.: Menu :.
Home
Реферати
Книги
Конспекти уроків
Виховні заходи
Зразки документів
Реферати партнерів
Завантаження
Завантажити
Електронні книги


????????...

 
��������...
Виховний захід на тему "А на тім рушникові" (8 клас) 


Виховний захід на тему "А на тім рушникові" (8 клас)

Сторінка 1. Призначення українських рушників.
Сторінка 2. Види орнаментів на українських рушниках.
Сторінка 3. Рушнички ви мої. руш¬нички. (Виступи сільських вишивальниць.)
Сторінка 4. Українські вишиванки (сорочки, блузки, хусточки...)
Сторінка 1
На лаві сидять дівчата, вишивають і спі¬вають:
Я в садочку сиділа, рушник вишивала,
Мені ружа світила і шить помагала.
Сюди-туди голка, сюди-туди нитка,
Отут буде листя, отут буде квітка.
Я в садочку сиділа, рушник вишивала.
Мені півні співали і шить помагали,
Сюди-туди голка, сюди-туди нитка
Отут буде гребінь, а отут — борідка.
Я в садочку сиділа, рушник вишивала,
Вгорі вишня висіла і шить помагала.
Сюди-туди голка, сюди-туди нитка
Отут буде де хвостик, а отут — ягідка.
1-й учень. Рушник... Як бага¬то промовляє нам це слово. Скіль¬ки зворушливих спогадів у кожного з нас пов'язано з ним!
Українська хата ніколи не обходи¬лася без рушників. Ними витирали руки й обличчя, з ними ходили до корови, поралися біля посуду. Він за¬вжди був у господині при руці. Очевидно від слова «рука» і пішла назва «рушник»
Без рушника в сім "і не відбувалася жодна подія: хрестини, за¬ручини і весілля,  проводи в дорогу та зустріч бажаних гостей. Навіть труну опускали в могилу на рушниках.
2-а учениця. Вишиванки,руш¬ники з'явилися в Україні ж далекій давнині. З історії відомо, що наші предки-язичники обожнювали природу і вірили, що в лісах по дуплах жи¬вуть божества, і віддаючи їм шану,  вони обвішували дупла рушниками-обрусами.
Найдавніший український рушник зі слідами вишивки знайдено під час ар¬хеологічних розкопок в Києві на ву¬лиці Смирнова-Ласточкіна. Цю знахідку датують кінцем X та початком XI століть.
3-й учень. На Україні, особли¬во в селах, майже немає хати, де б не була рушників. Своїм багатим малюн¬ком рушник надає хаті затишності та урочистості, створює обстановку ви¬сокої духовності, доброти, задушев¬ності, спокою.
Рушники бувають різні за призна¬ченням. Від цього залежить і їх зо-внішній вигляд, величина, тканина, з якої вони виготовлені, орнамент тощо. Так, у кожному домі обов'яз¬ково були рушники – утирачі, їх пода¬вали гостям для рук, обличчя. Виго¬товлялись вони з грубішої тканини і були вишиті скромно.
4-а учениця. Рушники - стирачі призначались для стирання зі сто¬лу, накривання хліба на столі, паски і крашанок, які святили на Пасху.
Особливою гордістю у кожної родини були рушники-покутники. У кожній хаті у кутку висіли ікони, які пови¬вали рушником-покутником. Роби-ли такі рушники з тонкого полотна. І вишивка на них була особливо гар¬ною, яскравою, колоритною.
Великою популярністю користували¬ся так звані кілкові рушники. Ними прикрашали картини, рамки з фото¬графіями, їх, як прикрасу, просто ві¬шали на кілок.
5-й учень. Та найбільше умін¬ня, любові, душі було вкладено у сва¬тальні рушники. Колись було дівча¬та, ледве навчившись тримати голку, починали вишивати рушники. «Не лінуйся, дівонько, рушники виши¬вати — буде чим гостей шанувати»,— наказувала мати дочці.
Отож дівчата заздалегідь, ще судже¬ного не мали, ще заміж не збиралися, а рушник для заручин готували. Оче¬видно і саме слово «заручини» похо¬дить від слова «рушник».
6-а учениця. Рушник для за¬ручин молодих відігравав особливу роль. Вважалося, якщо молоді ста¬ли на рушник, то вже ані батько, ані мати, ані суд, ані громада не мали
права розлучити молодих. Рушни¬ками перев'язують сватів та старо¬стів, молода — молодого. Рушника¬ми вистеляють дорогу на весіллі від порога до столу, а то навіть від воріт до дверей хати.
У РАГСі рушник стелять молодим під ноги на щастя, на долю, на світ¬ле життя:
Ой стелися, рушничку, стелися, Щоб на тобі дві долі зійшлися. А ви, молодята, станьте на рушник, Щоб прожили разом
довгий щасливий вік.
7-й учень. Оздоблювали рушни¬ками не тільки світлиці хат, а й громад-ські приміщення: церкви, хати-читальні. Вішали їх колись на придорожні хрести, на статуї різних святих.
І сьогодні наш народ і в радості, і в горі не розлучається з рушником. Так, на святі останнього дзвоника у багатьох школах, у тому числі і в на¬шій, батьки учнів-випускників утво¬рюють з рушників «коридор». Ним проходять їх діти, ніби вилітають з рідного гнізда у самостійне життя. Потім матері дарують рушники сво¬їй дитині. Він служить їй оберегом, згадкою про батьківську хату, шко¬лу, дитинство.
Здавна дорогих і бажаних гостей укра¬їнці зустрічають хлібом-сіллю на ви¬шитому рушникові.
Сторінка 2
1-а учениця. У різних облас¬тях України рушники вишивали по-різному. До XVII століття переважав геометричний малюнок на вишив¬ках, а з XVIII століття — рослинний. Та й сьогодні наприклад, типовий орнамент українського рушника яв¬ляє собою образні стилізовані казко¬ві квіти у вигляді вазончика — дере¬ва життя. На ньому можна розпізнати рослинність України: соняшник і ка¬лину, китиці винограду і ружу, тюль¬пан і гвоздику, барвінок і дубові лис¬точки, вишню і вербове листя.
Пізніше в орнаментах рушників з'я¬вилося зображення птахів, тварин (в основному кіз, овечок).
2-й учень. У XX столітті на руш¬никах починають вишивати цілі компо-зиції, як « Несе Галя воду», «Сватання», «Прощання», «Оце ж тая криничень¬ка, де голуб купався» та ін. Засобами вишивки народ передає свої звичаї, традиції, переживання, турботи.
3-й учень. На українських рушниках багато червоного кольору. Він і часто переплітається з чорним, символ журби — поряд з символом радості. Чорний колір на рушниках завжди підпорядкований червоному, його менше. Це свідчить про високу мистецьку майстерність вишиваль¬ниць і про їх любов до життя, віру в радісне майбутнє.
Говорять, коли б перенести рушнико¬ву мелодію фарб і орнаментів на му¬зику, то це була б та сама наша всьому світові відома українська пісня.
Сторінка 3.
А зараз попросимо нашу гостю Варва¬ру Іванівну розповісти про своє мистецтво, про себе.
Варвара Іванівна. Я свою розповідь буду переплітати пісня¬ми (співає):
Уставала моя матінка ранесенько,
Вишивала руту-м'яту зеленесеньку,
Ще й казала-промовляла: «Люба донечко.
Хай для тебе запала щастям сонечко.
Вишивала моя матінка тополеньку,
Щоб зозуля накувала світлу доленьку.
Соловейком щебетала піл віконечком,
З місяченьком розмовляла по казковому.
Уставала моя матінка веселою,
Квіточок та й насукало веретенечко.
Погукала мене ніжно на світаночку —
Дарувала білосніжну вишиваночку.
Ви вже зрозуміли, що моя мама гарно вишивала і цьому мистецтву навчила і мене. Жили ми край села біля самої левади. Кругом комиші, верболози, річка з трьох боків омиває околицю села, де ми живемо. Природа чарів¬на. Мама знала багато легенд, давніх-давніх пісень. Все це передавала нам — трьом донькам.
Але доля у мене виявилася не такою світлою, як прохала мама у Бога. По¬чалася Велика Вітчизняна війна. Мій тато загинув у перші дні недалеко від нашого села. Мама залишилася вдо¬вою з трьома неповнолітніми дітьми. Як не було важко, але вона весь свій вільний час віддавала нам, донькам, вчила співати, вишивати, господа¬рювати.
Коли мама із старшою дочкою була у полі на роботі, я доглядала меншу сестричку. Вже і сама вишивала, спі¬вала. Колись бабуся навчила мене піс¬ні «Дочка шукає батька». Вона сказа¬ла, що це найдавніша пісня, яку вона знає. Я, бувало, цілими днями вигля¬даю у віконечко, може почує батько мою пісню і співаю:
Хтось у лісі блукає. [Двічі)
Дочка батька шукає.
Шукаючи, не знайшла. (Двічі)
Заплакала та й пішла,
Тільки знайшла долину. {Двічі)
Та батькову могилу.
І травичку пригорта, (Двічі)
До батенька промовля
—    Устань, тату, до мене. (Двічі)
—    Горе жити без тебе.
—    Ой не встану, не піду, (Двічі)
—     Голівоньку не зведу.
Як ти, донечко ішла? (Двічі)
Як же ти мене знайшла?
Живи, доню, як живеш, (Двічі)
Бо ти мене не зведеш.
Вишиваю, ніби освідчуюся в любові землі, сонцю, людям. Люблю створю¬вати флористичні композиції. В мене є рушники «Весна», «Літо», «Осінь».
Варвара Іванівна показує свої роботи: рушники, картини на теми українських пісень, легенд, церковних сюжетів, по¬кривала, наволочки, сорочки-вишиванки, блузки дівочі, фартушки тощо.
Ансамбль дівчат для Варвари Іванівни ви¬конує пісню «Мамині рушники».
Як враз зажурюся і раптом думками полину
Туди, де над полем ранкова зоря промовля.
Мене ти чекаєш, вдивляєшся в далеч
полинну, Моя найсвітліша, матусю
рідненька моя.
Приспів:
Мамині рушники, вишиті на світанні...
Споминів біль гіркий знову на серці , тане.
Мамині рушники — лебеді сизокрилі,
Ой, як летять роки, ой зачекайте милі.
Горять над степами вечірніх вогнів самоцвіти.
Знайома стежина до рідних воріт заверта.
Матусині очі! В них стільки і сонця, і цвіту!
Матусині руки! То ніжная пісня свята!
Ведучий. А тепер перед нами ви¬ступить Валентина Миколаївна — мама нашої учениці.
Валентина Миколаївна. Я родом з Чернігівщини. Там здавна усі люблять вишивати. Ось рушники, які я готувала на весілля, ось килим,: який я вишила ще будучи ученицею і школи. Вишивання і мама — це для мене нерозривні поняття. Мама нас навчала вишивати, мережити, гаптувати. {Показує свої роботи.)
1-а учениця
Внесла до хати мати рушники,
Щоб у світлиці ще світліше стало.
Руде колосся, маки, васильки —
Вквітчати б світ, так рушників замало.  
Не білі руки в мами вже давно
Та рушники перуть вони так вміло,
Аж сонце в очі ріже, як вапно.
Що на штахетах ніжно заніміло,
Внесла до хати мати рушники
У пахощах грози і небокраю,
Вночі на них вінчалися зірки,
А нині вони хату увінчають.
Дівчата виконують пісню «Цілує сонце рушники».
Цілує сонце рушники у чистій
материній хаті. І чути, як мої думки, мов ластівки,
стають крилаті. Приспів Рушники, рушники, то матусі моєї
роки. То моєї матусі роки. І щедре поле, і рядки — то материнське
вишивання. Цілує сонце рушники,— і починається
світання. Через літа, через віки до нас приходить
сива мати. Цілує сонце рушники, що ненька вміла
вишивати.
Сторінка 4
Ведучий. Вся українська вишив¬ка — не лише рушники — чарує сво¬єю красою, неповторністю кожного, хто її побачив. Які гарні українські вишиті сорочки для хлопців, а блуз¬ки, фартушки — для дівчат. В укра¬їнських вишиванках — наша націо¬нальна краса, наша духовність.
Виступ бабусі Марії. Колись ще в часи козаччини в Україні був добрий звичай: коли козаки вирушали в похід, кожна дів¬чина дарувала своєму нареченому виши¬ту хустинку. Вона була символом вірнос¬ті у коханні.
(Дівчата вишивають і співають.)
Сонечко котилося за горами,
Як збирались подруги вечорами.
Радості дівочої не ховали,
Козаченькам хусточки вишивали.
Вишивали нитками золотими,
Вишивали квітками весняними.
Ниточку до ниточки густо клали,
Щоб з боїв живими всі повертались.
Ведуча. І мандрувала разом з ко¬зацькою славою і піснею і україн¬ська хустка. Носив її козак біля серця. Була вона йому оберегом не лише • від ворожої кулі, тяжкого полону, а й від забуття матінки - України.
Люблять і сьогодні в Україні вишиті речі. Але. на жаль, є люди, які соромляться і української мови. і української вишиванки.
Вишивала мати синові сорочку,
Виїхав давненько він уже з села.
Як співуче слались хрестики-рядочки,
Ніби вічна пісня у нитках цвіла.
І до сина в гості прибула в столицю,
Добре спорядивши кошик немалий:
Яйця і кров'янку, гарну паляницю
Й білої сорочки згорток дорогий.
Був той син сімейний, з виду благородний,
Та, як на данину, глянув — ну і ну!
Мовив: «Вишиванка? Это, мать, немодно!»
І у холодильник виклав свіжину.
І здавалось немарним те благополуччя,
Що сяк-так прикрило в серці пустоту.
Та узяв сорочку тут маленький внучок:
я носити, хай-но підросту!»
(О. Страшевська)
Тож віримо, що українська вишиван¬ка, рушники, хустки, різні вишиті речі будуть жити завжди!
2-а   учениця В вашій хаті на узбіччі, Де бір постукує в вікно
1 запалює соснові свічі,
Мене чарує — полотно!
Це рушники, де хист матусі
У барвах, мов проміння жмут.
В якомусь загадковім русі,
Аж серце в обручі беруть.
Печаль і непосильну втому
Здіймають, наче павутину...
І я прийшла до цього дому.
Мов на матусину гостину.
Всі присутні співають:
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі
проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Тож нехай у кожного з вас буде завжди щастя, світла доля у житті!

Search:
????????...

допомога при кровотечі

Робота з підручником на уроках фізики

з якими галузями знань пов язана інформатика

Роман Повія Христя Притика не змогла вернутися до нормального життя?

побудова : Слово про похід Ігорів

Чіпка борець за провду чи злочинець

технологія виробництва свічки

українська мова..що таке план ?

в чому полягає Закон Ома

недоліки проектної організаційно



?????????? ????????? ????
   
Created by Yura Pagor, 2007-2010
��������...