Мета: ознайомити учнів з загальними принципами профілактики інфекцій, зорієнтувати учнів на вивчення проблем безпечного існування людини в сучасному техногенному світі: дозвіллі, у побуті, під час трудової діяльності. Сформувати ставлення до власного життя і здоров’я як до найвищої цінності.
Тип уроку: лекція
План.
1.    Припинення епідеміологічного процесу.
2.    заходи спрямовані на джерело збудника.
3.    заходи, спрямовані на розрив механізму передачі збудника.
4.    заходи, спрямовані на створення специфічної несприятливості населення.
5.    Дезинфікація.
6.    Дезинсекція.
7.    заходи боротьби з гризунами.

Аналізуючи проблему боротьби з інфекціями, необхідно визначити значні досягнення в цьому напрямку. Не говорячи про натуральну віспу, яка ліквідована на нашій планеті, у ряді країн, в тому числі й в Україні, домоглися різкого зменшення захворюваності на кір, сибірку та деякі інші інфекції. Дещо збільшилася в останні роки захворюваність на дифтерію, однак рівень її і нині в десятки разів нижчий порівняно з довакцинальними роками. Немає сумніву, що при належній увазі до проведення планової вакцино профілактики службі охорони здоров’я здається знизити захворюваність на дифтерію до окремих випадків.
Заходи, спрямовані на джерело збудника. Один з найдавніших заходів боротьби з епідеміями – ізоляція хворого. Значення цього методу зберігається і нині. Проти епідемічна ефективність ізоляції джерела збудника буває високою тоді, коли вона здійснюється якомога раніше але при деяких інфекціях, особливо з крапельним механізмом передачі, збудник починає виділятися в навколишнє середовище в останні дні інкубації, ще до виникнення клінічних ознак, і провести своєчасну ізоляцію буває важко.
При деяких інфекціях поряд з маніфест ними можуть бути абортивні та анапаратні форми. У таких випадках навіть за умов госпіталізації усіх хворих можуть залишитися так звані здорові носії збудника, які будуть підтримувати його циркуляцію. Досвід роботи свідчить, що зниження захворюваності спостерігається у випадках ізоляції усіх хворих при ранньому карантину і визначення осіб, які підлягають карантинізації. Регламентується офіційними документами Міністерства охорони здоров’я.
При деяких кров’яних інфекціях ізоляція хворих не є обов’язковим.
Заходи, спрямовані на розрив механізму передачі збудника, посідають важливе місце у системі протиепідемічної боротьби.
У природному середовищі, через об’єкти котрого відбуваються перенос збудника, існує сила-силенна чинників, специфічність яких відповідає механізмові передачі збудників передачі інфекцій кожної з чотирьох груп інфекційних хвороб. Для багатьох бактеріальних та вірусних інфекцій властивий крапельний механізм передачі. Передача збудників з крапельним механізмом через повітря може відбуватися двома способами безпосередньо при прямому спілкуванні з джерелом збудника при тривалому перебуванні джерела збудника у закритому приміщенні. У першому випадку збудник виділяється і досягає сприятливого організму безпосередньо при експіраторних актах, і місцем фіксації велико дисперсного аерозолю будуть слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. Інфекційний процес із локалізацією у верхніх дихальних шляхах зумовлюють  збудники групу, пара грипу, аденовірусної інфекції та ін. При другому способі передачі збудників через повітря дрібний монодисперсний аерозоль з повітрям проникає у легені, накопичується там і, напевно цим можна пояснити розвиток певних пневмоній.
Відомо, що збудник інфекції з крапельним механізмом передачі ефективно поширюється у закритих приміщеннях. Очевидно, в умовах нерухомого повітря виділюваних хворим при експіраторних актах інфект збільшує концентрацію збудника у повітрі, що й сприяє прямій передачі його від джерела до реципієнта. При провітрюванню закритих приміщень а також у відкритій атмосфері повітряні потоки сильні, що призводить до швидкого розсіювання аерозоль. Зменшення концентрації інфекту в повітрі.
Заходи, спрямовані на створення специфічної несприятливості населення.
Багаторічний досвід широкого використання вакцинації засвідчує, що активна імунізація є хоча не єдиним. Але надзвичайно важливим засобом, який забезпечує епідемічне благополуччя при багатьох інфекційних хворобах. Наше молоде покоління уже не знає страшних епідемій віспи, дифтерії, кору, туберкульозу. Чуми та інших захворювань.
Важливим розділом у комплексі протиепідемічних заходів є подальше удосконалення вакцин і методів проведення щеплень. Уже створюються вакцини, які будуть запобігати шкідливому впливу збудника на ембріон.
Нині вже розроблено технологію виготовлення значної кількості вакцин, які широко використовуються у ветеринарній практиці для імунізації тварин. Створюючи несприятливість тварин до збудників інфекцій, ми зменшуємо циркуляцію збудників серед тварин і, відповідно, ризик зараження людини. Ще зовсім недавно щеплення проводили лише сільськогосподарським та домашнім тваринам.
Дезинфекція. У системі засобів боротьби з інфекціями та їх неспецифічної профілактики чільне місце посідає дезинфекція. У широкому плані цей термін означає знищення патогенних мікроорганізмів,  членистоногих – переносників інфекційних хвороб та гризунів – природних хазяїнів цих збудників. Хвороба спрямована на знищення або вилучення патогенних і умовно патогенних мікроорганізмів з об’єктів навколишнього середовища, що забезпечують передачу збудників інфекційних хвороб.
Розрізняють дезинфекцію профілактичну і осередкову. Профілактичну проводять спокійно, незалежно від наявності джерела збудника. Вона може бути плановою чи за епідемічними показниками. Профілактичну дезинфекцію проводять в лікувально-профілактичних закладах, дитячих установах і так далі
Дезинфекцію в осередку інфекції підрозділяють на поточну і заключну – залежно від того, на якому етапі передачі збудника її проводять.
Поточну проводять  у безпосередньому оточенні хворого чи бацилоносія з метою запобігання розсіювання збудників інфекційних захворювань у навколишньому середовищі, її проводять протягом тривалого часу, поки хворий являє собою небезпеку для оточуючих як джерело збудника. При швидкій ізоляції хворого поточна  дезинфікація може бути й короткочасною.
Заключну проводять в осередку після ізоляції. Госпіталізації чи смерті інфекційного хворого з метою знищення збудників на об’єктах навколишнього середовища. У випадку смерті інфекційного хворого вдома чи стаціонарі там також проводять заключну дезинфікацію. Терміни її проведення мають бути максимально скорочені. Головним завданням дезинфекції є розрив шляхів передачі збудників. Проводячи поточну чи заключну дизенфікацію, необхідно знати : а) що підлягає дизенфікації, б) коли вона має бути проведена, в) чим і як її здійснити.
Механічний метод зводиться до видалення патогенних мікробів шляхом обмивання, чистки, вологого прибирання, прання, провітрювання. При цьому досягається значне зниження бактеріальної забрудненості об’єктів навколишнього середовища. Слід пам’ятати, що механічний метод – це лише перенесення мікроорганізмів з більш небезпечного в конкретній обстановці предмету на менш небезпечний.
Часто механічний використовують одночасно з хімічним чи фізичним.
Фізичний метод знезараження включає в себе: а) дію високих температур, б) дію променевої енергії.
Нині кип’ятіння – це самий простий, ефективний і економічний метод.
Біологічний метод передбачає знищення патогенних мікроорганізмів в навколишньому середовищі засобами біологічного впливу. Цей метод використовують для знезараження стічних вод на полях фільтрації чи зрошення. Оскільки контроль за використанням цього методу і оцінку його ефективності здійснити досить важко, його не використовують у дезинфекційній практиці самостійно.
Хімічний метод заснований на використанні хімічних речовин та поєднанні їх з миючими засобами. Хімічні засоби використовують у вигляді емульсій, порошків, паст, аерозолів тощо, але найчастіше – у вигляді водних розчинників.
Стерилізація. Це звільнення об’єктів зовнішнього середовища від усіх форм життя. Це основа асептики – системи заходів щодо запобігання внутрішньо лікувальним інфекціям.
Дезинсекція. Це вчення про методи і засоби боротьби із членистоногими. Це термін, вперше застосований М. Ф.Гамалією для визначення засобів боротьби з комахами, зберігся і після того, як було встановлено, що кліщі також беруть участь у розповсюдженні збудників інфекційних хвороб.
Боротьба із членистоногими ведеться двома напрямками:
1)    профілактичному – створення умов, які стримують їх розмноження,
2)    винищувальному – винищення імагінальних та передимагінальних стадій.
Основним із цих напрямів є профілактичний, тобто система санітарно-гігієнічних заходів
Система винищувальних заходів включає застосування фізичних, хімічних і біологічних агентів.
Заходи боротьби з гризунами  теж складаються з профілактичних та винищувальних, що утворюють єдиний комплекс.
Профілактичні заходи у  свою чергу умовно можна поділити на загально санітарні, санітарно-технічні, агротехнічні.
Винищувальні заходи ставлять за мету знищення гризунів у всіх місцях їх проживання і створення таких умов, за яких було б неможливим відтворення їх чисельності. Найбільший ефект дає одночасне застосування механічного знищення гризунів за допомогою різних знарядь лову і хімічних речовин.
Хімічні речовини застосовують у вигляді отруєних приманок на харчовій основі шляхом обпилення та отруєння води, шляхом обпилення нір, ходів, які ведуть до об’єктів, що їх часто відвідують гризуни. Крім того, можна застосовувати отруйні речовини у вигляді газів.