Тема: Долікарська допомога потерпілим.
Мета: сформувати знання та вміння надати потерпілому першу медичну допомогу, розвити вміння аналізувати, порівнювати та робити висновки, виховати вміння допомогти іншому.
Тип уроку: Бесіда.

Обладнання: фотографії, відеокасети, журнали, книги, плакати.

План
І.Організаційна частина.
ІІ.Теоретична частина.
ІІІ. Закріплення основного з теми.
ІV. Висновок
Хід уроку
І.Організаційна частина.
ІІ.Теоретична частина.
Нещасні випадки часто трапляються в таких умовах, коли не має можливості швидко викликати “швидку допомогу”. Тому, в цих умовах, дуже важливим є вміння надати потерпілому першу медичну допомогу. Її потрібно надати до прибуття лікаря.
Перша медична допомога ─ це комплекс заходів, скерованих на відновлення та збереження життя та здоров’я потерпілого, здійснюваних немедичними працівниками або самим потерпілим.
При нещасних випадках багато людей неспроможні ефективно допомогти потерпілому. Їх безпорадність пояснюється відсутністю спеціальних знань, а також впливом сильних емоційних переживань, викликаних картиною трагедії. Невпевненість у самому собі, в своєх знаннях і тяжкий емоційний фон роблять свідка події розгубленим і безпорадним. Відомі випадки, коли життя або смерть, інвалідність чи сприятливий наслідок трагедії вирішують хвилини і дуже часто залежить від друзів, знайомих, колег по роботі чи просто випадкових людей, які виявилися поруч, проте трагічність наслідку, як правило, завжди пояснюється просто: не вистачило рішучості, волі, знань, часу.
Особа, котра надає допомогу, повина знати:
    Основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини;
    Загальні принципи надання першої допомогита її прийоми стосовно характеру отриманого потерпілим ушкодження;
    Основні способи перенесення та евакуації потерпілих.

Особа котра надає допомогу, повинна вміти:
    Здійснювати оцінку стану потерпілого та визначити, якої допомоги в першу чергу він потребує;
    Забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;
    Виконувати штучне дихання “зрота в рот”, “з рота в ніс” та закритий масаж серця і оцінювати їх ефективність;
    Тимчасово зупиняти кровотечу шляхом накладання джгута,тиснучої пов’язки, пальцевого притискання судин;
    Накладати пов’язку при ушкодженнях;
    Імобелізувати ушкоджену частину тіла при переломах кісток, важкому забої, термічному ураженні;
    Надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, утопленні, гострому отруєнні, блюванні, при втраті свідомості;
    Використовувати підручні засоби при перенесенні, навантаженні та транспортуванні потерпілих;
    Визначити доцільність вивезення потерпілого на машині швидкої допомоги або на попутному транспорті;
    Користуватися аптечкою першої допомоги.
Штучне дихання. Найефективнішим способом штучного дихання є дихання “з легенів у легені”, яке проводиться “зрота в рот” або “з рота в ніс”. Для цього відводять голову потерпілого максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять глибокий видих йому в рот. Вдування повторюють кілька разів, з частотою 12-20  на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикривати шматком тонкої тканини.
Зовнішній масаж серця. Зовнішній масаж серця здійснюється у випадку його зупинки. При цьому робиться римічне стискання серця між грудниною та хребтом. На нижню частину груднини кладуть внутрішньою стортоною зап’ястя одну руку, на яку з силою надавлюють ( з частотою 60 разів на хвилину ) покладеною зверху другою рукою. Сила здавлювання має бути такою, щоб груднина зміщувалась в глибину на 4-5 см . Масаж серця доцільно проводити паралельно з штучним диханням, для чого після двох-трьох штучних вдихів роблять 15 здавлювань грудної клітини.
Послідовність надання першої допомоги:
    Усунути дію на організм небезпечних факторів, котрі загрожують здоров’ю та життю потерпілого, оцінити стан потерпілого;
    Визначити характер та важкість травми. Визначити найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність заходів щодо його врятування;
    Здійснити необхідні заходи щодо врятування потерпілого за терміновістю;
    Підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;
    Викликати швидку медичну допомогу або лікаря або ж вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого лікарняного закладу.
ІІІ. Закріплення основного з теми.
Закріплення проходить у формі бесіди з учнями, де визначається як вони засвоїли тему: “Долікарська допомога потерпілим”.
ІV. Висновок.
Висновок проводиться разом з учнями