Зміст:



Організація семінарів по підготовці інструкторів-методистів по туризму....3
Організація учбового процесу.................................................................................8
Структура учбового процесу.................................................................................14
Викладацький склад...............................................................................................15
Список рекомендованої літератури.....................................................................17



Організація семінарів по підготовці інструкторів-методистів по туризму

Підготовка інструкторів-методистів туристських баз, готелів, кемпінгів по видах туризму організовується радами з туризму і екскурсій на базі одного з підвідомчих туристських установ. Семінари по підготовці інструкторів-методистів можуть проводити і безпосередньо туристські господарства за узгодженням з місцевою радою з туризму і екскурсій.
План розрахований на 240 годину. і складається з шести розділів.
I. Основні напрями діяльності туристсько-екскурсійних організацій профспілок.
II. Планування, організація і проведення туристсько-екскурсійної, фізкультурно-оздоровчої і культурно-масової роботи.
ІІІ. Природо-географічна і краєзнавча підготовка.
IV. Спеціальна підготовка.
V. Методична підготовка.
При вивченні цих розділів необхідно розглянути наступні питання:  гармонійний розвиток особи; формування світогляду, задача формування особи ; формування моралі (роль туризму і екскурсій в цій роботі); подальше підвищення загальноосвітнього і культурного рівня.
Майбутні інструктори-методисти туристських установ одержують уявлення про туризм і екскурсії як галузі обслуговування населення, про систему туристсько-екскурсійних організацій профспілок, про зміцнення матеріальної бази туризму і екскурсій, будівництво туристських баз, готелів і кемпінгів, розширення мережі туристських і екскурсійних маршрутів, зростанні масовості туризму і екскурсій.
Слухачі семінару повинні отримати основні відомості про розвиток туристсько-екскурсійної справи в нашій країні (створення ідейних і організаційних основ радянського туристсько-екскурсійного руху ; розширенні географії туризму і екскурсій в країні .
Потім слід розглянути матеріал про розвиток масовості і вдосконалення організації туристсько-екскурсійного руху, перетворенні територіальних туристсько-екскурсійних управлінь профспілок в систему рад з туризму; здійсненні задач.
Третій розділ "Планування, організація і проведення туристсько-екскурсійної, фізкультурно-оздоровчої і культурно-масової роботи присвячений всесторонньому вивченню всього різноманіття роботи туристської установи.
Розглядаються місце і роль туристських установ в організації активного відпочинку трудящих і членів їх сімей засобами туризму і екскурсій, порядок створення, реорганізації і ліквідації туристських установ, їх права і обов'язки.
Слухачі семінару знайомляться функціями туристської бази, туристського готелю, кемпінгу; організацією прийому і обслуговування туристів і екскурсантів по путівках і без путівок; з основними і додатковими туристсько-екскурсійними, культурно-масовими, комунально-побутовими, транспортними і іншими послугами; внутрішнім розпорядком туристської бази, туристського готелю, кемпінгу; організацією роботи служб; основними напрямами діяльності туристських баз, готелів, кемпінгів по підвищенню культури і якості обслуговування туристів і екскурсантів.
На заняттях необхідно розглянути основні статті зведеного господарсько-фінансового плану туристської бази, готелю, кемпінгу. Познайомити слухачів з обслуговуванням туристів по путівках і без путівок, екскурсійним обслуговуванням, прокатом туристського спорядження і інвентаря, експлуатацією автотранспорту, експлуатацією канатних доріг, з роботою торгівлі і громадського харчування, підсобних і допоміжних господарств. Дати уявлення про рентабельність і госпрозрахунок, утворенні продажної вартості послуг на туристській базі, утворенні собівартості послуг, статтях витрат на туристсько-екскурсійні і культурно-масові заходи; пояснити роль господарського розрахунку в діяльності соціалістичного туристського підприємства; розказати про майно і засоби туристської бази, туристського готелю, кемпінгу, про їх основні фундації, нормативах власних оборотних коштів.
Майбутні інструктори-методисти повинні отримати уявлення про планування різних туристських маршрутів з метою найраціональнішої організації туристських подорожей, ефективного використовування матеріальної бази туризму і її подальшого розвитку; класифікації туристських маршрутів; картці і паспорті туристського маршруту; розрахунку потреби в інструкторських кадрах.
Окремі заняття присвячуються вивченню маркировки трас туристських маршрутів: вимогам, що пред'являються до маркировки, технології маркировки маршрутів, забезпеченню техніки безпеки і охорони природи при маркиіровці маршрутів.
В цьому розділі багато уваги уділяється вивченню питань організації і проведення туристсько-екскурсійної і культурно-масової роботи, підвищення її ідейного рівня.
Виходячи з того, що основними видами занять в дозвіллі туристів є суспільна робота, художня творчість, любительські заняття, читання, екскурсії, клуби по інтересах, спортивні ігри, туристське змагання, а основними формами колективного відпочинку туристів - лекції, доклади, зустрічі з цікавими людьми, спортивні і туристські змагання, туристські кафе, туристські багаття, вечори танців, бали, масові свята, карнавали, кінофільми, слухачів знайомлять з практикою проведення подібних заходів з туристами на базі і маршруті, дають уявлення про правила змагань по туристській техніці, орієнтуванню на місцевості і видам спорту.
Необхідно розглянути задачі інструктора-методиста в організації і проведенні здачі норм комплексу. Слухачі вивчають, як обладнати і підготувати спортивні майданчики і дистанції змагань, як скласти і погодити графіки і плани здачі норм на лінійних маршрутах. Вивчаються питання наочної агітації, організації і проведення спортивних змагань по прийому норм , оформлення документації по здачі норм .

Далі годинник в учбовому плані розподіляється наступним образам: "Краєзнавча підготовка" - 24 година.; "Спеціальна підготовка" - 92 година. і "Методична підготовка" - 40 годин.
При вивченні розділу "Природогеографічна краєзнавча підготовка" дається короткий огляд туристських можливостей . Розглядаються особливості географії країни: розміри території, протяжність меж; основні физико-географічні райони країни і їх туристичні можливості; природні пам'ятники і феномени; заповідники; різноманіття етнографії: пам'ятники культури, історії бойової слави радянського народу; соціалістичні перетворення, будівництва наших днів.
Серйозна увага необхідна приділити туристсько-краєзнавчому огляду (розташування території, межі краю, геологічне минуле і рельєф, корисні копалини, клімат, основні річки і водоймища; рослинність і тваринний світ; населення, історія, господарство, культура, перспективи розвитку в десятій п'ятирічці; пам'ятні місця, музеї, заповідники, місця, цікаві своєрідним проявом природи).
Майбутні інструктори-методисти повинні навчитися проводити найпростіші спостереження в поході, уміти визначати лікарські, їстівні і отруйні рослини.
Слухачів необхідно познайомити із законами охорони природи; основними положеннями кримінальних кодексів союзних республік про норми, що передбачають відповідальність за порушення Закону про охорону природи; формами (участі туристів в охороні природи: боротьба з браконьєрами, боротьба з пожежами і шкідниками лісу, очищення лісів, посадка лісових насаджень, охорона водоймищ; сумісними ухвалами Центральної ради з туризму і екскурсій і Всеросійського суспільства охорони природи про участь туристських організацій в охороні природи; з передовим досвідом туристсько-екскурсійних організацій по здійсненню заходів щодо охорони природи.


Розділ "Спеціальна підготовка" передбачає вивчення основ топографії і орієнтування на місцевості, організації і проведення походів; знайомство з питаннями забезпечення безпеки туристських заходів; оволодіння навиками надання долікарської медичної допомоги.
При розгляді останнього розділу учбового плану "Методична підготовка" майбутніх інструкторів-методистів потрібно познайомити з основами радянської педагогіки - науки про комуністичне виховання, освіту і навчання; про мету, зміст і шляхи виховання і навчання. Розглянути загальні основи навчання; дидактичні принципи радянської педагогіки, їх характеристики стосовно практики підготовки туристів; вимоги до особи інструктора-методиста.
Дати уявлення про форми навчання, про типи занять, призначенні кожного і вимоги до нього; про основні методи навчання, їх психологічне і фізіологічне обґрунтовування, характеристику і доцільність застосування залежно від задач заняття; про перевірку і оцінку знань; принципах, видах і методах перевірки і оцінки, нормах оцінки.
Серйозна увага необхідна приділив вивченню методики складання тексту і проведенню путньої інформації. При цьому слід зупинитися на наступних питаннях:
складові частини путньої інформації (показ, розповідь, рух); об'єкти путньої інформації; особливості показу і розповіді в путній інформації; ідейно-виховна спрямованість і пізнавальна цінність путньої інформації; етапи роботи із створення путньої інформації (складання бібліографії, відбір і вивчення об'єктів, робота над змістом інформації, підготовка тексту путньої інформації, відбір методичних прийомів, прийом і затвердження путньої інформації); методика проведення путньої інформації (огляд об'єктів, показ і його основні прийоми, розповідь і його основні прийоми, інші методичні прийоми, питання техніки проведення путньої інформації).
Зразковим учбовим планом відводиться певна кількість годинника на кожний з розділів, на кожну тему. Проте розподіл годинника є зразковим і може дещо змінюватися при обов'язковому збереженні загальної кількості годинника учбового плану в цілому.
Зміни, які вносять ради з туризму і екскурсій в плани підготовки інструкторів-методистів на місцях, викликані особливостями організації туристської роботи, маршрутами турбаз на конкретних територіях.
Особливо значними ці зміни можуть бути при вивченні питань спеціальної підготовки, - матеріал цього розділу, як ніякий інший, знаходиться в прямій залежності від конкретних умов маршрутів турбаз (виду туристських походів, їх складності, насиченості екскурсійними об'єктами я т. д.).

Організація учбового процесу

Роботу семінару доцільно починати восени, щоб до весни наступного року (квітень-травень) - початку нового туристського сезону - туристські установи отримали нове поповнення інструкторів.
До початку роботи семінару за півтора-два місяця слід затвердити відповідального за його роботу, кошторис витрат, завчасно скласти учбовий розклад, підібрати лекторів і викладачів, підготувати учбово-наочні допомоги і матеріали до лекцій, семінарських і практичних занять, запастися бланками учбової документації.
Прийом слухачів на курси при туристській установі проводить спеціальна приймальна комісія. В неї входять керівні працівники поради, представники партійних і профспілкових організацій і тієї туристської установи, при якій працюватиме семінар. Кожний кандидат здає в приймальну комісію заяву, автобіографію, довідку про стан здоров'я , копію документа про освіту.
За інших рівних умов при зарахуванні слід віддавати перевагу кандидатам, що мають туристський досвід.
Перед початком роботи семінару слід провести підготовчу роботу і на такій важливій ділянці, як реклама. Перш за все потрібно якнайповніші використовувати різні засоби інформації. По радіо, телебаченню і у пресі треба організувати передачі, опублікувати матеріали про майбутню підготовку інструкторів. Представники поради повинні побувати на підприємствах, в місцевих інститутах і технікумах, в загальноосвітніх школах і в тих установах, де працюють особи, які могли б поступити на курси.
Зарахування на курси оформляється наказом по пораді або туристській установі, при якій вони створені. Після цього на семінарі організовується учбово-виховний процес.
Основними критеріями ефективності навчання є кількість і якість одержуваних слухачами знань, необхідних для практичної роботи, міцність засвоєння цих знань і виробітку уміння і навиків застосування отриманих знань в практичній діяльності.
Педагогічною теорією і практикою давно доведено, що на кількість і якість засвоєння що навчаються нових знань у великій мірі впливає правильне застосування викладачем засобів і методів наочного навчання.
Викладачі повинні використовувати на заняттях найпрогресивніші методи і засоби навчання, до яких, зокрема, відносяться проблемний метод і технічні засоби навчання.
Учбовий матеріал краще засвоюється, якщо його піднести наочно. Це положення має особливе місце для курсів (семінарів) інструкторів, де утомленим після роботи людям під час занять необхідно зосередити всю свою увагу на мові викладачі, на розкриваному їм новому матеріалі, треба постійно стежити за логікою його думки.
Викладачу потрібно уміти управляти увагою слухачів, уміти зосередити його на висловлюваному матеріалі, а також своєчасно перемкнути довільну увагу на мимовільну, і навпаки. Для того, щоб максимально розкрити тему, що вивчається, зацікавити слухачів, захопити їх матеріалом, емоційно провести все заняття, викладачу неоціниму послугу надають засоби наочності, і перш за все кінофільми, діафільми і діапозитиви.
Тут, як і в будь-якій справі, має значення особистий досвід, навики і уміння. Потрібно прагнути того, щоб викладачі, переконавшися в необхідності використовування на заняттях засобів наочності, подолали в собі відчуття недовіри до практичної цінності використовування цих засобів в навчанні.
Підготовка до проведення кожного учбового заняття (лекції, семінару, практичного заняття і т. д.) з використанням діапроекції або кіно повинна починатися з вивчення матеріалу теми, складання плану, підготовки тез або тексту виступу викладача.
План заняття і текст виступу повинен логічно і послідовно розкривати зміст теми. Тільки після цього викладач може приступити до відбору наочних посібників на тему даного заняття, продумати і визначити методику використовування засобів наочності і проведення заняття в цілому.
Серйозну помилку можуть допустити ті викладачі, які почнуть підготовку до такого заняття з підбору засобів наочності, а потім вже будуватимуть план свого заняття відповідно до підібраних діапозитивів або кіноматеріалів.
Викладач повинен завжди пам'ятати, що наочні допомоги і технічні засоби навчання в учбовому процесі не можуть замінити усного висловлення змісту теми. Не будучи головним засобом отримання що навчаються знань, тільки доповнюють мову викладача, допомагають слухачам яскравіше, образніше, доступніше представити окремі положення і висновки, міцніше засвоїти що вивчається ними предмет.
Викладачу необхідно наперед проглянути матеріал на екрані, щоб під час перегляду визначити сумісність сценарію фільму (діапозитива) з темою заняття і відібрати найвдаліші, корисні, підтверджуючі і добре ілюструючі тему заняття фрагменти фільмів (кадри діапозитивів, діафільмів).
Викладачу слід уникати показувати під час заняття такі кадри або фрагменти з відібраного для заняття фільму, які є змістовними, правильними, науково обгрунтованими, але далекими від теми заняття. Демонстрація подібних кадрів і фрагментів займе частину учбового часу, необхідного для показу і пояснення цілеспрямованих, відповідних темі заняття кадрів і фрагментів, а також відверне увагу слухачів. Такі кадри або фрагменти можна узяти собі на замітку і використати їх як засоби наочності при викладі інших тим.
Наступною частиною підготовки викладача до використовування засобів наочності повинен бути вторинний перегляд вже відібраних кадрів або фрагментів фільмів, щоб уточнити їх місце в процесі викладу матеріалу лекції, бесіди, а також визначити, скільки часу займе їх показ. Демонстрація кадрів і фрагментів повинна бути органічно пов'язаний з логікою викладу.
Викладач повинен продумати, як підготувати слухачів до проглядання наочного матеріалу, які висновки зробити після показу і якими поясненнями супроводжувати демонстрацію кадрів діапроекції або фрагментів "німого кінофільму".
Коментарі викладача під час демонстрації діафільмів, діапозитивів або кінофільмів - справа вельми складна. Скажімо, в написах на кадрах, в титрах можуть бути деякі розбіжності тим часом, що викладач визнав потрібним витягнути з даного фільму або діафільма, на що він хотів звернути увагу слухачів, я тим, що хотіли показати в цьому фільмі його автори. Тому тексти усного пояснення необхідно готувати наперед.
Викладач повинен правильно розрахувати, яка кількість часу слідує відвести коментарям до кожного кадру діафільма або діапозитива, а також надати час слухачам для прочитання титрів, записів схем, діаграм, таблиць і т.п.
Не рекомендується продовжувати пояснення або коментувати діапроекцію в той час, коли слухачі читають текст, розглядають схему або записують якісь дані з кадру в конспект. У такому разі викладачу потрібно зробити в мові невелику паузу. І лише після того, як основна маса слухачів закінчила читання титрів або переписування схем і інших даних, його розповідь може бути продовжений.
Викладачу не слід також самому читати титри, написи в діафільмі або кінофільмі. Він повинен лише підготувати слухачів до цього своїми поясненнями, тоді написи лише доповнять отримані від викладача відомості.
Безумовно, описана вище підготовка до використовування на заняттях таких засобів наочності, як діафільми, діапозитиви, кінофільми. - справа копітка, вимагаючи від викладачів додаткових витрат праці і часу. Але разом з тим віддача від проведення такого заняття, моральне задоволення викладача і слухачів з лишком покриють всі ці "додаткові витрати". До сказаного слід додати, що якщо викладач або його помічник не підготують до демонстрації необхідну апаратуру, не оволодіють технікою показу діафільмів або діапозитивів, то ефект від застосування цих засобів на занятті може бути зворотний передбачуваному. Тому необхідно ретельно підготувати до заняття всю апаратуру, налагодити і добре освоїти її.
Окрім діафільмів і кінофільмів, що випускаються студіями, можна використовувати в учбовому процесі самодіяльні кінофільми, зняті на турбазах і в походах досвідченими туристами і інструкторами. А діафільми досить легко виготовити самим практично для будь-якої теми занять.
Дуже дієвим методом навчання є і проблемний метод або метод конкретних ситуацій ("ділові ігри"), що дозволяє в приміщенні "обіграти" ту або іншу ситуацію, з якою може зіткнутися інструктор-методист в своїй практичній діяльності. Проведення такого заняття вимагає серйозної, тривалої підготовки.
Методична підготовка інструкторів туризму ґрунтується на прийнятій в педагогіці теорії навчання.
I етап - пояснення призначення конкретного уміння або навику, його практичної цінності.
II етап - повторення теоретичних знань, на основі яких отримується уміння.
III етап - показ інструктором прийому і пояснення труднощів, з якими учасник зустрінеться в процесі роботи.
IV етап - самостійні дії учасника семінару під спостереженням інструктора.
На цьому етапі учасники свідомо застосовують теоретичні знання. Інструктор зобов'язаний розбирати і попереджати помилки учасників.
V етап - самостійні і систематичні вправи учасників  з нарощуванням труднощів.
VI етап - контроль інструктором дій навчаних в реальній (не учбової) обстановці за умов їх виконання, що змінюються.
Велике виховне значення має при організації вправ чіткість в проведенні учбового процесу, яка дисциплінує, виробляє впорядковані дії, витримку, здібність до тривалої напруги. Засвоєння знань, навиків, умінь - закінчений акт пізнавальної діяльності, в результаті якого навчані не тільки сприйняли, зрозуміли, запам'ятали і закріпили їх, але і оволоділи ними, тобто навчилися застосовувати на практиці.
Слухачам, які закінчили курси за 240-годинною учбовою програмою, видаються посвідчення єдиного зразка, встановленого Центральною радою з туризму і екскурсій.
Дуже важливо мати відповідального за роботу семінару. Відповідальним може бути працівник поради або звільнений від іншої роботи штатний інструктор турбази. Керівник курсів покликаний проявляти постійну турботу про організацію і зміст учбового процесу, добиватися поліпшення якості підготовки інструкторів, збереження постійного складу слухачів на курсах.
Заняття звичайно проводяться двічі в тиждень, загальною тривалістю не більше 12 академічного годинника: 4 година. в середу і 8 годину в суботу або неділю (практичні заняття на місцевості).
В більшості випадків із слухачів семінару стягується платня за навчання. Розмір платні 15-30 крб. за весь період навчання. Отримана сума покриває лише частину витрат, які несуть туристські установи. Решта витрат оплачується за рахунок асигнувань по статті "Підготовка кадрів". Введення платні за навчання на курсах підвищує відповідальність слухачів, значно знижує відсоток відсіву.
Що проводяться на семінарі учбові заходи обов'язково заносяться в журнал обліку роботи курсів (теми лекцій, консультацій і практичних занять, семінарів, учбових виїздів, відвідувана, виконання слухачами самостійних робіт, результати співбесід і іспитів і т. д.).


Структура учбового процесу
В зразковому учбовому плані з 240 годину. на лекції відводиться 112 година., на практичні заняття в приміщення - 32, на заняття на місцевості - 88; 8 година. виділяються на прийом іспитів.
Викладачі курсів в своїх лекціях висловлюють теоретичний матеріал по всіх розділах учбового плану. Крім того, вони дають практичні ради з організації самостійної роботи слухачів (зовні учбового розкладу).
Мета практичних занять в приміщенні і на місцевості - прищепити слухачам навики підготовки і проведення туристського походу з плановою групою, навики роботи з групою на турбазі. Форми проведення практичних (групових) занять різноманітні.
Наприклад, на практичних заняттях по темі "Організація всесоюзних і місцевих маршрутів" слухачі знайомляться з правилами складання карток і паспортів туристських маршрутів, складають розрахунок потреби бази в інструкторських кадрах; заняття по темі "Туристське спорядження і інвентар, його зберігання і експлуатація. Робота пункту прокату" доцільно провести у формі ділової гри.
На заняттях по темі "Організація, форми і методи проведення туристсько-екскурсійної і культурно-масової роботи" слухачі обговорюють сценарії різних туристсько-екскурсійних і культурно-масових заходів на турбазі і маршруті, складені ними самостійно удома за попереднім завданням викладача.
Для практичних занять в приміщенні по IV розділу ("Спеціальна підготовка") потрібно наперед підготувати необхідне устаткування: на заняттях по топографії необхідні учбово-топографічні карти (для вирішення різних тактичних задач); на заняттях по долікарській медичній допомозі знадобляться різні бинти, шини і т.п.
Практичні заняття на місцевості за формою і змістом істотно відрізняються від занять в приміщенні. Частина цих занять проводиться під час учбово-тренувальних виїздів, частина - під час навчально-методичного походу, який повинен бути за тривалістю не менше шість днів.
При розробці маршруту цього походу потрібно постаратися, щоб він включив етапи основних маршрутів турбази, для якої ведеться підготовка кадрів, або хоча б мав елементи найскладніших ділянок маршрутів, по яких слухачах семінару в майбутньому доведеться водити туристські групи.
Оскільки в учбовий план не включений такий важливий розділ, як самостійна робота слухачів, керівникам навчання необхідно розробити перелік тим для домашніх завдань. В позаурочний час слухачі вивчають рекомендовану викладачами літературу (спеціальну і краєзнавчу), розробляють плани і сценарії туристсько-екскурсійних і культурно-масових заходів для туристських груп як на базі, так і на маршруті.
Самостійне навчання сприяє більш глибокому засвоєнню учбової програми, дозволяє краще підготуватися до майбутньої роботи на турбазі. Керівники учбових груп направляють і контролюють самостійне навчання. Важливо, щоб з їх допомогою слухачі не тільки освоїли "ази" своєї майбутньої роботи, але і проникали творчим відношенням до дорученої справи.
При підготовці інструкторів-методистів туристських установ доцільно познайомити з "текою інструктора", розказати, як вона створюється.
"Тека інструктора" - це набір ілюстративного і навчально-методичного матеріалу, що відображає все різноманіття роботи інструктора з групою на турбазі і на маршруті.
Зміст "теки інструктора" багато в чому залежить від місцевих умов, від підготовленості і досвіду інструктора.

Викладацький склад
Всією роботою семінару керує його начальник; заступником начальника семінару є завідуючий учбовою частиною. Начальник і його заступник призначаються ухвалою Президії місцевої ради з туризму і екскурсій.
Весь склад слухачів семінару підрозділяється на групи по 10 чоловік і до кожної групи прикріпляється інструктор-керівник, який проводить в ній учбово-виховну роботу, веде журнал групи, оцінює знання в процесі навчання і т.д.
Підбирати інструкторів - керівників груп дано права начальнику семінару. Начальник, його заступник і всі інструктори груп утворюють інструкторську пораду, яка розглядає рекомендації з усіх питань учбово-виховної роботи.
Окрім інструкторів груп, до викладацької діяльності на семінарі слід привертати і інших кваліфікованих фахівців наукових установ і учбових закладів, працівників партійних, радянських і профспілкових органів, культурно-освітніх установ.
Представники ради з туризму, керівники служб турбаз і досвідчені інструктори можуть бути привернутий і до читання переважної більшості лекцій розділу "Організація, планування і проведення туристсько-екскурсійної, фізкультурно-оздоровчої і культурно-масової роботи".
З лекторами і викладачами, які запрошені для навчання інструкторів, необхідно завчасно встановити контакти, спільно з кожним з них наперед визначити конкретні питання, які будуть освітлені на заняттях з урахуванням місцевих умов і туристсько-екскурсійних можливостей краю, області, міста, а також задач, що стоять перед туристсько-екскурсійними установами профспілок.
Особливо серйозну і копітку роботу потрібно проводити з викладачами, що не мають педагогічної підготовки або досвіду викладацької діяльності. Це в першу чергу відноситься до досвідчених інструкторів-практикам, які часто, чудово знаючи тонкість роботи, не можуть достатньо кваліфікований передати свої знання слухачам.
Доцільно провести для таких інструкторів короткостроковий семінар по основах педагогіки і методики по наступному зразковому плану.

Список рекомендованої літератури:

1.    Азбука туризма - К. В. Бардин, М., Просвещение, 1981.
2.    Занимательная картография - А, М. Куприн, М. Просвещение, 1981.
3.    Зимние спортивные походы - П. Й. Лукоянов,М. ФиС 1988.
4.    Краткий справочник туриста - Ю. А. Штюрмер, М., ФиС 1985.
5.    Медицинский справочник туриста - А- А. Коструб М., Профиздат 1990.
6.    На маршруте туристы-следопыты - А. А. Остапец, М., Просвещение 1987.
7.    Питание в туристском путешествии - М. Профиздат, 1986.
8.    Туристу о географических названиях - Е. М. Поспелов, М., Профиздат, 1988.
9.    Туристу о растениях - С. П. Матюцкий, М., Профиздат, 1988.
10.     Юный турист - А. Е. Бергман М. ФиС 1977.