Державне регулювання інновац. д-сті невід¬дільне від охорони права інтелектуальної власності, ос¬кільки кожна інновація є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної мо¬делі, промислового зразка тощо), на які виробник продук¬ту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) або одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної власності ліцензії.
Інтелектуальна власність — сукупність авторських та інших прав на продукти інтелектуальної д-сті, що охороняються законо¬давчими актами держави.
Інтелектуальний продукт — результат творчих зусиль окремої особистості або наукового колективу.
Інтелектуальними продуктами у сфері виробничо-гос¬подарської д-сті під-ва можуть виступати:наукові відкриття чи винаходи;результати НДДКР;зразки нової продукції, нової техніки чи матеріалів, отримані в процесі НДДКР; оригінальні науково-виробни¬чі послуги; консалтингові послуги наукового, технічного, еконо¬мічного, управлінського, в т. ч. маркетингового характеру;нові технології, патенти тощо.
Правовий захист продуктів інтелектуальної д-сті в Україні здійснюється на основі Цивільного кодексу, у якому трактуються права інтелектуальної власності та вка¬зуються особливості захисту усіх об'єктів інтелектуальної власності.
Право інтелектуальної власності — право особи на результат ін¬телектуальної, творчої д-сті.
Об'єктами права інтелектуальної власності є: літературні та художні твори;комп'ютерні програми;бази даних; фонограми, відеограми, передачі організацій мов¬лення;наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки;компонування інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин;—    комерційні (фірмові) найменування, торговельні мар¬
ки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;—    комерційні таємниці.
Право інтелектуальної власності дає змогу забезпечити охорону і стимулювати розвиток інтелектуального потен¬ціалу країни. Його складовими є: авторське право і право на промислову власність.
Авторське право — система правових норм, що регулюють пра¬вові відносини, пов'язані зі створенням і використанням творів науки і різних видів мистецтва.
Власник авторського права або його правонаступник має виняткове право використовувати продукт своєї інте¬лектуальної д-сті (оригінальні наукові, літературні, художні твори, комп'ютерні програми тощо), розмножува¬ти його та продавати.
Авторські права мають знак охорони, який складаєть¬ся з трьох елементів:
—    значок — ©;ім'я власника авторського права;—    рік першого опублікування твору.
Авторське право виникає з моменту створення твору і діє протягом усього життя автора і ще 50 років після його смерті (крім окремих випадків, обумовлених законом).
Надзвичайно важливими об'єктами інтелектуальної власності є комп'ютерні програми, що створюються для оперативного оброблення інформації, необхідної для уп¬равління господарюючими суб'єктами, та бази даних.
Комп'ютерні програми — програми, що задають алгоритм роз¬в'язання певної задачі і використовуються в роботі з комп'юте¬рами.
Необхідність їх розроблення та використання у сучас¬ній практиці управління зумовлена складністю і мінли¬вістю середовища, у якому працюють сучасні фірми, роз¬в'язання щоразу складніших задач, пов'язаних із прог¬нозуванням та плануванням їх виробничої та комерційної д-сті. Створення програмних продуктів потребує значних витрат, а самі вони стають важливим об'єктом комерційних відносин. Тому програмні продукти підляга¬ють правовій охороні, на них поширюються авторські права.
Право на промислову власність — виняткове право на викорис¬тання певних нематеріальних ресурсів у процесі виробничої д-сті в сфері промисловості, торгівлі, сільського господарства.
Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності до цієї власності належать винаходи, корисні мо¬делі, промислові зразки, торговельні марки, комерційні найменування.
Винахід. Це позначене істотною новизною вирішення технічного завдання в будь-якій галузі народного госпо¬дарства, яке дає позитивний ефект. Як правило, винаходи охороняються патентами, які називають патентами на ви¬нахід. Це означає, що будь-хто з бажаючих використати винахід має спершу одержати дозвіл на таке використан¬ня від власника патенту (патентовласника). Використання запатентованого винаходу без його дозволу є протиза¬конним. Термін охорони, що надається патентом, у біль¬шості країн, в тому числі й Україні, становить 20 років. Він може бути подовжений щодо винаходу, використання якого потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу.
Новизна винаходу передбачає абсолютно невідоме рі¬шення, якого до цього часу не існувало у світі.
Винахідницький рівень полягає в тому, що дане техніч¬не рішення спеціаліста явно не випливає із існуючого рів¬ня техніки. Промислова придатність передбачає можливість ви¬користання заявленого технічного рішення в промисло¬вості, сільському господарстві, охороні здоров'я та інших галузях в-ва.
Винахідник — фізична особа, результатом творчої праці якої є ви¬нахід.
Якщо у створенні винаходу брали участь кілька фі¬зичних осіб, всі вони визнаються винахідниками, а поря¬док користування їхніми правами визначається угодою між ними.
Корисні моделі. Це нові на вигляд, за формою, розмі¬щенням частин або побудовою технічні конструкції (моделі). Вони відрізняються від інших об'єктів промислової влас¬ності тим, що предметом технічного вирішення є тільки конструкція виробу, його форма. Тобто для реєстрації ко¬рисної моделі достатньо будь-яких змін, навіть у просторо¬вому компонуванні виробу.
Промисловий зразок. Він є новим, придатним до здій¬снення промисловим способом художнє вирішення виро¬бу, в якому досягнуто єдності технічних та естетичних властивостей.
Промисловий зразок охороняється, якщо він відпові¬дає умовам патентоспроможності, тобто є новим і промис¬лово придатним. Виріб, що кваліфікується як промисло¬вий зразок, повинен легко піддаватися промисловому ти-ражуванню; якщо це неможливо, то об'єкт кваліфікують як витвір мистецтва і він підпадає під охорону за законом про авторські права, а не про промислову власність. Новиз¬на зразка означає, що сукупність його суттєвих ознак неві¬дома в певній країні до дати фіксації його пріоритету.
Торговельні марки. Це оригінальні позначки, що ма¬ють правовий захист і призначені для вирізнення товарів (послуг), що виготовляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виготовляються (надаються) інши¬ми особами.
Комерційні найменування фізичних і юридичних осіб. Вони є складовою іміджу фірми. Якщо фірма має високу ділову репутацію на ринку, то комерційне найменування допомагає зменшувати витрати, пов'язані з укладенням договорів, спрощує саму процедуру їх укладення, оскільки нема потреби в додаткових попередніх перевірках ін¬ф-ції про її д-сть.
Деякі із об'єктів інтелектуальної власності, що мають особливу цінність для авторів, не патентуються ними. Йдеться про комерційну таємницю.
Комерційна таємниця — відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, які при їх розго¬лошенні стороннім можуть завдати шкоди особам, чиєю власністю вони є.
Комерційною таємницею є ноу-хау.
Ноу-хау (англ. кпош-пош — знаю як) — форма інтелектуальної власності, науково-технічний результат, що навмисне не патенту¬ється з метою випередження конкурентів, повного власного вико-ристання його для отримання надприбутку або передання іншим користувачам на вигідних умовах за ліцензійним договором.