Економічна ефективність інновац. проекту визна¬чається розміром доходів чи прибутку, отриманих за раху¬нок реалізації інновації протягом життєвого циклу проекту.
Основою дисконтування є поняття часової переваги, або зміни цінності грошей у часі. Це означає, що раніше одер¬жані гроші мають більшу цінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумовлено зростанням ризиків і невизначенос¬ті у часі. Тобто, дисконтування — це перерахунок вигод і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту. Воно ґрунтується на використан¬ні техніки складних відсотків.
Приведення до базисного періоду витрат і вигод і-го розрахункового періоду проекту здійснюється їх множен¬ням на коефіцієнт дисконтування а{, що визначається для постійної норми дисконту Е як:

де і — номер кроку розрахунку.
Норма дисконту позичкового капіталу — відповідна відсоткова ставка, яка визначається умовами відсоткових виплат і погашен¬ня позик.
Використовувані на практиці методи оцінювання еко¬номічної ефективності включають розрахунок кількох по¬казників:
—    інтегрального показника ефективності, розраховано¬го на основі чистої теперішньої (дисконтованої) вартості;
—    індексу рентабельності інвестицій;
—    внутрішньої норми рентабельності (доходності);
—    терміну окупності;
—    точки беззбитковості проекту.
Чиста теперішня вартість ЧТВ (або інтегральний ефект). Це різниця результатів і витрат за розрахунковий період, приведених до одного, як правило, початкового ро¬ку, тобто з урахуванням їх дисконтування:

де Тр —розрахунковий рік; Д( — доходи в і-й рік; Вг — інноваційні витрати в і-й рік; а( — коефіцієнт дисконту¬вання.
Рішення доцільно впроваджувати, якщо ЧТВ є пози¬тивною. Найскладнішим у розрахунку ЧТВ є прогнозування величини грошових потоків, точність якого великою мірою залежить від зовнішніх умов господарської д-сті — рівня інфляції, зміни цін на ресурси, зміни попиту на продукцію внаслідок появи конкурентів тощо. Тому розрахунок ЧТВ слід супроводжувати аналізом чутливості проекту до ризику.
—    Аналіз чутливості — це техніка аналізу проектного ризику, яка показує, як зміниться значення чистого дис¬контованого доходу (або чистої теперішньої вартості — ЧТВ) при заданій зміні вхідної змінної за інших умов.
Індекс рентабельності інвестицій ^к. Це відношення приведених доходів до приведених на цю ж дату витрат, що супроводжують реалізацію інновац. проекту. Розрахунок індексу рентабельності здійснюють за фор¬мулою:


де ДІ — доход в період І; ВГ — розмір інвестицій в інновації
Індекс рентабельності чітко пов'язаний з ЧТВ. Якщо ЧТВ позитивна, то індекс рентабельності ^я>1,і навпаки. При ^я> І інновац. проект вважається економічно ефективним, а якщо Лн<\ — неефективним.
Цей показник доцільно використовувати для порівнян¬ня кількох альтернативних проектів. За жорсткого дефі¬циту коштів перевагу слід надавати тим проектам, для яких індекс рентабельності є найвищим.

Внутрішня норма рентабельності (ВНР). Показує ту норму дисконту Ея, за якої величина дисконтованих до¬ходів за певне число років стає рівною інвестиційним вкла¬денням у реалізацію проекту.Отже, норма рентабельності це таке порогове значення рентабельності, яке забезпечує рівність нулю інтегрально¬го ефекту, розрахованого на економічний термін життя інновац. проекту. Вона дорівнює максимальному від¬сотку за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбит¬ковому рівні.
Розрахунок внутрішньої норми рентабельності здійс¬нюють методом послідовних наближень величини ЧТВ до нуля за різних ставок дисконту. На практиці можна засто¬совувати таку формулу:

де А — величина ставки дисконту, за якої ЧТВ позитивна; В — величина ставки дисконту, за якої ЧТВ негативна: а — величина позитивної ЧТВ за величини ставки дисконту А; в — величина негативної ЧТВ за величини ставки дискон¬ту В. Якщо значення ВНР проекту для приватних інвесторів більше за існуючу ставку рефінансування банків, а для держави — за нормативну ставку дисконту, і більше за ВНР альтернативних варіантів проекту з врахуванням сту¬пеня ризику, то рішення про його інвестування може бути позитивним.
Термін окупності інновац. проекту. Це пері¬од, протягом якого додатковий прибуток, отриманий внаслідок реалізації інновац. проекту, забезпе¬чить повернення вкладених інвестицій. Його розраху¬нок також базується на грошовому потоці з його дискон¬туванням для приведення до початкової (теперішньої)вартості. Необхідність такого розрахунку викликана ба¬жанням інвестора впевнитися, що термін повернення інвестицій буде не надто великим, оскільки ризики ін¬вестування в ринкових умовах є тим більшими, чим триваліший час їхньої окупності. За цей час можуть змі¬нитися і кон'юнктура ринку, і ціни. Крім того, у галузях із високими темпами НТП поява нових технологій на час, коли інвестиції ще не окупилися, може швидко їх знеці¬нити.
Період окупності інновац. проекту розраховують за формулою:

де ПІ — початкові інвестиції у проект; Д —■ прогнозні що¬річні грошові доходи.
Точка беззбитковості. Використовують її для визна¬чення того обсягу нової продукції, який потрібно реалізу¬вати на ринку за прогнозного рівня цін на неї, досягнення якого забезпечуватиме прибутковість проекту. Точку без¬збитковості (критичний обсяг продукції) можна розрахо¬вувати у натуральних одиницях за формулою:


де Суп — умовно-постійні витрати під-ва, грн., Цод — ціна одиниці продукції, грн.; Взм — змінні витрати на одиницю продукції, грн.
У вартісному вираженні критичний обсяг визначають за формулою:


де тзм — частка змінних витрат у ціні продукції.
Отже, якщо вказані показники свідчать про економ і ч ну вигідність проекту у межах його життєвого циклу при прогнозних рівнях попиту і цінах на продукцію, то ріпм і' ня про інвестування може бути позитивним.