<!-- /* Font Definitions */ @font-face {font-family:"Cambria Math"; panose-1:2 4 5 3 5 4 6 3 2 4; mso-font-charset:204; mso-generic-font-family:roman; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:-1610611985 1107304683 0 0 415 0;} /* Style Definitions */ p.MsoNormal, li.MsoNormal, div.MsoNormal {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:""; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:none; mso-layout-grid-align:none; text-autospace:none; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman"; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:RU;} p.MsoFooter, li.MsoFooter, div.MsoFooter {mso-style-unhide:no; mso-style-link:"Нижний колонтитул Знак"; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:none; tab-stops:center 233.85pt right 467.75pt; mso-layout-grid-align:none; text-autospace:none; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman"; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:RU;} span.a {mso-style-name:"Нижний колонтитул Знак"; mso-style-unhide:no; mso-style-locked:yes; mso-style-link:"Нижний колонтитул"; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:RU;} .MsoChpDefault {mso-style-type:export-only; mso-default-props:yes; font-size:10.0pt; mso-ansi-font-size:10.0pt; mso-bidi-font-size:10.0pt;} @page Section1 {size:595.3pt 841.9pt; margin:2.0cm 2.0cm 2.0cm 2.0cm; mso-header-margin:35.45pt; mso-footer-margin:35.45pt; mso-paper-source:0;} div.Section1 {page:Section1;} /* List Definitions */ @list l0 {mso-list-id:-2; mso-list-type:simple; mso-list-template-ids:994847862;} @list l0:level1 {mso-level-start-at:0; mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:*; mso-level-tab-stop:none; mso-level-number-position:left; margin-left:0cm; text-indent:0cm;} @list l1 {mso-list-id:230040702; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:505338720 -729371634 69337113 69337115 69337103 69337113 69337115 69337103 69337113 69337115;} @list l1:level1 {mso-level-tab-stop:27.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:27.0pt; text-indent:-18.0pt;} @list l0:level1 lfo1 {mso-level-start-at:65535; mso-level-numbering:continue; mso-level-text:—; mso-level-tab-stop:none; mso-level-number-position:left; mso-level-legacy:yes; mso-level-legacy-indent:12.7pt; mso-level-legacy-space:0cm; margin-left:0cm; text-indent:0cm; font-family:"Times New Roman","serif";} @list l0:level1 lfo2 {mso-level-start-at:65535; mso-level-numbering:continue; mso-level-text:—; mso-level-tab-stop:none; mso-level-number-position:left; mso-level-legacy:yes; mso-level-legacy-indent:12.95pt; mso-level-legacy-space:0cm; margin-left:0cm; text-indent:0cm; font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:RU;} ol {margin-bottom:0cm;} ul {margin-bottom:0cm;} -->

Досліджуючи структурні джерела економічного розвит­ку, американський вчений Майкл Портер (нар. 1947) виді­лив серед них три основні:

— розвиток на основі вироб. чинників;

— розвиток на основі інвестицій;

— розвиток на основі інновац. д-сті.

Він вказував, що ефективність і конкурентосп-сть ек-ки визначаються співвід-ношенням цих дже­рел, яке на різних етапах економ. розвитку було різ­ним. Так, в умовах індустріального сус-ва важливу роль у забезпеченні економ. зростання відігравали ви­роб. чинники, що дало змогу розширювати обсяги в-ва і збуту продукції переважно на екстенсивній основі. Екстенсивний (лат— розширення) тип розвитку — спосіб економ. зростання, досягнення основних цілей шля­хом кількісної зміни вироб. чинників (залучення додаткових ресурсів, створення нових в-в) на основі існуючого нау­ково-технічного рівня.

За відсутності гострої конкуренції й у відносно стабіль­ному середовищі такий шлях був результативним і для ок­ремих господарюючих суб'єктів, і для економічних систем загалом. Однак він має суттєві ресурсні обмеження і не придатний для використання в умовах конкуренції за ре­сурси. Тому в процесі зростання конкурентної б-би найважливішими є інтенсивні чинники економ. роз­витку.

Інтенсивний (лат. — напруженість, посилення) тип роз­витку — спосіб економічного зростання, що передбачає вико­ристання передових науково-технічних досягнень для підвищен­ня продуктивності та результативності соц.-економ. системи.

В основі інтенсивного типу розвитку — застосування найефективніших вироб. чинників (вища кваліфіка­ція роб. сили, досконаліша технологія виготовлення продукції, нових матеріалів із заздалегідь заданими влас­тивостями тощо) для вирішення основних соц.-еко­ном. та еколог. завдань.

Інтенсифікація буває різною. Можна інтенсифікувати в-во традиційних або частково модернізованих продуктів, забезпечуючи їх конкурентосп-сть на ринку. Можна інтенсифікувати в-во нового това­ру, використовуючи раціональнішу орг-цію і мотива­цію праці на базі існуючого технолог. процесу. У цьо­му разі конкурентосп-сть товару забезпечується йо­го новими споживчими характеристиками (нижчою ціною чи вищою якістю) Інновац. тип розвитку — спосіб економ. зростання, заснований на постійних і систематичних нововведеннях, спря­мованих на суттєве поліпшення усіх аспектів д-сті гос-кої с-ми, періодичному «перегрупу-ванні» сил, обумовленому логікою НТП, цілями і завданнями розвитку с-ми, можливістю використання певних ресу-рсних чинників для створення іннова­ц. товарів і формування конкурентних переваг.

Перехід гос-ких систем до інновац. типу розвитку обумовлений об'єктивними причинами:

— переповненістю світового ринку товарами і послуга­ми, знайти місце у якому можна, лише сформувавши влас­ну ринкову нішу якісно нового товару;

— здатністю інновац. товару створювати конку­рентні переваги, що є складовою конкурентосп-сті та економ. стійкості суб'єкта господар-ня в умо­вах невизначеного і мінливого ринкового середовища;

— світовою тенденцією індивідуа-лізації потреб, а зна­чить, споживчих характеристик товару;

— прагненням транснаціональних корпорацій монопо­лізувати ринки, що вимагає від дрібніших товаровиробни­ків інновац. стратегії поведінки на ринку для забезпе­чення стійкості свого існування.

Інновац. тип господар-ня характерний для постіндустріального етапу розвитку суспільства, його но­вої технологічної бази, сучасного етапу НТП. На сучасному етапі рівень конкурентоспроможності ек-ки країни забезпечують насамперед науково-тех­нічні інновації. Тому найважливішою економічною метою передових компаній і країн є підтримання здатності національної ек-ки до інновац. розвитку, створення і використання сучасних високих технологій.

Високі технології — сучасні наукомісткі, екологічно чисті технології, що є визна-чальними у постіндустріальному сус-ві (інформаційні, біотехнології, штучний інтелект тощо).

Процес розвитку ек-ки країни та окремих під-тв на інноваційній основі характеризується динамікою показника наукомісткості в-ва.

Показник наукомісткості в-ва — відношення витрат на науково-технічні дослідження і науково-технічні розробки до обся­гу продажу продукції.

Враховуючи цей показник, який постійно відстежують органи статистики розвинутих країн, класифікують галузі й в-ва за ступенем наукомісткості та здійснюють аналіз інновац. процесів.

За темпами технологічного та економ. розвитку світове співтовариство поділяють на такі групи:

1. Технологічне ядро: США, Японія, Німеччина, Вели­ка Британія;

2. Країни першого технологічного кола: Італія, Кана­да, Швеція, Голландія, Австрія, Південна Корея та ін.

3. Країни другого технологічного кола: найрозвинуті­ші країни з погляду інновац. складової (Китай, Ізра­їль, Сінгапур та ін.).

4. Постсоціалістичні країни Сх. Європи (Польща,Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Литва,Латвія та ін.).

5. Країни СНД ("Україна, Росія, Білорусь, Казахстан).

6. Країни, що розвиваються.

7. Принципи формування інновац. політики під-ва.

Формування інновац. політики слід здійснювати на основі певних принципів, які мають відображати за­гальний, системний підхід до управління інноваційними процесами на під-ві, окреслювати межі інновац. д-сті.

Принципи формування інновац. політики — норми, прави­ла поведінки організації, що встановлюють взаємозв'язок між розвитком під-ва і напрямами його інновац. д-сті.

Формування інновац. політи­ки слід здійснювати на основі таких принципів: перева­жання стратегічної спрямованості, орієнтація на потреби ринку, цілеспрямованість, комплексність, планомірність, інформаційна забезпеченість.

Переважання стратегічної спрямованості. Іннова­ційна політика має формувати умови для створення і збе­реження тривалих конкурентних переваг під-ва. А це вимагає прогнозування розвитку ринкової ситуації у довгостроковому періоді. Тому інноваційну д-сть слід планувати в межах обраної стратегії, а реалізація іннова­цій повинна забезпечувати досягнення стратегічних цілей. Тип загальної стратегії визначає напрям інновац. по­шуку та зміст інновац. д-сті, впливає на вибір форм її організації.

Розроблення стратегії як довгострокової моделі роз­витку під-ва спирається на його внутрішній потен­ціал і здійснюється з урахуванням обмежень зовнішнього середовища та тенденції їх зміни у прогнозованому май­бутньому.

Орієнтація на потреби ринку. Розроблення і впрова­дження інновацій буде доцільним за умови, що вони вне­суть у товар чи послугу (прямо чи опосередковано, в да­ний момент чи у перспективі) те, що вигідно відрізня­тиме його від аналогічних товарів конкурентів, тобто створять йому конкурентні переваги. Для цього необхід­но ретельно досліджувати ринок та

його наявні і приховані потреби.

Цілеспрямованість. Будь-які інновац. зміни на під-ві слід здійснювати з певною метою. Мету ви­значає вище керівництво як бажану модель стану під-ва у майбутньому, можливість досягнення якої оцінюється з урахуванням різних внутрішніх чинників (особистих якостей працівників під-ва, рівня професіоналізму, співвідношення мотивів і стимулів то­що) і чинників зовнішнього середовища, що встановлює ресурсні та інституційні обмеження, за яких можливе до­сягнення цілі, або вказує засоби її досягнення.

Комплексність. Цей принцип вказує на необхідність залучення у процес розроблення інновацій усіх внутр. елементів під-ва. Це пов'язано з функціонуван­ням під-ва як інтегрованого механізму, зміна од­нієї частини якого обов'язково спричинить зміни в одному чи декількох інших елементах.

Планомірність. Комплексність при плануванні інно­вацій передбачає систему координації всіх планів під-ва, незалежно від їх функціональної належності та цільової спрямованості, рівня розроблення та застосуван­ня. Планування інновації має відбуватися з урахуванням цільових завдань різних інновацій, відмінностей у стаді­ях створення та впровадження інновацій, відмінностей залучення у ці процеси різних служб під-ва

Інформаційна забезпеченість. Передбачає форму­вання інновац. політики з врахуванням сучасних до­сягнень НТП і тенденцій розвитку науки і техніки у від­повідній галузі. Тому керівництво під-ва має надати службам НДДКР вільний доступ до джерел нау­ково-технічної інформації з метою забезпечення їх нор­мативно-технічною, конструкторською документацією, патентними описами, власними розробками, ноу-хау з організації в-ва тощо у тих сферах д-сті, якими займається під-во.