Мета.  Ознайомити учнів із  харчу¬ванням українського народу, його особливостями, які пов'язані із обрядами, звичаями, святами.
Столи стоять накриті рушниками, скатертинами.
Діти стоять у національному одязі з хлібом-сіллю.
На стен¬дах вислови:
«Хліб — всьо¬му голова»,
«Клади перед людей хліб на столі, бу¬деш   у   людей   на   чолі»,
«Без хліба суха бесіда»,
«Як хліб і вода, то й нема голоду».

Всі співають.
Зеленеє жито зелене, хорошії гості у мене.
Зеленеє жито за селом, хорошії гості за столом.
Зеленеє жито зелене, хорошії гості у мене,
Зеленеє жито при межі, хорошії гості до душі.
(Діти зустрічають гостей хлібом-сіллю).
Учень.
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.
Учень.
Ось він — хлібчик духовитий,
З хрустом кірочки смачним.
Ось він — теплий, мов налитий
Щедрим сонцем золотим.
Вчитель.
Діти, вас зустріли хлібом-сіллю, як це здавна водиться на Україні. Як каже народна мудрість?
1-й учень. Хліб — усьому голова.
2-й учень. Без хліба суха бесіда.
3-й учень. Як хліб і вода, то й нема голоду.
Вчитель.
До хліба завжди ставилися зі щирою повагою. Святість, пошана до хліба передавалася із покоління в покоління, дітям та онукам. Ще з пелюшок привчали дитину любити й шанувати хліб.
1-й учень.
їж, друже, хліб, не кидай додолу,
А підніми, коли не там лежить,
А коли сідаєш ти до столу,
То пам'ятай, що хліб — це означає жить.
2-й учень.
Не кидайся хлібом! Він святий.
В суворості ласкавій,
Бувало, каже дід старий Малечі кучерявій.
3-й учень.
Не грайся хлібом, бо то гріх. Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало, каже мати.
Вчитель.
Нині вже мало    хто з молодих вміє випікати   хліб.   А  раніше кожна    сільська    госпо¬диня готувала в печі ні з чим незрівнянні духмяні паляниці.  Хліб пекли на тиждень, у суботу, садили його у піч на капустяних, дубових чи яворових листях. А які ще страви з борошна полюбляли українці?
Учень.
їли люди пиріжечки —
Із м'ясом, сиром, зерном гречки,
Духмяні, свіжі, як роса,
Землі родючої краса!
(Звучить пісня «З сиром пироги» ).
Вчитель.
Пиріжки готували з різноманітними начинками.
1-й учень.
Картоплею.
2-й учень.
Капустою.
3-й учень.
Вареною квасолею.
4-й учень.
Сиром, маком.
5-й учень.
А влітку — з вишнями, сливами.
1-й учень.
Галушки, галушки. їх готували май¬же щодня, здебільшого на вечір. Ця страва була досить легкою у приготуванні,  надзвичайно по¬живною і дуже смакувала селянам. Вони казали: «Галушки та лемішки, а хлібу перемішка».
2-й учень.
Локшину, локшину.
3-й учень.
Вареники, вареники.
4-й учень.
Вареники непогані, вареники у сметані.
В кожній хаті на Вкраїні вареники варять нині,
Вареники круглолиці — із найкращої пшениці.
Вчитель.
Так, вареники — це справжнє свято для шлунку і душі українця. Але не кожен день їх їли, а лише в неділю чи на свята. їх готували з житнього, пшеничного борошна, наповнювали так як і пироги: сиром, картоплею, квашеною капустою, калиною, маком. Мастили сметаною, вершковим маслом чи олією.
Вчитель.
Вареники це добре, а борщ ще краще. Борщі і пампушки, вареники і галушки, ковбаси і печеня, напої з фруктів, меду — відомі не тільки на Україні, а й усьому світові. Українці жартома кажуть про свою кухню: «У нас просто: борщ, каша, третя кваша».
Вчитель.
У стравах українці використовували переважно продукти з власного господарства. А ну відгадайте їх.
1-й учень.
Я кругленький, червоненький,
з хвостиком тоненьким,
На городі мене рвуть і до столу подають.
(Буряк)
2-й учень.
Що то за голова, лише  зуби й  борода?
(Часник)
3-й учень.
Стоїть пані чепурниця, бо вдягла со¬рочок триста.                                                                                          (Капуста)
4-й учень.
Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі?                                                      (Морква)
5-й учень.
Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла.                                                     (Картопля)
6-й учень.
Що за коні стоять на пригоні: зелені, лобасті, довгасті. Нічого не возять, а солі просять?
(Огірки)
Вчитель.
Так, і картопля й буряки,
І томати, огірки,
І капуста, кавуни,
Груші, сливи, гарбузи
Ще й грибочки-маслюки.
Із цього всього українці готували повсякденні і святкові страви.
А тепер давайте подивимося, що їла родина кожний день. А ще був борщ. По самісінькі боки може наїстися українець борщем, і все йому буде мало, бо це його улюблена перша, а часом і друга, і навіть третя страва.
Вчитель.
З давніх-давен на Україні готували цю страву. У народі казали: «Як нема борщу, то нема і їжі». А що ви мені скажете?
1-й учень.
Борщ — найстарша страва.
2-й учень.
Де в хаті борщ і капуста, там хата не пуста.
Вчитель.
Борщ готували у кожній родині. До нього могло входити майже двадцять продуктів, але основний — це буряк, який у давнину мав на¬зву «бірщ». А що це за такі борщі — «жонаті», «перелякані», «зі свищами»?
3-й учень.
Борщі були «зі свищами» — майже зовсім порожні, «жонаті» — з кашею, «переляка¬ні» — бліді, без томату.
Вчитель.
Дуже полюбляли українці червоний борщ із капустою. Його заправляли підсмаженим салом, цибулею, часником, борошном. У зелений борщ різа¬ли щавель, лободу, кропиву, петрушку. Заправляли його яйцем і сметаною. А холодний борщ — холод¬ник — готували влітку. Це був сирий борщ, оскільки варили тільки буряк, заправляли квасом.
Вчитель.
Рідкий борщ або густий... Від чого це залежало?
1-й учень.
Від достатку, від досвіду господині.
2-й учень.
У нашій родині капусняки варять і нині, а почала їх готувати ще моя прапрабабуся. Вона в капусняк, крім капусти, клала картоплю та пшоно, засмажувала салом або олією, а ще при¬казувала добре слово: «Варися, юшка, не пуста, а густа, смачна та поживна».
Вчитель.
Предки, як і сучасні українці, ще дуже полюбляли перші страви — юшки.
3-й учень.
І лід тріщить, і комар пищить,
А то кум до куми порося тащить.
Ой кумочко, ой голубочко!
Звари мені, порося, щоб і юшка була.
І юшечка, і петрушечка!.
Вчитель.
Велику роль у харчуванні українців відігравали каші. їли їх і на обід, і на вечерю. Каші готували з гречки, ячменю, пшона, вівса. Вони були круті й рідкі. Круту кашу заправля¬ли смальцем, олією, маслом, молоком, запивали кисляком. А хто знає, яка найулюбленіша каша українців?
1-й учень.
Гречана каша, так стверджує народне прислів'я: «Гречана каша — то матір наша».
Вчитель.
Українська кухня багата стравами з картоплі та інших овочів. Картоплю і донині на¬зивають другим хлібом. її варили, пекли в печі, їли картоплю з квашеною капустою, огірками, ка¬пустяним квасом, змащували олією чи смаженим салом. Багато було страв із картоплі.
2-й учень.
Із вареної картоплі готували карто¬пляники і їли їх із сметаною, олією чи салом.
3-й учень.
Із сирої тертої картоплі смажили деруни, які заправлялися не лише сметаною, а й часником.
Вчитель.
їли часник, який у віруваннях україн¬ців виконував роль оберегу від злих сил, і цибулю з багатьма стравами. Улітку вони разом із хлібом становили полуденок селянина.
Вчитель.
А що таке полуденок чи підвечірок?
1-й учень.
Це коли їли надвечір.
Вчитель.
А хто мені відповість, як називається час, коли ми їмо вранці?
2-й учень.
Сніданок.
Вчитель.
Так. На сніданок українці їли кар¬топлю, інші овочі, а у святкові дні та неділі ще страви з м'яса. Бідні українці їли їх тільки на великі свята, а заможні — ще й по неділях. Але, якщо готували, то такі страви, як ков-бик чи сальтисон, душенину, круче¬ники.
3-й учень.
А мене ба¬буся вчила крученики так готувати — шма¬точок  свинини відбити, солити,   поперчити,   на нього   зверху   накласти начинку зі смаженої цибулі, грибів, завивати ру¬летом і підсмажувати.
Вчитель.
Птицю та яйця їли рідко, її більше продавали, щоб купити необхідні у родині речі. Вчитель.
А чим же запивали українці їжу?
1-й учень.
Киселями.
2-й учень.
Узварами.
3-й учень.
Та квасами.
4-й учень.
Квас був не тільки хлібний, а ще бу¬ряковий, фруктовий, ягідний та з соку дерев. Вчитель.
А що таке узвар?
Учень.
Узвар — це один із найпоширеніших тра¬диційних напоїв. Виготовляли його влітку із свіжих ягід і фруктів, а восени, взимку та навесні — зі су¬шених фруктів. Щоб узвар був солодший, до нього додавали трохи меду.
Учениця.
Ох і їли заможні селяни. Ось що пише нам «Київська старина», журнал XIX сторіччя. Козак всього мав у себе повну чашу: хліба в нього повні засіки, срібні карбованці і червонці скриню ламають, на подвір'ї свині для продажу, корови, а в борщі завжди кипить курка.
Вчитель.
А давайте познайомимося із святко¬вими стравами. їх готували до певних свят: на сімейні та на календарні свята. До сімейних свят відносять родини, хрестини, весілля. А давайте ми з вами побуваємо на хрестинах.
1-й учень.
На хрестини готували так звану «бабину кашу», страву на яйцях та маслі, яку за звичаєм готувала баба-повитуха і приносила на хрестини у горщику.
Всі присутні торгувалися за право розбити горщик. Найвищу ціну завжди давав хрещений батько дитини. Йому і діставався горщик з ка-шею, який він розбивав. Середину каші з гріш¬ми віддавали породіллі, а бабі — гроші на новий горщик. Кашу їли всі присутні і навіть брали її додому.
Вчитель.
А тепер давайте познайомимося з календарними святами. Серед них велику увагу приділяли різдвяно-новорічним святам. Багато по¬вір'їв, звичаїв пов'язано з цими святими днями. На вечерю варили кутю, їли мовчки.
2-й учень.
Кутю готували з пшениці або яч¬меню. Варили її в глиняному горщику на непо¬чатій воді.
Непочата вода — це така, яка набрана з дже¬рела (річки, колодязя) ранком до сходу сонця. Приправляли кутю, подаючи до столу, розтертим маком, горіхами, медом, узваром.
3-й учень.
Кутя на покуть, а узвар — на базар.
Вчитель.
Кутею причащалися до вечері. Пер¬шим причащався господар, а за ним по колу вся родина. Причащали нею також домашню худобу і птицю, щоб не хворіла, а родила.
1-й учень.
У нашого Омелечка невеличка сімеєчка:
тільки він та вона,
та старий, та стара,
та дві Христі у намисті,
та дві ляльки у колисці,
та два парубка вусатих,
та дві дівки косатих.
Вчитель.
Зимові свята закінчувалися масляною чи сирною неділею, де основними стравами були вареники з сиром та млинці.
2-й учень.
Ось які у нас млинці,
із аршин в довжину,
із півхати в ширину.
3-й учень.
Масляна, масляна, воротись,
До Великодня простягнись.
Вчитель.
Чудове свято — Великдень. На Велик¬день по всій Україні пекли паски та фарбували крашанки і розписували писанки.
1-й учень.
В селах святять паски,
Ніч від крашанок тепла.
Над пасками свічки,
Золотіють, мов стебла.
Вчитель.
На зміну весні прийшло літо, а з ним — і свої свята.
2-й учень.
Свято Петра та Павла (12 липня). В цей день із сиру, яєць та борошна пекли пампуш¬ки — мандрики. На Маковія готували шулики, коржі з маком. На Спаса святили яблука і груші, готували пироги з яблуками, фруктові та медові напої.
Вчитель.
Ось і осінь. Сонце наближається до за¬вершального кола в річному циклі, починається Пилипівка — піст, який триває 40 днів. Які ж страви в пошані на Пилипівку?
3-й учень.
А це квашені яблука, кавуни, огірки, томати та інші овочі. Велике значення мав гарбуз. Його споживали і печеним, і вареним, готували гарбузові каші.
1-й учень (виносить гарбуз).
Розкрутивши зелен-вус, на паркан заліз гарбуз,
Репетує у саду: — Ой, рятуйте, упаду!
Вчитель.
Ми поговорили з вами сьогодні про національні українські страви — повсякденні, святкові. Які ж висновки ми можемо зробити? Харчування — одна з найголовніших гілочок дерева роду. Вивчення харчування пращурів не лише допомагає нам вивчати їх життя, але й до¬помагає нам зрозуміти таку істину: людина живе не для того, щоб їсти, але їсти для того, щоб жити.