Поняття про компютерну графіку та її види13 Поняття про комп.ютерну графіку та її види Комп.ютерна графіка - розділ інформатики, який вивчає засоби і способи створення й обробки графічних зображень за допомогою комп.ютерної техніки. До графічних зображень належать: технічні креслення, малюнки, діаграми, графіки, архітектурні ескізи, рекламні ілюстрації, кадри з мультфільму тощо. Сьогодні комп.ютерна графіка використовується в поліграфії й рекламному бізнесі, в мультиплікації й кінематографії, в комп.ютерних іграх, освіті й медицині, у науковій та інженерній діяльності. Залежно від принципів формування графічного зображення розрізняють такі види комп.ютерної графіки: растрова, векторна, тривимірна і фрактальна. У растровій графіці (лат. газігит - граблі) графічне зображення нагадує мозаїку, що складається з пікселів одного розміру, які є найменшими об.єктами растрового зображення (рис. 4.1). Чим більша кількість пікселів і чим менші їх розміри, тим краще виглядає зображення. Кожний піксель растрового зображення має такі властивості: розташування і колір. Значення властивостей кожного пікселя кодується двійковим кодом і зберігається у відеопам.яті комп.ютера, а при збереженні на зовнішньому носії -у відповідному файлі. Растрові зображення можна отримати, скануючи малюнки, фотографії та фотоплівки за допомогою сканера, фотографуючи об.єкти цифровим фотоапаратом або цифровою відеокамерою, ство-рюючи на графічному планшеті (рис. 4.2). їх також можна створювати за допомогою спеціальних програм - графічних редакторів. Використовується растрова графіка в поліграфічних і електронних виданнях, в Інтернеті в тих випадках, коли потрібно якісно передати повну гаму відтінків кольорів зображення. У векторній графіці зображення будується як аплікації з окремих базових об.єктів: відрізків, кривих, прямокутників, овалів тощо (рис. 4.3). Ці об.єкти називаються графічними примітивами. Наприклад, зображення п.ятикутника можна побудувати з п.яти відрізків, а зображення серпа Місяця -з двох кривих. Усі графічні примітиви мають такі властивості: тип примітива (відрізок, крива, прямокутник, овал тощо), товщина і колір лінії контуру, шаблон і тип лінії контуру, колір і спосіб заливки внутрішньої області та ін. На рисунку 4.4 наведено приклади векторних об.єктів із різними значеннями їхніх властивостей. рюючи на графічному планшеті (рис. 4.2). їх також можна створювати за допомогою спеціальних програм - графічних редакторів. Використовується растрова графіка в поліграфічних і електронних виданнях, в Інтернеті в тих випадках, коли потрібно якісно передати повну гаму відтінків кольорів зображення. У векторній графіці кожен графічний примітив задається типом і векторами, які описують його розташування та форму (рис. 4.5). Так, відрізок задається вектором, початок якого збігається з початком відрізка, а його кінець - з кінцем відрізка. Прямокутник задається вектором, початок якого збігається з однією з вершин прямокутника, а кінець - із протилежною вершиною. Коло задається вектором, початок якого збігається з центром кола, а довжина дорівнює радіусу. При збереженні векторного малюнка у файлі зберігається перелік значень об.єктів та їхніх властивостей: координат, розмірів, кольорів тощо. Для виведення цих зображень на екран або принтер використовуються формули, за якими внутрішнє представлення об.єктів перетворюється на картинку. Векторні графічні зображення широко використовують тоді, коли важливим є наявність ясних і чітких контурів: у картографії, при створенні логотипів і схем, в інженерній графіці тощо- Ще одним із видів графіки є фрактальна графіка. Фрактал (лат. /гасіиз - складений із фрагментів) - це рисунок, який складається з подібних між собою елементів. Існує велика кількість графічних зображень, які є фракталами: трикутник Серпінського, сніжинка Коха, «дракон» Хартера-Хейтуея, множина Мандельброта тощо (рис. 4.6). Побудова фрактального малюнка відбувається за деяким алгоритмом або шляхом автоматичної генерації зображень за допомогою обчислень за певними формулами. Зміна значень у алгоритмах або коефіцієнтів у формулах приводить до модифікації цих зображень. Фрактальну графіку часто використовують для графічного представлення даних при моделюванні деяких процесів, для автоматичної генерації абстрактних зображень, у розважальних програмах (рис. 4.8). об.ємної моделі, яку можна обертати і розглядати з усіх боків (рис. 4.9). Для створення об.ємних зображень використовують різні графічні примітиви (паралелепіпед, куб, кулю, конус та ін.) і гладкі (сплайнові) поверхні. За їх допомогою спочатку створюють каркас об.єкта, потім його поверхню покривають матеріалами, візуально схожими на реальні. Після цього задають освітлення, гравітацію, властивості атмосфери та інші параметри простору, в якому він знаходиться. Для об.єктів, що рухаються, вказують траєкторію їх руху, швидкість тощо. Тривимірна графіка широко використовується в інженерному проектуванні, комп.ютерному моделюванні фізичних об.єктів і процесів, у мультиплікації, кінематографії та комп.ютерних іграх (рис. 4.10).
