.: Menu :.
Home
Реферати
Книги
Конспекти уроків
Виховні заходи
Зразки документів
Реферати партнерів
Завантаження
Завантажити
Електронні книги


????????...

 
��������...
План-конспект уроку на тему "Моє здоров'я" - виховна год ина дій людини в умовах раптової надзвичайної ситуації. 


План-конспект уроку на тему "Моє здоров'я"

Тема: “Моє здоров'я”
Мета: Ознайомити дітей із основними поняттями даної теми, виховати в них повагу до свого здоров’я та до здоров’я інших людей, розвинути у них поняття здорового способу життя.
Тип уроку: урок викладання нового матеріалу.
Вид уроку: урок лекція.
Обладнання: дошка, стенд, плакати.
План
1.    Організаційна частина;
2.    Виклад нового матеріалу;
3.    Підведення підсумків та Д/З.
Хід роботи
1.    Організаційна частина:
Доброго дня молоді люди. Согодні ми розпочнемо з вами вивчення нового предмету, який , як ви знаєте називається  “Беспека життя та діяльності” скорочено БЖД. Але давайте спочатку познайомимось...
2.    Виклад нового матеріалу:
Отже сьогодні ми розглянемо тему “Моє здоров’я”. Здоров’я можна поділити на емоційне та фізичне. Розглянемо покищо емоцційне здоров’я.
1. Емоційне здоров'я.
Насамперед з'ясуємо зміст поняття «емоції» з тим, щоб відмежуватись від близького до нього поняття — «почуття».
Своїми відчуттями, сприйняттями, уявленнями, мисленням людина пізнає світ, його закономірності, пізнає себе, свою діяльність, оцінює результати свого пізнання. На основі цього виникає певна оцінка об'єктів і япищ зовнішнього і внутрішнього світу, певне відношення до них. Але ми не лише визначаємо мисленням наше відношення до зовнішнього і внутрішнього світу, ми переживаємо це відношення. Ось це переживання свого відношення до явищ зовнішнього і внутрішнього світу, своїх дій і дій інших і називається емоціями. Більш правильно емоціями назвати порівняно прості переживання (задоволення незадоволення, гнів, страх), які у загальній формі властиві і тваринам. У почуттях же проявляється переживання відношень до явищ суспільного життя, до явищ мистецтва, до розумової діяльності людини. І ці моральні, естетичні, інтелектуальні почуття притаманні лише людині. Людські емоції по-різному впливають на процеси життєдіяльності. Розрізняють емоції: стенічні і астенічні.
Стенічні емоції — радість, впевненість, задоволення — активізують кровообіг і дихання, обмін речовин. Це приводить до посилення рухової активності. Потік імпульсів від м'язів, в свою чергу, активізує центральну нервову систему, закріплюючи радісний настрій. Систематичне повторення таких циклів веде до загального поліпшення фізичного і духовного стану людини.
Астенічні емоції пригнічують і подавляють процеси життєдіяльності. Страждання, переживання, страх не тільки призводять до загального пригнічення кровообігу і дихання, але і особливо несприятливо відбиваються на кровопостачанні мозку. Послаблення тонусу м'язів призводить до зменшення потоку імпульсів від них, а позбавлення людини «м'язової радості» (вислів Павлова), в свою чергу, погіршує її настрій. Тривале переважання астенічних емоцій може призвести до загального розладу життєдіяльності, розвитку дистрофічних процесів, при¬скореного старіння.
З метою підвищення життєвих сил організму емоції і почут¬тя необхідно виховувати. Лікарі і психологи встановили, що особливості емоційної сфери відіграють велику роль в механіз¬мах захворювання і одужання. Тому виховання емоцій і по¬чуттів важливе для профілактики і терапії.
Особливо негативний вплив на процеси життєдіяльності вно¬сить емоція страху. Якщо вона носить затяжний характер, то можуть наступити важкі наслідки. Організм важко переносить зменшення надходження кисню до головного мозку, що може виникнути внаслідок пригнічення дихання і кровообігу при страхові. Правда, початкова реакція на страх у різних людей неоднорідна. У декого від страху «завмирають» дихання і сер¬цеві скорочення, у інших виникає задишка і сильне серцебит¬тя. Але через те, що судини серця при цьому звужуються, то сильне серцебиття є небезпечним. Коли людина тривалий час пе¬ребуває у стані страху, настають розлади дихання, серцево-су¬динної діяльності, травлення і обміну речовин у цілому.
Астенічні емоції можуть бути не лише причинами захворю¬вань. Частіше вони погіршують протікання захворювань, пере¬шкоджають успішному одужанню. Дуже небезпечно, якщо хво¬рий боїться свого захворювання. Треба усіма засобами намага¬тись відволікти хворого від важких дум, викликати у нього оптимізм по відношенню до перспективи одужання.
Стенічні емоції поліпшують життєдіяльність, підсилюють захисні реакції організму.
2. Стресовий стан та психічна рівновага. Стрес: позитивний і негативний. Подолання стресового стану відповідно до інди¬відуальних можливостей дитини.
Юні роки — відповідальна пора. Підлітки стикаються з фізич¬ними і психологічними напруженнями — тобто зі стресами. Пе¬ред ними стоять проблеми вибору, з'являються нові відчуття, вони по-новому оцінюють себе, своє тіло. інших людей тощо. Кожен крок уперед заставляє їх з сумом оглядатись назад — в той безпечний, надійний час дитинства, який відходить усе далі.
У нашому житті багато цілком реальних речей, які можуть бути причиною стресу: суспільство стало більш мобільним, люди частіше залишають рідну домівку і рідне містечко, щоб продов¬жити навчання або знайти роботу в нових місцях; світ став більш ворожим, він насичений тероризмом, військовими конфліктами.
Але і позитивні емоції, такі, як радість, задоволення, теж можуть бути причиною стресу.
Які ж ознаки стресового стану? До основних ознак стресу належать: сильне серцебиття, пітливість, розлади шлунку, пе¬ресихання в роті, утруднене ковтання, перехоплення дихання, почервоніння шкіри, розширення зіниць, підвищення кров'я¬ного тиску, м'язова напруженість, безсоння.
Організм бореться зі стресовим станом. Буває так, що після невдалого дня у школі дитина сильно втомлюється і прийшов¬ши додому лягає спати. Це спрацьовує охоронна система, яка захищає організм від надмірного напруження.
Якщо наступного дня з'являється біль у шлунку, болить го¬лова, то можна сказати, що емоційний стрес перетворився у фізіологічний розлад, точніше фізіологічний розлад зайняв місце стресу.
Психосоматичні розлади, які тривають доволі довго, можуть серйозно зашкодити організму, психічному здоров'ю і їх треба лікувати. Але не треба думати, що саме наявність психосоматич¬них захворювань говорить про те, що ви іпохондрик, тобто лю¬дина, яка постійно відшукує у себе болячки. Психосоматичні болі — це реальні відчуття.
Як боротись зі стресом? Головне — не накопичувати негатив¬них емоцій, не носити їх у собі. Якщо ви сердитесь на щось або на когось, не підігрівайте свою злість до такого стану, коли в середині вас розпочне «працювати вулкан». Ді Снайдер у своїй книзі «Для підлітків, або як знайти своє місце у житті» дає ряд порад з власного досвіду для боротьби зі стресом.
«Не дозволяй стресові перешкодити виконати твою задачу, нападай на стрес першим. Використовуй його.
Дозволь розказати, як я розв'язую проблеми. Може через те, що в дитинстві мені приходилось часто вступати в контакт зі стресом, я прийшов до висновку, що з приводу якоїсь проблеми краще не впадати в істерику — нехай проблема відпочине до ранку. Якщо щось іде шкереберть, я просто йду поплавати або покататись, щоб хоча на деякий час забути про це: подумаю і попрацюю над розв'язанням проблеми пізніше, коли відчую, що духовно готовий, що здатний побачити нові перспективи...
Крикни у весь голос: «Досить!..» Ти одразу відчуєш полегшен¬ня. Не думай про проблему.
Виділи зі свого життя ті моменти, які ти в силах змінити, навіть якщо це досить несерйозне, зовнішнє; наприклад, зміни зачіску, і ти зразу будеш краще себе відчувати.
Я завжди намагаюсь не втрачати перспективи, не забувати про істинне положення речей. Що ж це таке — реальний погляд на речі? Ввімкни вечірні новини: містечко на Заході повністю зруйноване повінню; маленька дівчинка вмирає від невиліков¬ної хвороби... І раптом твої проблеми стають такими незначни¬ми, і загроза, яка повисла над твоєю головою, якщо не зникає зовсім, то здається не такою серйозною».
Не останнє місце у боротьбі зі стресом займає почуття гумо¬ру. Весела людина долає життєві негаразди значно легше і з меншими втратами для здоров'я, ніж замкнена і похмура.
Щирість і доброзичливість у відносинах з тваринами, бать¬ками, вчителями та з іншими людьми також позитивно впли¬ває на вихід зі стресового стану.
І нарешті, здоровий спосіб життя, відмова від шкідливих звичок, регулярні заняття фізичною культурою, правильний режим праці і відпочинку, загартування організму — все це ро¬бить людину стійкою у протидії емоціональним і фізичним на¬пруженням, а це в свою чергу зменшує імовірність виникнен¬ня у людини стресового стану.
3. Особливості своєї поведінки в умовах надзвичайних си¬туацій.
Поведінка людини в умовах надзвичайної ситуації залежить від багатьох чинників. Тут ми зупинимось лише на відчутті стра¬ху, як головному емоційному факторові, що супроводжує сприй¬няття людиною надзвичайної ситуації.
Страх — це природна реакція людини на будь-яку реальну чи уявну ситуацію, яка загрожує життю або здоров'ю. Не можна однозначно стверджувати, що в аварійній ситуації страх лише шкодить або тільки приносить користь. Все залежить від конк¬ретних обставин, в яких опинилась людина. Одна і та дія, здійснена під впливом страху, в одному випадку може врятува¬ти людину, в іншому — прискорити її загибель.
Страх не тільки є супутником аварійної ситуації, але часто він передує їй. Поштовхом до появи відчуття страху може бути будь-яка несподівана подія — погіршання погоди, псування транспорту, втрата орієнтування тощо. Стан тривоги, який ви¬никає, при благополучному завершенні події забувається, а при подальшому зростанні загрози людина починає прогнозувати розвиток подій. І тоді тривога може перерости в стійке почуття страху.
При вибухах, землетрусах, зіткненнях транспортних засобів та інших небезпеках відчуття страху може виникнути раптово.
В будь-якому випадку в момент аварії чи в момент осмислен¬ня аварії відчуття страху досягає свого апогею.
Для людей, які опинились в аварійній ситуації, характерні декілька типів поведінки.
Пасивний тип. При зустрічі з небезпекою людина відчуває повну розгубленість. Ясно усвідомлюючи небезпеку, вона не знає, що робити в даний момент, щоб не ускладнити свого поло¬ження. Людина здійснює неконтрольовані, непотрібні рухи: раптом починає бігти, але відразу ж зупиняється, починає го-ворити і зразу замовкає, часто озирається тощо.
В свідомості виникають десятки варіантів дій, але ні один не здається вірним.
Раптовий переляк (наприклад, в результаті вибуху, сходу лавини, зустрічі з хижим звіром) в деяких випадках може вик¬ликати різку рухову і психічну загальмованість. Людина ціпеніє, не може здійснити жодної цілеспрямованої дії. Вона не може бігти, не може підняти руку, закричати, не може реально оцінити загрозу.
Іноді пасивна поведінка може стати корисною, наприклад при зустрічі зі зміями, хижими тваринами. Але у більшості ви¬падків реакція загальмованості в аварійній ситуації призводить до трагічних наслідків, значно ускладнює роботу рятувальних команд через пасивну поведінку потерпілих.
Інший тип реакції на небезпеку — активний. Такий тип по¬ведінки характеризується життєвою дією («імпульсивна пове¬дінка»). Людина відстрибує від каміння, яке падає, втікає від пожежі, відштовхує від себе предмет, який є небезпечним. Схе¬ма дії у такому випадку спрощена до безумовного рефлексу — якомога далі бути від джерела небезпеки.
При індивідуальному виживанні такий тип поведінки в ба¬гатьох випадках себе виправдовує. При груповому виживанні звичайно призводить до погіршення становища. Різко відско¬чивши від реальної або уявної небезпеки, людина може викли¬кати схід лавини, падіння каміння, тобто від таких дій може постраждати вся група. Людина, яка тоне, часто намагається втриматись на плаву за рахунок своїх товаришів, що ускладнює її рятування. Різкі рухи, біг при несподіваній зустрічі зі змією або хижою твариною можуть спровокувати їх напад. Були випадки, коли люди поспіхом залишали транспортний засіб (судно, яхту. пліт) і гинули, замість того, щоб боротися за збереження його плавучості.
Наступний тин поведінки, який умовно можна визначити як розумний, в найбільшій мірі властивий людям, професійно і психологічно підготовленим до дій в надзвичайних ситуаціях. Давно помічено, що, наприклад, під час стихійних лих найбіль¬шу особисту організованість і витримку проявляють люди. ви-робнича діяльність яких пов'язана з роботою в особливих умо¬вах, — пожежники, моряки тощо.
Для даного типу поведінки характерне: миттєва оцінка ситу¬ації, виділення з багатьох факторів основного, безпосередньо не¬безпечного для життя людей, прийняття найбільш вірного рішення, негайне втілення даного рішення в життя.
При аваріях транспортних засобів, під час стихійних лих в «незгуртованих», слабо підготовлених туристичних групах може спостерігатись одне з найнебезпечніших виявів страху — масова паніка. Вона небезпечна в першу чергу «ураганним» на¬ростанням колективного страху, який виключає можливість ра¬ціональної оцінки обстановки.
Слід пам’ятати: чим менша згуртованість колективу, чим нижчий авторитет його лідерів, чим більш не зрозуміла кожно¬му учаснику групи загальна мета і доручена йому конкретна робота, тим легше виникає і бурхливо наростає паніка. Виник¬ненню паніки сприяють також стан тривоги, який тривалий час відчувають учасники групи, очікування катастрофічних наслідків аварії, недостача відомостей про конкретні джерела небезпеки і плани керівників групи, голод, перевтомлення, сп’яніння тощо. При тривалому виживанні страх може виражатись у формі депресивного стану або постійної напруженості. У пер¬шому випадку людина, переставши вірити у можливість поря¬тунку стає пасивною, втрачає інтерес до того, що відбувається. На ситуації, які погрожують, реагує в'яло, часто нсрвується. Іноді може годинами сидіти, дивлячись в одну точку. Під тис¬ком з боку товаришів вона здатна виконувати нескладну робо¬ту, але без ініціативи і зацікавленості у кінцевому результаті.
При подальшому розвиткові депресії можливі істеричні ре¬акції і навіть спроби самогубства.
При виникненні нервово-психічної найруженості людина, навпаки, надзвичайно переживає за своє життя. Вона боїться пити з незвичних джерел, вживати нетрадиційні продукти хар¬чування, щоб не отруїтись, спати в снігових схованках, щоб не замерзнути.
При переході у пустелі вона кожну мить очікує зустрічі з отруйними зміями або павуками, в лісі остерігається нападу вовків. У кожному незнайомому предметі, в кожному природ¬ному явищі вона шукає приховану для себе загрозу.
Такий стан практично виключає повноцінний відпочинок, призводить до швидкої втрати сил, психічних зривів, числен¬них помилок.
На закінчення слід сказати декілька слів на «захист» стра¬ху. Відчуття страху — надійний контролер небезпеки. Не було б його, ризик прийняття помилкових рішень і, як наслідок цьо¬го, кількість жертв і травм виросли б в декілька разів.
При прийнятті відповідального рішення, коли це стосується жнття людей, «радитись» зі страхом необхідно! «Дуельна мужність» в аварійній ситуації неприпустима. Нехтування не¬безпекою, показна бравада дорівнюють злочину!
Не можна заставляти людину без крайньої необхідності у випадку аварії переборювати свій страх. Наприклад, якщо учас¬ник групи боїться висоти, не слід прокладати маршрут по вер¬шинах хребтів, крутих скелях. Це дозволить уникнути травм, психічного перенапруження, конфліктів у групі.
3.    Підведення підсумків та Д/З.
Отже, дітки, ви прослухали урок на тему “Моє здоровя” і, надіюсь, зробили висновки для себе. А тепер хтось, на оцінку, росповість те, що сьогодні ві взнав на цему уроці...

Search:
????????...

Лоренцо Бернiнi як представник iталiйського бароко

приказки про енергію

чіпка варениченко борець за справедливість чи злочинець

правила чергування приголосних

твір на тему національній колоріт повісті кайдашева сімя

календарні міфи

найбільш розвинена країна України

види цінних паперів залежно від статусу емітента

чому чіпка став пропащою силою

образ гали



?????????? ????????? ????
   
Created by Yura Pagor, 2007-2010