Державна контрольно-ревізійна служба, її функції та структура Державна контрольно-ревізійна служба України створена в 1993 р. на базі Контрольно-ревізійного управління Міністерства фінансів України і є його правонаступницею у частині майнових прав та обов'язків. Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1572 керівний орган державної контрольно-ревізійної служби — Головне контрольно-ревізійне управління — віднесено до складу центральних органів виконавчої влади зі статусом державного комітету. Пізніше цей статус було закріплено Указом Президента України від 27 серпня 2000 р. № 1031 «Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» та Положенням про Головне контрольно-ревізійне управління України. Служба має централізовану організаційну структуру. До складу органів Державної контрольно-ревізійної служби в Україні входять Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах, районах у містах. Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі є органами виконавчої влади і підпорядковуються ГоловКРУ. Відділи є структурними підрозділами контрольно-ревізійних управлінь в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, підпорядковуються їм та входять до складу державної контрольно-ревізійної служби в Україні. ГоловКРУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку контрольно-ревізійні управління, відділи, групи, в тому числі і міжрайонні контрольно-ревізійні відділи. Діяльність Головного контрольно-ревізійного управління спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України. Кабінет Міністрів України визначає також видатки на утримання державної контрольно-ревізійної служби, які фінансуються з державного бюджету. ГоловКРУ очолює Голова, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України в установленому законодавством порядку. Голова ГоловКРУ персонально відповідає перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на ГоловКРУ завдань і здійснення ним своїх повноважень. Голова ГоловКРУ має заступників, які призначаються на посаду і звільняються з посади відповідно до законодавства. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції ГоловКРУ, обговорення найважливіших напрямів його діяльності в ГоловКРУ утворюється колегія у складі Голови (голова колегії), заступників Голови за посадою, інших керівних працівників державної контрольно-ревізійної служби. Члени колегії затверджуються та звільняються від обов'язків Кабінетом Міністрів України за поданням Голови ГоловКРУ. Структуру ГоловКРУ, положення про структурні підрозділи ГоловКРУ, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, типове положення про контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах, районах у містах затверджує Голова ГоловКРУ. Державна контрольно-ревізійна служба забезпечує контроль за використанням відповідно до законодавства бюджетних коштів та коштів державних цільових фондів міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами й організаціями незалежно від форми власності, відомчої належності та підпорядкованості, збереженням державного і комунального майна, веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Підконтрольними для органів державної контрольно-ревізійної служби є центральні та місцеві органи виконавчої влади (крім Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України), інші бюджетні установи й організації, казенні підприємства незалежно від джерел фінансування, а також підприємства та організації, їх об'єднання незалежно від форми власності, організаційно-правових форм, відомчої належності та підпорядкованості, які отримують (отримували в ревізійному періоді) кошти з бюджетів усіх рівнів чи державних цільових фондів, інші державні кошти (в тому числі державних валютних фондів) та/або кошти, що залишаються у розпорядженні суб'єктів господарювання у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів. Відповідно до завдань, покладених на державну контрольно-ревізійну службу, Головне контрольно-ревізійне управління виконує такі функції: • проводить ревізії та перевірки, у тому числі за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України та правоохоронних органів фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, позабюджетних фондів, перебувають у державній, комунальній власності, а також таких, у статутних фондах яких є частка державного, комунального майна;• проводить перевірки використання бюджетних коштів, отриманих на виконання державних програм, перевірки фінансово-господарської діяльності щодо бюджетних позик, позик і кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій і субсидій, належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів, а також у передбачених законодавством випадках використання коштів, що залишаються у розпорядженні суб'єкта господарювання у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів; • здійснює аналіз стану дотримання фінансової дисципліни і повідомляє про його результати відповідні центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи, а за необхідності передає матеріали ревізій і перевірок органам, які згідно із законодавством наділені правом застосування санкцій за виявленими фактами порушень; • готує і передає до відповідних органів пропозиції щодо усунення причин і умов, які призвели до недостачі державних коштів і матеріальних цінностей, неефективного і нецільового витрачання державних фінансових ресурсів; • здійснює контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених ревізіями та перевірками, і в разі потреби вживає додаткових заходів до їх усунення; • систематично інформує Президента України, Кабінет Міністрів України про факти порушень фінансової дисципліни, виявлені ревізіями та перевірками фінансово-господарської діяльності. Аналогічні функції виконують контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах і районах у містах. Крім означених функцій, на Головне контрольно-ревізійне управління (ГоловКРУ) покладено розроблення інструктивних та інших нормативних документів з проведення ревізій та перевірок, здійснення методичного керівництва і контролю за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів. Головне контрольно-ревізійне управління узагальнює досвід проведення ревізій та перевірок і поширює його серед контрольно-ревізійних служб, розробляє пропозиції щодо удосконалення контролю, надає організаційно-методичну допомогу контрольно-ревізійним службам центральних та місцевих органів державної виконавчої влади. Крім цього, органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань; забезпечують ведення державної статистичної звітності контрольно-ревізійної роботи, беруть участь у наукових дослідженнях і розробках програм боротьби зі злочинністю у сфері економіки. Для забезпечення покладених на них повноважень органи контрольно-ревізійної служби мають право: — ревізувати і перевіряти у міністерствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, державних фондах, на підприємствах, в установах і організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); — мати безперешкодний доступ на склади, у сховища, виробничі й інші приміщення для обстеження та з'ясування питань, пов'язаних з ревізією або перевіркою. Припиняти на розрахункових та інших рахунках у банках, інших фінансово-кредитних установах операції у випадках, коли керівництво об'єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку, перешкоджає працівникові державної контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов'язки: — залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольного обмірювання будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на це коштів; — вимагати від керівників об'єктів, що ревізуються та перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у необхідних випадках опечатувати каси та касові приміщення, склади, архіви, а у разі виявлення підроблень, інших зловживань вилучати необхідні документи на час проведення ревізії або перевірки, залишаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів;— одержувати від Національного банку та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції й залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізуються або перевіряються, а від інших підприємств і організацій, у тому числі недержавної форми власності, довідки і копії документів про операції та розрахунки з установами, організаціями, підприємствами, що ревізуються або перевіряються; — одержувати від посадових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що ревізуються та перевіряються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході ревізій та перевірок; — пред'являти керівникам та іншим посадовим особам об'єктів, що ревізуються та перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати до бюджету виявлені ревізіями або перевірками приховані й занижені валютні та інші платежі, порушувати перд відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо одержані підприємствами, установами й організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; — стягувати у дохід держави кошти, одержані міністерствами, відомствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами й організаціями за угодами, укладеними без установлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; — накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення. Безумовно, основна функція державної контрольно-ревізійної служби — проведення ревізій та перевірок, оскільки вони є важливим чинником зміцнення фінансової дисципліни і саме через них здійснюється профілактична функція фінансового контролю (виявляються умови, що спричиняють збитки, та встановлюються особи, винні у фінансових порушеннях). Разом з тим інформація, одержана в результаті здійснення контролю, має стати основою для прийняття управлінських рішень і знайти своє відображення в наказах керівників підприємств, установ і організацій, рішеннях місцевих органів влади та самоврядування, розпорядчих документах і нормативно-правових актах Міністерства фінансів, Кабінету Міністрів і Президента України, актах інших центральних органів виконавчої влади. З огляду на це, державній контрольно-ревізійній службі надано повноваження щодо проведення досліджень ефективності використання бюджетних коштів, а сферою практичного застосування аудиту є державні програми, в тому числі із залученням коштів бюджетів різних рівнів, використанням державного і комунального майна. Із запровадженням такої форми контролю, як аудит ефективності управління державними ресурсами в окремих сферах соціально-економічної діяльності, ДКРС покликана: • давати оцінку рівню виконання державних програм і всіх аспектів бюджетного процесу; • виявляти резерви у формуванні і витрачанні державних ресурсів; • установлювати причини відхилень від законності й ефективності фінансово-господарських операцій, вишукувати резерви підвищення ефективності управління державними ресурсами; • проводити моніторинг урахування та впровадження органами виконавчої влади наданих учасниками бюджетних програм пропозицій за результатами аудиторських досліджень. З розширенням функцій і повноважень Державної контрольно-ревізійної служби України потребує законодавчого уточнення і перелік підконтрольних органів, діяльність яких підлягає контролю з ініціативи органів ДКРС. Виходячи з того, що не тільки Адміністрація Президента України, Верховна Рада і Кабінет Міністрів мають статус, вищий за статус міністерства, підконтрольними для Служби законодавче треба визначити таких суб'єктів господарювання: державні органи та їхні підрозділи, державні установи та організації України (крім Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України і його органів, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Вищої ради юстиції, Верховного Суду України та органів судової влади, Рахункової палати, Генеральної прокуратури України і органів прокуратури, Національного банку України та його органів, Служби безпеки України, Центральної виборчої комісії), а також суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, що використовують кошти бюджетів усіх рівнів, державних позабюджетних фондів, інші державні кошти, позики чи кредити, гарантовані коштами бюджетів, державне чи комунальне майно та/або мають зобов'язання перед державою щодо цільового спрямування пільг як коштів, отриманих з бюджетів усіх рівнів. При цьому відносно міністерства, бюджетної установи чи одержувача бюджетних коштів органи Служби є зовнішніми контролерами, а відносно Уряду — внутрішніми, оскільки функціонують у системі центральних органів виконавчої влади.Для забезпечення закріплених за органами державної контрольно-ревізійної служби функцій створені окремі спеціалізовані підрозділи. Функціональний розподіл обов'язків між ними відповідає напрямам контрольно-ревізійної роботи у сфері матеріального виробництва та послуг, соціального захисту населення, освіти, науки і культури, в агропромисловому комплексі, фінансово-кредитних установах та фондах, у сфері використання природних ресурсів та екології, діяльності органів державної виконавчої влади та оборони. Так, контроль у сфері матеріального виробництва здійснюється у розрізі як базових галузей економіки, так і форм власності. Контроль у сфері соціального захисту населення охоплює соціальне забезпечення, установи охорони здоров'я і спорту, державні цільові фонди соціального призначення. Створено підрозділи, що відають плануванням, координацією та удосконаленням контрольно-ревізійної роботи, її інформаційним забезпеченням, взаємодією з правовими органами. З метою повноцінного запровадження аудиту ефективності управління державними ресурсами у складі ГоловКРУ створено спеціалізоване управління, що відає організацією і проведенням аудиторських досліджень у виробничій і бюджетній сферах. Логічним завершенням такої організаційної роботи стало створення у регіональних контрольно-ревізійних управліннях відповідних відділів, а також розроблення Методичних рекомендацій про проведення аудиту ефективності виконання бюджетної програми. Державна контрольно-ревізійна служба у процесі виконання покладених на неї функцій взаємодіє з Державною податковою адміністрацією, Рахунковою палатою, Антимонопольним комітетом, Держказначейством, Пенсійним фондом та іншими органами державного контролю у сфері фінансів та економіки. У разі необхідності можуть бути підготовлені разом з іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади спільні акти, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності. Ревізії і перевірки можуть проводитись за дорученнями правоохоронних органів, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Посадові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади і під час виконання своїх службових обов'язків перебувають під захистом закону. Поряд із правовими рамками діяльності контролюючих органів потрібні і строгі професійні параметри, обов'язкові для тих, кого перевіряють, і тих, хто перевіряє. У розвинутих країнах професійні вимоги до контролю фіксуються у стандартах, які розробляються компетентними організаціями і спеціалістами в межах чинного законодавства. Головним контрольно-ревізійним управлінням України також розроблені основні загальні стандарти державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна. Після їх затвердження продовжується робота з розроблення і введення в дію безпосередніх процедур контролю — внутрішніх нормативних документів або регламентів контрольної діяльності конкретних органів державного фінансового контролю, які мають відповідати законам, загальним стандартам контролю і положенням про контрольні органи та розкривати розподіл обов'язків, функції і взаємодію їх структурних підрозділів та черговість відповідних контрольних заходів. Дані процедури являють собою послідовність цілеспрямованих дій, якої повинні дотримуватися державні контролери для досягнення поставленої перед ними мети. У Головному контрольно-ревізійному управлінні України напрацьовано ряд інструкцій і методик для забезпечення контрольно-ревізійної діяльності. Серед них: інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби та про організацію проведення ревізій і перевірок за зверненнями правоохоронних органів; методичні рекомендації щодо порядку проведення ревізій і перевірок за зверненнями місцевих державних адміністрацій; про проведення перевірок цільового використання бюджетних асигнувань, передбачених для надання населенню житлових субсидій; щодо порядку проведення ревізій (перевірок) цільового та ефективного використання коштів на будівельно-монтажні та ремонтні роботи; про порядок проведення тематичних ревізій і перевірок у системі житлово-комунального господарства; щодо перевірки ефективності використання та своєчасного повернення іноземних кредитів, наданих під гарантії Кабінету Міністрів України; з питань документування органами державної контрольно-ревізійної служби ревізійних дій та їх результатів. Ці та ряд інших нормативних актів приводяться у відповідність із Бюджетним кодексом України, а також — із стандартами контролю. Література: 1.Гусак Т. М., Мірошниченко Н. О. Посібник з аудіювання (англ. мова). Ч. І для студентів. 160 с. (З комплектом касет). 2.Гусак Т. М., Мірошниченко Н. О. Посібник з аудіювання (англ. мова). Ч. II для викладачів. 144 с. (З комплектом касет). 3.Гужва В. М., Постєвой А. Г. Інформаційні системи в міжнародному бізнесі. 458 с.4.Дворецька Г. В. Соціологія праці. 244 с. 5.Дворецька Г. В. Соціологія. 472 с. 6.Денісова О.О. Інформаційні системи і технології в юридичній діяльності. 316 с. 7.Джога Р. Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах. 483 с. Дудчак В. І., Мартинюк О. В. Митна справа. 310 с. 8.Драб Н. Л. Техніка і мова презентації. (Нім. мова). 102 с. 9.Дяченко В.І. Система правоохоронних органів. 320 с. 10.Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За ред. С. Ф. Покро-пивного. 468 с. 11.Економіка підприємства. За ред. С. Ф. Покропивного. Рос. мовою. 608 с. 12.Економіка: Навч. посіб. для загальноосвіт. навч. закл. / За ред. С. В. Степаненка. 306 с. 13.Єріна А.М. Організація вибіркових обстежень. 127 с. 14.Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування. 170 с. 15.Єжова Л. Ф. Інформаційний маркетинг. 560 с. Avtor: GeorG
Avtor: GeorG
