Хід уроку
(У ролі господині кав’ярні—вчитель, у ролі відвідувачів—учні )
Господиня . Прошу, прошу, шановні, проходьте до нашої кав’ярні. Займайте свої любі місця за столиками.
1-й відвідувач. А каву вже зварили?
2-й відвідувач. Ви, мабуть у нашій кав’ярні вперше. Скажу вам по дружбі, що каву не варять, а заварюють. Недарма французи кажуть: « Кипіння вбиває каву».
1-й відвідувач. Он як. А я цього не знав.
2-й відвідувач. Ми раніше теж багато чого не знали, а тепер нам відомо про каву все.
1-й відвідувач. так уже й все!
2-й відвідувач. А ви ось послухайте нашу господиню спершу, як заварювати каву.
Господиня . Для цього беремо кавничок чи каструльку, ополіскуємо окропом, щоб нагріти. Потім сиплемо необхідну кількість кави, 1-2 ч. л. на склянку води. Порошок заливаємо окропом. Воду підігріваємо на слабкому помірному вогні. Запам’ятайте, нагрівати до кипіння. Як тільки підніметься піна, кавник зразу ж зняти з вогню і зачекати, щоб гуща осіла.
(Розмова за іншим столиком ).
Відвідувач звертається до офіціанта:
--Чому кава зовсім не солодка?
--Мабуть, ви розмішували цукор не в ту сторону.
1-й відвідувач. А мені подобається. І звідки цей напій?
Господиня .Це дуже давня історія. В гарячій Африці, а точніше сказати, в Ефіопії, один пастух помітив, що після випасу на схилах гір його вівці стають незвичайно грайливі. Настоятель місцевого монастиря прислухався до його розповіді, почав готувати відвар з листя та зерен тих кущів і поїти ними монахів перед нічними молитвами. Так це було, чи ні, зараз про це вже важко судити. Важливо те, що люди помітили чудесні властивості цього дерева. А назву воно отримало від міста Каффа.
Дуже швидко кава запанувала на Близькому Сході. А звідти почала мандрувати по світу. Чого тільки не судилося їй пережити на своєму віку! І прокляття від мусульманського духовенства, і утиски від законів, що забороняли пити каву. Та не дивлячись ні на що, кава швидко заполонила серця людей. У XVI ст. вона вперше з’явилась в Італії, у XVII ст.—в Англії та Франції. Французький король Людовик XІV схвалив напій спеціальним указом.
В Росії кава з’явилась дякуючи царю Петру І, який звик її пити у Голландії, де він навчався. У XIX ст. кава стала відома по всій Російській імперії.
(Розмова за столиком ).
Офіціант до відвідувача:
--Вам каву на стіл?
--Ні, краще чашку.
*  *  *
--Як? Ви п’єте таку міцну каву? Це неможливо! А ваше серце? Кава для вас—отрута!
--Це, мабуть, дуже повільна отрута, бо я пю її багато років.
1-й відвідувач. До речі, а що ж говорить медицина про каву? Це справді—отрута?
3-й відвідувач. Я вам, як лікар, скажу, що це дуже дивне питання. Арабський лікар та алхімік Разес ще за 1000 р. до н. е. описував у своїх працях лікувальні властивості напою «бінчум», тобто кави. Відомо, що придворний лікар російського царя Олексія Михайловича прописав йому у 1665 р. рецепт: «Вареный кофе, персиянами и турками знаемый, и обычный после обеда… изрядное есть лекарство против надмений, насмороков и главоболений».
Кава, мій друже, це тонізуючий напій в малих дозах,  і пригнічуючий—у  великих. Як говорив французький письменник Оноре де Бальзак: «Після чашки кави… думки тісняться, як батальйони великої армії на полі битви». А він, повірте мені, на каві добре розумівся.
Здоровому людському організмові кава допомагає боротися з перевтомою. Але при підвищеному кров’яному тиску її, дійсно, краще не вживати.
(Розмова за столиком ).
Відвідувач звертається до офіціанта:
--І ви оце називаєте міцною кавою?
--Звичайно. І доказом цього є те, що вже після першого ковтка ви такі збуджені.
1-й відвідувач. А за яким рецептом ви готуєте каву?
Господиня . В кав’ярнях нашого міста подають каву і по – ірландськи, і по – віденськи, і по – італійськи, і по –бразильськи. Але пити щоразу ви будете каву по – вінницьки, хоча такої назви не існує. Якось у столиці мені довелося скуштувати каву по – варшавськи – зі збитими вершками. Я була переконана, що це була кава по – віденськи. Але чи підозрюють жителі міста Варшави про існування такого рецепту, невідомо.
Особливих рецептів немає, лише є певні правила, яких треба строго дотримуватись. Одне з них—каву подають до столу зразу ж після приготування.
Офіціант. приготувати не важко. Та основне—як подати! Чашечки повинні бути маленькі, кавові. Наповнили одну чашку—передайте гостеві. Але зробіть це так, щоб не потурбувати свого гостя і, звичайно, щоб він не вставав. Чашка ставиться на блюдце. Для зручності. Ложечка теж на блюдце. Нею тільки помішують каву. Словом, чашечка кави, подана на стіл уміло і урочисто, завжди буде смачніша і ніколи не завадить щирій співбесіді та хорошому настрою.
1-й відвідувач. Дякую вам за сьогоднішню бесіду. Вона для мене була дуже цікавою та корисною.
Господиня .Будемо раді бачити вас знову.