| |
|
загрузка...
|
|
ЦІНА БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ
|
|
ЦІНА БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ
ЦІНА БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ.
Основним видом плати за користування банківським кредитом є процент. Поряд з процентом банки можуть установлювати комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредитування. Комісія встановлюється, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує додаткову роботу, пов´язану з оформленням позички і контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо або додаватися до процента.
Рівень процентної ставки залежить від таких факторів:
- облікова ставка центрального банку;
- рівень інфляції;
- строк позички;
- ціна сформованих ресурсів;
- ризик;
- розмір позички;
- попит на банківські позички;
- якість застави;
- зміст заходів, що кредитується;
- витрати на оформлення позички і контроль;
- ставка банку-конкурента;
- характер відносин між банком і клієнтом;
- норма прибутку від інших активних операцій.
Пилип цих факторів на рівень процентної плати за користування банківськими позичками є взаємозв´язаним, тому важко
тим щоб забезпечити повне і своєчасне погашення кредитної за-боргованості і процентів по ній.
Висока особиста репутація клієнта має бути підкріплена його менеджерськими здібностями. Якщо у підприємця справи загалом ідуть кепсько, то у банкіра не може бути впевненості, що заходи (проект), які він (підприємець) планує здійснити за рахунок кредиту, будуть реалізовані успішно. Водночас не можна вважати, що гарні справи на підприємстві в цілому завжди є надійною запорукою ефективного впровадження нового заходу, реалізація якого потребує кредиту. Тому фактор ´можливість´ необхідно враховувати як при оцінці роботи клієнта в цілому, так і сі осовію тієї справи, яку пропонується прокредитувати.
Капітал. Цей фактор означає, що потенційний позичальник повинен мати певну суму власного капіталу, яка буде використана в проекті, що кредитуватиметься. Інакше кажучи, позичальник мусить розділити кредитний ризик з банком.
Для світової банківської практики характерно, що частка власного капіталу позичальника у фінансуванні проекту традиційно становить близько 30 % його вартості, 70 % вартості проекту банк кредитує.
Умови. Згідно з цим фактором банкір мусить добре знати стан місцевої, регіональної і національної економіки, а також умови господарювання позичальника, здійснювати їх періодичним огляд і прогнозування.
Неоднакові економічні умови та прогнози для окремих галузей господарства свідчать про те, що критерії для надання позичок мають бути різними.
Застава. Надійне забезпечення кредиту у формі застави може подолати слабкість інших параметрів кредитної угоди. Однак банкіру необхідно звертати увагу на якість застави, її юридичне оформлення, співвідношення між вартістю застави і позички і як часто ця вартість змінюється.
У банківській практиці застосовуються певні заходи, спрямовані на мінімізацію втрат від кредитного ризику, а саме:
- лімітування;
- дотримання нормативів кредитного ризику;
- диверсифікація;
- вивчення й оцінювання кредитоспроможності позичальника;
- отримання від клієнтів достатнього і якісного забезпечення;
- оперативність при стягненні боргу;
- страхування;
- визначення кредитної політики;
- підтримання оптимальної структури заборгованості за кре-дитами;
- формування резервів.
Лімітування - це встановлення межі кредиту.
Межа (ліміт) кредиту може встановлюватися окремим позича-льникам, групі однотипних позичальників, галузі господарства. Це дає змогу уникнути ризику концентрації кредитних вкладень в окремих суб´єктів, що зменшує вірогідність можливих втрат від кредитних операцій.
Лімітуватися можуть також права окремих банківських менеджерів і структур відносно ухвалення рішення про надання кредиту.
Розрахунок ліміту кредитування здійснюється на підставі фі-нансових показників позичальника і прогнозування його майбутніх грошових потоків. Розмір ліміту залежить від можливих фінансових результатів діяльності суб´єкта, що кредитується, за квартальний термін. Через квартал необхідно робити уточнення потреб і можливостей позичальників.
Комерційні банки використовують таку форму лімітування кредитів, як кредитна лінія. Вона являє собою юридичне оформлене зобов´язання банку перед позичальником надавати йому протягом певного терміну (від кварталу до року) позички в межах узгодженої суми.
Кредитна лінія встановлюється у разі тривалих зв´язків між банком і позичальником. Вона мас декілька переваг порівняно з одноразовим кредитом. Позичальник має змогу точніше оцінити перспективи свого розвитку, скоротити витрати часу, пов´язані з переговорами про укладання окремих угод на кредитування. Зазначені переваги стосуються і банку. При цьому у нього з´являється можливість детальніше ознайомитися з діяльністю позичальника.
Установивши кредиту лінію, банк, незалежно від ситуації на ринку позичкових капіталів, зобов´язується надавати кредити у повній відповідності з укладеною кредитною угодою.
Лімітування прав менеджерів і підрозділів може здійснюватися в системі одного банку, і ´розмір´ права на видачу кредиту залежить від рівня кваліфікації відповідного фахівця та обсягу капіталу, яким оперує банківська установа (відділення, філія тощо).
Зазначене вище лімітування - це засіб захисту від кредитного ризику, який застосовується з ініціативи банку-кредитора. Існує певне лімітування, ініціатором якого є центральний банк (Національний банк України). Це нормативи кредитного ризику, які є
прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансове стабільні юридичні особи (підприємства) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія.
Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10-15 діб більше від строку погашення позички, повернення якої забезпечене гарантією.
Гарантійний лист складається в двох примірниках. Один примірник гарантійного листа з відміткою банку, що обслуговує гаранта, про прийняття гарантії подасться до банку позичальника, після чого здійснюється кредитування під гарантію.
Якщо позичальник не повертає у встановлений строк борг, за-безпечений гарантією, несплачена позичка стягується у безспірному порядку з рахунку гаранта.
Зразок гарантійного листа (договору-поручительства) наведений у додатку 15.
Перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків позичальника до третьої особи означає переданий банку-кредитору права спрямовувати виручку за цими вимогами і рахунками безпосередньо па погашення позички при настанні строку її повернення.
Цесія здійснюється на підставі складеної між банком і пози-чальником угоди, в якій вказується сума вимог і рахунків, що перевідступляться, та інші умови.
Якщо позичальник має поточний рахунок у даному банку, то угоду про перевідступлення можна не складати, а обумовити цю умову (цесію) в кредитній угоді.
Іпотека - це різновид застави нерухомого майна (головним чином землі і будівель) з метою одержання позички в банку. Іпотека надає право банку переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави. У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються за рахунок виручки від реалізованого майна.
При використанні такої форми забезпечення зобов´язань пози-чальника перед банком, як страхування відповідальності, клієнт надає банку страхове свідоцтво (поліс) або інші документи, які підтверджують факт страхування клієнтом кредитної операції. Банк повинен переконатися в наявності у страхователя необхідних фондів страхування, тобто в його платоспроможності.
Банк може самостійно застрахувати позичку, що надасться шляхом укладання зі страховою установою угоди про добровільне страхування кредитного ризику. У цьому разі сума страхових внесків додається до плати за користування позичкою.
Зразок договору страхування наведений у додатку 16.
Формою забезпечення виконання зобов´язань є також стягнення пені і штрафів. Пенею є визначена законом або угодою грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору у разі невиконання або неналежного виконання зобов´язань, зокрема у випадку прострочення виконання.
Стягнення пені передбачається в кредитній угоді і застосовується при несвоєчасній сплаті процентів за користування кредитом і несвоєчасному поверненні позички. Пеня визначаться а процентному відношенні до суми зобов´язання, яке прострочене, і нараховується у встановленому розмірі за кожний день прострочення платежу.
Однією з форм страхування кредитного ризику є створення банком резервів для покриття можливих втрат від кредитних операцій. Детально про це йдеться в розділі 10.1.
+++++++++++
|
|
|
