Тема: Звукові хвилі. Швидкість звуку. Гучність звуку і висота тону.
Мета уроку: навчити використовувати на практиці здобуті знання, вміння і навички розвинути логічне мислення і методи розв’язку задач виховати любов до науки
Обладнання уроку: камертон, плакати і інші підручні засоби.
Тип уроку: лекція з елементами бесіди.
Вид уроку: вивчення нового матеріалу.

План уроку:
1.    Організаційна частина
2.    Актуалізація опорних знань
3.    Пояснення нового матеріалу
4.    Закріплення нового матеріалу
5.    Підведення підсумків
Хід уроку
І. Організаційна частина.
Заходжу в клас, вітаюся з учнями та перевіряю присутніх і їх готовність до уроку.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Дайте, будь-ласка, відповіді на такі запитання:
1.    Що таке коливання?
(Під коливанням слід розуміти будь-яку періодичну зміну деякої величини, тобто таку зміну, при якій значення цієї величини через певний інтервал часу, який називають періодом коливань, повторюється.)
2.    Що таке затухаючі коливання?
(Затухаючі коливання – це коливання з амплітудою, яка зменшується.)
3.    За яких умов вони виникають?
(За умови припинення дії будь-яких сил.)
4.    Що таке вільні коливання?
(Коливання із сталою амплітудою в системах, що не зазнають дії зовнішніх сил)
5.    Що таке період коливання?
(Тривалість одного повного коливання називають періодом коливання.)
ІІІ. Пояснення нового матеріалу
Звукові хвилі
Людина живе у світі звуків. Звуки – це те, що чує вухо. Ми чуємо голоси людей, спів птахів, звуки музичних інструментів, шум лісу, грім під час грози. Гуркочуть машини, які працюють, рухомий транспорт і т. д.
Що таке звук? Як він виникає? Чим одні звуки відрізняються від інших?
Розділ фізики, в якому вивчаються звукові явища, називається акустикою.
Звук – це хвиля. Почувши який-небудь звук, ми звичайно можемо встановити, що він дійшов до нас від якогось джерела. Розглядаючи по джерело, ми завжди знайдемо, що в ньому щось коливається Якщо, наприклад, звук надходить від репродуктора, то в ньому коливається мембрана – легкий диск, закріплений вздовж його кола. Якщо цей звук дає музичний інструмент, то джерело звуку – струна, що коливається, стовп повітря, що коливається, і т. п.
Але як звук доходить до нас? Очевидно, через повітря, яке розділяє вухо і джерело звуку. Проте коливання, що поширюються – не хвилі. Отже, звук поширюється у вигляді хвиль. І дещо про звукові хвилі можна відразу сказати. Оскільки звукова хвиля поширюється в повітрі, не означає, що хвиля поздовжня, бо в газі можуть поширюватися тільки такі хвилі.
У поздовжніх хвилях коливання частинок приводять до того, що в газі виникають ділянки згущень і розріджень, які змінюють одна одну На малюнку 5 зображено таку хвилю із згущень і розріджень.
Те, що повітря – «провідник» звуку, було доведено на досліді, який поставив у 1660 р. Р. Бойль. Якщо відкачати повітря з-під ковпака повітряного насоса, то ми не почуємо звучання електричного дзвоника, розміщеного під ним.
Звук може поширюватися також і в рідкому, і в твердому середовищі. Той, хто пірнав у річку або море, знає, що під водою добре чути звуки гребних гвинтів теплоходів, удари каменів тощо. Звук поїзда, який рухається, добре чути, якщо прикласти вухо до рейки.
Звукові частоти. Якщо звук – це хвиля, що поширюється в повітрі, то він повинен виникати щоразу, коли частинки повітря починають коливатися. Наприклад, розмахування руками також повинно було б спричиняти звук: адже, махаючи руками, ми змушуємо частинки повітря коливатися. Проте відомо, що розмахування руками не сприймається вухом як звук, хоч хвиля при ньому виникає. Це пояснюється тим, що відчуття звуку виникає тільки при певних частотах коливань у хвилі. Дослід показує, що для органу слуху людини звуковими е тільки такі хвилі, а яких коливання відбуваються з частотами від 20 до 20000 Гц. Розмахувати руками 20 і більше раз за секунду ніхто не може!
Відчуття  звуку спричинюєтеся звуковими хвилями, що досягли органу слуху – вуха. Важлива частина цього органу – барабанна перетинка. Звукова хвиля, що надійшла, спричиняє вимушені коливання перетинки з частотою коливань у хвилі, їх і сприймає мозок як звук.
Звуки бувають різні. Ми легко розрізняємо свист і барабанний дріб, чоловічий голос (бас) і жіночий (сопрано).
Тон звуку. Про одні звуки кажуть, що вони низького тону. інші називають звуками високого тону. Вухо їх легко розрізняє. Звук, що його утворює великий барабан, – це звук низького тону, свист – звук високого тону. Прості вимірювання (розгортка коливань) показують, що звуки низьких тонів – це коливання малої частоти в звуковій хвилі. Звукам високого тону відповідає більша частота коливань. Частота коливань у звуковій хвилі визначає тон звуку.
Існують особливі джерела звуку, що утворюють єдину частоту, – так званий чистий тон. Це камертони різних розмірів – прості пристрої, що являють собою зігнуті металеві стержні на ніжках (мал. 5). Чим більші розміри камертона, тим нижчий звук, який виникає після удару по ньому.
Гучність звуку. Звуки навіть одного тону можуть бути різної гучності. З чим пов'язана ця характеристика звуку? Легко зрозуміти, що вона пов'язана з енергією коливань у джерелі і у хвилі. А енергія коливань визначається амплітудою коливань.
Отже, гучність звуку залежить від амплітуди коливань. Проте зв'язок між гучністю і амплітудою не простий.
Найслабкіший ледве чутний звук, що дійшов до барабанної перетинки, приносить за 1 с енергію, яка дорівнює приблизно 10-16 Дж, а найгучніший звук (реактивного ракетного двигуна в кількох метрах від нього) – близько 10-4 Дж. Отже, за потужністю найгучніший звук приблизно в тисячу мільярдів разів перевищує найслабкіший. Проте цього не можна сказати про гучність звуку. Про звуки взагалі не можна говорити, що один з них у два, у три, а тим більше в мільйони чи в мільярди разів гучніший від іншого. Про звуки різної гучності кажуть, що один гучніший від іншого не в стільки-то разів, а на стільки-то одиниць. Одиницею гучності є децибел (дБ). Наприклад, гучність звуку шелестіння листя оцінюється в 10 дБ, шепотіння – 20 дБ, вуличного шуму – 70 дБ. Шум гучністю 130 дБ відчувається шкірою і спричиняє відчуття болю. Про гучність вуличного шуму можна, наприклад, сказати, що вона на 60 дБ більша від гучності шелестіння листя.
Швидкість звуку. Як і будь-яка хвиля, звукова хвиля характеризується швидкістю поширення коливань у ній. З довжиною хвилі   і частотою коливання   швидкість   пов'язана вже відомою нам формулою  .
Швидкість звуку різна в різних середовищах (речовинах). Так, у повітрі при температурі 20 °С швидкість звукових хвиль (будь-яких довжин хвиль) дорівнює 340 м/с. В інших середовищах вона буде іншою.
Частинки рідини, в якій поширюється звукова хвиля, здійснюють вимушені коливання з частотою, що «нав'язана» їм коливаннями в джерелі звуку. Проте довжина хвилі навіть того самого звуку в різних середовищах різна, бо різні швидкості звуку.
IV. Закріплення нового матеріалу.
А зараз я задам вам ряд питань, на які ви повинні дати відповідь.
1    Що таке звук?
(Звук – це хвилі.)
2    Як пов'язана з довжиною хвилі   і частотою коливання   швидкість   ?
(З довжиною хвилі   і частотою коливання   швидкість   пов'язана вже відомою нам формулою  )
3    У якому діапазоні частот людина чує звуки?
(Від 20 до 20000 Гц)
V. Підведення підсумків уроку.
Молодці, ви сьогодні дуже добре попрацювали на уроці.
А тепер запишіть будь-ласка в щоденники домашнє завдання.Урок закінчено. До побачення.

Студент __________ (Атаманчук О.М)
Вчитель __________ (Чернецький І.С.)