Вступне слово вчителя.

Сьогоднішня зустріч пройде у формі усного журналу, тема якого «Укра­їнська національна символіка».

Усний журнал має чотири сторінки:

І — «Герб — тризуб».

П — «Національні прапори».

III — «Гімни України».

IV— «Народні символи України».

Відкриваємо першу сторінку усного журналу.



І сторінка «Герб — тризуб»

1-й учень. Як свідчать історичні джерела, східні слов'яни вико­ристовували символічні знаки. Ними могли бути хрест, ромб, квадрат, коло, пізніше — зірки, звірі, птахи...

2-й учень. Перша згадка про знаки в літописах що належать до X століття. Посли київського князя Ігоря (912—945 pp.) при укладенні до­говору з візантійцями мали свої печатки, що служили символом їхніх пов­новажень.

За Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Його зобра­ження відоме з печатки князя Володимира.

3-й учень. Тризуб —родовий знак родини князя Володимира Свя­того. Тризуб — це умовна геометрична фігура, орнамент, який був заклич­ним знаком княжої династії Рюриковичів. Згодом цей знак карбувався і на срібних монетах великого князя Володимира (980-1015 pp.).

4-й учень. Тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у м. Володимирі-Волинському.

Його зображення знайдено також на гербі французької королеви Анни (дочки Ярослава Мудрого).

Після смерті Володимира знаки тризуба ще довгий час зберігалися на монетах великого князя Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха.

5-й учень. Існує понад 40 версій про походження тризуба: три­зуб як первісне зображення рибальського знака, згодом як символ влади: це уособлення трьох природних стихій — повітря, землі і води. Цікаві по-яснення з приводу походження значення тризуба висловив М. Грушев-ський:«3різнихоб'ясненья вважаю найбільш вірним те, що це вершок бу­лави, чи як то називають французи "начальницької палиці", знаки Влас­ті старшини. Такі палиці — річ дуже стара, така палиця зустрічається тоді, коли ще люди не вживали металів...».

6-й учень. У період феодальної роздробленості Русі тризуб пос­тупово витісняється з ужитку. Відзнаку у формі тризуба використовували українські частини січових стрільців. Як державний герб УНР тризуб на синьому тлі був схвалений 12лютого І918року. Символіку із зображенням тризуба в 20—40-х pp. XX ст. використовували різні політичні, релігійні уг­руповання Західної України. Зараз тризуб є Малим Гербом України.

II сторінка

«Національні прапори»

1-й учень. Наука вексилологія, що вивчає прапори, засвідчує, що у наших предків рано сформувалось прапорництво. В часи Русі —Украї­ни символи зображувались на прапорах (стягах), які показували єднання і владу. Існували прапори протягом історії людства.

2-й учень. Прапори Русі —України були неодмінним військовим атрибутом і встановлювались на місці збору воїнів. Прапори вважалися святинею. Великокняжі прапори знаходилися на самому почесному міс­ці, під охороною дружини. Під час битви біля прапора розгорялась найжорстокіша боротьба, захист прапора був справою честі.

3-й учень. В дохристиянську добу на українських прапорах зобра­жувались образи найбільш шановних богів, стародавні символи. Після прийняття християнства з'явились нові емблеми християнської символі­ки — хрести, образи святих, цитати із Святого письма.

4-й учень. Українське синьо-жовте кольорове сполучення — одне із найдавніших серед сучасних національних прапорів і походить воно від герба Галицьке-Волинського князівства. Великого розмаху українське пра­порництво набуло у гетьманське-козацьку добу. У козацьких полках були прапори різних кольорів: малиновий, білий, жовтий, синій, а також ви­користовувало козацтво прапори різні за формою.

(Під час розповіді про козацьку епоху звучить «Козацький марш».)

5-й учень. Сині полотнища із золотими чи жовтими хрестами чи іншими знаками поширюються в XVII— XVIII ст. Із занепадом гетьманщини І поділом українських земель між Росією і Австрією зникають українські військові, територіальні та інші прапори. Тут можна було вживати лише біло-синьо-червоні прапори.

Жовто-сині прапори використовували українські січові стрільці. 22 березня 1918 року Центральна Рада в Києві ухвалила Закон про держав­ний прапор УНР, який був жовто-блакитний. За гетьмана П. Скоропадсь­кого прапор замінили на синьо-жовтий, що символізує синє небо над Ук­раїною І пшеничне поле. Як сказав поет;

Наш стяг — пшениця у степах. Під голубим склепінням неба.

ІІІ сторінка «Гімни України»

1-й учень. Слово «гімн» грецького походження, це урочиста піс­ня, прийнята як символ державної, національної єдності.

Слова національного гімну «Ще не вмерла Україна» написав у 60-х ро­ках XIX ст. відомий український поет, етнограф, фольклорист Павло Чу-бинський{ 1839-1884 pp.)

2-й учень. Нелегким був життєвий і науково-творчій шлях Пав­ла Чубинського. Народився він 27 січня 1839 року в Борисполі поблизу Києва. У Петербурзі здобув юридичну освіту. Своє життя пов'язав із ви­вченням народного побуту, збиранням і дослідженням українського фоль­клору. В 1862р. П. Чубинського заслали в Архангельськ, за «українофіль­ську діяльність». А в 1863 році з далекого північного заслання він передає вірш «Ще не вмерла Україна».

3-й учень. Вперше ця пісня зазвучала в селі Млини (сьогодні те­риторія Польщі), де жив і працював автор музики до вірша Михайло Вербицький.

За життя М. Вербицький напевно не знав, що таким популярним ста­не його твір. Він хотів бачити Україну єдиною державою, а не поділеною на Східну і Західну.

Звучить гімн «Ще не вмерла Україна».

3-й учень. За національні гімни вважали також «Заповіт» Т. Шев­ченка, музика Крижанівського; «Вічний революціонер» І. Франка на му­зику М. Лисенка.

Особливо широко вживали гімн «Ще не вмерла Україна» за часів ЗУНР та УНР.

4-й учень. Верховна Рада України 19лютого 1992 року прийняла Постанову про тризуб як герб української держави. Синьо-жовтий прапор став Державним Прапором України 28 січня 1992 року. З 17 серпня 1991 року гімн «Ще не вмерла України» зазвучав як наш національний гімн.

IV сторінка

«Народні символи України»

Слово   вчителя

Мамина пісня, батькова хата, рушник, бабусина вишиванка, сорочка, калина біля вікна, барвінок — все це наші символи.

В українців є свої улюблені рослини-символи. Це тополя, барвінок, вишня, верба, калина. Є таке прислів'я: «Без верби і калини нема Украї­ни», «Високий, як тополя», «Гарна, як калина».

Рушник — це один із символів України. В народі говорили: «Хата без рушника, що родина без дітей», «Рушники на кілочку, хата у віночку».

Рушник... Він пройшов через віки, і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові, щедрість і гостинність української души.

Український рушник оздоблений квітами, зірками, птахами. Від си­вої давнини і до наших днів в радості і горі рушник — невід'ємна части­на нашого побуту. І якою б не була бідною роди на рушники квітли на сті­нах в оселях.

Подивіться, яким багатством кольорів палахкотять рушники. Без руш­ника як і без пісні не обходиться ні народження дитини, ні одруження, ні побут. Рушник як доля, на ньому люди вишивали своє життя.

Звучить «Пісня про рушник».

Слово вчителя. Шановні гості, діти дякуємо Вам за участь у на­шому усному журналі.