пов’язано з поняттям логічної змінної . В електронних таблицях логічні дані використовуються в логічних функціях.
Тип даних – дати .
Це особливий тип вхідних даних. Вони використовуються при виконанні таких функцій, як додання до дати числа при перерахунку дати , наприклад вперед , назад або обчислення різниці між двома датами . Табличний процесор Works дозволяє представляти число ,яке вводиться як дати одним із семи способів
 ( форматів ) . Перерахунок чисел в даті проводиться автоматично в залежності від заданого формату .
4) Закріплення нового матеріалу.
Отже, ви прослухали нову тему. І якщо немає запитань, дайте відповідь на такі:
1) Що таке операнд?
  (Операнд- величина, яка використовується в формулах)
2)  Які формули називають однотипними?
    (Однотипні ( подібні ) формули – це формули , які мають однакову структуру і відрізняються лише конкретними посиланнями)
3)  Що називають абсолютним і відносним посиланням?
(Абсолютне посилання – адреса комірки , яка не змінюється при копіюванні формул. Відносне посилання – адреса комірки , яка автоматично змінюється при копіюванні формул).
4)  Що потрібно для зміни назви робочого аркуша?
 (Щоб змінити назву робочого аркуша , потрібно два рази клацнути на його ярличку. Після чого слід ввести нову назву і натиснути клавішу ENTER).
5)  Які типи даних можуть зберігатися в електронній  таблиці?
(Символьний, логічний, числовий, тип даних – дати)
5) Домашнє завдання.
Вивчити дану тему по підручнику та з конспекту.
6) Висновки.
Отже, на цьому уроці ми розглянули тему “Введення формул в електронну таблицю. Робота з аркушами. Опрацювання табличних даних”. Я бачу ви добре засвоїли дану тему і у вас не виникне запитань під час лабораторних робіт. На цьому урок завершено. До побачення.