1.    Вкажіть на основні причини формування паталогічної постави у дітей і підлітків. Дайте фізіологічне обґрунтування правильної робочої пози учня.

Одним з найбільш розповсюджених захворювань опорно-рухового апарату є порушення постави. Постава – це звичне положення тіла людини під час ходьби, стояння, сидіння і роботи. Для фізіологічно правильної постави характерним є нормальне положення хребта з його помірними природними вигинами, симетричне розташування плечей і лопаток, пряме тримання голови, прямі ноги без сплющення стоп. Правильна постава є необхідною передумовою оптимального функціонування органів руху, правильного розташування внутрішніх органів і положення центра ваги?
Передумовами порушень постави може бути те, що дитину рано садять, обкладаючи подушками, неправильно носять на руках, дуже рано навчають ходьбі, в час прогулянок постійно тримають за руку.
Основними причинами формування неправильної патологічної постави є:
•    Висока питома вага гіпокінезії і гіподинамії дітей і підлітків, що призводить до м’язової гіпотрофії і ослаблення суглобово-зв’язкового апарату;
•    Надмірна жирова маса тіла;
•    Збільшення статичних навантажень на хребет, пов’язане з необхідністю тривалого підтримання робочої пози;
•    Неправильні звички сидіння горблячись і викривляючи хребет вбік, стояти з упором на одну ногу, ходити з нахиленою вниз головою і опущеними та зведеними вперед плечима.
Одним з завдань кожного педагога є виховання у учнів правильної робочої постави. Адже відучувати учня від неправильного сидіння значно важче, ніж навчити сидіти правильно. Найбільш фізіологічно доцільною при писанні, читанні, кресленні в учнів є невимушена поза з легким нахилом тулуба вперед: тазовий відділ тулуба майже вертикальний, поперековий – відхиляється від вертикалі на 10о, грудний – на 18о, а осьова лінія голови – на 35о; відстань від очей до зошита 24 – 35 см. Розташування передпліч має бути симетричне, кисті повинні лежати на столі приблизно під прямим кутом, ноги зігнуті в колінних суглобах під кутом 90о, стопи стоять на підставці парти або на підлозі. Висота сидіння повинна бути рівна довжині гомілки стопою плюс 2 – 3 см на каблук. Лише за таких умов ноги учня в усіх трьох суглобах зігнуті приблизно під прямим кутом, що попереджує застій крові в нижніх кінцівках і органах малого тазу.

2.    Вкажіть на основні гігієнічні вимоги до навчального обладнання школи і, зокрема, до шкільних парт. Поняття висоти, глибини, дистанції і диференції сидіння. Від чого залежить ефективність використання шкільного обладнання?

Шкільне обладнання повинно бути зручним, гарним, відповідати загальному оформленню шкільних приміщень. Разом з тим конструкція шкільного обладнання повинна відповідати віковим анатомо-фізіологічним особливостям учнів – зросту, пропорціям тіла, фізичним можливостям.
Санітарний контроль за виготовленням шкільного обладнання здійснюють санепідемстанції. Ефективність використання обладнання залежить від обізнаності адміністрації, педагогів, персоналу школи і самих учнів з гігієнічними вимогами до її експлуатації.
Дотримання належних розмірів парт для кожного конкретного учня є необхідною передумовою забезпечення найкращих умов для підтримання правильної робочої пози під час читання, письма, креслення. Висота парти чи стола (задній край) повинна відповідати висоті від підлоги до ліктьового суглоба вільно опущеної руки, при сидячому положенні учня. Найкращі умови зорової роботи з партою створюються при нахилі стола під кутом 14 – 15о. Висота сидіння повинна дорівнювати довжині гомілки з стопою (+2 – 3 см на висоту каблука і підошви). Глибина (ширина) сидіння повинна становити 2/3 довжини стегон. Форма сидіння – горизонтальна з нахилом на 2 – 3о назад. Спинка сидіння служить опорою для тулуба, завдяки цьому м’язи-розгиначі спини не так швидко стомлюються, що є запорукою тривалого збереження правильної пози. Дистанція сидіння (співвідношення стола і сидіння по горизонталі) повинна бути від’ємною: край сидіння на 3 – 4 см заходить за край стола (нульова дистанція – край сидіння знаходиться на рівні з краєм стола, додатна дистанція – край сидіння відступає від краю парти).
Важливу роль в забезпеченні правильної зручної пози учня при писанні (читанні) відіграє правильна диференція – відстань по вертикалі між краєм стола (парти) і площиною сидіння. При великій диференції учень змушений при письмі високо піднімати праве плече, що може призвести до викривлення хребтового стовпа з випуклістю в правий бік. При малій диференції учень вимушений горбитись, це призводить до швидкої втоми.
Оптимальна диференція визначається так: рівень краю стола повинен бути на 3 – 4 см вище ліктя вільно опущеної руки учня, що сидить.

3.    Вкажіть, яких гігієнічних вимог належить дотримуватись при розміщенні парт і розсаджуванні учнів в класній кімнаті?

Розміщення парт в класі має бути таким, щоб забезпечити зручний підхід до кожного робочого місця. Між класною дошкою і першими партами повинно бути не менше як 2,5 м. Для попередження переохолоджень дітей взимку належить дотримуватись певної відстані між вікнами і найближчим рядом парт.
Основною вимогою при розсадженні учнів в класі є відповідність розмірів парт росту учнів. В кожному класі повинно бути не менше трьох груп парт. При відсутності належного номера парти учня ліпше посадити за парту (стіл) більшого, ніж належить, розміру, ніж меншого.
При розсадженні учнів в класі враховують їх рівень здоров’я, зору, слуху, стану опорно-рухового апарату тощо. Дітям із зниженим зором відводять перші парти біля вікна; учнів, схильних до простудних захворювань, ангіни, ревматизму слід садити далі від вікна. З метою профілактики короткозорості, вад постави та викривлення хребта дітей, що сидять на перших партах, двічі на рік міняють місцями.

4.    Вкажіть на стандарти шкільних парт для учнів різного росту. За партою якої групи повинен сидіти учень зростом 150 см. До якої групи належить відносити стіл висотою (від підлоги) 68 см?

Сьогодні в нашій країні, згідно відповідних стандартів, випускаються шкільні парти п’яти груп: А, Б, В, Г і Д. За партами (столами) А повинні сидіти діти зростом до 130 см; парти Б призначені для школярів ростом від 130 до 144 см; учні ростом від 145 до 159 см повинні сидіти за партами В; від 160 до 174 см – за партами Г; від 175 см і більше – за партами Д.
Для того, щоб визначити, прати якої букви необхідні учневі даного зросту можна використовувати емпіричну формулу Н.Карташихіна: порядковий номер букви = (зріст учня, см – 100)/15. Для учня зростом 150 см, порядковий номер – 3 ((150 – 100)/15). Отже нормативною для учня зростом 150 см є парта групи В.
При відсутності маркіровки столів (стільців) їх групу можна визначити, користуючись такими формулами:
•    Група (буква) стола = висота (см)/5 – 10;
•    Група (буква) стільця = висота (см)/3 – 10.
Стіл висотою над рівнем підлоги 68 см належить до третьої групи ( 68/5 – 10 ). Порядковий номер буква В.

5.    Вкажіть на основні причини виникнення набутих форм плоскостопості. Засади профілактики плоскостопості дітей і підлітків.

Плоскостопість – це деформація стопи, її часткове або повне опущення поздовжнього або поперечного склепіння стопи. Діти і підлітки, що мають плоскостопість швидко стомлюються при ходьбі і бігові, скаржаться на біль в ногах.
Плоскостопість буває набутою і вродженою. Набута плоскостопість серед учнів зустрічається частіше, ніж вроджена. Вона може бути статичною, паралітичною і травматичною. Найчастіше зустрічається статична плоскостопість. Основними причинами її виникнення є надмірна жирова маса, носіння важких тягарів, носіння валяного взуття, а також взуття на твердій підошві і без каблука.
З метою профілактики плоскостопості змінне шкільне взуття повинно мати невеликий (1,5 – 2 см) каблучок. Небажаними в якості шкільного взуття є тапки, особливо на войлочній підошві. Для зміцнення м’язів, які підтримують склепіння стопи рекомендується ходьба босоніж по нерівній (але м’якій) поверхні, ходьба на носках, п’ятах, внутрішній і зовнішній сторонах стопи тощо. Деякі з цих вправ доцільно використовувати під час фізкультхвилинок учнів початкових класів. Дівчатам не бажано носити взуття з надмірно високими каблуками, оскільки це сприяє розвитку поперечної плоскостопості і, окрім того може призвести до порушень постави.

6. Вкажіть на основні заходи профілактики таких частих захворювань дітей та підлітків як рахіт та ревматизм.

Оскільки основною причиною розвитку рахіту є Д-гіповітаміноз, то його профілактика перш за все полягає в достатнім ультрафіолетовім опроміненні. Для цього учні повинні якнайбільше часу знаходитись на відкритім повітрі і раціонально харчуватись (м’ясо, печінка, риба, молоко, яйця).
Ревматизм – системне інфекційно-алергічне захворювання. Найчастіше вражаються великі суглоби – колінні, ліктьові, плечові. У дитини погіршується загальний стан, підвищується температура, з’являються головні болі, згодом (через 2 – 3 дні) – сильні болі в суглобах, вони червоніють і припухають.
Збудником ревматизму  є гемолітичний стрептокок. Внаслідок перевтоми, переохолодження або перегріву, при хронічних тонзілітах, частих ангінах організм людини набуває специфічного стану підвищеної чутливості (сенсибілізації). За таких умов, під впливом гемолітичного стрептококу в сенсибілізованому організмі виділяються особливі речовини (аутоантитіла), які здатні вражати білки сполучної тканини. Гемолітичний стрептокок найчастіше депонується в носоглотці, глоточних мигдалинах (гландах), каріозних зубах, тому заходи по профілактиці ревматизму перш за все полягають в організації заходів, направлених на загартовування та санацію ротової порожнини. Для того, щоб попередити сенсибілізацію організму необхідно приділяти належну увагу правильній організації режиму праці і відпочинку.