Класний керівник. Дорогі десятикласники, ви стоїте на порозі складного періоду, який Жан Руссо назвав « другим народженням особистості». Саме тому сьогодні відбудеться розмова про найцінніше, вічний людський скарб – милосердя. Крім милосердя, є у світі й інші людські почуття – любов, прощення. Їх не придбаєш у магазині, їх ні в кого не позичиш, їх просто можна виховати і виростити в собі. Кожному під силу навчитися бути добрим, людяним, милосердним.

Перший учень. Для краси народжується квітка,
Для родин народжується рід,
Для польоту – лебідь і лебідка,
А людина – для добра і щастя…

Другий учень. Сказав мудрець; « Живи, добро звершай! Та нагород за це не вимагай. Лиш добро і вищу правду віра людину відрізня від мавпи й звіра. Хай оживає істина стара – людина починається з добра!»

Третій учень. Все упованіє моє
На тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє твоє,
Все упованіє моє
На тебе, мати, возлагаю.
Святая сило всіх святих,
Пренепорочная, благая!..

Класний керівник. Милосердя, доброта… Ще з давньогрецьких часів благодійність була великою чеснотою. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.
Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати  у важку хвилину, розрадити в горі й біді – є в характері нашого народу.
Саме таким був безкорисний порив мільйонів людей, які прийшли на допомогу під час аварії на ЧАЕС, під час повені на Закарпатті, під час збору коштів на лікування важкохворих дітей та ін.

Четвертий учень. Не говори про доброту,
Коли ти нею  сам не сяєш,
Коли на радощах витаєш,
Забувши про чужу біду.
Класний керівник. Доброта і милосердя – багатоликі. Потреба в них є повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди. Милосердя й доброта – як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб виіскрити доброту та милосердя із наших сердець, потрібні землетрус чи катастрофа? Хіба без них не можна бути милосердним? Хіба у звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги? Важко уявити собі, що люди страждають не через голод, а через те, що не чують украй необхідного « Добрий день».

П’ятий учень. Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим,
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.

Класний керівник. Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, у яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості, горя. Із такими «сліпими» й «глухими» слід терпеливо говорити, будити їх життєлюбним і проникливим словом.
« Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хто – небудь із молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні… - так писав письменник – гуманіст А.Чехов.

Шостий учень .Не нарікай на глухість душ людських
І не гостри в злобі на них зубів…
А ти, що людям доброго зробив,
Що вимагаєш доброти від них ?
Чого мовчиш, подумай і збагни,
Але уже з низької висоти,
І зваж, і переваж, а хто ти є?
І зваживши, нікого не вини,
А сам в своє більмо душі заглянь,
Чи там хоч раз добром світила рать
І променем зорилася святим?
І ти збагнеш, що до твоїх страждань
Не відгукнеться власна глухомань,
А ти шукаєш в людях доброти…

Класний керівник. Любов до ближнього починається з відчуття дитиною любові до батька, матері, сестер, братів, дідусів, бабусь, рідних, близьких.
Добро й милосердя не можливе без любові до ближнього, до життя, до самого себе. Саме вона – ця безкінечна, вічна й всеохоплююча сила любові творить дива зі свідомістю і серцем людини, перетворюючи їх на одне прагнення – допомогти квітці, пташині, людині, Всесвіту. Допомогти – це значить принести дрібку добра, шматочок сердечності, крапельку милосердя.
Для зла й неправди
Планета замала!
Творіть добро, плекайте милосердя, люди!