(Сцену поділено на дві частини. У ході дії поперемінна відкриваєть¬ся то одна, то друга — зміна деко¬рацій.)
Ява 1
(Пастушки пасуть отару. При¬носять гілочки, розкладають вогонь. Сідають довкола ватри.)
Пастушок 1, Ой, як темно і страшно стало! Дивіться, жодної зіроньки не видно, та й місяць схо¬вався!.. От у таку ніч, кажуть, не¬чиста сила ходить по землі. А може, це вона всі зорі й місяць у свою чорну торбу загребла?
Пастушок 2. Ой, як страшно…
Пастушок 1, Та цур тобі! Да¬вайте про щось інше поговоримо.
Оленка. А мені бабуся розпо¬відала, що Господь Бог обіцяв прислати на землю Месію, який допоможе людям здолати оту не¬чисть, що ходить по землі і чи¬нить зло. От коли б уже швидше… Може, і для нас краще життя на-стане.
Пастушок 1. Слухайте! Дивіть¬ся! Он щось чорне ворушиться… Якісь тіні… чи привиди…
Пастушок 2. А може, то нечи¬ста сила вже до нас добралася? Хоче наш вогонь погасити і ове¬чок вкрасти?
Оленка. Та ні, чого ти переля¬кався, то якісь подорожні. Ледве йдуть, стомилися…
Ява 2
(До пастушків підходять Марія з Йосифом.)
Оленка. Хто ви?
Марія. Добрий вечір, дітонь¬ки. Пустіть нас до вогню погрі¬тися.
Пастушок 1. Сідайте, добрі люди. Чи здалеку йдете?
Йосиф. Здалеку, діточки, ман¬друємо. Та ще й неблизький нам шлях. Аж до Вифлеєму йдемо, до міста Давидового, бо я походжу звідти, зі славного роду Давида. Зі мною Марія, моя наречена.
Пастушок 2. А чому Марія така невесела, задумана?
Йосиф. Притомилася в доро¬зі, ноги натрудила. Спочити б їй трохи…
Пастушок 1. Ідіть до нашої стаєньки, там сіно пахуче, та й тепліше там. А ми тут біля вогню та біля овечок переночуємо.
(Оленка відводить Марію і Йосифа до стаєньки. На авансцені ви-конується колядка «Темненькая ніч¬ка». Оленка повертається.)
Оленка. Ну добре, ви вже ля¬гайте, а я за овечатами подив¬люся.
(Тиха музика — мелодія коляд¬ки «Темненькая нічка». Раптом з’являється яскраве світло.)
Пастушок 1. Чи то горить щось, чи вже дніє?.. Та ні, то таки го¬рить! Гей, Миколо, вставай! Ди¬вись, як небо палає!
Пастушок 2 (спросоння). Ох, нещастя! Горить усе кругом! Куди нам іти і що робити, бідним?
Ява З
(З’являється Ангел.)
Ангел. Слава Богу, добрі люди!
Не сумуйте від сьогодні.
Народився в Вифлеємі
Сам Месія, Син Господній!
Ось ви тут усі поснули,
І не знали, і не чули
Цю веселую новину
Про Господнюю Дитину.
(Колядка •Радуйтесь, всілюдіє».
За сценою: «Цю новину три царі почули
І в Вифлеєм за зорею рушили.
Ішли три царі до Христа з да¬рами.
Ірод ЇХ зустрічав,
Куди йдуть, питав’.
Зміна декорацій.)
Ява 4
(Ірод і три царі.)
Ірод. Царі і друзі, куди ваша дорога?
1 кому такі дорогі дари з по¬клоном несете?
Царі. До Христа новонаро¬дженого
Ідемо уклін віддати,
Щоб у милості його весь вік вікувати.
Ірод, Та де ж він народився?
Якщо в моєму царстві,
То не бороню, ідіть, шукайте.
Прошу — і мене про це швид¬ше повідомте.
Бо і я піду, йому поклонюся
І як перед сильним царем зми¬рюся.
(Мелодія колядки «Що то за предиво…». Зміна декорацій.)
Ява 5
Марія (колише дитя і співає). Спи, Ісусе, спи, Спатоньки ходи. Буду тебе колисати, Пісеньками присипляти, Спи, Ісусе, спи, маленький, Спи,серденько, спи. Спи, Дитятко, спи. Віченька стули. Ти на рученьках Марії, А вона Тебе леліє, Спи, Ісусе, спи, маленький, Спи,серденько, спи. Підлили в лампаду масла, Щоб лампада не погасла, Щоб світила з неба, ясна, Та на ясла.
Біля ясел — Мати Божа, Мати Божа — панна гожа, Панна чистая, хороша, Наче рожа.
В ясла глянула, розквітла, 1 на мить немов осліпла^ — Стільки впало в очі світла, Стільки срібла!
Ява 6
(Входять пастушки, співають колядку на слова Олекси Стефановича.)
Свіжеє сіно, ясла кленові,
Ясна дитина.
Діва Марія коси шовкові
Стеле для Сина.
Біле ягнятко дише на Бога,
Сивеє дише.
Дишуть на Бога, щоби для нього
Було тепліше.
В небі черкають крила об крила:
Янголів — сила.
В небі ніколи пісня зраділа
Так не дзвонила.
Дзвонить ялина десь у діброві.
В лузі калина.
Свіжеє сіно, ясла кленові,
Ясна дитина.
Пастушок 1. Ми бачили у тем¬ну чорну ніч
Сіяння в небі чисте і звабливе.
Проникло в серце щось до болю рідне
І ми пішли на те сіяння швидко,
Як крила, ноги нас несли все далі
До тої зірки, що манила владно.
Пастушок 2. Ми зрозуміли: то родився Бог!
Він поведе нас по життю зваб¬ливо.
Йому у дар ми віддали серця,
Свою любов і поклоніння щире.
Оленка. Боже, Господи Ісусе,
На колінцях я молюся:
Всі гріхи мої прости
І від лиха захисти.
Просвіти моє серденько,
Щоб я вчилася гарненько.
Щоб і вдома, і у школі
Не робила зла ніколи.
І щоб тата шанувала,
Щоб матусі помагала,
Щоб жили ми всі здорові
Завжди в шані і в любові.
Марія. Зглянься, Ісусе, на малі діти,
Що усім серцем уміють любити
Тата і неньку, і всю родину.
Край любий, рідну всю Ук¬раїну.
Пастушки (колядують). Ісусе милий, ми небагаті,
Золота в дари не можем дати,
Та дар цінніший прийми від миру —
То віра серця і любов щира.
Ява?
(Три царі й Ангел.) Князь Роман. В небі зірка за¬сіяла,
Нам дорогу показала Аж до того Вифлеєму, В ту країну незнайому, Де Пречиста Сина мала, Світ добром обдарувала. Гетьман. Ми дорогами, стеж-ками
Поспішали із дарами.
Там Ангели стали в лаву,
Заспівали Божу славу.
Що вродився Цар-Месія,
Всім покривдженим надія.
Князь Роман. А скажімо, що ми за люди,
Хай відомо усім буде.
Мономах. Я князь — великий Мономах,
Владар вкраїнського народу.
Не раз я мріяв собі в снах,
Як сонце сяє на свободу.
І я також сюди прийшов
І миро в дар Йому приніс
Віл свого бідного народу.
Князь Роман. Я, князь Галичи¬ни й Волині,
Також почув цю звістку нині,
Що Христос, Спаситель світу,
Народився у яскині,
І яскраво зірка світить
На небесах усім нині.
Гетьман. А я — Гетьман з-над Дніпра,
З Великого Лугу.
Запорізька Січ стара
Впала в тяжку тугу.
Довгі ночі, довгі дні
Січ в могилі спала,
Аж учора угорі
Зірка засіяла.
Як день Божий лиш настав,
Стали ми збиратись.
Бо хотіли дуже ми
Про усе дізнатись.
І пішов я в Вифлеєм,
Поклонився Богу,
Щоб Господь благословив
На добру дорогу.
Ангел. Куди, царі, мислите йти?
Чи не до Ірода знову?
Іншим шляхом ідіть,
Повірте цьому слову.
Ірод вам невірний говорив лу¬каво,
Ви ж не слухайте його
Та ідіть направо.
Мономах. Дякуємо Тобі, Ан¬геле, а найбільше — Богу,
Що Ти праведну нам показав дорогу.
Проведи ж нас, Ангеле небес¬ний,
Де не впіймає нас до рук Ірод ией нечесний.
(За сценою — мелодія колядки «Що то за предиво…». Зміна деко¬рацій.)
Ява 8
Ірод. Який великий збиток на¬шій славі —
Насміялись з мене простаки в моїй державі!-
Я послав їх у Вифлеєм, щоб там запитати
Про незвичайне це народжен¬ня Дитяти.
Але мені про нього вість не принесли,
Навколо пальця мене обвели!
Чи жартують вони, чи що? О ні, не дозволю,
Щоби тут був хтось царем наді мною.
Я тут буду царювати і мені всі будуть поклонятись!
Гей, брате Чорте!
(З’являється Чорт.)
Допоможи мені здобути вели¬ку славу,
Зберегти мою могутню дер¬жаву.
Порадь, що маю робити з тим царем?!
Чорт Антипко. Можу тобі таку раду дати,
Але мусиш душу мені свою записати!
Ірод. Душу? Душу… (Розмірко¬вує.)
А я буду славний на цілий світ?
Чорт Антипко. Будеш, будеш!..
Ірод. А буду сильніший від усіх?
Чорт Антипко. Будеш, будеш!..
Ірод. А буду найбагатший у світі?
Чорт Антипко. Будеш, аякже, всі багатства земні тобі віддам (сміється).
Ява 9
(З’являється Ангел.)
Царю Іроде! Не роби цього!
Твоя душа вічна, належить до Бога!
Чорт Антипко (до Ірода). По¬спішай, бо буде пізно!
Ірод. Що маю робити?
Чорт Антипко. По всій країні військо розішли,
Всіх хлоп’ят маленьких убити звели.
А між ними буде, певно, той великий цар.
Ангел. Царю Іроде, крові не¬винних дітей не пролий.
Душі своєї не погуби!
Ірод. Розжарена утробо! Не знаю, що чинити…
Я є цар! На землі хто може мене вчити?
Пошлю вірних рабів, щоб його убити.
Хоробрі мої воїни, сюди при¬йдіть.
Повинністю і вірністю ви скрізь мені служіть!
Ява 10
Воїни. Володарю наш, чого кличеш нас?
Ми тут завжди стояли, накази всі сповняли!
Повік не може статися. Щоб над державою твоєю смів хтось насміхатися.
Ірод. Проте волхви мене об¬сміяли
1 царський наказ ногами по¬топтали.
Обійдіть всі міста, всі мої на¬діли,
Убивайте немовлят, яких би зустріли!
Воїна. Наказ твій виконать го¬тові, царю.
На всіх твоїх ворогів ми знай¬демо кару!
Читець (за сценою). Гей, брати мої рідні, кохані.
Коли зоря вечірня погляне 1 ви сядете чесно при столі Всі гуртом до вечері святої, Не забудьте собі пригадати, Що вчинив колись Ірод про-клятий:
Десять тисяч діток ще й чо¬тири
З його волі убили жовніри. За Христа полягли ті покоси, Що червоні скропили їх роси… Чути голос Рахилі у Рамі, Що, мов чайка та, б’ється в нестямі,
До землиці грудьми припадає, Тяжко стогне й гіренько ридає.
Ява 11
Рахиля (примарою). Ой ви діти, рожевії квіти,
Де ж піду я, що маю робити?
Соколята мої милесенькі,
Голуб’ята мої дрібнесенькі!
Ваші тіленька та погнічені,
Ручки-ніженьки та посічені…
Ой, навіщо мене ви покинули,
Та куди ви від мене полинули?
Ой, де ж вам доріженьку слати?
Ой, а звідки ж то вас вигляда¬ти?
А чи з лугу? Чи з темного гаю?
Ой, не маю вже вас я, не маю!..
(Пісня «Не плач, Рахиле».)
Ява 12
(Виходить маленький хлопчик у довгій сорочечці.)
Хлопчак. Ми — душечки дріб-ні-дрібні.
Загинули в життя весні.
У темну ніч великий біль Упав на білую постіль, І матінка зламала руки, І серце трісло від розпуки… Невинну кров ми пролили, А ще й на світі не жили.;. (Продовження пісні «Не план, Рахшіє».)
Ява 13
Ірод. Ох, як я боюся. Страш¬но мені, страшно!
Брате Чорте, ти ж мені свою поміч обіцяв,
Поможи ж мені тепер!
Чорт Антипко. Поможу тобі, поможу.
По душу твою прибіжу.
Пора вже на тебе прийшла,
Вже Смерть тебе знайшла!
А я жду на твою душу,
Бо вже в пекло її взяти мушу!
Смерть. Пролив ти кров не¬винних дітей,
Жалобу приніс матерям.
1 на тебе жде заслужена кара —
Злетить корона з твоєї голови зараз!
Ірод. Іди звідси геть! Геть з моєї палати!
Смерть. О ні! Я не 3 тих, щоб когось боятись!
(Кладе Іродові свою косу на шию.)
Ірод. Даруй, даруй мені життя!
Хоч рік, хоч день, хоч годину!
Ох! Гину я, гину! (Падає.)
Чорт Антипко. Вірний мій друже,
В глибокій безодні чекав я на тебе дуже!
Нарешті ти потрапив до моїх рук!
Велика радість буде в пеклі сьогодні!
(Тягне Ірода геть.)
Ява 14
Царі, Пастушки, Ангел (коляду¬ють). Ангели на небі та й за¬співали,
Пастирі на землі людям ска¬зали:
«Слава була, слава буде, Рожденному радість буде І нам на землі!». Тіштесь, браття, все е гарно, Злочин не пройде безкарно, Ірод згинув, згинув марно! Отак згинуть всі Іроди — Заживуть тоді народи. Будуть Господа вітати. Його ласку прославляти.
Пастушок І. Гляньте, браття, світло є!
Як нам в очі світло б’є!
Пастушок 2. Як нам буде тяж¬ко, гірко.
Засвіти нам, ясна зірко,
І подай нам добру раду,
Як спасти нашу громаду.
А на це є спосіб певний —
Ум свідомий, ясний, ревний.
Не незгода, а злагода,
Єдність і любов народа,
Не пітьма, а лиш просвіття,
Що, як сонце серед літа,
Гріє квіти, гріє трави –
Так зігріє душі праві.
Пастушок 1. Добре слово, муд¬ре слово!
Нам на радість все готово.
Так і там нам говорили
В Вифлеємі Божі сили.
Пастушок 2. Нас освітить світ¬ло Боже,
Правда кривду переможе!
Пастушок 1. В нас є світло у серцях!
Князь Роман. Пізній час, пора рушати,
Треба лиш повіншувати!
Царі (разом). В день Різдва Христового
Ми прийшли в ваш дім,
Щоб добра і злагоди
Побажати всім.
Мономах. Щоб від нас вам, люди,
Додалось тепла,
Бо в цей день Марія
Сина зродила!
Гетьман. Вже зійшла зірниця Божого Дитяти
І про це ми хочем усім розка¬зати!
(Колядка «Небо і земля».)