Запозичення спортивних термінів в Українській мовіПлан: Вступ..............................................................................................................3 Запозичення термінів в галузі фізичної культури та спорту....................4 Висновки........................................................................................................7 Список використаної літератури.................................................................8 Вступ. Один із найактивніших і соціально значимих процесів, що відбуваються в сучасному мовленні, — це процес поширення іншомовних запозичень. Усвідомлення України як частини цивілізованого світу, переважання інтегративних, об’єднавчих тенденцій, переоцінка соціальних цінностей і зміщення акцентів із класових на загальнолюдські, зрештою відкрита орієнтація на Захід — усі ці процеси стали важливим стимулом, що вплинув на активізацію вживання іншомовної лексики. Зрештою, справа дійшла до того, що суспільно-політична лексика англійського походження витіснила власномовну в назвах структур влади: парламент (замість Верховна Рада), Кабінет міністрів (замість рада міністрів), Прем’єр-міністр (замість голова Ради міністрів), віце-прем’єр тощо. У містах з’явилися мери, префекти, адміністрації; голови адміністрацій мають прес-секретарів і прес-аташе, які постійно виступають на прес-конференціях, дають ексклюзивні інтерв’ю. Запозичення термінів в галузі фізичної культури та спорту. Стандартизація термінологічної системи галузі фізичної культури та спорту повинна мати державно- правовий характер. Потрібно зазначити, що результати лінґвістичної нормалізації можуть мати лише рекомендаційний характер. Фахівець-лінґвіст може визначити лише правильність чи неправильність побудови спортивного терміна, доцільність чи недоцільність його використання. Фахівець галузі фізичної культури та спорту може твердити, чи відображає термін детерміноване ним поняття і наскільки вдалим є його використання. В центрі його уваги є не термін як мовний знак, а саме поняття, на першому плані виступає не системність у термінотворенні, а системність у творенні понять, тобто головним об‘єктом є не термінологічна, а понятійна система. Процес успішної нормалізації та стандартизації термінологічної системи галузі фізичної культури та спорту відбуватиметься тільки за умови тісної співпраці фахівців-лінґвістів та фахівців галузі. Ґрунтовний аналіз спеціалізованої літератури з питань термінологічного забезпечення галузі фізичної культури та спорту дає підстави стверджувати, що проблема функціонування й розвитку галузевої термінології залишається однією із актуальних проблем галузі. Зусилля науковців-мовознавців та теоретиків фізичної культури розрізнені й торкаються тільки окремих сторін означеної проблеми: лексико- семасіологічних аспектів термінів, організаційно- методичних аспектів розвитку сучасної спортивної термінології, історико-методологічних засад розвитку української спортивної термінології, специфіки формування української галузевої термінології, специфіки творення та нормування спортивних термінів. В умовах активного поширення в Україні нових видів рухової активності й всебічного розвитку фізичного виховання і спорту бракує наукових досліджень щодо функціонування та співвідношення національних та інтернаціональних термінів. Аналіз сучасної наукової, науково-методичної, навчальної літератури, спеціалізованих словників з фізичного виховання та спорту,; спостереження за розвитком термінологічної сфери галузі дозволяє стверджувати, що до основних сучасних проблем розвитку української термінології галузі фізичної культури та спорту належать як мовознавчі проблеми так і вузько галузеві проблеми. Поміж мовознавчих – проблема функціонування української мови в спортивному середовищі, проблеми синонімії, вибору способів передачі та транслітерації запозичених термінів. Щодо вузько галузевих проблем – то це недостатня кількість найменувань та накладів відповідних словників і довідників, переважання російськомовної навчальної літератури над україномовною, провадження навчального процесу у більшості галузевих ВНЗ російською мовою, нестача кваліфікованих фахівців-термінознавців, безконтрольне калькування англійських термінів без їх адаптації до норм української мови, низький рівень термінологічної грамотності українських спортивних журналістів, коментаторів, арбітрів; відсутність будь- якої системи стимулювання й підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців фізичної культури з питань фахової термінології. Сучасна термінологія галузі фізичної культури та спорту поповнюється двома шляхами: з внутрішніх ресурсів української мови та запозиченням з інших мов. З внутрішніх ресурсів української мови терміни створюються такими способами: надання наявним словам нових значень, модифікація, складання основ терміноелементів, утворення термінологічних сполучень, утворення абревіатур. Вважаємо, що найпродуктивнішими у спортивній термінології є модифікація та утворення термінологічних сполучень. Творення спортивних термінів автентичними засобами в українській мові відбувається відповідно до закономірностей українського термінотворення. Запозичені з інших мов спортивні терміни проникають в українську мову двома шляхами: пофонемним відтворенням оригіналу, тобто створенням фонемної копії-запозичення (фрістайл, боулінґ пауеліфтінґ, крос) та підстановкою власних морфем, які вимагає оригінал, і створенням морфемної копії – кальки (water polo – водне поло, corner kick – кутовий удар). Результатом інтенсивної інтерференції російської мови щодо української в спортивній термінології у радянський період є надмірні запозичення з російської мови, калькування спортивних термінів для позначення понятійного апарату, запозичення принципів словотвору. Оскільки цей процес був штучним і нав‘язувався українській термінології, це призвело до порушень внутрішніх закономірностей розвитку терміносистеми. На сучасному етапі основними мовами-реципієнтами запозичення спортивних термінів є англійська та французька (55%), оскільки терміни поширюються разом з детермінованими ними поняттями. Визначено, що в сучасній українській термінології з фізичної культури та спорту спостерігається значне переважання інтернаціональних та запозичених термінів щодо національних. Кількісне співвідношення складає 70 % до 30 %. Поповнення основного масиву термінів відбувається через пряме запозичення з інших мов чи калькування. Виявляючи динаміку розвитку співвідношення національних та інтернаціональних термінів галузі, (в порівнянні з результатами досліджень І. Ільницький-Занкович (1939), М.М. Паночко (1978) зазначимо, що частка інтернаціональних та запозичених термінів зростає. Тому помірні тенденції творення термінів автентичними засобами є обґрунтованими та виправданими в подальшому розвитку спортивної термінології. На сучасному етапі перед спортивним термінознавством постає проблема формування адекватної термінологічної системи. На нашу думку, основним засобом вирішення цієї проблеми є термінологічне планування. Вважаємо, що основні організаційні заходи термінологічного планування у галузі фізичної культури та спорту це формування лабораторій (груп) термінологів-фахівців та термінологів-лінґвістів на базі Державного науково- дослідного інституту фізичної культури і спорту, вищих навчальних закладів фізкультурного профілю; розв‘язання питань фінансування та матеріально- технічного забезпечення; розробка наукових планів роботи щодо понятійної та лінгвістичної проблематики; проведення наукових конференцій та семінарів з проблем спортивної термінології. Окреслюючи перспективи подальших досліджень, потрібно зазначити, що уваги науковців потребує сфера функціонування термінів галузі фізичної культури та спорту (спортивна преса, науково-методична література, усне мовлення). Висновки. Англіцизми, себто слова і словосполуки, позичені з англійської мови або утворені за її взірцями, широким потоком ринули в українську мову наприкінці ХХ століття у зв’язку з розпадом Радянського Союзу і перетворенням світу з двополюсного на однополюсний. У науковій сфері вони найбільше вплинули на термінологію гуманітарних наук, менше – природничих. За рахунок англіцизмів значно поповнився склад науково-технічних і спортивних термінів. Такі лексеми все більше стають конкурентами росіянізмів як основного джерела поповнення української лексики, в тому числі й наукової, чужомовними словами. Англіцизм, як і будь-яке інше позичене слово, доречний, якщо він позначає поняття, що з різних причин ще не назване засобами української мови або в ній відсутній рівновартісний відповідник. Масово проникаючи в нашу мову, коли в ній для позначення багатьох наукових понять існують питомі або позичені терміни, англіцизми витісняють їх без належного опору з боку українських учених. Крім зросійщення, в українського наукового мовного довкілля виникає нова загроза, яку В. Радчук з гіркотою назвав укрлиш, тобто українська інглиш, український варіант англійської мови. Список використаної літератури: 1. Боднар О. Екологія українського слова: аспекти і проблеми //Четвертий міжнародний конгрес україністів. 26-29 серпня 1999 р. – Одеса, 2002. – С.158-163. 2. Непийвода Н.Ф. Мова української науково-технічної літератури функціонально-стилістичний аспект). – К., 1997. – 304 с. 3. Проблеми української термінології // Вісник Львівського національного університету “Львівська політехніка”. – № 453. – Львів, 2002. – С.183 – 243. 4. Радчук В. Плекаємо укрлиш... Для кого? // Урок української. – 2003. – № 8-9. – С. 26-30. 5. Англо-український словник. Склав М. І. Балла. – К., 1996. – Т. І-ІІ.
