Надзвичайно популярними обрядовими піснями були в народі колядки і щедрівки Надзвичайно популярними обрядовими піснями були в народі колядки і щедрівки . Колядки співають від 25 грудня до 7січня . Вони приурочувались до Різдва . А щедрівки – до Нового року (за старим стилем –14 січня). Колядки –найдревніший фольклорний жанр. Вони бережуть у собі пам»ять старої родоплемінної доби і пов»язані з зимовим поворотом сонця на літо, яке називали святом Коляди. Святкували його 25 грудня (за старим стилем), коли ніч була найдовшою.Природа у цей час ніби завмирала. Вважалося, що сонце з»їдав злий Корочун-темне слов»янське божество.Богиня неба Коляда народжувала нове сонце-маленького Божича. Наші далекі предки намагалися захистити новонародженого. Вони виконували різні магічні дії, які стали основою народного свята Коляди. Донині колядники ходять із сонцесяйною |з«віздою|, що символізує небесне світило. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір , будили господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі.Ці величальні пісні на честь народження нового Сонця стали називати колядами, або колядками. З появою християнства, 25 грудня (за старим стилем) або 7 січня (за новим стилем) почали святкувати народження Ісуса Христа. Старовинний язичницький обряд був приурочений до одного з найбільших християнських свят –Різдва Христового. Виникли нові релігійні колядки з біблійно-християнськими образами. Вони завоювали таку ж популярність, як і старовинні колядки. Різдвяні колядницькі ватаги під час обходів дворів вшановували всіх членів родини. Вони виконували величальні пісні господареві, господині, їхнім дітям, хлопцеві ,дівчині. Зичили їм щастя ,здоров»я. Якщо в родині були діти ,що довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка.Якщо в оселі була дівчина ,то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами. Бувай нам здоров, гречний молодче, Гречний молодче, пане Василю! Гой,здоров,здоров, та й не сам собов, Та й не сам собов, та й з вітцем , з матков, Та й з вітцем , з матков, та й з всев челядков. Вінчуємо тебе щістім-здоров»їм, Щістім-здоров»їм та й з цим Рождеством, Та й з цим Рождеством, цим Новим Роком, Цим Новим Роком, прибутком добрим, Прибутком добрим та й віком довгим. Дай же ж тобі , Боже, щісті-здоров»є, Щісті-здоров»є та й зрість хорошу, Вітцеві мати з тебе потіху, Щоби діждати посагу твого, Посагу твого та й щасливого, О, бувай здоров! Через тиждень після Коляди (Різдва) 31 грудня(за ст.ст.), або 13 січня(за н.ст.) ,відзначали Щедрий вечір, приурочений до зустрічі Нового року. Основною подією Щедрого вочора та Нового року в Україні було щедрування, яке супроводжувалося обов»язковим обходом хат із побажанням людям щастя, здоров»я і добробуту в Новому році. Щедрівок починають співати рівно в північ перед Новим роком. Їх не потрібно змішувати зі співом колядок.У той час ,коли колядки завжди й обов»язково співають хором, то щедрівки можуть виконуватись і сольно. Увечері підліткові дівчатка поодинці чи гуртом обходили оселі сусідів та родичів, щоб защедрувати. Це була окрема передноворічна дія,в якій брали участь лише дівчата. Я дівчинка маленька , В мене платтячко рябеньке. Я не знаю ні «аз», ні «буки», Тому подаруйте щось у руки! Прийшли щедрувати до вашої хати. Щедрий вечір,добрий вечір! Тут живе господар – багатства володар. Щедрий вечір,добрий вечір! А його багатство-золотії руки. Щедрий вечір,добрий вечір! А його потіха-хорошії діти. Щедрий вечір,добрий вечір. Посипання зерном ,після виконання щедрівки,завжди робиться з примовкою:»На щастя ,на здоров»я! Роди Боже, жито, пшеницю й усяку пашницю! А нам-паляницю» За змістом ,характером і призначенням щедрівки є панегірично-величальні новорічні поздоровлення. Вони є наче б додатком до Колядок і являють собою невіддільну частину різдвяних співів. Традиційні різдвяно-новорічні обряди ,колядки та щедрівки- це справжня скарбниця нашого народу, яку потрібно глибоко пізнавати. Список літератури: Василь Скуратівський «Місяцелік », Київ, «Мистецтво», 1993. «Героїчний епос українського народу.Хрестоматія», Київ, «Либідь»,1993. О.Кошиць «Про українську пісню й музику»,Нью-Йорк , «Наша Батьківщина», 1970 .
