Управління інноваційним процесом — невід'ємна складова д-сті сучасного під-ва, що охоплює планування, організування та стимулювання інноваційної д-сті, реалізацію інновац. проектів, розрахованих на отримання конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій під-ва.
Здатність під-ва «вбирати» інновації підвищує його шанси у конкурентній боротьбі і створює суттєві різнопланові переваги. Інноваційні завдання передбачають зниження витрат в-ва, поліпшення якості продукції або послуг, виведення на ринок нового товару, формування нової стратегії збуту, яка сприяє підвищенню інтересу споживачів до нового товару. Залучення чи створення інновацій повинно відбуватися цілеспрямовано, з метою формування конкурентних переваг на тому сегменті ринку, де працює фірма. Важливо не лише своєчасно визначити перспективність певної ідеї та оцінити її комерційну вигідність, а й створити умови для оперативного упровадження новинки на під-ві. Тому управління нововведеннями охоплює різноманітні функції (маркетинг, планування, організацію, контроль), кожна з яких націлена на вирішення специфічних питань взаємодії: підрозділами фірми, що здійснюють конкретні види інноваційної д-сті. Основними завданнями, що вирішують у межах управління продуктовими інноваціями, є:
— дослідження ринку для нових продуктів (потреби, місткість, переваги споживачів, вибір цільових сегментів ринку, стратегії просування товару до споживача);
—    прогнозування характеру і стадій життєвого циклу нового продукту;
—    визначення способів продажу нового продукту;
—    дослідження кон'юнктури ринку ресурсів;
—    знаходження субпідрядників на освоєння і постачання комплектуючих, обладнання;
—    опрацювання можливих варіантів кооперації з конкурентами щодо розроблення і освоєння технічно складного чи ризикованого продукту;
—    здійснення комплексного аналізу витрат, ціни, обсягів в-ва і продажу нового продукту;
—    оцінювання ефективності інновац. проекту;
—    аналіз ризиків, визначення методів їх мінімізації та страхування;
—    вибір організаційної форми створення, освоєння і розміщення на новому ринку;
—    дослідження доцільності та планування адекватних форм передавання технології в процесі створення, освоєння, розміщення на ринку і підтримки необхідного обсягу продажу нового продукту.
З огляду на масштабність і різноплановість завдань, управління інновац. д-стю має охоплювати стратегічні й оперативні аспекти.
Стратегічне управління інновац. д-стю. Націлене воно на прогнозування глобальних змін в економічній ситуації та пошук і реалізацію масштабних інновац. проектів, які сприятимуть успіхові під-ва і забезпечуватимуть його ефективне функціонування і розвиток у тривалій перспективі.


Плани і програми інноваційної д-сті. Складають на основі ретельного вивчення таких чинників зовнішнього середовища, як економічні (стан і кон'юнктура ринку, темпи економічного зростання, ставка банківського відсотка та ін.); науково-технологічні (принципові технологічні зміни, ринок інновацій); демографічні (зміна структури і рівня доходів населення); екологічні (гострота екологічних проблем і їх регламентація чинним законодавством); рівень конкуренції в галузі; можливості розширення ринку тощо.
Економічне обґрунтування інновац. проектів. Дає змогу відібрати із кількох альтернативних варіантів найвигідніший для під-ва. Важливо при обґрунтуванні не лише зіставляти майбутні фінансові результати і необхідні для втілення проекту витрати, а й враховувати соціальні наслідки (створення чи ліквідація роб. місць, розвиток персоналу тощо), екологічні (погіршення чи поліпшення еколог. балансу) і навіть зміни іміджу (чим супроводжується, нап-лад, втілення програм управління якістю).
Формування ефективних організаційних форм управління інноваціями. Підвищує чутливість під-ва до змін і його здатність гнучко переналагоджуватися, реагуючи на сигнали зовнішнього середовища. Такі структурні утворення можуть бути вкраплені у звичайну механістичну структуру і бути постійними центрами ініціювання змін; можуть утворюватися спонтанно у формі внутрішнього підприємництва чи формуватися у вигляді штабів.
Ресурсне забезпечення інновац. програм і проектів. Передбачає визначення джерел надходження коштів, укладання відповідних угод з інвесторами та постачальниками матеріально-технічних ресурсів на прийнятних для усіх сторін умовах.
Оперативне управління інновац. д-стю. Полягає воно у складанні календарних планів-графіків виконання робіт і контролюванні їх виконання; вивченні економічних, організаційно-управлінських, соц.-психологічних факторів, що впливають на здатність фірми здійснювати інноваційну д-сть; розробленні ефективних форм організації інноваційної д-сті.
Оперативне календарне планування конкретизує виробничі завдання у просторі й часі, даючи змогу менеджерам середнього і нижчого рівнів ставити перед підлеглими чіткі цілі та завдання, забезпечувати їх необхідними матеріальними та інформаційними ресурсами, координувати їхні дії відповідно до загальних термінів реалізації проекту, розробляти коригуючі заходи у разі відхилення від запланованого графіка робіт.
Інновац. д-сть є невід'ємним елементом виробничо-гос-кої д-сті кожного під-ва, однак для більшості з них — не основним. Дуже важливо оптимально співвідносити і органічно поєднувати виробничу та інноваційну складову під-ницької д-сті. Від цього передусім залежатиме здатність під-ва стабільно працювати, розширюючи, коли того вимагає ринок, наявні виробничі потужності або своєчасно видозмінюючи їх без надлишкових фінансових вкладень, якщо ринкова ситуація ускладнилася і очікується зниження попиту на традиційний продукт.