Ефективність інновацій — величина, що визначається конкрет¬ною здатністю інновацій зберігати певну кількість трудових, мате¬ріальних і фінансових ресурсів з розрахунку на одиницю створю¬ваних продуктів, технічних систем, структур.
Ефективність інновац. д-сті виявляється на мікроекономічному рівні (рівні окремих суб'єктів господар-ня, які прагнуть поліпшити результати свого господар-ня і отримати вищий прибуток у довгостроковій перспективі) і на макроекономічному (рівні держави, ме¬тою якої є забезпечення динамічного розвитку всього сус¬пільства).
Основними критеріями оцінювання результатів інно¬вацій є актуальність, значущість, багатоаспектність.
Актуальність. Вона передбачає відповідність інновац. проекту цілям науково-технічного і соц.-еко¬ном. розвитку країни, регіону, під-ва. Цілі визначаються, виходячи із встановлених суб'єктом управ-ління науково-технічних, економ., соц. і еко¬лог. пріоритетів, які можуть відображати загальносві¬тові тенденції розвитку і визначати стратегію розвитку країни, регіону, окремого під-ва.
Значущість. Визначається з позицій державного, регіо¬нального, галузевого рівнів управління і з позицій суб'єк¬та під-ництва.
Державна значущість полягає у вирішенні проблем за¬гальнодержавного масштабу у всіх сферах життєд-сті населення відповідно до цілей науково-технічного і соці-ально-економічного розвитку країни.
Регіональна значущість відображає ступінь вирішен¬ня властивих певному регіону соціально-економічних і екологічних проблем, цілі реалізації його потенціалу шля¬хом здійснення інноваційних програм і реалізації іннова¬ційних проектів.
Галузева значущість показує вплив інновації на вирі¬шення проблем, важливих для багатьох господар. суб'єктів галузі.
Значущість для суб'єкта під-ництва полягає у зміцненні його ринкових позицій через вирішення техно¬логічних, економічних, соціальних, екологічних проблем.
Багатоаспектність. Цей критерій враховує вплив інно¬вації на різні сторони д-сті суб'єкта господар-ня та його оточення, отримання різних видів ефекту метою врахування цих ефектів їх відповідно оцінюють.
Науково-технічне оцінювання. У його процесі визна¬чають:
—    наскільки прийняті технічні рішення відповідають сучасним технологічним вимогам в індустріально розвину¬тих країнах, сприяють руху до постіндустріального сус¬пільства;
—    який рівень і масштаб новизни інновац. проек¬ту, його складових частин, чи ґрунтується він на інтелек¬туальному продукті чи на захищеній патентами інтелекту¬альній власності;
—    наскільки перспективними є закладені в проект тех¬нології й технічні засоби;
— на який ринок (зовнішній чи внутрішній) розрахова¬на нова продукція.
Як правило, для проведення такого оцінювання інно¬вацію характеризують за кількома суттєвими параметра¬ми, які цікавлять їх винні вкладатися у межі існуючих стандартів, тобто слугу¬вати обмежувачами в їх оцінюванні.
Економічне оцінювання. Охоплює систему показни¬ків, які відображають відношення результатів і витрат кожного учасника інновації. Вихідними даними для їх визначення є ринкова потреба в інновації (обсяг її продажу протягом розрахункового періоду), прогнозна ціна іннова¬ції (з урахуванням видатків, рівня інфляції, позичкового відсотка, рівня прибутковості) і величина реальних грошо¬вих потоків, що визначається сумою поточних витрат, ін¬вестицій, виручкою від продажу тощо.
Загальним принципом оцінювання економічної ефек¬тивності інновац. д-сті є порівняння ефекту (ре¬зультату) від застосування нововведень і витрат на їх роз¬роблення, в-во та споживання. Розмір ефекту від реалізації інновацій визначається їх очікуваною ефектив¬ністю, яка виявляється:
а)    у продуктовому сенсі — поліпшенням якості продук¬ції і розширенням її асортименту;
б)    у технологічному сенсі — підвищенням продуктив¬ності і поліпшенням умов праці;
в)    у функціональному сенсі — підвищенням ефектив¬ності управління;
г)    у соціальному сенсі — поліпшенням якості життя.
В економічних розрахунках використовують різні по¬казники економічної ефективності інновац. д-сті, їх поділяють за:
—    місцем одержання: локальні, регіональні, галузеві і загальнодержавні;
—    метою визначення: абсолютні та порівняльні;
—    ступенем збільшення: одноразові й мультиплікаційні;
—    часом урахування результатів і витрат: за розрахун¬ковий період і за рік.
Локальна ефективність характеризує результати інновац. д-сті на рівні окремого суб'єкта господар-ня, регіональна — суб'єктів господар-ня регіо¬ну, галузева — галузі.
Загальнодержавна ефективність характеризує сукуп¬ну ефективність у всіх сферах в-ва і використання інновації в межах держави. користувачів.
Абсолютна ефективність показує загальний резуль¬тат, отриманий під-вом від здійснення інновацій¬них заходів за певний проміжок часу.
Порівняльна ефективність свідчить про результати альтернативних варіантів інноваційних заходів, на основі чого здійснюється вибір кращого.
Одноразова ефективність вказує на загальний почат¬ковий результат, отриманий під-вом від здійснен¬ня інновац. д-сті.
Мультиплікаційна ефективність характеризує ре¬зультат інновац. д-сті, що поширюється на інші галузі внаслідок чого має місце мультиплікація ефекту, тобто процес його помноження. Так, вважається, що най¬більший мультиплікаційний ефект мають новації у маши¬нобудівних галузях та будівництві, оскільки вони працю¬ють у тісному зв'язку з багатьма іншими галузями.
Ефективність протягом розрахункового періоду — це пезультат, отриманий протягом терміну використання ін¬новації- Як правило, він може бути визначений лише приблизно, оскільки на його величину впливають зміни ринкової ситуації, що можуть бути прогнозовані лише з певною імовірністю. Тому частіше використовують вели¬чину ефекту, отриманого протягом року.
Річна ефективність - ефективність, отримана протя¬гом умовного року (як правило, усереднена).
Вибір методу оцінювання ефективності інновацій зале¬жить від об'єктів, якими можуть виступати різні типи іновації:
—    засоби і знаряддя праці (нові, реконструйовані, моДЄР™п^едмети праці (сировина,  паливо,  матеріали,енергія);
—    предмети кінцевого споживання;
—    технологічні процеси;
—    методи організації в-ва, праці та управління;
—    інновац. проект.
Ресурсне оцінювання. Здійснюють його з метою визна¬чення впливу інновації на обсяги споживання певного виду оесурсу і подолання проблеми його обмеженості (важлива у разі використання дефіцитних чи непоновлюваних ре¬сурсів, особливо тих, які імпортують); визначають її по-Ьказниками підвищення ефективності їх використання (наприклад, підвищення ефективності використання тру¬дових ресурсів - зростанням продуктивності праці; технічних ресурсів - зростанням фондовіддачі тощо).
Соціальне оцінювання. Полягає воно у визначенні внеску інновації у поліпшення якості життя працівників (чи населення, якщо йдеться про масштабні інновації).
Екологічне оцінювання. Цей вид оцінювання враховує вплив інновації на розв'язання проблем охорони довкілля, що особливо важливо при реалізації інноваційних проек¬тів, які можуть змінювати рівень екологічної безпеки те¬риторії.