Морально-психологічна атмосфера дитячого творчого колективу відіграє важливу роль і є єдністю високоморальних цінностей і творчих здібностей, які мають існувати і взаємодіяти з однаковою силою. Звичайно, атмосферу може створити насамперед вчитель, керівник колективу, наділений дидактичним чуттям, глибиною й багатством почуттів і переживань.
Будь-яка авторитетна особистість заслуговує довіри. Саме довіра і складає основу справжнього авторитету. У теперішній час слід розрізняти три види авторитету: "Формальний, коли виконуючи свою певну соціальну функцію, керівник вступає при цьому у взаємодію з дітьми. Але з настанням юності дана авторитетність починає зменшуватись прямо пропорційно до накопичення молодшими досвіду і знань, їх стрімкого просування вперед. І в зв'язку з цим не потрібно запізнюватись з поглибленням і зміцненням другого виду авторитетності, більш глибокого і  активного, а саме  функціонального,  який спирається  на ерудицію, компетенцію, досвід, знання і успіхи в діяльності".
Краще ж всього, якби нам вдалось оволодіти третім, вищим видом авторитету – особистим. Відповідь на питання, яким же чином керівник колективу може завоювати в дітей особистий авторитет, можна дати при аналізі чотирьох його частин:
1. Частота і якість контактів з іншими.  Персональний авторитет людини тим вищий, чим частіше і краще вона спілкується з оточуючими її людьми, для яких вона бажає стати авторитетом. Але раз так, то керівників потрібно придивитись до себе, до своїх підлеглих і максимально чесно відповісти на два непрості запитання: чи можна вважати спілкування зі дітьми сприятливими, чи достатньо з ними спілкуємося? Чи не сталося так, що наші контакти стали  вельми епізодичними  і, як це не сумно,  в основному зводяться до гіпнозу, дізнань і покарань?
2. Інформованість стосовно до справ інших. Часто керівники дитячих колективів зовсім не уважні до дітей, до їхніх справ та вчинків. Хоч, звичайно, особливо в старшому віці, діти стають дуже скритними. Але через лінощі, неувагу до інших і небажання хоча б на деякий час поставити себе  на місце дитини,  через  самогубницький  комплекс  егоцентризму, позбавитись якого ніколи не пізно і завжди необхідно, керівники дуже мало знають про дітей, а тому, як можна в такому разі будувати сприятливі умови для занять.
3. Ступінь розуміння і рівень розв'язування питань особистого життя тих, у кого ми націлились заслужити авторитет. Це значить, що особисте життя дітей в колективі не повинно проходити повз увагу керівника – увагу доброзичливу, терплячу, розуміючу.
4. Активність   керівника   в   самовдосконаленні   і   удосконаленні  оточуючих.
Слід зауважити, що характерною рисою професійно і емоційно зрілих, авторитетних викладачів є те, що вони завжди чітко уявляють свою мету і завдання. Такі спеціалісти додають впевненості дітям і викликають глибоку повагу до себе.
При формуванні морально-психологічного клімату творчого дитячого колективу, велике значення має врахування вікових особливостей школярів. Вік у психології - категорія, що служить для визначення тимчасових характеристик індивідуального розвитку. А вікова характеристика розвитку особистості відтворює певну систему вимог, які висуваються колективом чи керівником колективу на певному етапі, особистісну суть відносин, позицію в колективі.
Оптимальним   для   організації   ефективного   клімату   в   творчому дитячому колективі є об'єднання учнів з необмеженою різницею у віці. В  оптимальному діапазоні можливі об'єднання молодших учнів (1...3 кл.), підлітків (4...8 кл.).
Потрібно пам'ятати про те, що особистість починає формуватись дуже рано. Приблизно до 6 років, тобто до початку навчання в загальноосвітній школі, кожна людина - уже особистість зі своїми потребами і ставленням до людей. Разом з тим, становлення самостійності особистості і виникнення певних труднощів у сфері міжособистісних взаємовідносин - це дві сторони одного і того ж процесу дослідження. Від того, у яке середовище потрапляє учень, залежить його контактність, відвертість, довірливість, товариськість та багато іншого.
Від 6 до 9 років - молодший шкільний вік. У цей період у молодших школярів збільшується рухливість нервових процесів, що дає змогу дітям швидко змінювати свою поведінку відповідно до вимог учителя. Нервова система у молодших школярів характеризується високою пластичністю, тобто здатністю фіксувати впливи середовища й готовністю реагувати на них. Зростають враження від зовнішнього світу, від утворення певних зв'язків, від вироблення нових ідей і правил.
У молодших школярів, особливо у першокласників, більш розвинена мимовільна увага. Вони активно реагують на все нове, яскраве і незвичайне, їм важко довільно керувати своєю увагою. Слабкість довільної уваги і занадто розвинена мимовільна увага в молодших школярів можуть призвести до лінощів та слабовілля. Слід зважати на загальну нестійкість, легке відволікання їхньої уваги. Розвиток довільної уваги в молодших школярів здійснюється досить успішно, якщо створюються умови для цілеспрямованої роботи, через яку діти привчаються самостійно керувати поставленою метою. Увага залежить від значущості творчої програми, доступності. Увага залежить також від уміння вчителя організовувати, захоплювати дітей.
Щодо волі молодших школярів, то вона характеризується нестійкістю в часі. Учням більш старшого віку вдається порівняно довше виконувати завдання керівника.
Школярі не завжди правильно сприймають зовнішні вияви страху і гніву, а також доброзичливого й недоброзичливого ставлення старших один до одного. Учні 7...9 класів здебільшого адекватно наслідують виявлення почуттів дорослих і переносять їх у взаємини з однолітками. Іноді вони переймають засоби виявлення почуттів, наприклад, погані манери. Для молодших школярів є характерним життєрадісний, бадьорий настрій. Причиною афективних станів, які іноді бувають у них, є розходження між домаганнями та можливостями їх задоволення.
Відносини в колективі, зокрема в будь-якому з творчих колективів, становлять складну, мінливу, взаємопов'язану систему, у якій у дослідних цілях можна виділити кілька видів. Кожен із цих видів не існує абсолютно незалежно від інших, їх самостійність відносна і точних меж між ними не існує. Одначе, вони якісно відрізняються.
Наприклад: офіційні відносини – виникають на посадовій основі; неофіційні   відносини  –  складаються   на  ґрунті   особистого   ставлення  людини до людини. Для них не існує загальноприйнятих законів і норм, твердо встановлених вимог і позицій; відносини по вертикалі - зв'язки, що виникли  між керівником колективу і  підлеглими лідерами та іншими членами колективу; ділові міжособистісні відносини, які виникають у зв'язку   з   суспільною   роботою;   особисті   відносини,   що   складаються незалежно від роботи, яка виконується; раціональні відносини - знання дітей  один  про одного і  об'єктивні оцінки побічних людей;  емоційні відносини - суб'єктивні оцінки, засновані на особистому, індивідуальному сприйнятті.
Кожен   із   цих   видів   відносин   може  доповнювати   один   одного,  впливати  один  на одного,  набуваючи  при  цьому  свого специфічного морально-психологічного відтінку. Наприклад, офіційні відносини можуть і бути відносинами діловими і особистими, раціональними і емоційними. Все це враховується при формуванні морально-психологічного клімату.
У соціальній психології всі види взаємовідносин поділяють на такі:  співпраця - ідеальний вид взаємовідносин, який є взаєморозумінням і  взаємопідтримкою; паритет - рівні, союзницькі відносини, засновані на  взаємній вигоді членів колективу; змагання — бажання домогтись більшого і кращого в доброзичливому суперництві; конкуренція - порив домінувати над  іншими,  у  будь-яких  сферах;  антагонізм - різкі  протиріччя  між членами групи, при яких їх об'єднання носить явно вимушений характер.
Звичайно, найкращим видом взаємовідносин у творчому дитячому колективі є "співпраця". Хоч часто можливість збереження стійких взаємовідносин дарована не всім колективам і в різних випадках загальні взаємовідносини можуть перейти в "паритет", тобто в рівноправність сторін при розборі будь-яких конфліктів, а це також непогано, хоча момент, необхідний для "паритету" взаємовигоди може часом ставати занадто гострим. Далеко не завжди те, що вигідно одному, є вигідним і для іншого. Непоганим і є "змагання" між членами колективу, якщо воно націлене на досягнення дійсно потрібної колективної мети. Однак процес змагання часто приховує в собі момент нервування, не завжди корисний для розвитку (особливо в нестійкому підлітковому віці), а у випадку відсутності витримки, такту та і простої впевненості в собі може перейти в "конкуренцію". А це вже не конструктивно. Конкуренція пагубна у всьому, навіть у тому, що здається нам іноді чимось незначним, оскільки вона за недовгий час може знищити здоровий клімат колективу і залишиться в результаті лише "антагонізм" непримиримі протиріччя, які відокремлюють членів колективу один від одного, коли ніякі принципи мирного співіснування не зможуть заховати того сумнівного факту, що сприятливий клімат у колективі, як внутрішня єдність, більше не існує.
Як важливо, щоб у колективі завжди була взаємодопомога, доброзичливість. Адже тільки добра людина здатна на справжні красиві стосунки. Звичайно, ми не завжди маємо достатню можливість допомогти іншому, але завжди корисно пам'ятати, що багато хто цінує увагу до його прохання настільки ж, як і виконання його. Увага до іншого, прагнення приваблювати до себе, викликати до себе симпатію - це важливо і для емоційного благополуччя, і для моральних взаємовідносин. Здатність до співпереживання, симпатії, має активно виховуватись у колективі і підтримуватись впродовж всього творчого життя колективу.
Морально-психологічний клімат і взаємодія в ньому школярів, народжують нові види розвиваючих відносин, таких як:
 відповідальність - свідоме, сумлінне ставлення, мети, завдань своєї роботи. Проявляється відповідальність коли: слова не розходяться з ділом; учні вимогливі один до одного; активно оцінюють успіхи і невдачі колективу; учні ніколи не зупиняються на півдорозі, не кидають розпочату справу; свідомо підкоряються дисципліні, обов'язковій для всіх; інтереси колективу ставлять вище особистих;
 колективізм – прагнення вирішувати всі питання спільно, керуючись вищими інтересами колективу. Поняття колективізму включає в себе постійну турботу дітей про успіхи колективу, прагнення досягти більшого, розвивати свої здібності, протистояти тому, що роз'єднує, руйнує колектив, порушує його єдність, віру кожного учня у свій колектив і в його можливості;
 згуртованість - єдність думок при вирішенні питань і єдність дій у сумісній діяльності. Для визначення згуртованості в соціальній психології введено спеціальний термін – "ціннісно-орієнтаційна єдність". Нею називається висока міра узгодженості позицій, установок, поглядів, оцінок і дій членів колективу в зв'язку з питаннями, безпосередньо пов'язаними з їх метою і завданнями;
 контактність – це особистісні, емоційно сприятливі і дружні, довірливі взаємовідносини членів колективу, уважні, доброзичливі, шанобливі й тактовні відносини один до одного, підтримка у важкі хвилини. Контактність проявляється також тоді, коли школярі радіють успіхам товаришів, засмучуються при невдачах і роблять це цілком щиро. Такі відносини забезпечують спокійну і дружню атмосферу, забезпечують сприятливий клімат. Контактність включає і дружбу. Потрібно звертати особливу увагу на відносини, які народжує дружба, оскільки дружба є однією із головних особливостей підліткового віку.
У різних підсистемах відносин одні й ті ж члени колективу можуть бути неоднаковими, що частково впливає на клімат у колективі.
Для більш точнішої характеристики місця кожної людини в структурі внутрішньоколективних відносин психологи користуються спеціальними поняттями: "позиція", "статус", "внутрішня налаштованість", "роль".
Розглянемо   ці   поняття   з   точки   зору   взаємин   членів  творчого колективу.
"Позиція" - офіційне положення певній підсистемі відносин. Вона визначається зв'язками однієї дитини з іншими членами колективу. Від позиції, яку учень чи керівник займає, залежить міра впливу на думки таї вчинки інших. Найміцніша позиція належить керівникові колективу, старості.
На відміну від позиції, "статус" індивідуальності в колективі - це неформальна, морально-психологічна характеристика його положення в структурі відносин, міра його авторитету для інших учасників ансамблю. Учень з високим статутом, тобто авторитетом, має свою міру впливу на оточення, на клімат у колективі. Але слід пам'ятати, що поняття статусу зі однаковій мірі відноситься як до безпосередніх відносин у колективі, так і до опосередкованих. Наприклад, високий статус учня в системі безпосередніх особистісних відносин, симпатій чи антипатій у колективі означає, що товариші його люблять і поважають, до його думок прислухаються. Але цей самий учень може мати невисокий статус у системі колективних ділових відносин і не бути здатним, наприклад, чинити вплив на ділову згуртованість колективу.
"Внутрішня налаштованість" учня в системі колективних відносин - це особисте, суб'єктивне сприйняття свого статусу, те, як людина оцінює своє положення, повагу до себе зі сторони інших членів колективу, свій авторитет і ступінь впливу на них. Статус учня і його внутрішня настроєність можуть співпадати, можуть і розходитись. Від неї дуже багато що залежить, тому, правильно впливаючи на неї, керівник у змозі досягти певних результатів виховання і формування особистості.
Наступне поняття, характерне для морально-психологічної структури колективу "роль". Роль у психології визначається які нормативне заданий, позитивний зразок поведінки людини з будь-яким положенням у колективі. Часто доводиться чути "ввійшов у роль", тобто дитина веде себе відповідно до своєї ролі, які бувають різними: роль старости, лідер, блазень та ін. Прийнята на себе роль багато в чому визначає сприйняття учня в системі відносин.
Психологічно і морально розвиненим є той колектив, у якому створилась достатньо диференційована система всіх видів відносин; всі відносини є моральними, тобто відповідають вимогам і нормам! загальносуспільної моралі.
Проблема формування морально-психологічного клімату в шкільному творчому колективі - одна з суттєвих проблем сьогодення, оскільки справжній творчий колектив не може бути без певних нормі моралі та поведінки, що сприяють його зміцненню і росту.