.: Menu :.
Home
Реферати
Книги
Конспекти уроків
Виховні заходи
Зразки документів
Реферати партнерів
Завантаження
Завантажити
Електронні книги


????????...

 
��������...
Принципи кримінального процесу - галузеві принципи кримінального процесу 


Принципи кримінального процесу

ЗМІСТ:

Вступ........................................................................................................3

1. Поняття принципів кримінального процесу України............8
2. Значення нормативного закріплення принципів
для забезпечення правильного і точного застосування
норм процесуального законодавства......................................9
3. Система принципів. Особливості їх реалізації
у кримінальному судочинстві...............................................13
4. Принципи, що реалізуються на досудових та
судових стадіях кримінального процесу..............................18

Висновки................................................................................................22

Список використаної літератури..........................................................24


Вступ.

Кримінальне законодавство має своєю задачею охорону суспільного ладу, власності, особистості, прав і волі громадян і всього правопорядку від злочинних зазіхань.
Для здійснення цієї задачі, воно визначає які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і встановлює покарання підмети застосуванню до осіб, що скоїли злочину.
Однак, щоб особу, що зробила злочин, покарати, необхідно вірогідно й у деталях установити усі фактичні обставини  діяння, що інкримінує, ступеня винності даної особи й ін. факти, що мають значення для справи, зокрема  обставини обтяжуючої і зм'якшуючої відповідальності, а також причини й умови, що сприяють здійсненню злочину.
У цьому зв'язку склалася строго упорядкована діяльність підлегла мети оптимального пошуку істини по кримінальній справі. Ця діяльність і є кримінальним процесом.
Ця діяльність:
-    детально регламентована законом;
-    виражається в порушенні, розслідуванні, судовому розгляді і дозволі кримінальної справи, а також (частково) у виконанні вироку;
-    здійснюється спеціально уповноваженими органами (суд, прокурор, слідчий, і органи дізнання), що ведуть виробництво в справі;
-    у ній беруть участь інші державні і суспільні особи (наприклад експерт) і громадяни, обвинувачувана, свідок, потерпілий, підозрюваний, зрозумілі і т.д. , що вступають один з одним у правовідносини (тобто відносини урегульовані правовими нормами) суть яких полягає у взаємних правах і обов'язках (тобто один стосовно   іншого має право, а той у свою чергу несе обов'язок). Наприклад: слідчий (суд) вправі викликати будь-як особу для допиту, а свідок зобов'язаний з'явитися за викликом і дати правдиві показання: повідомити усе відоме в справі і відповісти на поставлені питання, (теж саме й експерт). У свою чергу свідок (експерт) має визначені права стосовно особи виробляюче дізнання, слідчому, прокуророві і судові (свідок на відшкодування витрат по явці, а експерт на винагороду), а зазначені посадові особи зобов'язані забезпечити реалізацію цих прав.
Кримінальний процес - це регламентована законом і убрана у форму правовідносин діяльність органів дізнання, попереднього наслідку. Прокуратури і судів при участі інших державних і громадських організацій, посадових осіб і громадян, змістом якого є порушення, розслідування, судовий розгляд і дозвіл кримінальних справ, а також (частково) виконання вироків.
Кримінальний процес складається з декількох стадій, кожна з яких характеризується:
А) особливими, своїми, задачами, що випливають із загальних задач кримінального процесу;
Б) особливим складом учасників;
В) специфічними діями цих учасників і правовідносинами виникаючими між ними;
Г) специфічними документами якими підводиться підсумок цієї діяльності.
Кожна стадія має строго визначений початковий і кінцевий моменти.
Кожна кримінальна справа у своєму русі послідовно проходить кожну з наступних стадій:
1.    Порушення кримінальної справи.
2.    Попереднє розслідування.
3.    Переказ судові - призначення судового засідання.
4.    Судовий розгляд.
5.    Касаційне виробництво.
6.    Виконання вироку.
Крім названих існують ще дві стадії:
1. Перегляду справи в порядку судового нагляду;
2. Поновлення справи по знову відкритим обставинам.
Але з них проходить не кожна кримінальна справа, тому що тут здійснюється перевірка законності й обґрунтованості судових рішень, що вступили в законну силу.
Синонім кримінального процесу - кримінальне судочинство (у вузькому і широкому змісті).
В усіх судах і по всіх кримінальних справах кримінальний процес підлеглий єдиному порядкові виробництва. Зате в судовій стадії в наявності диференціація процедури установлення фактичних обставин справи в залежності від ступеня суспільної небезпеки злочину, по якому воно ведеться:
А) попередній наслідок (основна форма)
Б) дізнання.
Але незважаючи на це в судовому засіданні справа розглядається без яких-небудь процедурних вилучень з дотриманням усіх гарантій повноти й об'єктивності.
Усі дії правоохоронних органів здійснюється у визначеній процесуальній формі, що являє собою сукупність установлених законом умов здійснення визначених дій і є обов'язковою для усіх без винятку учасників кримінального процесу.
Це не самоціль, а засноване на багаторічному досвіді найбільше надійно вивірений засіб досягнення задач кримінального судочинства: щоб кожен винний поніс справедливе покарання і щоб жоден  невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності.
Уся кримінально-процесуальна діяльність умовно розділяється на відносно відособлені напрямки, обумовлені роллю її учасників.
Ці напрямки звуться  кримінально-процесуальними функціями.
Розрізняють чотири процесуальні функції:
1.    Розслідування злочинів (орган дізнання, слідчий, прокурор, який прийняв справи до свого виробництва);
2.    Обвинувачення в злочині (прокурор);
3.    Захист від обвинувачення в злочині (захисник);
4.    Дозвіл кримінальної справи (суд).
Перша функція полягає в об'єктивному, повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи.
Друга функція в підтримці обвинувачення в суді.
Третя функція, це використання зазначених у законі засобів і способів захисту з метою з'ясування обставин, які оправдовують обвинувачуваного або зм'якшуюча його відповідальність, надання обвинувачуваному необхідної юридичної допомоги.
Четверта функція представляє підсумкове рішення, у якій суд від імені держави формулює остаточні висновки, зміст яких визначається задачами кримінального судочинства, головний висновок тут про винність або невинність і про мерю покарання за зроблений злочин.
Але, функцією дозволу володіють і органи розслідування, а також прокурор, (в рішеннях припинення справи по  підставах, що реабілітують, тобто з висновком про невинність особи, що рівнозначно виправдувальному вирокові суду).

1. Поняття принципів кримінального процесу України.

Принципи - це основні, найбільш загальні і керівні положення якого-небудь процесу, явища, вони невиведені з інших понять, первинні. Існує кілька видів зору щодо деяких ознак (властивостей), властивим принципам кримінального процесу, що в остаточному підсумку позначається на їхньому теоретичному визначенні. Щодо таких ознак як загальність, первинність, обов'язковість до виконання, об'єктивність спостерігається, у цілому, єдність поглядів, але така ознака як закріплення в законі спостерігається не у всіх учених. Так, зокрема  доктор юридичних наук Кобликов А. С., виділяє таку ознаку, а кандидат юридичних наук Галузо В. Н., навіть не згадує його. Я ж дотримую точки зору, що така ознака як закріплення в законі не є основною, хоча властивий практично всім принципам, у силу того, що законодавець може не бачити необхідності подібного зміцнення, тому що принцип очевидний і в законодавчому закріпленні не має потреби (наприклад, принцип гуманізму). Подібне може відбуватися і з інших причин.
Отже, принципами кримінального процесу називаються теоретично обґрунтовані основні правові положення, ідеї, норми загального і керівного значення, що визначають побудову усіх форм, інститутів, стадій КСП і які забезпечують виконання задач, що стоять перед ним. Принципи виражають сутність і зміст кримінального процесу характеризують найважливіші  його властивості і якісні риси, предмет і метод процесуального регулювання.
Принципи завжди являють собою первинні норми права, не виведені друг із друга і приватні норми, що обіймають більше, у яких конкретизується зміст принципів і які підлеглі цим принципам.
2. Значення нормативного закріплення принципів для забезпечення правильного і точного застосування норм процесуального законодавства.

Норми - принципи носять імперативний, владно-наказовий характер, містять обов'язкові розпорядження, виконання яких забезпечується всією сукупністю правових засобів, що маються на озброєнні в держави. Своєю метою вони мають людину і громадянина і відповідні державні органи. Органи держави, що ведуть процес, повинні діяти на основі встановлених принципів і несуть відповідальність за їхнє порушення.
Конституція закріпила загально-правові принципи, що, виражаючи природу і сутність демократичної держави, містять гарантії прав і свободи людини і громадянина.
Ці принципи виходять з визнання людини, його прав і свободи вищою цінністю.                                  
Визнання, дотримання і захист прав і свободи людини і громадянина - обов'язок держави (Конституція України). Усвідомлюючи себе частиною світового співтовариства, народ України прийняв Конституцію України, у якій записані в загальновизнаному і відбиті в ряді міжнародно-правових документах права людини і громадянина, принципи правосуддя.
Відповідно до  конституційних принципів у галузевому законодавстві - КПК утримуються норми, що мають основне, визначальне значення для всього судочинства й окремих його стадій.
Основні принципи записані в Конституції України, частина - у галузевому законодавстві - КПК і деяких інших законодавчих актах. Усі принципи нерозривно зв'язані між собою й створюють єдину сукупність правових початків, однаково значимих для досягнення цілей кримінального процесу. Кожний з них визначає таку сторону судочинства, без якої неможливо правильне здійснення його задач.
Якою би, однак, ні була юридична форма закріплення принципів, вона завжди виступає як  норма загального і керівного значення, що має тричленну структуру, - гіпотезу, диспозицію і санкцію. Інакше в право-застосовувальній діяльності дотримувалися б не самі принципи, а тільки конкретизують їхні норми. Конституційні принципи є нормами прямої і безпосередньої дії. Це означає право на застосування цих норм безпосередньо, без внесення відповідних змін і доповнень в КПК. На мою думку, це стосовно тільки до конституційних принципів, оскільки галузеві принципи здобувають юридичне значення після відповідного їхнього закріплення в кримінально-процесуальному законодавстві.
Конституція України і внесені в останні роки зміни і доповнення в кримінально-процесуальне законодавство значно поглибили і збагатили демократичний зміст принципів, розширили діапазон їхнього застосування, удосконалили формулювання окремих початків, зміцнили гарантійну забезпеченість принципів.
Принципи діють у рамках цілісної системи, де сутність і значення кожного принципу обумовлюються не тільки власним змістом, але і функціонуванням усієї системи, де порушення будь-якого принципу приводить звичайно до порушення інших принципів і тим самим до порушення законності при виробництві в справі.
Стає зрозумілою необхідність знання основ кримінального процесу України, не тільки окремим громадянам, що осягають ази кримінально-процесуального законодавства, але і всім практичним працівникам, що здійснюють процесуальну діяльність, а знання принципів кримінального процесу необхідно всім громадянам.
Кримінально-процесуальний закон - це закон процедурного характеру, що визначає порядок розслідування кримінальних справ, порядок розгляду цих справ у суді, як засіб успішного здійснення діяльності слідчих і судових органів і покладених на них задач.
За умови строго проходження законові можливе виконання задач кримінального судочинства.
Розпорядження кримінально-процесуального закону виповнюються або добровільно, або забезпечуються примусовими заходами (примусовий привід, свідка, запобіжний захід  обвинувачуваному при спробі сховатися від наслідку), або мірами іншого юридичного впливу.
Застосовуватись повинен кримінально-процесуальний закон діючий тепер - тобто виробництво здійснюється по явно діючому законодавству.
Кримінально-процесуальне право - це сукупність юридичних норм, що визначають задачі, принципи, коло учасників кримінального процесу, їх права й обов'язки, що регламентують порядок порушення попереднього розслідування, судового розгляду і дозволу кримінальних справ, а також виконання судових вироків.
Кримінально-процесуальне право регулює кримінальний процес, або інакше кримінальний процес регулюється кримінально-процесуальним правом. Окремі дії по кримінальній справі регулюються кримінально-процесуальними нормами.
Норми кримінально-процесуального права, як і всякі інші норми права мають визначену структуру і складаються з:
-        гіпотези, що вказує на ті обставини, при яких дана норма підлягає застосуванню;
-        диспозиції, що формулює, що утримуються в даній нормі розпорядження;
-        санкції, тих несприятливих наслідків, що настають у випадку невиконання нормативних розпоряджень.
Якщо особа виробляюча дізнання, слідчий, суд викликають громадянина як  свідка по кримінальній справі (гіпотеза), вона (він) зобов'язаний з'явитися за викликом і дати правдиві показання (диспозиція). При не явці без поважних причин свідок може бути підданий приводові (санкція).



3. Система принципів. Особливості їх реалізації у кримінальному судочинстві.

Визначення системи принципів є тим каменем спотикання, над яким ламали свої розуми багато теоретиків Кримінального процесу. Переглянувши ряд джерел, я прийшов до висновку, що ніхто з учених ще не запропонував такої системи, яка б не містила в собі вад з погляду  повноти і несуперечності.
На мою думку, це стало можливим, тому що багато принципів кримінального процесу мають властивість бинарности (подвійності), до них можуть бути віднесені принципи:
    законності;
    мова, на якому ведеться судочинство;
    гуманізму;
    публічності;
    гласності;
    рівності всіх перед законом і судом;
    забезпечення права обвинувачуваного, підозрюваного і підсудного на захист;
    охорони прав і свобод особи, поваги достоїнства;
    презумпції невинності;
    незалежності суддів і підпорядкування їх тільки законові.
В даний час використані в навчальній літературі підходи до виявлення системи принципів кримінального процесу, на мій погляд, страждають істотним недоліком. Він полягає в тім, що поняття системи принципів підмінюється класифікацією або простим їхнім переліком, отже, система зводить до понять більш низького рівня.
Усяка система - це не тільки розподіл її складових на групи (це лише їхня класифікація). Це - і не просто сукупність неї окремих складових. Система - це така сукупність її складових, їхніх груп, що мають визначені взаємозв'язки між собою і із середовищем. Іншими словами, для дослідника важливо у всякій системі побачити не тільки сукупність якихось явищ, процесів, але і її внутрішні і зовнішні взаємозв'язки.
У кримінально-процесуальному праві можна виділити визначені взаємозв'язки "вертикального" і "горизонтального" характеру, виявляються і між самими принципами.
Горизонтальні взаємозв'язки виявляються в ході правозастосування як зв'язку одного рівня, як зв'язку лінійні. У цьому змісті, дотримання одних  принципів є умовою реалізації інших принципів. Порушення одного принципу стає причиною порушення інших, але не усіх, тому що лінійні зв'язки найчастіше однобічні. Тому порушення того або іншого принципу в межах взаємозв'язків одного рівня не завжди волоче обов'язкове порушення інших принципів. Прикладом такого однобічного зв'язку може послужити відношення між принципом забезпечення підозрюваному, обвинувачуваному і підсудному права на захист і принцип мови, на якому ведеться судочинство. Якщо забезпечення права обвинувачуваного користуватися в кримінальному процесі рідною мовою і послугами перекладача завжди служить передумовою реального забезпечення права обвинувачуваного на захист, то, навпроти, порушення прав обвинувачуваного не завжди зв'язано з порушенням принципу мови, на якому ведеться судочинство. Через сказаний горизонтального, лінійні зв'язку недостатні для показу цілісності і єдності системи принципів. Цей недолік заповнюють вертикальні зв'язки між принципами різних рівнів, що відповідають вимогам адекватності, несуперечності і незалежності.
Адекватність теоретичної системи припускає такий рівень узагальненості вхідних у неї принципів, що дозволяє відбити якісно-визначені властивості досліджуваного об'єкта. Надмірно високий рівень веде до втрати можливості адекватно відбити необхідні істотні властивості об'єкта. Недостатній рівень узагальнення неминуче веде до дроблення принципів на такі положення, що не мають ознак, властивому принципові. У підсумку теоретична система, обтяжена несуттєвими, другорядними деталями, "розмиває" характерні риси об'єкта і тому дає перекручене відображення справжнього положення речей.
Повнота теоретичної системи вимагає наявності в ній такої кількості принципів, що дозволяє логічно довести, пояснити правомірність перебування в даній галузі права будь-якої процесуальної норми.
Несуперечність системи означає відсутність у ній виключающих друг друга принципів.
Незалежність системи принципів припускає виявлення в кожного складового її принципу власного, відносного автономного змісту, що не припиняється зі змістом інших принципів.
У кримінально-процесуальній літературі виділяють ряд класифікацій по різних підставах.
Ряд авторів у залежності від того, у якому нормативному акті закріплений той або інший принцип (підстава - по джерелу), виділяють конституційні і неконституційні принципи кримінального процесу. Хоча особисто в мене виникає визначений сумнів із приводу правильності використання терміна "неконституційні" як підстави класифікаційної групи, оскільки, ґрунтуючись правилами побудови слів української мови, даний термін витлумачується як суперечної Конституції, однак перелік принципів, що входять у дану групу, цілком відповідає Основному Законові. На мою думку вірніше було б назвати дану групу "Не закріплені в Конституції".
У межах зовнішніх взаємозв'язків із принципами інших галузей права система принципів кримінально-процесуального права являє собою триуровневе утворення з його загально-правовими, міжгалузевими і спеціально-галузевими принципами.
До загально-правових принципів кримінального процесу відносяться: законність, гуманізм, забезпечення рівності прав людини і громадянина перед законом і судом, повага достоїнства особистості, охорона прав і свободи громадян, принцип презумпції невинності. До міжгалузевих принципів кримінального процесу, що має аналоги в деяких інших галузях права (кримінальне, судопристройне, адміністративно-процесуальне й ін.), варто віднести: публічність, гласність кримінального судочинства, здійснення правосуддя тільки судом, незалежність суддів і підпорядкування їх тільки законові. До спеціально-галузевих принципів кримінального процесу відносяться принципи забезпечення права підозрюваного, обвинувачуваного і підсудного на захист, принцип безпосередності процесу, принцип усності.
Система принципів кримінального процесу може розглядатися також у межах її внутрішніх взаємозв'язків. У цьому випадку вона може бути представлена як співвідношення принципів, що мають загально-галузевий характер, і принципів декількох (у тому числі утворюючих підотраслі - доказуєче право і кримінально-процесуальний примус) або окремих кримінально-процесуальних інститутів.
Таким чином, через особливі властивості принципів Кримінального процесу досить складно їх класифікувати. Але, проте, кожен принцип має свій зміст і місце. Усі принципи взаємозалежні і взаємообумовлені, що робить побудову Кримінального процесу такою системою норм, що відбиває об'єктивно існуючі соціально-економічні і політичні закономірності розвитку суспільства і держави, що сприяє найбільш комплексному захистові прав і свободи людини і громадянина. Це робить кримінальне судочинство реальним засобом держави, що дозволяє реалізувати ст. Конституції: «Людина, його права і свобода є вищою цінністю. Визнання, дотримання і захист прав і свободи людини і громадянина - обов'язок держави».

4. Принципи, що реалізуються на досудових та судових стадіях кримінального процесу.

Принципи підрозділяються на:
Конституційні (законність, публічність, недоторканість особи, житла, таємниця листування, здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом, незалежність суддів, гласність судового розгляду, забезпечення обвинувачуваному право на захист, презумпція невинності і ряд інших).
Спеціальні - тобто, що утримуються тільки в галузях законодавства (всебічність, повнота й об'єктивність дослідження обставин справи, рівність прав учасників судового розгляду, оцінка доказів по внутрішньому переконанню, безпосередність судового розгляду).
Розглянемо конкретно деякі принципи кримінального процесу:
1. Законність це дотримання вимог законності означає насамперед  дотримання всіх норм кримінально-процесуального права, а також неухильне і точне виконання кримінального закону.
2. Публічність означає, що суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожнім випадку виявлення ознак злочину і прийняти передбачене законом заходу для встановлення події злочину, осіб винних у здійсненні злочину, і до їх покарання.
Про житло ст. Конституції України.
Обшук і виїмка. Обшук тільки із санкції прокурора і лише у випадках, які не терплять зволікань, обшук може бути проведений без санкції, але наступним повідомленням у плині доби прокурора.
Накладення арешту і виїмка поштово-телеграфної кореспонденції тільки в зв'язку з виробництвом по кримінальній справі і із санкції прокурора або по постанові суду.
Процесуальні принципи діяльності суду по здійсненню правосуддя.
А) Здійснення правосуддя тільки судом. Він реалізується насамперед  у стадії судового розгляду.
Розглядаючи кримінальну справу суд не зв'язаний висновками органів попереднього розслідування. Суд може винести вирок тільки на основі доказів, що досліджували на судовому наслідку. Тільки суд може застосувати до засудженого передбачені законом міри покарання.
Тільки суд зобов'язаний дотримуватися процесуального порядку здійснення правосуддя. Законом установлений процесуальний порядок оскарження й опротестування вироків суду.
Б) Колегіальність розгляду справ.
Участь народних засідателів у суді першої інстанції. Розгляд справ у колегіях відповідних судів і наглядовому порядку здійснення в складі не менш трьох суддів.
В) Незалежність суддів і народних засідателів.
Г) Рівність громадян перед законом і судом незалежно від походження, соціального, посадового і майнового положення, статі, віку, утворення, характеру занять, відношення до релігії.
Д) Гласність судового розгляду, тобто розгляд у всіх судах відкрите. Слухання справ у закритих засіданнях допускається у випадках, встановлених законом.
Забезпечення гласності пропонує вільний доступ громадян і також представників преси.
Е) Національна мова судочинства.
Забезпечення обвинувачуваного права на захист.
Створення умов у які він може захищатися від пред'явленого обвинувачення, користуватися послугами захисника, представляти докази, які його спростовують або зм'якшують провину.

Презумпція невинності. Означає, що обвинувачуваний (підсудний) вважається невинним, поки його винність не буде доведена в передбаченому законному порядку і установлена     вироком суду, що вступили в законну силу.
Обвинувальний вирок не може бути заснований на припущеннях. Усі сумніви, що не представляються можливим усунути, повинні тлумачитися на користь обвинувачуваного (підсудного).
Сутність презумпції невинності і процесуальних вимог, що випливають з неї,   відбиті в декількох статтях КПК України.
КПК України не допускає перекладання тягаря доведення на обвинувачуваного. Доведення винності покладене на органи, яке здійснює карне судочинство.
Всебічність, повнота й об'єктивність дослідження обставин справи.
Сутність цього принципу виражена в ст.. КПК України:
А) всебічність означає, що в процесі попереднього розслідування і судового розгляду повинні бути перевірені всі можливі версії, установлені всі обставини, що викривають і виправдують.
Б) повнота означає, одержання необхідних і достатніх доказів у підтвердження (або спростування) всіх обставин, що підлягають доведенню по кримінальній справі.
В) об'єктивність означає виключення прояву упередженості, не об'єктивності, однобічності, обвинувального (або виправдувального) ухилів.

Висновки.

Таким чином, підводячи підсумок моїй роботі можна сказати, що кримінально-процесуальне законодавство і регульована їм кримінально-процесуальна діяльність спираються на ряд корінних, керівних положень, що визначають характер усього кримінального процесу, грають у ньому особливу, чільну роль, причому теоретичне виділення й обґрунтування даних положень у більшості теоретиків кримінального процесу неоднозначно, що, у свою чергу, створює складність як при вивченні даної теми в рамках навчальної дисципліни кримінального процесу, так і при написанні курсовий роботи з даної теми. Незважаючи на вищевикладене, можна зробити наступні висновки:
Основи кримінального процесу прийнято називати його принципами. Ясно, що принципи кримінального процесу тієї або іншої держави відбивають його економіку, політичний лад, правову систему в цілому, історичні і національні традиції, рівень культури, що панує, ідеологію й інші об'єктивно існуючі фактори.
По своєму походженню принципи кримінального процесу являють собою ідеї, погляди про належний кримінально-процесуальний порядок, його основних рисах, що відбиває представлення про справедливе правосуддя, про те, якими повинні бути його основні підвалини. В ідеалі вони повинні адекватно відбивати представлення всього суспільства, народу про справжнє правосуддя.
Принципи кримінального процесу повинні забезпечити така його побудова, що у максимальному ступені сприяло б виконанню його задач. Вони, зрозуміло, повинні бути погоджені між собою, утворювати єдину логічну систему.
Таким чином, принципи кримінального процесу - це теоретично обґрунтовані основні правові положення, ідеї, норми загального і керівного значення, що визначають побудову усіх форм, інститутів, стадій КСП й які забезпечують виконання задач, що поставлені перед ним.
Принципи кримінального процесу складають основу конкретного і детального правового регулювання усіх форм, стадій і інститутів кримінального процесу і  кримінально-процесуальної діяльності. Жодна  процесуальна норма не повинна їм суперечити. При пробілі в законі, непогодженості різних правових норм або утрудненні в їхньому застосуванні суд, органи наслідку, дізнання і прокуратури зобов'язані керуватися засадами кримінального процесу. Сама практична діяльність по розслідуванню, розглядові в судах і дозволові кримінальних справ повинна бути строго погоджена з процесуальними принципами. Будь-яке порушення принципів волоче негативні правові наслідки для порушників.
Завершуючи свою роботу, хотілося б відзначити, що написання курсової роботи з даного питання дало мені можливість більш детального і глибокого вивчення основ кримінального процесу.

Список використаної літератури.


1.    Громов Н.А., Николайченко В.В. Принципи кримінального процесу, їх поняття і система/Держава і право.-1997.-№7.-с70-75

2.    Добровольська Т.Н. Принципи радянського кримінального процесу. М., 1971.

3.    Хімічева Г.П. Принципи кримінального процесу.- М., 1994.


Search:
????????...

зв"язок вікової психології з іншими науками

як називається потік ядер гелію в результаті радіоактивного розпаду

Чи була повією Христя притика в сучасному розумінні цього слова

твір на тему мій улюблений герой чіпка хіба ревуть воли, як ясла ...

щит Ахіла малюнок

середнє арифметичне n чисел

переказ твору не судилось

зіккурат в урі

твір на тему мій улюблений герой чіпка хіба ревуть воли, як ясла ...

мовний етикет різних країн світу



?????????? ????????? ????
   
Created by Yura Pagor, 2007-2010