Тема уроку: Захист при пожежах.

Вид уроку: лекція.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Мета уроку: Ознайомити учнів з захистом людей при пожежах, виховати почуття відповідальності за свої вчинки, розвинути дисциплінованість та відповідальність .

Тривалість: 45 хвилин.

Прилади і матеріали: кодоплівки, кодоскоп.








Хід уроку
І. Організаційна частина.
Заходжу в клас. Вітаюся з учнями. Дозволяю їм сісти на свої місця. Запитую чергового – хто відсутній. Перевіряю готовність учнів до уроку. Сьогодні ми з вами будемо вивчати нову тему “Захист людей при пожежах”.


ІІ. Пояснення нового матеріалу.
План евакуації людей з громадських будинків. Зміст плану евакуації
Для забезпечення організованого руху людей в умовах змушеної евакуації розробляють план евакуації людей в основному для громадських будинків.
Рекомендується мати такий план і для виробничих будинків з масовим перебуванням людей. Він включає в себе заходи, які забезпечують своєчасно оповіщення про пожежу чи про аварії;
вивід всіх людей з приміщення найкоротшими та безпечними шляхами; спокій та порядок при русі; порядок та послідовність евакуації майна та гасіння пожежі первинними засобами. План евакуації складається з двох частин: текстової (інструкції) та графічної. В інструкції подаються обов'язки осіб, які здійснюють евакуацію, порядок виконання обов'язків. В графічній частині показані маршрут руху та відповідні пояснення до них.
Для складання плану евакуації призначають спеціальну особу чи створюють комісію (для великих об'єктів). В склад комісії входять: голова пожежно-технічної комісії, заступник директора (завідувач) з адміністративно-господарської частини та начальник охорони об'єкта або начальник добровільної пожежної дружини.
Комісія чи спеціально призначена особа вивчає планування будинку, щоб вияснити можливі схеми руху людей при евакуації, а також шляхи для їх рятування. Планування вивчають простим оглядом будинку, а при складних об'єктах — шляхом вивчення проектних матеріалів та розрахунків процесу евакуації.
При огляді будинку усувають всі порушення правил стану шляхів евакуації та евакуаційних виходів. Одночасно з тим вивчають наявні акти та приписи протипожежних оглядів, щоб усунути порушення правил пожежної безпеки на шляхах евакуації. При відсутності розрахунку евакуації для театрів комісія робить його сама або запрошує спеціаліста. На основі вивчення планування, проектних та розрахункових матеріалів складають маршрути руху людей з різних приміщень.
Виходячи з конкретних маршрутів руху, комісія призначає відповідальних з безпечної евакуації людей, повідомлення про пожежу та зустріч пожежної команди, а також з евакуації майна та гасіння пожежі первинними засобами.
При встановленні порядку евакуації майна комісія уточнює місця збереження документації та пожежонебезпечних матеріалів, а також діючі та запасні в'їзди на територію установи, які придатні для проїзду пожежних автомобілів.
План евакуації затверджує керівник і оголошує наказ по установі про вступ його в дію. Потім призначають термін вивчення і практичного опрацювання цього плану із співробітниками установи. Вивчення плану полягає у загальному ознайомленні з ним, вивчення особами, відповідальними за евакуацію, їх обов'язків, порядку виконання цих обов'язків, практичних навичок на умовній пожежі.
План евакуації складається в двох примірниках: один з них вивішують в приміщенні, інший зберігають у справі.
Контроль за вивченням плану евакуації і навчанням персоналу покладається на керівника установи. Для обліку проведених занять та перевірки стану шляхів евакуації корисно завести спеціальний журнал. Практичне відпрацювання плану евакуації проводиться особою, яка призначається адміністрацією установи.
Керівник установи зобов'язаний зі зміною обставин своєчасно вносити корективи в план евакуації, замінюючи працівників, які звільнилися з установи, новими. При коректуванні плану керівник повинен ознайомити новоприбулих співробітників з їх, обов'язками згідно з планом евакуації під розписку.
ЗМІСТ ІНСТРУКЦІЇ ДО ПЛАНУ ЕВАКУАЦІЇ
На початку інструкції вказують особу, яка відповідає за евакуацію людей та майна, його місцезнаходження в умовах можливої пожежі чи аварії та спосіб оголошення початку евакуації."
Звичайно рішення з евакуації приймає керівник об'єкта, а в його відсутність - заступник чи керівник пожежної охорони об'єкта. У випадку прямої загрози рішення про евакуацію приймає будь-яка особа адміністрації об'єкта.
Велике значення має спосіб оголошення евакуації. Навіть при наявності системи евакуаційних виходів та шляхів, які відповідають усім вимогам безпеки, відсутність розпорядження та правильного оголошення про початок евакуації можуть призвести до згубних наслідків. Відомі випадки, коли засобами психологічної дії вдавалось зупинити паніку і забезпечити організований вихід людей при пожежах у театрах. Відомі й інші випадки, коли фактично ніякої загрози для життя людей не було. Однак крик «пожежа» викликав паніку з людськими жертвами.
Як  правило, оголошення про евакуацію має робити офіційна особа. У плані евакуації має бути підкреслено, хто оголошує необхідність евакуації і що має бути оголошено. Не слід завжди говорити про правдиву причину евакуації, а пояснити її технічною несправністю. Оголошення про пожежу та організацію руху людей можливе по радіотрансляційній мережі об'єкта.
В інструкції до плану евакуації подаються обов'язки осіб адміністративного персоналу, які забезпечують спокійний та організований рух людей, спосіб оповіщення про пожежу, а також порядок евакуації майна.
В плані евакуації вказані дії та обов'язки осіб обслуговуючого персоналу з гасіння пожежі первинними засобами. Особи, які призначені для цієї мети, мають добре знати правила користування засобами гасіння пожеж, знати місця, де. вони знаходяться, і діяти рішуче та швидко. В приміщенні, яке горить і де є газова мережа, необхідно якнайшвидше виключити газ.
ГРАФІЧНА ЧАСТИНА ПЛАНУ ЕВАКУАЦІЇ
Це план приміщень з вказаними маршрутами руху евакуації людей (їх слід складати в масштабі 1:100 або 1:200). План будинку можна викреслювати в одну лінію. Напрям руху евакуаційних потоків відмічають кольоровими стрілками. Для будинків складної конфігурації з різними комплексами приміщень викреслюються декілька планів евакуації, для багатоповерхових будинків - плани евакуації по поверхах з показом маршрутів руху. При різній планіровці поверхів, плани евакуації складаються окремо для кожного поверху. Для поверхів, які мають однакове планування, складають один план з відміткою поверхів, до яких він відноситься. На планах позначають приміщення (палата, аудиторія, балкон першого ярусу, коридор та ін.) цифрами чи буквами. Нумерують також всі евакуаційні виходи та сходи. Це дозволяє простіше позначити схеми руху. На плані евакуації показують двері у відкритому вигляді. Важливо, щоб вони відкривалися по ходу руху. В протилежному випадку необхідно перевісити двері в сторону виходу назовні. Якщо окремі евакуаційні виходи в нормальних умовах закриті, на плані пройму показують закритою і відмічають місце збереження ключів. Іноді ключі від зовнішніх дверей зберігають в ящиках, які прикріплені до зовнішньої стіни поряд з виходом.


Мал. 1. Графічна частина плану евакуації
Маршрут руху 1,2,3 і 4-й класи, а також відвідувачі учительської і буфету виходять через рекреації у вестибюль, а звідти через вихід №1 - назовні. 5,6,7-й класи, а також відвідувачі кабінету лікаря виходять в зал, а звідти на сходи №3, спускаються вниз і по виходу №3 виходять назовні. 8,9 і 10-й класи, а також відвідувачі лабораторії і лаборантських виходять в зал, а звідти на сходи №2, спускаються вниз і по виходу №2 виходять назовні.
План евакуації склали: _________ /Дата/
Експлікація приміщень:
1 - вестибюль; 2 - реакреація; 3 - класи; 4 - лабораторія; 5 - лаборантські; 6 -зал; 7 - бібліотека; 8 - приміщення для зберігання спортивного інвентаря: 9  -учительська; 10 - кабінет лікаря; 11 -буфет; 12—кубова; І3-канцелярія; 14-кабінет директора; 15 - туалети; 16 - квартира сторожа.
Місце зборів - спортивний майданчик у дворі школи не ближче ЗО м від стін будівлі.
В цьому випадку на плані евакуації позначається кріплення скриньки з написом «Скринька з ключами від зовнішніх дверей».
При наявності іншого евакуаційного виходу на зовнішніх пожежних сходах його зазначають, в плані написом: «Запасний евакуаційний вихід». В пояснювальній записці до плану евакуації відмічають, в яких випадках треба користуватися цим виходом. Напрям руху в даному разі вказують на основних шляхах евакуації.
Правила пожежної безпеки у навчальних та наукових закладах
1. В учбових класах та кабінетах слід розміщувати лише необхідні для забезпечення учбово-виховного процесу (учбових та позаурочних занять) меблі, прилади, моделі, речі, приладдя тощо, які повинні зберігатися у шафах, на стелажах або на стаціонарно встановлених стояках.
Зберігання фільмокопій, діапозитивів, слайдів, магнітних стрічок тощо повинно здійснюватися в обмежених кількостях, лише для забезпечення учбового процесу відповідно до затверджених програм і в приміщеннях лаборантських (препараторських) при відповідних учбових кабінетах.
Після закінчення занять усі пожежовибухонебезпечні речовини та матеріали
повинні бути прибрані з учбових класів, кабінетів, майстерень у спеціально виділені і обладнані приміщення.
2. Кількість парт (столів) в учбових класах та кабінетах не повинна перевищувати граничну нормативну наповнюваність класних груп, встановлювану Міністерством освіти України, а також показників, установлених чинними нормами проектування навчальних закладів.
3. Зі складу учнів та вихованців шкіл, шкіл-інтернатів повинні створюватися ДІОП, роботу яких необхідно організовувати згідно з Положенням про цю організацію, затвердженим Міністерством освіти України та погодженим з Міністерством внутрішніх справ України.
4. У багатоповерхових будівлях шкіл, шкіл-інтернатів класи дітей молодшого віку слід розміщувати на нижчих поверхах з урахуванням вимог будівельних норм.
5. У навчальних закладах забороняється використання побутових електрокип'ятильників, прасок та інших електронагрівальних пристроїв за межами спеціально відведених і обладнаних приміщень.
Не дозволяється розміщення в будівлях діючих шкіл вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних приміщень та складів, у тому числі на основі оренди.
6. Співробітники навчальних закладів та наукових установ зобов'язані знати пожежну небезпеку застосовуваних хімічних речовин і матеріалів, засоби їх гасіння дотримуватися заходів безпеки під час роботи з ними.
7. У лабораторіях, де застосовуються ЛЗР, ГР та гази, необхідно передбачати
централізоване постачання й роздачу їх на робочі місця й застосуванням закритої безпечної тари.
На робочих місцях кількість цих речовин не повинна перевищувати змінну
потребу. Змінна кількість ЛЗР та ГР повинна зберігатися в металевих ящиках або шафах.
8. Усі роботи, пов'язані з можливістю виділення токсичних або пожежовибу-хонебезпечних парів та газів, повинні проводитися лише у витяжних шафах, коли працює вентиляція.
Користуватися витяжними шафами з розбитим склом або несправною , вентиляцією, а також якщо в них є речовини, матеріали та устаткування, що не мають відношення до виконуваних операцій, забороняється.
9. Витяжні шафи, у яких проводяться такі роботи, повинні мати верхні та нижні відсоси, а також бортики, котрі запобігають стіканню рідини на підлогу.
10. Відпрацьовані ЛЗР та ГР слід збирати у спеціальну герметичну тару, яку наприкінці робочого дня видаляють з приміщення для регенерації або утилізації.
11. Посудини, в яких проводилися роботи з ЛЗР та ГР, після закінчення досліджень повинні негайно промиватися пожежобезпечними розчинами.
12. По закінченні роботи у фотолабораторіях, приміщеннях із рентгенівськими установками проявлені плівки треба здавати на зберігання до архіву. У невеликих кількостях (не більше 10 кг) дозволяється їх зберігання у вогнетривкій шафі на робочому місці.
13. Проведення робіт на дослідних установках, де застосовуються пожежовибухонебезпечні речовини і матеріали, допускається лише після прийняття їх в експлуатацію спеціальною комісією, призначеною наказом по установі. Комісія повинна підготувати висновок (акт) про можливість використання таких установок у даному приміщенні.
Пожежна сигналізація. Надійним і швидким засобом повідомлення про пожежу є електрична пожежна сигналізація автоматичної або ручної дії. Ручні сповісники встановлюються поза межами приміщень на відстані 150 м, всередині приміщень на відстані 50 м один від одного.
В плавких автоматичних сповісниках пружини спаяні легкоплавким сплавом;
при підвищенні температури сплав розплавляється, пружини розходяться і замикають сигнальне коло. До аналогічного результату призводить викривлення пластинок біметалевого сповісника при підвищенні температури. Біметалевий сповісник забезпечує плавне регулювання пристроя спрацювання; який відновлюється після припинення пожежі.
В термісторному сповіснику при підвищенні температури знижується опір напівпровідникового шару, через який замикається коло електромагніта, що вмикає пожежну сигналізацію.
Фотоелектричні сповісники (фотореле) спрацьовують внаслідок затемнення димом світлового променя, спрямованого на випромінювач. Дія диму використовується і у швидко реагуючому іонізаційному сповіснику "КИ-1". Дим проникає в камеру з штучно іонізованим повітрям та збільшує опір струму іонізації; потенціал сітки лампи зростає, лампа відкривається і вмикає реле пожежної сигналізації.
Опіки. Опіки бувають первинні та вторинні. Опік - це пошкодження тканин, яке виникає під дією високої температури, хімічних речовин, електроструму, сонячних і рентгенівських променів. Вторинні опіки — результат займання одягу та охоплення тіла полум'ям.
Розрізняють 4 ступені опіків:
І ступінь - еритема і набрякання шкіри, почервоніння шкіри;
II ступінь - утворення пухирів, змертвіння шкіри, відмирає роговий і блискучий шар епідермісу;
III ступінь - некроз епідермісу, змертвіння шкіри, її глибоких шарів, м’язів, тканин, частковий некроз дерми; струпи, кровотеча;
IV ступінь - некроз (обвуглення) шкіри і м'яких тканин, сухожиль, кісток.
Ураження опіком третини або половини шкіри, внутрішніх тканин призводить до шоку, колапсу, смерті.
За глибиною ураження опіки поділяють на поверхневі (І, II, III ступенів), які гояться за рахунок здорової шкіри і епітелію шкірних придатків, та глибокі (III, IV ступенів), які можуть загоїтися тільки внаслідок крайової епітелізації (при обмежених опіках) або після проведення пластики шкіри.
Площу опіку найкраще визначати за правилом дев'ятки: шкірний покрив голови і шиї складає 9% від загальної площі шкіри, однієї руки - 9%, передньої поверхні тулуба - 18%, задньої - 18%, однієї нижньої кінцівки 18%, інші - 1 %. Площа долоні дорослої людини складає 1 .. 1,2% загальної площі тіла.
Радіаційні опіки виникають внаслідок прямої дії іонізуючого випромінювання (нейтронів гамма- і бета- променів), їх існує 5 ступенів:
І - опіки первинної еритеми. Через 1-2 години з'являється почервоніння, котре триває від кількох годин до 2-6 діб;
II - прихований опік. Триває від кількох годин до 2 діб;
III - період гострого запалення. Поступово утворюється вторинна еритема, набряки, ерозії, виразки на ураженій шкірі з різким болем. Триває від двох тижнів до кількох місяців;
IV - відновлення. Поступово зменшується еритема і гояться рани, однак глибокі виразки не гояться роками.
V - період віддалених наслідків. Виникає атрофія підшкірної основи, сухість і порушення пігментації шкіри, виразки, рубці.
В залежності від величини поглинутої дози радіаційного випромінювання існує 4 ступеня важкості радіаційних опіків:
І-при 800-1200 рад;
II - при 1200-2000 рад. Виникає повторна еритема, набряки, субепідермальні пухирі. Через 1 -2 місяці атрофується шкіра, м'язи;
III - при 2000-2500 рад. Різко виражена еритема, набряки, пухирі, ерозії, виразки, некроз шкіри, нагноєння, гостре запалення, різкий біль. Триває роками;
IV - при 2500-3000 рад і більше. Виникають гостре запалення, набряк, біль, крововиливи, пухирі, некроз тканин тіла, гангрена, сепсис.
Лікування: місцева гіпотермія, інфільтрація уражених тканин 0,25%  розчином новокаїну, новокаїнова блокада, шкіру змащують стерильною олією, накладають фурацилінові пов'язки, лікують хірургічне.
При термічних опіках накладають стерильну пов'язку, людину обмотують простирадлом, забезпечують тепло, дають теплий чай, солодку каву, обтирають спиртом, одеколоном, горілкою або змащують ними пов'язки і бинти. При шоку дають пити 20 крапель валер'янки чи краплі Зеленіна, 2-3 чарки вина або горілки.
При хімічних опіках 10-20 хвилин промивають обпечене місце струменем проточної води.
При опіку лугом накладають пов'язку з марлі, змочену розчином борної кислоти (1 грам на склянку води).
Забороняється відривати пухирі, а також відривати від них одяг, сургуч, каніфоль, бо це може призвести до інфекції та затягнути термін заживання ран. Заборонено змащувати рани маслом, мазями, засипати порошками.
При важких і великих опіках (більше 15-30% загальної поверхні тіла) розвивається загальне ураження організму, що супроводжується важким шоком (опікова хвороба). Виникають зміни в центральній нервовій системі (біль), зміни складу крові, інтоксикація організму.
Чим більша поверхня опіку, тим більше уражено нервових закінчень і тим сильніше виражені явища травматичного шоку.
Порушення функції внутрішніх органів при опіках виникає в зв'язку з великим виділенням через опікову поверхню плазми крові, отруєння організму продуктами розпаду омертвілої тканини, які всмоктуються організмом із зони пошкодження. Спостерігаються головний біль, загальна слабкість, блювання.
Потерпілому часто і потрошки дають пити воду з питною сіллю, (1/2 чайної ложки соди +1 чайна ложка солі на 1 літр води).
Для пов'язок використовують стерильний бинт, індивідуальний пакет. Обпечену поверхню можна закрити чистою бавовняною тканиною, пропрасованою гарячою праскою або змоченою етиловим спиртом, горілкою, перманганатом калію, які зменшують біль.
Потерпілого тепло вкривають, для знімання шоку вводять наркотичні речовини (промедол, морфій), дають пити гарячу каву, чай з вином, трохи горілки.
Згідно закону України " Про пожежну безпеку" № 3745-ХІІ від 17 грудня 1993 року і його статті 36 "Відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про пожежну безпеку" всі підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати збитки, завдані у зв'язку з порушенням ними протипожежних вимог, відповідно до чинного законодавства. Навмисний підпал можна класифікувати як майновий злочин. Злочини проти майна (майнові злочини) - один з найпоширеніших видів злочинів у світі. По суті, мова йде про посягання на державу, колективну та індивідуальну власність. Кримінальний кодекс України трактує їх як злочин проти держави, ставлячи на один щабель злочини проти майна держави та злочини проти майна громадян.



ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.
1.    Хто затверджує план евакуації?
2.    Який зміст інструкції до плану евакуації?
3.    Що таке графічна частина плану евакуації?
4.    Які правила пожежної безпеки ви знаєте?
5.    Які види пожежної сигналізації вам відомі?
6.    Що таке опік, які ступені опіків розрізняють?

IV.    Підсумок уроку.
Бачу ви непогано засвоїли новий матеріал. Можливо виникли якісь запитання до мене? (якщо є запитання, то відповідаю на них).
Урок закінчено.
До побачення.





Підпис студента _________________

Підпис вчителя __________________