Хід заняття
Учениця читає під музичний супровід вірш
Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
Осінь жовтокоса на баскім коні.
В далечінь холодну без жалю за літом
Синьоока осінь їде навмання.
В'яне все навколо, де пройдуть копита,
Золоті копита чорного коня.
Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
І берізка гола мерзне за вікном.
Ведучий. Доброго вечора, дорогі друзі!
Ведуча. Вітаємо Вас, шанувальники поезії!
Ведучий. Ліричні струни нашого літературно-мистецького вечора налаштовані на елегійний лад.
Ведуча. Легка зажура і печаль, і світлий сум, і - осінь.
(Звучить пісня мінорної тональності).
Ведучий.
Ще тепле сонце прагне всіх зігріти,
Ще тут не вмерли спомини про літо,
Ще гай займався в іскорках вогню,
А вітер шепче: вроду спопелю.
Ведуча.
Марнували літечко, марнували.
А тепер осінні вже карнавали.
Душа задивиться в туман і
Марить обрисами літа...
Ведучий. Осінь - золота і прекрасна, глибока і гарна, багата і багряна, красива, сумна, суха і дощова, рання і пізня, тиха і щедра, золотава і сонячна, похмура, сіра, темна, бідна...
Ведуча. Осінь - ясна і блакитна, мила, пушкінська, жовтокоса, жовтогаряча і золотиста, мінлива і мрійна, поетична, приємна, прохолодна і спокійна, сувора, чудова, врожайна...
Ведучий. Скільки епітетів, скільки образів осені змальовано у світовій поезії та і не тільки в поезії. Це улюблена пора багатьох живописців, композиторів, акторів, творчих людей.
Ведуча. Чому? Мабуть, тому, що щемливе почуття осені живе в душі кожної людини, і щороку разом із природою кожен переживає його, переживає свій листопад.
Ведучий. Мабуть, тому, що осінь - це підсумок, це невблаганний вечір, це схил людського життя, прощання.
Ведуча. А можливо тому, що осінь - це буяння золотаво-багряної краси, прекрасної, але такої скороминучої і тлінної.
Ведучий. А можливо тому , що осінь - це холод, що пронизує не тільки тіло, але й душу, це самотність...
А тому так хочеться тепла, тепла людських сердець, щирості і задушевності.
Ведуча. На нашому вечорі присутня людина, для якої осінь - улюблена пора творчості, поезії, це ... (Представлення гостя).
Чому для Вас осінь - це поезія?
(Виступ гостя).
Ведучий.
Самі на себе дивляться ліси,
розгублені од власної краси.
Немов пройшов незримий Левітан -
то там торкнув їх пензликом, то там.
Ведуча.
Осінній вітер одгуляв, затих.
Стоїть берізонька - як в іскрах золотих.
Ведучий.
Вечірній сон закоханого літа
І руки, магнетичні уночі.
Вродлива жінка, ласкою пригріта,
Лежить у літа осінь на плечі.
Ведуча. Осінь...
Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не встигла,-
Гори! Життя - єдина мить,
Для смерті ж - вічність ціла.
Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас - боги скупі,
Над нас - глухі й нечулі...
Ведучий. Свої улюблені вірші читають учні.
Ведучий.
Чужі слова чужої пісні,
Чужої музики і болю
Мені вплітаються у долю,
Мені вплітаються у долю.
Ведуча.
Мої слова моєї пісні,
Моєї музики і болю
Комусь вплітаються у долю,
Комусь вплітаються у долю.
Ведучий.
Нас переплетено навіки,
Світ переплетено навіки,
Ми сходимось, неначе ріки,
У непізнаннім океані.
Землі своєї, свого дива,
І кожна втрачена краплина
Невідновима...
Ведучий. А зараз прозвучить улюблена поезія у виконанні учнів...
Ведучий.
Осінній день, осінній день, осінній!
О, синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна!
Невже це осінь, осінь,
о! - та сама.
Ведуча.
Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген, килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.
1    плаче коник серед трав — нема мелодій.
Ведучий. Хтось бажає прочитати улюблений твір, а може, й власну поезію?
Ведуча. Наближається до завершення наш поетичний вечір...
Ведучий. Сідає втомлене осіннє сонце і з'являються перші зорі...
Ведуча. У вечірньому місті спалахують ліхтарі, барвисто сяють неонові вогні...
Ведучий. Стихають останні акорди музики, змовкають прощальні слова віршів...
Ведуча. Розходяться втомлені і сповнені вражень слухачі та учасники...
Ведучий. Розходяться, несучи у життя поезію, романтику і вогонь творчості... Ведуча. Бо це - вічне серед суєтного.
Ведучий. Бо це - в душі кожної людини...
Ведуча. Спасибі вам за участь та увагу!
Ведучий. І - до нових зустрічей, до нових творів, до нових злетів!