Червона Шапочка.
Бабусенька рідненька зі святом привітала,
Таку чудову шапочку мені подарувала.
Я в ній дуже гарненька — очей не відвести.
От бабця відгадала, що слід мені принести.
Ходжу я в цій шапочці з ранку до ночі.
І, коли йду спати, знімати не хочу.
Дорослі і малята здалеку впізнавали,
Тому Червона Шапочка усі мене назвали.
Мати.
Донечко, доню, де граєшся ти?
Тебе я шукаю, мерщій йди сюди!
Бабуся старенька у нас захворіла,
Лежить бідна в ліжку і встати несила.
Пиріг, масло, мед їй ти віддай,
Про здоров'я бабусю ти запитай.
По дорозі, моя люба, квітів не збирай,
З незнайомими у лісі розмов не починай.
Червона Шапочка.
До побачення, матусю, все буде гаразд!
До бабусі побіжу я в цей ранковий час.
Вовк.
Я — великий сірий вовк. В лісі я блукаю,
Бігаю голодний, злий, сніданок шукаю.
Чую кроки. Це, мабуть, скоро їжа буде тут.
(Вовк підходить до Червоної Шапочки, наспівує).
Добрий ранок, дівчинко, куди йдеш?
Чи не скажеш, милая, що несеш?
Червона Шапочка.
До бабусеньки у гості я іду,
Бо вона нездужає, мед я їй несу.
Вовк.
От хороша дівчинка, розумниця яка!
Про стареньких піклуєшся, добра ти така!
Ну, а де ж твоя бабуся? Де вона живе?
Червона Шапочка.
Там за лісом, біля річки
Є хатинка невеличка.
Якщо стежкою цією довго-довго йти,
До бабусиної хатки зможеш підійти.
Вовк.
Що ж прощавай, Шапочко, побіжу.
Може ще зустрінемось, не скажу.
(Вовк зникає, з'являється потім біля бабусиного будинку).
Вовк.
Стук-стук-стук, бабусенько, відчиняй,
Свою онучку милую зустрічай!
Бабуся.
То ж заходь, голубонько, рада я тобі.
Смикни за мотузочку, двері відчини.
(Вовк заходить в хатинку, бабуся кричить).
Бабуся.
Ой, рятуйте, людоньки, допоможіть!
Вовка цього злющого заберіть!
(Виходить вовк з бабусиного будинку).
Вовк.
От поснідав гарно я, а тепер посплю
І Червону Шапочку підожду.
(Ховається в будинку, з'являється Червона Шапочка).
Червона Шапочка.
Стук-стук-стук, бабусенько, відчиняй,
Свою внучку милую зустрічай!
Вовк.
То ж заходь, голубонько, рада я тобі.
Смикни за мотузочку, двері відчини.
Ти залиши кошичок на столі.
Поки несла, натомила рученьки малі.
Та до мене, моя люба, ближче підійди.
Чому стоїш? Я чекаю! Та вже йди, іди!
Червона Шапочка.
Ой, бабусю, що з тобою? Зовсім хвора ти!
Голос твій я не впізнала, думала не ти.
Що я бачу? Ти змінилась: вушка он які!
Вовк. Це щоб краще було чути всі слова твої.
Червона Шапочка. А чому у тебе очі великі та злі?
Вовк. Це щоб краще було видно гостинці твої!
Червона Шапочка. Ну, а зуби? От так зуби! Гострі та страшні!
Вовк. Це щоб швидше тебе з'їсти! То ж мерщій сюди!
Червона Шапочка.
Ой, рятуйте, людоньки, допоможіть!
Вовка цього злющого заберіть!
Мисливець.
Біг, ледь не зламав я ногу —
Кличе ж хтось на допомогу!
А це ти, вовчисько сірий,
Хазяйнуєш по хатах!
Наробив багато лиха,
То й отримай за це! Бах!!!
Червона Шапочка.
Дуже вдячна вам, мисливцю,
Врятували ви мене!
Нам з бабусею у вовка
Було дуже-дуже зле.
Мисливець.
До побачення, дитинко,
Здоровенька будь завжди!
Слухайся свою матусю
І уникнеш ти біди.