Тема: Клас Кісткові риби. Особливості будови і життєдіяльності .

Мета: Ознайомити учнів з основними особливостями організації і процесів життєдіяльності кісткових риб, їх зовнішньою будовою; звернути увагу на наявність кісткового скелету і черепа із щелепами, розглянути наявність зябрових кришок, плавального міхура і різних типів луски; вказати на тісний зв’язок органів дихання і травлення, а також на наявність зовнішнього запліднення у більшості представників класу. Розвивати мислення, увагу, вміння самостійно користуватися підручником і додатковою літературою. Виховувати любов до природи.

Обладнання і матеріали: вологий препарат “Внутрішня будова риби”; таблиці “Тип Хордові. Надклас Риби. Клас Хрящові риби”, “Тип Хордові. Надклас Риби. Клас Кісткові риби”; малюнки хрящових і кісткових риб.
Базові поняття і терміни: зяброві кришки, плавальний міхур, парні і непарні плавці, луска, кістковий скелет, хребці, кісткові промені, пояси кінцівок, глоткові зуби, зябра, одне коло кровообігу, нирки, сечовий міхур.
Тип уроку: засвоєння нових знань.


Хід уроку
І. Організаційна частина.
Заходжу в клас, вітаюсь з учнями та перевіряю їх готовність до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів.
1. Індивідуальне опитування.
1.    Назвіть характерні риси класу Хрящові риби.
2.    Як побудовані покриви тіла хрящових риб?
3.    Як побудовані зябра хрящових риб?
4.    Які особливості розмноження хрящових риб?
5.    Які особливості будови притаманні акулам?
6.    Чим будова скатів відрізняється від будови акул?
7.    Які хрящові риби мешкають в Азовському та Чорному морях?
2. Повідомлення теми і мети уроку.

IІІ. Вивчення нового матеріалу.
Розповідь вчителя з елементами бесіди.
Питання до учнів: Хто такі кісткові риби? (Відповідь учнів)
Які ознаки притаманні кістковим рибам? До класу Кісткові риби належить переважна більшість видів риб (понад 20 тис.). Вони живуть у морських та прісних водоймах на різних глибинах, що зумовлює різноманітність форм їхнього тіла й розмірів (мал. 146). Мають скелет, який повністю або частково складається з кісткової тканини. Зябра прикриті кістковими зябровими кришками. Кишечник утворює порожнистий виріст – плавальний міхур.
Які особливості зовнішньої будови кісткових риб? Тіло кісткових риб складається з трьох відділів: голови, тулуба та хвоста. На голові розташовані парні очі та ніздрі, ротовий отвір і зяброві кришки, по задньому краю яких проходить межа між головою та тулубом (мал. 149).
На тулубі містяться парні (грудні та черевні) і непарні (спинні та анальний) плавці – вирости шкіри. Всередині плавців розташовані плавцеві промені. Межа між тулубом та хвостом проходить на рівні анального отвору. Хвіст закінчується хвостовим плавцем. Він забезпечує поступальний рух, непарні плавці – стійкість тіла під час плавання, а парні – слугують «стерном» глибини. За їхньою допомогою риба також може повільно пливти вперед або назад (наприклад, щука, яка підкрадається до здобичі у заростях водяних рослин).
Які покриви у кісткових риб? Тіло кісткових риб вкрите захисною лускою, що здебільшого має вигляд тонких напівпрозорих пластинок, які черепице-подібно накладаються одна на одну. При цьому своїм переднім краєм луска занурена в шкіру, а заднім налягає на луску наступного ряду (мал. 147). Під час росту тварини луска наростає шарами, бо взимку ріст риби припиняється і поновлюється наступної весни. Цей процес нагадує утворення річних кілець у деревині дерев наших широт. Так, за нашаруваннями луски визначають вік риби.
Шкіра має багато залозистих клітин. Вони виділяють слиз, який захищає шкіру від проникнення хвороботворних організмів та полегшує плавання, зменшуючи тертя об воду.
Які особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності кісткових риб? Скелет утворений окремими кістками, складається з хребта, черепа та скелета плавців (мал. 149). Хорда у дорослих риб зберігається лише у небагатьох представників (наприклад, ряду Осетроподібні). Хребет складається з хребців, що мають тіло та дуги. Отвори верхніх дуг утворюють хребтовий канал, в якому міститься спинний мозок. Передня частина хребта кісткових риб нерухомо з'єднана з черепом.
Череп утворений великою кількістю нерухомо з'єднаних між собою кісток. У ньому розрізняють мозковий відділ, який оточує головний мозок, а також кістки щелеп та зябрових дуг. Щелепи слугують для захоплення їжі. А до зябрових дуг кріпляться зябра.
Скелет плавців складається із кісткових променів, а до скелета парних плавців (грудних та черевних) належать ще й пояси кінцівок. До їхніх кісток приєднуються м'язи, що рухають плавці.
Мускулатура краще розвинена на спинному боці тіла й у хвостовому відділі (мал. 149).
Самостійна робота учнів з підручником.
Які особливості будови травної і видільної систем кісткових риб? (Відповідь знайти у підручнику).
Травна система починається ротовим отвором. Він веде у ротоглоткову порожнину, з боків задньої частини якої розміщені зяброві щілини. На дні ротоглоткової порожнини є мускульний виріст - язик, який бере участь у ковтанні їжі. У багатьох видів у цій порожнині міститься велика кількість зубів (мал. 148), розташованих не лише на щелепах, а й на інших кістках. За допомогою зубів риби утримують здобич.
Ротоглоткова порожнина веде до стравоходу, який відкривається у шлунок. Процеси перетравлення їжі починаються у шлунку. Завершуються вони у кишечнику під впливом травних соків, які виділяють клітини його стінок, а також травні залози: печінка та підшлункова залоза. Поживні речовини всмоктуються через стінки кишечнику у кров, а неперетравлені рештки їжі через анальний отвір виходять назовні. За характером живлення серед кісткових риб є хижаки, рослиноїдні або види зі змішаним типом живлення.
Для більшості видів кісткових риб характерний плавальний міхур. Цей тонкостінний виріст стравоходу, заповнений газами, допомагає рибам триматися у воді (жал. 149). В одних видів він зберігає зв'язок із кишечником протягом усього життя (наприклад, короп, лящ, оселедці), а в інших - втрачає його (наприклад, річковий окунь).
Залежно від потреб риби об'єм газів у плавальному міхурі може змінюватися. Внаслідок цього риби або спливають до поверхні води, або заглиблюються в неї, чи тривалий час тримаються на певній глибині, витрачаючи при цьому мінімум енергії.
Видільна система (жал. 149) - це парні нирки, розташовані з боків тіла. У них кров звільняється від шкідливих продуктів обміну речовин. Через парні трубки (сечоводи) вони потрапляють до сечового міхура, а звідти виводяться назовні.
Розповідь вчителя:
Органи дихання - зябра - розташовані на зябрових дугах (мал. 150). Ззовні кожного краю зябрової дуги розташовані два ряди зябрових пелюсток червоного кольору. В них розгалужуються кровоносні судини і відбувається газообмін. Риба заковтує ротом воду із розчиненим у ній киснем. Завдяки рухам зябрових кришок вода проходить через глотку, омиває зяброві пелюстки і виходить назовні через зяброві щілини (мал. 151).
З внутрішнього боку від зябрових пелюсток розміщені біляві зяброві тичинки, які запобігають потраплянню сторонніх часток із водою у зябра. Так вони виконують функцію цідильного апарату. Отже, їжа затримується в ротоглотці й не заважає газообміну в зябрах.
У деяких риб (дводишних), крім зябер, є ще одна чи дві легені - органи, які дають змогу дихати атмосферним киснем. Легені являють собою порожні міхури, що сполучаються із стравоходом.
Кровоносна система кісткових риб має серце, що міститься на черевному боці тіла (мал. 152). Воно складається із двох послідовних камер: передсердя та шлуночка (мал. 153). Почергово скорочуючись, ці відділи серця забезпечують рух крові по замкненій системі судин. Через серце тече лише венозна кров. По великій артерії (аорті) вона рухається від серця до дрібних зябрових судин, де насичується киснем, тобто стає артеріальною. Артеріальна кров тече до різних органів, де віддає кисень і стає венозною. По венах венозна кров повертається до серця. Отже, у більшості риб є лише одне коло кровообігу.
У крові риб є різні типи клітин, зокрема еритроцити. Вони, мають червоне забарвлення, зумовлюючи відповідне забарвлення крові. В еритроцитах є особливий дихальний пігмент (гемоглобін), який здатний приєднувати і транспортувати кисень або вуглекислий газ.
Кісткові риби – холоднокровні тварини. Тобто вони неспроможні підтримувати постійний рівень температури тіла: вона у них залежить від температури довкілля.
Центральна нервова система складається з головного мозку та трубчастого спинного мозку (мал. 154). В головному мозку розрізняють п'ять відділів: передній, проміжний, середній, задній та довгастий (мал. 155).
Передній мозок разом з мозочком (частина заднього відділу мозку) відповідає за узгодженість рухів. Сигнали від багатьох органів чуттів надходять до середнього мозку, який також відповідає за складну поведінку. Крім того, середній мозок разом із проміжним, довгастим та спинним регулюють усі процеси життєдіяльності.
Органи чуттів добре розвинені та пристосовані до сприйняття подразників у водному середовищі. Органи зору - очі, зверху захищені прозорим шаром -рогівкою, а всередині мають кулястий утвір - кришталик. Він заломлює світло та спрямовує зображення на шар зорових рецепторів - сітківку. Риби бачать предмети лише на невеликих відстанях; деякі види розрізняють також і кольори.
Орган слуху – внутрішнє вухо, розташоване у кістках черепа. Воно не має зовнішнього слухового отвору. Це пов'язане з тим, що у воді звук поширюється значно краще, ніж у повітрі, і тому звукові хвилі добре сприймаються через кістки черепа. З внутрішнім вухом пов'язаний також орган рівноваги.
Органи нюху – це парні мішечки, розміщені над верхньою щелепою. Назовні вони відкриваються парою отворів - ніздрів.
Важливу роль у житті риб відіграє спеціальний орган - бічна лінія. Вона має вигляд канальців, розташованих у шкірі з боків тіла і сполучених з навколишнім середовищем рядом послідовних отворів. Завдяки бічній лінії риби реагують на рухи інших живих істот поблизу них, різноманітні перешкоди, швидкість та напрямок течій тощо.
Складна будова нервової системи і розвинені органи чуттів зумовлюють і складні форми поведінки риб. їм притаманні не лише досконалі інстинкти (турбота про нащадків, будівельні інстинкти тощо), а й здатність до вироблення умовних рефлексів. Так, ви самі можете привчити акваріумних риб припливати на ввімкнення настільної лампи, якщо при цьому їх годувати.

IV. Виконання лабораторної роботи.

Лабораторна робота №9.
Тема: Зовнішня будова риб.
Мета: Ознайомитися з особливостями будови риб, вияснити залежність будови тіла від способу життя.
Обладнання та матеріали: Акваріум з живими рибами чи фіксований матеріал, опудала риб, луска великих рибин (бажано коропових), лупи.

Хід роботи
1. Ознайомтеся з особливостями зовнішньої будови риб. Знайдіть відділи тіла та ознайомтеся зі структурами, які на них розташовані.
2. Розгляньте будову луски і знайдіть бічну лінію.
3. На малюнку риби позначте елементи її зовнішньої будови.
1 – голова
2 ¬– тулуб
3 – хвіст
4 – очі
5 – рот
6 – ніздря
7 – грудні плавці
8 – черевні хребці
9 – спинні плавці
10 – хвостовий плавець
11 – анальний плавець
12 – бічна лінія
13 – зяброва кришка
14 – анальний отвір.
Висновок. Назвіть ознаки пристосованості риб до життя у воді.

V. Підсумок уроку.
Оголошення оцінок.

VІ. Домашнє завдання.
§33 підручника, дописати висновки до лабораторної роботи. Повторити §1-2.