Стратегічне управління інноваціями орієнтоване на визначення і досягнення перспективних цілей (завоювання більшої частки ринку, забезпечення високих темпів стійкого економічного розвитку тощо) в умовах конкурентного середовища, що відображене в системі стратегічних планів: загально корпоративних, планів стратегічних господарських одиниць, на які поділено під-во, планів функціональних сфер д-сті (маркетингової, інвестиційної, виробничої, інноваційної та ін.). Серед них важливе місце посідають плани інноваційної д-сті.
Планування інноваційної д-сті під-ва в межах загальної стратегії охоплює такі етапи: аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвитку; аналіз внутрішнього середовища під-ва; визначення загальної стратегії під-ва; визначення інновац. можливостей; формування стратегічних інновац. цілей; розроблення концепції інноваційної стратегії; формування планів і програм інноваційної д-сті; розроблення і реалізація інновац. проектів.
Аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвитку. На цьому етапі аналізують поточну кон'юнктуру ринку і її визначальні фактори, прогнозують розвиток кон'юнктури. Виділяють фактори, що сприяють розвитку під-ва, створюючи для нього нові можливості, і фактори, що можуть становити загрозу. їх співвідношення впливає на вибір загальної та інноваційної стратегії під-ва.
Аналіз внутрішнього середовища під-ва. На цьому етапі аналізують результати минулої д-сті, ефективність функціонування під-ва загалом і за окремими видами д-сті, на основі чого визначають його сильні та слабкі сторони.
Визначення загальної стратегії під-ва. Здійснюється на основі зіставлення місії під-ва, його сильних і слабких сторін, а також можливостей і загроз зовнішнього середовища. Полягає у виборі одного із можливих напрямів поведінки під-ва у майбутньому.
Виділяють такі три напрями:
—    стратегія стабільності (обмеженого зростання): передбачає підтримання існуючих розмірів під-ва і напрямів його ділової активності;
—    стратегія зростання: полягає у збільшенні розмірів фірми через нарощування вироб. потужностей та освоєння нових напрямів д-сті шляхом самофінансування або придбання чи злиття з іншими фірмами;
—    стратегія скорочення: використовують за несприятливих для фірми обставин; передбачає «відсікання зайвих» підрозділів чи видів д-сті (тих, що перестали бути рентабельними), переорієнтацію ділової активності, самоліквідацію.
Визначення інновац. можливостей. Передбачає зіставлення інновац. потенціалу під-ва та інноваційно-інвестиційного клімату, сформованого у країні, для чого можна використати стандартний метод SWOT-аналізу. Інноваційні можливості є підставою для визначення інновац. цілей під-ва.
Формування стратегічних інновац. цілей. Це визначення основних завдань інноваційної д-сті з огляду на загальну стратегію під-ва та його інноваційні позиції. Вибір цілей розвитку залежить від інновац. потенціалу під-ва та інноваційно-інвестиц. клімату в країні.
Розроблення концепції інноваційної стратегії. Передбачає визначення інновац. стратегій, які може реалізувати під-во з огляду на свої ринкові позиції та інноваційні можливості. Основою розроблення інноваційної стратегії є теорія життєвого циклу продукту, ринкові позиції фірми та її науково-технічна політика.

Інновац. стратегія — стратегія, націлена на передбачення І глобальних змін в економічній ситуації та пошукові масштабних рішень, спрямованих на зміцнення ринкових позицій і стабільний розвиток під-ва.
Виділяють такі види інновац. стратегій: стратегія наступу, стратегія захисту, імітаційна, залежна, традиційна стратегії і стратегія «за нагодою» (стратегія «ніші»).
Стратегія наступу. її розробляють для реалізації загальної стратегії зростання. До неї вдаються фірми, які будують свою д-сть за принципами під-ницької конкуренції. Вона пов'язана з прагненням фірм досягти технічного та ринкового лідерства шляхом створення та впровадження нових продуктів. Тому більшість наступальних інновацій реалізується в країнах, що є світовими лідерами.
Стратегія захисту. Розробляють її для реалізації загальної стратегії стабілізації. Спрямована на утримання конкурентних позицій фірми на існуючих ринках. Головна функція такої стратегії — оптимізувати у виробничому процесі співвідношення витрати—випуск.
Імітаційна стратегія. Використовується для реалізації загальної стратегії стабілізації фірмами, які не є піонерами у випуску на ринок певних нововведень, але залучилися до їх в-ва, придбавши у фірми-піонера ліцензію.
Залежна стратегія. Розробляють її для реалізації загальної стратегії стабілізації фірмами-субпідрядниками великих компаній. Характер технологічних змін у цьому випадку залежить від політики «батьківських» фірм. Залежні фірми не роблять спроб змінити свою продукцію, бо тісно пов'язані з вимогами до неї головної фірми і виконують роботи на її замовлення (субпідрядні роботи).
Традиційна стратегія. Вдаються до неї фірми, які мають стійку ринкову позицію завдяки унікальності продукту, що є основою бізнесу. Значних технологічних змін ця стратегія не передбачає, тому її лише умовно відносять до інноваційної.
Стратегії «за нагодою», або стратегії «ніші». Вони є реакцією керівництва на зовнішні сигнали ринку або інституційного середовища. Інновац. д-сть полягає у пошукові інформації щодо можливостей, які відкриваються перед фірмою в нових обставинах, відшукуванні особливих ніш на існуючих ринках товарів та послуг, що мають споживача з нетиповим, але значущим різновидом потреб.
Змішана стратегія. її використовують багато транснаціональних корпорацій, які працюють у різних сферах бізнесу і на різних ринках. Для одного виду бізнесу вибирають наступальну стратегію, для іншого — захисну чи традиційну.
Формування планів і програм інноваційної д-сті. Полягає у визначенні перспективних напрямів і тематики НДДКР, плануванні заходів щодо оновлення продукції, створення та освоєння нових її видів, вдосконалення технологічного та організаційного рівня в-ва.
Розроблення і реалізація інновац. проектів. Проекти відрізняються від програм тим, що, орієнтуючись на певний аспект розвитку організації, мають певну вартість, графік виконання, технічні і фінансові параметри, тобто деталізовані. Як правило, проекти стосуються створення і просування на ринок нових продуктів і послуг фірми.
У процесі розроблення проектів обов'язково планують  їх бюджети (обсяги необхідних інвестицій) і визначають їх джерела фінансування. Управління реалізацією інновац. проектів належить до ф-ції оперативного управління інноваціями.