Тема уроку: Пам’ять ЕОМ. Внутрішня та зовнішня пам’ять комп’ютера. Операційна пам’ять. Зовнішні запам’ятовуючі пристрої. Дискові накопичувачі, їх основні характеристики та принцип роботи. 
Мета уроку: дати учням поняття про пам’ять ЕОМ та пояснити їм про внутрішню та зовнішню пам’ять комп’ютера. Ознайомити їх із  дисковими накопичувачами.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Вид уроку: урок-бесіда.
Хід уроку.
1. Організаційна частина.
Записати на дошці тему: “ Пам’ять ЕОМ. Внутрішня та зовнішня пам’ять комп’ютера. Операційна пам’ять. Зовнішні запам’ятовуючі пристрої. Дискові накопичувачі, їх основні характеристики та принцип роботи”. Перевірити підготовленість учнів до уроку і їх присутність в класі.
2. Пояснення нового матеріалу.
Усім комп'ютерам  потрібно  пам'ять  декількох видів. Пам'ять потрібно на кожнім кроці виконання програм. Пам'ять  потрібна як  для вихідних даних так і для збереження результатів. Вона необхідна для взаємодії з периферією  комп’ютера і навіть для підтримки образа, видимого на екрані.
У комп'ютерних  системах робота з пам'яттю ґрунтується на дуже простих концепціях. У принципі, усе, що потрібно від комп'ютерної пам'яті, - це зберігати один біт інформації так, щоб потім він міг бути витягнутий відтіля.
Уся пам'ять комп'ютера поділяється на внутрішню і зовнішню. Внутрішня пам’ять поділяється на постійну, оперативну та над оперативну. Зовнішня пам’ять використовує носії інформації різного типу: гнучкі магнітні диски, жорсткі диски, магнітно-оптичні диски, оптичні диски. Зовнішня пам’ять енергонезалежна.
Оперативна пам’ять енергозалежна. Оперативна пам’ять ¬– це масив кристалічних комірок, здатних зберігати дані. Існує багато різних типів оперативної пам'яті, але з точки зору фізичного принципу дії розрізняють динамічну пам'ять (DRAM) і статичну пам'ять (SRAM).
Осередку динамічної пам'яті можна представити у виді мікро конденсаторів, здатних накопичувати заряд на своїх обкладках. Це найбільш розповсюджений і економічно доступний тип пам'яті. Недоліки цього типу зв'язані, по-перше, з тим, що як при заряді, так і при розряді конденсаторів неминучі перехідні процеси, тобто запис даних відбувається порівняно повільно. Другий важливий недолік зв'язаний з тим, що заряди осередків мають властивість розсіюватися в просторі, причому дуже швидко. Якщо оперативну пам'ять постійно не підзаряджати, втрата даних відбувається через кілька сотих частки секунди. Для боротьби з цим явищем у комп'ютері відбувається постійна регенерація (освіження, підзарядка) осередків оперативної пам'яті. Регенерація здійснюється кілька десятків разів у секунду і викликає непродуктивну витрату ресурсів обчислювальної системи.
Осередку статичної пам'яті можна представити як електронні мікроелементи – тригери, що складаються з декількох транзисторів. У тригері зберігається не заряд, а стан (включений/виключений), тому цей тип пам'яті забезпечує більш висока швидкодія, хоча технологічно він складніше і, відповідно дорожче.
Мікросхеми динамічної пам'яті використовуються в якості основної оперативної пам'яті комп'ютера, мікросхеми статичної пам'яті використовують як допоміжну пам'ять (так називаної кеш-пам'яті), призначеної для оптимізації роботи процесора.  
Жорсткий диск
Жорсткий диск – основний пристрій для довгострокового збереження великих обсягів даних і програм. Насправді це не один диск, а група співвісних дисків, що мають магнітне покриття й обертаються з високою швидкістю. Таким чином, цей «диск» має не двох поверхонь, як повинно бути в звичайного плоского диска, а 2н поверхонь, де н – число окремих дисків у групі.
Над кожною поверхнею розташовується голівка, призначена для читання-запису даних. При високих швидкостях обертання дисків (90 про/с) у зазорі між голівкою і поверхнею утвориться аеродинамічна подушка, і голівка парить над магнітною поверхнею на висоті, що складає трохи тисячних часток міліметра. При зміні сили струму, що протікає через голівку, відбувається зміна напруженості динамічного магнітного полючи в зазорі, що викликає зміни в стаціонарному магнітному полі  феромагнітних часток, що утворять покриття диска. Так здійснюється запис даних на магнітний диск. Операція зчитування відбувається в зворотному порядку. 
Інформація на жорсткому диску може зберігатися роками, однак іноді потрібно її перенос з одного комп'ютера на іншій. Для оперативного переносу невеликих обсягів інформації використовують так називані гнучкі магнітні диски (дискети), що вставляються в спеціальний нагромаджувач – дисковод.
Гнучкі диски вважаються малонадійними носіями інформації. Пил, бруд, волога, температурні перепади і зовнішні електромагнітні полючи дуже часто стають причиною часткової чи повної втрати даних, що зберігалися на гнучкому диску. Тому  використовувати гнучкі дикі як основний засіб збереження інформації неприпустимо. Їх використовують тільки для транспортування чи інформації в якості додаткового (резервного) засобу збереження.
Дисковод компакт-дисків CD-ROM
Принцип дії цього пристрою складається в зчитуванні числових даних за допомогою лазерного променя, що відбивається від поверхні диска. Цифровий запис на компакт-диску відрізняється від запису на магнітних дисках дуже високою щільністю, і стандартний компакт-диск може зберігати приблизно 650 Мбайт даних.
3. Закріплення нового матеріалу.
Запитання:
1) Для чого потрібна пам’ять в ЕОМ?
2) Які є види пам’яті?
3) Яка пам’ять відноситься до внутрішньої?
4) Яка пам’ять відноситься до зовнішньої?
5) Як поділяється  оперативна пам’ять за фізичним принципом роботи?
6) Які ви знаєте дискові накопичувачі?
4. Підсумки, домашнє завдання.
Запишіть  завдання до дому:
Знати відповіді на такі питання:
1) Пам’ять ЕОМ.
2)  Внутрішня та зовнішня пам’ять комп’ютера.
3) Операційна пам’ять.
4) Зовнішні запам’ятовуючі пристрої.
5)  Дискові накопичувачі, їх основні характеристики та принцип роботи.