Читець.
Україно моя, Україно,
Присягаюсь тобі знов і знов,
Україно моя, Україно,
Моя віра, надія й любов.
Срібним колосом сповита,
Мов веселка чарівна,
Як тебе та й не любити,
Моя рідна сторона.
Дорога моя землице,
Рідна матінко моя,
Ти — душі моїй світлиця,
Божа віра в майбуття.
Ведучий 1. Шановні друзі! Сьо¬годні ми з вами зібралися в цьому затишному залі, щоб відсвяткува¬ти ювілей нашої держави — 15 років незалежності.
Ведучий 2. Пречиста блакить ясніє у безмірній високості Укра¬їни, як праведна душа народу. Ве¬селковою барвою розлилася вона в блакитних небесах віковічним знаменом, на якому палає золо¬то сонця, мов святий німб.
Ведучий 1. 15 років незалежно¬сті... Для історії 15 років — зовсім небагато. А як же довго наш на¬род ішов до цього свята! Терпів утиски, в'язниці й Сибір упродовж усієї історії — від часів Київської Русі до наших днів. На цьому шля¬ху загинула незліченна кількість кращих синів і дочок України, які відстоювали її незалежність.
Ведучий 2. Україна — країна трагедій і краси, країна гарячої любові до народу і волі, колиско¬ва нашого народу, його планета, наш зручний дім. Історія нашої держави постає сьогодні перед нами в пісні і поезії. Людина має завжди пам'ятати, звідки вона ро¬дом, де її коріння, глибоко знати історію і культуру свого народу, його мову. В умовах незалежнос¬ті нашої держави рідна мова, хоч і не без труднощів, знову відро¬джується в суспільстві.
Ведучий 1. 1 ми повинні бути гідними своїх предків, любити рід¬ну землю, берегти її волю і неза¬лежність.
Читець.
Україно! Ти для мене — диво,
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
Ведучий 2. Бо немає в світі ні¬чого безмежнішого і кращого, ніж небо України. Високе і без¬донне, воно благословляє свою Україну, береже у віках її мате¬ринську любов, тому його ніколи не віддалити від матінки-землі.
Ведучий 1. Ні, немає кращого неба, ніж небо України, і немає кращої землі, ніж наша Україна. Є щось святе у словах «мій рід¬ний край».
Читець.
Для мене — це матусі пісня ніжна
І рідний сад, від квіту біло¬сніжний,
І той калиновий у тихім лузі гай.
Для мене — це твої стежки й мої,
В містах і селах, стоптані лю¬бов'ю,
Й пісень людських прозорі ручаї,
Усе, що серцю рідне невимовно.
Привіт тобі, кохана Україно,
Від дочок і синів прийми привіт.
За щастя, за життя, за труд сумлінний
Хай пісня ця луна на цілий світ.
(Звучить пісня «Привіт тобі, кохана Україно!».)
Читець. Відродження. Наста¬ла переміна.
У цьому — ні найменшого гріха.
На Україні буде Україна,
А не якась окраїна глуха.
Це так природно, так, здаєть¬ся, просто:
Ще генієм омріяне пророцтво
Урешті-решт таки збулось!
Ведучий 2. Україну як само¬стійну державу визнали понад 100 країн світу. У Києві є десятки за¬рубіжних посольств. Україна має власну армію і флот, про які так мріяло козацтво. Але до повної незалежності ще далеко. Та хоч економічні негаразди гальмують духовне відродження, в душі українського народу живе надія на краще життя.
(Звучить пісня «Хай живе надія».)
Ведучий 1. До тебе, Україно, звертались у поетичних рядках твої сини і доньки. Безсмертний Кобзар возвеличував тебе і закли¬кав нащадків:
Свою Україну любіть,
Любіть її во врем'я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть...
Ведучий 2. Тобі, рідна земле, наша молитва.
(Звучить пісня «Молитва».)
Читець.
Звідки ти взялася, У країн о-ненько?
Може, із землиці, що така рід¬ненька,
Може, із тополі, що в степу зростає,
Може, з соловейка, що на ній співає,
Може, із калини, що у полі квітне,
Може, із квітини, що в саду розквітне...
Ведучий1. Історія кожного народу має свій соціальний сим¬вол І ототожнюється з життєді¬яльністю його найхарактернішо¬го прошарку, який вважається ознакою нації. Скажімо, для США — це бізнесмени, для Японії — самураї, для Польщі — шляхта. Для України таким символом є ко¬заччина. Без неї нема української національної історії. Козак — національний герой України.
Ведучий 2. Слово «козак» запо¬зичене з турецької мови і в пере¬кладі означає «стрілець», «сол¬дат», «вільна людина». Саме та¬кими були перші козаки, що се¬лилися на берегах Дніпра та його приток.
Ведучий 1. Першими козаками були славні запорожці. На тери¬торії Війська Запорозького утво¬рилася Козацька Республіка — перша Українська держава, а на долю козаків випала велика і тяж¬ка місія — бути оборонцями рід¬ної землі від турків і татар. Голо¬вна козацька фортеця — Січ, або Козацький кіш.
Читець. Боягузів Січ не знала,
Боягузів зневажала.
В козаки лиш той ішов,
Хто школу мужності пройшов.
Ведучий 2. Сьогодні у нашій розважальній шоу-програмі, при¬свяченій Дню незалежності Укра¬їни, зустріч із такими козаками. Сьогодні 6 представників сильної половини людства прийшли до нас, щоб позмагатися у силі, ро¬зумі, вихованості, дотепності, ар¬тистизмі. Давайте по черзі будемо вітати наших учасників святкової програми. Отже, перший конкур¬сант — козак Перебийніс. Наступ¬ний конкурсант — козак Нетудихата, третій конкурсант — козак Сірко, четвертий — козак Вирви хвіст, п'ятий учасник — козак За-губиколесо і, нарешті, шостий конкурсант — козак Крутивус.
Ведучий 1. Із конкурсантами ми познайомилися. Усім добре відомо, що цікавий співбесідник той, хто має широкий кругозір, почуття гумору та вміння слуха¬ти. Щоб з'ясувати, чи є ці якості у наших козаків, проведемо кон¬курс «Козацькі вітання». Прошу вас, козаки, привітатися до свого козацького гурту.
(Вітання козаків.)
Ведучий 2. Ми почули, як умі¬ють вітатися козаки, а зараз на¬ступний конкурс — «Козацька ду¬ель». Усім добре відомо, що коза¬ки — влучні стрільці. От зараз ми й перевіримо, хто стріляє краще. Але в руках козаків буде не зброя, а повітряні кулі, які козаки бу¬дуть надувати попарно. Чия куля надметься швидше і першою лу¬сне, той «уразить» суперника.
(Конкурс «Козацька дуель». Но¬мер художньої самодіяльності.)
Ведучий 1. Перші конкурси наші козаки подолали гідно. Але справжні чоловіки повинні бути сильні і тілом, і духом, тому ого¬лошуємо наступний конкурс — «Хто сильніший?», аби перевірити силу рук наших учасників. У ко¬зацькі часи такі змагання відбу¬валися дуже часто. У наш час воно також проводиться і має назву армреслінг. Тож випробовуємо силу рук попарно.
Ведучий 2. У першому двобої зійдуться Сірко і Крутивус, у дру¬гому — Вирвихвіст і Нетудихата, у третьому — Загубиколесо і Пе¬ребийніс.
(Конкурс «Хто сильніший?»,)
Ведучий 1. Шановні глядачі, ви бачили переможців, прошу їх при¬вітати. А зараз — конкурс «Віджи¬мання від підлоги». Але ми не бу¬демо рахувати окремо кількість віджимань, а проведемо це зма¬гання одночасно для всіх. Трива¬тиме поєдинок доти, доки один із учасників утратить силу і вибуде з конкурсу.
(Конкурс «Віджимання від під¬логи».)
Ведучий 2. А в нагороду нашим конкурсантам — пісня.
(Номер художньої самодіяль¬ності.)
Ведучий 1. Наступний кон¬курс — «Чорний ящик». Умови кон¬курсу такі: я буду давати коротку характеристику тому, що лежить у ящику, а ви миттєво маєте відгада¬ти, що це таке. Невеличка підказ¬ка: там будуть українські страви або продукти, які, за умовами конкур¬су, ви повинні будете з'їсти. -
Ведучий 2. Козак Крутивус, перше запитання вам: у ящику знаходиться виріб із тіста, який вариться у воді або готується па¬ровим способом, може мати різ¬ну начинку. (Вареники.)
Ведучий 1. Козак Перебийніс, у чорному ящику знаходиться го¬ловний продукт харчування. (Хліб.)
Ведучий 2. Козак Загубиколе¬со, цей продукт жартівливо нази¬вають «українським снікерсом». (Сало.)
Ведучий 1. Козак Вирвихвіст, цей харчовий продукт згадується навіть у колядках, він виготовля¬ється з м'яса. (Ковбаса.)
Ведучий 2. Козак Нетудихата, цей продукт виготовлений із муки, заправлений часником і вживаєть¬ся в їжу з українським борщем. (Пампушки.)
Ведучий 1. Козак Сірко, з цьо¬го великого плоду у духовці запі¬кають запашну кашу, а ще — ви¬готовляють сік. (Гарбуз.)
Ведучий 2. Конкурс заверше¬но. Ви всі виявили кмітливість і дотепність, а тепер приступайте до частування. А щоб вам було смач¬ніше, ми даруємо вам пісню.
(Номер художньої самодіяль¬ності.)
Ведучий 1. Козаки були не лише хоробрими воїнами, а й ве¬селими жартівниками. Тож нас¬тупний конкурс — «Гумористич¬ний». Треба розповісти козацьку
бувальщину, анекдот, усмішку. Отже, починаємо.
(Конкурс «Гумористичний».)
Ведучий 2. А зараз я пропоную пригадати телепередачу «Відгадай мелодію». Оскільки наша гра коза¬цька, то будуть звучати козацькі пі¬сні. Ви повинні відгадати, що це за пісня, і хоч рядок із неї проспівати.
(Конкурс «Відгадай мелодію».)
Ведучий 1. За вашу любов до народної пісні ми також віддячу¬ємо піснею.
(Номер художньої самодіяльності.)
Ведучий 2. Розпочинаємо кон¬курс «Інтонація», під час якого ми з'ясуємо ваші артистичні здібно¬сті. Вам потрібно сказати фразу п'ятьма різними інтонаціями.
Нетудихата — «Проспав!».
Сірко — «Хто там?».
Вирвихвіст — «Я ще зайду».
Загубиколесо — «Я тебе кохаю».
Крутивус — «Відчинено».
Перебийніс — «Зачиніть двері».
Ведучий 1. Шановні козаки, за вашу кмітливість і артистичні здібності ми даруємо вам пісню.
(Номер художньої самодіяль¬ності.)
Ведучий 2. А зараз, шановні глядачі, ми пропонуємо вам по¬змагатися з нашими козаками в наступному конкурсі — «Перетя¬гування каната». Запрошуємо ше¬стеро глядачів.
Ведучий 1. Для всіх учасників конкурсу І наших гостей звучить пісня.
(Номер художньої самодіяль¬ності.)
Ведучий 2. Козаки не лише могли проявити кмітливість і силу, а й уміли добре танцювати. Український танок... Стрімкий і жартівливий, сюжетний і ритуаль¬ний. Він наповнений різними бар¬вами рідного краю. Кожному часу свої танці, свої смаки. А ми про¬понуємо вам, козаки, затанцю¬вати гопака. Але спочатку ви по¬винні обрати, яку частину танцю покажете глядачам. Тож дивіться «Український гопак» у виконанні юнацької хореографічної студії.
(Танок.)
Ведучий 1. А зараз настав час козацького гопака.
(Конкурс «Танцювальний».)
Ведучий 2. В одній давній сло¬в'янській легенді йдеться про те, що якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Францу¬зам дав елегантність, угорцям — любов до господарювання, нім¬цям — дисципліну, полякам — зда¬тність до торгівлі, італійцям — хист до музики. Обдарувавши всіх, Господь підвівся зі святого трону і раптом побачив у куточку дів¬чину. Вона була боса, одягнена у вишивану сорочку, руса коса пе¬реплетена жовтою і блакитною стрічкою, а на голові багрянів ві¬нок із червоної калини. «Хто ти? Чого плачеш?» — запитав. «Я — Україна. А плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові», — від¬повіла дівчина. «Чому ж ти не пі¬дійшла до мене скоріш? Я всі та¬ланти роздав. Як же зарадити тво¬єму горю?». Потім Бог підняв пра¬вицю і сказав: «Є у мене неоці¬ненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня». Узяла дівчина-Україна дарунок І міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понес¬ла пісню в народ. І звучить ук¬раїнська пісня й нині в народі, як символ віри і волі.
Ведучий 1. І зараз саме україн¬ською піснею ми завершимо нашу розважальну програму. Наші слав¬ні козаки заспівають для нас піс¬ню «ОЙ, на горі та й женці жнуть».
(Звучить пісня.)
Ведучий 2. Ось і підійшла до завершення наша зустріч.
Ведучий 1. Сьогодні ми мали змогу разом із козаками позмага¬тися і відпочити, почути дотепне слово й українську пісню. Кожен учасник змагання був спритним, витривалим і мужнім.
Ведучий 2. Шановні козаки, ви з честю захистили свої козацькі прізвища. Запрошуємо вас на сце¬ну для нагородження. І завжди
пам'ятайте: воля — найвища цін¬ність у житті.
Ведучий 1. Вільний не може збитись з путі,
Всі ви шануйте братерство і згоду.
Ми — не раби.
Ми — козацького роду.
Ведучий 2. Прихиляюсь до тебе уклінне, побажаю і щастя, й добра.
Тільки вірю: не вмреш, Укра¬їно, бо співучий народ не вмира.
Ведучий 1. У мене ти одна-єдина, одвічна радість і жура.
Ти будеш жити, Україно, кра¬їна щастя і добра.
Ведучий 2. Доки пісня звучить солов'їна, щире слово в козаць¬ких вустах,
Ти не вмреш, ти не вмреш, Україно,
Будеш жити ти в наших серцях.
(Звучить пісня «І буде щастя».)