.: Menu :.
Home
Реферати
Книги
Конспекти уроків
Виховні заходи
Зразки документів
Реферати партнерів
Завантаження
Завантажити
Електронні книги


????????...

 
��������...
Знеболювання пологів 


Знеболювання пологів

Патофізіологічні основи пологового болю
Вагітність і пологи — фізіологічний процес. Тому можна чекати, що перебіг пологів повинен бути не тільки безболісним, але й без будь-яких неприємних відчуттів. Проте відомо, що пологи у багатьох жінок супроводжуються больовими відчуттями різної інтенсивності. Особливо інтенсивний біль наприкінці періоду розкриття шийки матки і в період зганяння плода. Біль у пологах є негативним явищем, бо він виснажує сили роділлі, робить жінку безвольною і безпорадною. Через неправильну поведінку роділлі часто порушується хід родового процесу, що призводить до гіпоксії або загибелі плода, різноманітних травм родових шляхів матері. Тому з давніх-давен у всіх народів застосовували методи і засоби для зняття або-зменшення болю при пологах. Проте для успішної боротьби з болем при пологах треба знати патофізіологічні механізми його виникнення.
Виділяють три основні патогенетичні компоненти виникнення родового болю: 1) анатомо-фізіологічний; 2) емоційний; 3) умовнорефлекторний.
Анатомо-фізіологічний компонент. Під час пологів відбувається подразнення нервових закінчень (інтерорецепторів), закладених у тканинах статевих органів. У перший період пологів інтерорецептори подразнюються внаслідок скорочення м'язів матки, розтягнення нижнього сегмента, очеревини, розкриття шийки матки і стиснення судин передлеглою частиною. У другий період приєднується подразнення від розтягнення м'язів, фасцій тазового дна, промежини і шкіри. Усі ці подразнення n. hypogastricus (іннервація тіла й дна матки, зв'язок), n. pervicus (іннервація шийки матки), поперековим сплетенням (іннервація тазового дна, піхви), доцентровими шляхами спинного мозку досягають гіпоталамо-гіпофізарної системи і кори великого мозку, де й формуються відчуття болю різного характеру та інтенсивності. З кори великого мозку больові імпульси йдуть відцентровими нервовими шляхами спинного мозку в статеві органи, нижню частину живота, крижово-поперекову ділянку, в пахвину та верхні відділи стегон. Інтенсивність і сила больових відчуттів, їх поява або пригнічення залежать від функціонального стану кори великого мозку роділлі.
Емоційний компонент. Інтенсивність болю залежить від наявності позитивних чи негативних емоцій. Доведено, що при позитивних емоціях, активному стані кори великого мозку (відчуття правоти, справедливості, бажання мати дитину) навіть сильні больові подразнення можуть пригнічуватись. Відчуття материнства — досить сильна позитивна емоція. При безплідності у деяких жінок буває несправжня вагітність. Це свідчить про те, наскільки важливим є емоційний чинник у формуванні позитивних емоцій. Жінки із спокійним характером і сильним типом нервової системи не бояться пологів, поводяться спокійно, ретельно виконують поради і вказівки медичного персоналу (становлять приблизно 14 %). Вони не відзначають болю в пологах. На незначні больові відчуття вказують 45 % жінок. Інші роділлі скаржаться на сильний біль. У них, як правило, неврівноважена нервова система. До того ж негативні емоції (побоювання пологів, небажана вагітність, переконання в неминучості болю та ускладнень тощо) пригнічують активність кори великого мозку, порушують її взаємозв'язок із підкірковими центрами. Внаслідок цього навіть слабкі больові подразнення при переймах сприймаються як сильний і нестерпний біль внизу живота чи попереку.
Слід зазначити, що характер емоцій впливає на формування родової домінанти в корі великого мозку. Родова домінанта — стан кіркових процесів, що відбуваються в корі великого мозку, при якому всі функції організму підпорядковуються родовому процесу, в тому числі й відбір інформації через підкіркові вегетативні центри в інтересах плода. При позитивних емоціях родова домінанта сильна, больові подразники залишаються нереалізованими в корі великого мозку, а якщо окремі імпульси й прориваються в неї, то вони пригнічуються і не реалізуються у вигляді болю. Роділля володіє собою, свідомо керує своїми діями під час перейм. При негативних емоціях родова домінанта слаба, немає відбору інформації в підкіркових центрах, тому подразники від інтерорецепторів матки реалізуються в корі великого мозку у відчуття болю. Роділля забуває про дитину, її охоплюють страх і тривога. Поведінка стає некерованою.
Умовнорефлекторний компонент формується внаслідок навіювання від інших жінок, у яких пологи супроводжувались сильним болем або вони перенесли акушерські операції, різні ускладнення в пологах. Після таких розповідей майбутні матері чекають, що пологи обов'язково будуть болісними.
Визначна роль у формуванні негативного умовнорефлекторного чинника належить читанню художньої літератури, де описуються пологи як щось страшне в плані болючості (навіть із смертельним кінцем). Так, у романі Л. Толстого «Війна і мир» описується смерть під час пологів Лізи — дружини князя Волконського. Такі негативні емоції і умовнорефлекторні рефлекси гальмують функцію кори великого мозку і сприяють посиленню звичайних підкіркових реакцій та відчуття болю в пологах.
Крім зазначених компонентів болю під час пологів, існує багато інших чинників, серед яких слід відзначити кінінову систему. Кініни — ферменти переважно протеази. Вони розширюють судини, збільшують їх проникність і зумовлюють біль при дії на інтерорецептори. Кініни виділяються в кров при подразненні ретикулоендотеліальної системи (РЕС) мікробами при запаленні, сепсисі. Таке саме подразнення в РЕС відбувається і під час пологів, що призводить до посилення больового відчуття. Особливо сильно подразнюють больові рецептори кініноподібні речовини (брадикініни, калідини) в умовах сенсибілізації тканин потенціюючими речовинами, до яких належать гістамін, серотонін, простагландини, продукти ацидозу (молочна, піровиноградна кислоти). Концентрація цих речовин у організмі під час пологів збільшується.
Звичайно при больовому синдромі виникають гуморально-гормональні зміни, які відбуваються у три фази.
1. Активізація. Відбувається загальна мобілізація ендокринної системи. У гіпоталамусі й інших відділах головного мозку звільняється норадреналін, що призводить до активізації норадренергічних елементів ретикулярної формації мозкового стовбура. При цьому збуджуються симпатичні центри, що супроводжується активізацією симпатико-адреналової системи і збільшенням секреції мозкового шару надниркових залоз.
II. Стійкості, або резистентності. Характеризується збільшенням секреції адреналіну наднирковими залозами і поступовим зменшенням його концентрації в мозковому шарі залози. Одночасно відбувається посилений викид норадреналіну із нервових закінчень, що свідчить про значну активізацію симпатичного відділу симпатико-адреналової системи. Норадреналін, який надходить у підгорбкову ділянку, стимулює творення клітинами гіпоталамуса кортикотропінреалізуючого чинника. Аналогічну роль виконують у підгорбковій ділянці ацетилхолін і серотонін. Активізація системи гіпоталамус — гіпофіз — кора надниркових залоз призводить до накопичення у крові кортикостероїдів.
ІІІ. Виснаження. Виникає при тривалому болю. Характеризується пригніченням синтезу катехоламінів у мозковому шарі кори надниркових залоз, зменшенням рівня адреналіну і норадреналіну в крові й тканинах. У крові накопичуються кортикостероїди. В останніх стадіях порушення гуморально-гормональних регуляторних механізмів настає виснаження кортикоїдної функції надниркових залоз, що зумовлює шок.
Таким чином, виникнення і розвиток больового відчуття не пов'язані з утворенням якихось специфічних медіаторів болю. Вони є наслідком перебудови нервових і нейрогуморально-гормональних взаємовідносин як у окремих органах і тканинах, так і у всьому організмі.
Нарешті, треба зазначити, що пологовий біль генетичне закріплювався в процесі філогенезу. На зорі людського розвитку він був сигналом про потребу шукати для роділлі надійного місця для пологів. Там, де вони відбувались у незахищеному місці, мати й дитина перебували під загрозою знищення. Отже, генетичний чинник якоюсь мірою сприяє виникненню пологового болю.
Знеболювання пологів — ланцюговий процес, що включає такі основні компоненти: 1) виявлення чинників ризику щодо слабкості пологової діяльності у вагітної у жіночій консультації і профілактична (медикаментозна) терапія; 2) психопрофілактична підготовка вагітної до пологів; 3) медикаментозна підготовка до пологів за допомогою створення естрогено-вітаміно-глюкозо-кальцієвого тла; 4) комплексне медикаментозне знеболювання пологів (прискорення розкриття шийки матки за допомогою спазмолітичних засобів; скорочення тривалості пологів за допомогою стимулювання пологової діяльності при слабкості сил; призначення власне знеболюючих препаратів). До комплексу знеболюючих засобів слід зарахувати медикаментозний акушерський сон через 12 — 16 год пологової діяльності.
Основні чинники ризику слабкості пологової діяльності, які виявляються в жіночій консультації, і профілактична (медикаментозна) терапія: 1) екстрагенітальна патологія (анемія, хронічні запальні захворювання, ендокринні порушення, патологія обміну речовин, гострі респіраторні вірусні захворювання тощо); 2) ускладнення вагітності (гестоз, анемія, імуноконфліктна вагітність тощо); 3) штучні аборти в анамнезі; 4) вади розвитку плода, мертвий плід; 5) порушення менструальної функції різної етіології; 6) запальні захворювання жіночих статевих органів, перенесені операції на маткових трубах, яєчниках; 7) пухлини матки (міома); 8) стреси, страх перед пологами, фетоплацентарна недостатність та ін. Своєчасні лікування вагітної і профілактика вказаних чинників ризику слабкості пологової діяльності є одночасно профілактикою пологового болю.
Для цього вагітних з чинниками ризику повинні взяти на спеціальний облік і за 10 — 20 діб до пологів госпіталізувати для проведення комплексної медикаментозної підготовки. За 4 — 5 тиж до пологів усі вагітні, в тому числі й з чинниками ризику щодо слабкості пологової діяльності, повинні пройти курс психопрофілактичної підготовки.
Психопрофілактичний метод підготовки вагітних до пологів. Вперше метод був запропонований у 1949 р. невропатологом І. З. Вельвовським. Він ґрунтується на вченні І. П. Павлова про фазовість нервових процесів у корі великого мозку, а також про провідну роль її у всіх життєвих процесах організму людини. Суть методу полягає в тому, щоб усунути страх і зняти негативні емоції перед пологами, які виникають під час вагітності, виробити і закріпити уяву про пологи як фізіологічний і безболісний процес. Відбувається становлення позитивних емоцій. При цьому поріг збудливості доходить до такого рівня, коли больові подразнення залишаються допороговими, не надходять у кору великого мозку і не реалізуються у больові відчуття.
Тепер психопрофілактична підготовка вагітних доповнена комплексом фізичних вправ, тому цей метод одержав назву психофізіопрофілактичної підготовки вагітних до пологів. Спочатку проводять психопрофілактику, а потім переходять до фізичних вправ. Для проведення занять з психопрофілактики треба виділити кімнату, обладнану кушеткою, навчальними посібниками (малюнки, плакати, муляжі). Заняття проводять за 4 — 5 тиж до пологів і пропонують в основному 4 таких заняття. У разі ускладнень вагітності, екстрагенітальної патології і обтяженого акушерського анамнезу заняття проводяться індивідуально.
Зміст занять і їх проведення
I заняття. Треба переконати вагітну в тому, що пологи відбудуться нормально, без ускладнень. Для цього слід з'ясувати особливості життя вагітної (умови праці, фах, шкідливі звички, нервово-психічний стан), перебігу вагітності, відношення жінки до вагітності тощо.
II заняття. Завдання заняття — зняти страх перед наступними пологами методом словесного впливу на роділлю. У доступній формі роз'яснюють роділлі про зв'язок кори великого мозку з внутрішніми органами, у тому числі й маткою.
Звертають увагу на те, що пологи потребують певної затрати сил і енергії жінки, тому доцільно виконувати вказівки медичного персоналу і зберігати спокій. З'ясовують причини виникнення неправильного уявлення про неминучість болю при пологах. Треба переконати вагітну в тому, що основною причиною виникнення болю є відчуття страху перед пологами, який вселяли рідні, родичі й знайомі своїми розповідями та ін.
III заняття. У доступній формі вагітним розповідають про будову внутрішніх статевих органів жінки, розвиток вагітності і зміни, які відбуваються в організмі жінки під час вагітності, а також про розвиток плода, функції плаценти і матки, положення плода в матці, пояснюють значення навколоплідних вод. Демонструють кістковий таз.
IV заняття. Вагітним роз'яснюють анатомічну й фізіологічну суть першого періоду пологів, механізм розкриття шийки матки, значення перейм (акцентують увагу на їх частоті, тривалості, інтенсивності відчуття болю під час перейм). Наголошують, що перейма — це не біль. При виникненні болісних відчуттів треба користуватись спеціальними способами знеболювання.
1. Під час перейм слід глибоко дихати (до 30 вдихів за 1 хв). Це сприяє насиченню організмів матері і плода киснем.
2. Погладжування нижньої частини живота (зони підвищеної шкірної больової чутливості) кінчиками пальців рук. Цей прийом поєднується з ритмічним диханням. .
3. Натискування на больові точки в ділянці передньо-верхніх остей клубових кісток. Також супроводжується глибоким ритмічним диханням.
4. Під час перейм роділля підкладає кулаки під поперек так, щоб вони притискували точки, що відповідають зовнішнім кутам поперекового ромба. Супроводжується глибоким диханням.
5. Під час перейм роділля різким рухом долоні масирує поперек у момент вдиху. В момент видиху руку віднімає.
6. Роділля рахує перейми, визначає час їх появи, тривалість і кінець. Це відволікає увагу роділлі від больових відчуттів.
V заняття. Вагітну знайомлять із фізіологією другого і третього періодів пологів. Пояснюють, як поводитись у другий період пологів. У момент народження дитини потрібні максимальна фізична і психічна напруга, вміння затримувати дихання, розслабляти м'язи в момент народження голівки. Пояснюють суть послідового періоду і розповідають, як поводитись при народженні посліду, акцентуючи увагу на ефективності лікувальної гімнастики. Наприкінці заняття варто підкреслити, що кінець пологів багато в чому залежить від виконання роділлею рекомендацій, одержаних під час заняття.
VI заняття присвячують темі «Радість материнства». Роділлі розказують, як підготувати молочні залози до годування малюка груддю, знайомлять з правилами особистої гігієни, ще раз наголошують на необхідності виконання лікувальної гімнастики, патронажу дитини.
Психопрофілактичний метод підготовки вагітних до пологів розробляють у таких напрямках.
1. Доповнення фізичними вправами для вагітних. Це відбувається в 4 етапи: 1) навчають вагітних правильно тримати тіло, дихати (грудне, черевне і змішане дихання), розслаблювати окремі групи м'язів, стежити за пульсом, диханням (самоконтроль); 2) виконання простих гімнастичних рухів і вправ; 3) засвоєння рухових навичок для виконання вправ (положення на спині, на боку); 4) закріплення одержаних навичок і удосконалення вправ. Ці вправи допомагають розслабити м'язи тіла, що сприяє економії власних сил і забезпечує повноцінний відпочинок у проміжках між переймами.
2. Аутогенне тренування, самонавіювання на ослаблення больових відчуттів з урахуванням соматичної та акушерської патології.
3. Призначення безсольової дієти, яка прискорює пологи, запобігає слабкості пологової діяльності.
4. Проведення сеансів декомпресії (сприяє зниженню больових відчуттів).
5. Призначення фізметодів, наприклад, ультрафіолетового короткочасного опромінювання.
Іноді за допомогою психопрофілактичної підготовки не вдається повністю знеболити пологи, особливо при виникненні акушерських ускладнень. У таких випадках вдаються до медикаментозних засобів знеболювання пологів.
Комплексна медикаментозна підготовка вагітних до пологів (за 7—10 діб). Призначають гормональні і медикаментозні препарати для збільшення енергетичних ресурсів і підготовки організму до пологів. До них належать: 1) естрогени (по 300 — 500 МО на 1 кг маси тіла внутрішньом'язово); 2) серотоніну адипінат (по 10 — 20 мг, внутрішньом'язово через добу; 4 ін'єкції на курс) — стимулює матковий кровотік; 3) галаскорбін (по 1 г всередину 3 рази на добу) — сприяє накопиченню актоміозину в матці, посилює сенсибілізуючу дію естрогенів на м'язи матки; 4) кислота глутамінова (по 1 мг 3 рази на добу всередину) — збільшує активність окисних ферментів. Після прийому препарату слід прополоскати рот 2 % розчином натрію гідрокарбонату; 5) кальцію хлорид (по 10 мл 10 % розчину з 20 мл 40 % розчину глюкози щодня внутрішньовенне) — посилює АТФазну активність актоміозину. При дефіциті в організмі кальцію не діють окситоцин, серотонін, простагландини; 6) калію хлорид (по 1 столовій ложці 10 % розчину 3 — 4 рази на добу). Недостатність калію і кальцію зумовлює слабкість пологової діяльності; 7) тіамін (по 1 мл 5 % розчину внутрішньом'язово щодня) — посилює АТФазну активність актоміозину; 8) альбумін (по 100 мл 10 % розчину внутрішньовенно через 1 добу) — у разі гіпопротеїнемії.
Для поліпшення кровопостачання матки і плода по 2 — 3 рази на добу проводять декомпресію (відтягування) передньої черевної стінки за допомогою ковпака, з-під якого викачують повітря насосом.
Медикаментозні засоби знеболювання пологів. Медикаментозні препарати для знеболювання пологів повинні відповідати таким вимогам: 1) бути ефективними; 2) не мати негативного впливу на організм матері і плода, на пологову діяльність і перебіг післяпологового періоду; 3) бути простими і доступними. Знеболювання фармакологічними засобами починають за наявності регулярних перейм і розкриття зіва шийки матки на 3 — 4 см. При цьому слід враховувати ускладнення вагітності і пологів.
Сучасна медицина володіє великим арсеналом медикаментозних знеболювальних препаратів. Основні їх групи наведено в табл. 1.
Найдоцільніше поєднувати нейротропні, анальгетичні і спазмолітичні засоби, а також антигістамінні препарати. Вибір методу знеболювання пологів індивідуальний і залежить від ступеня психомоторного збудження, супутньої акушерської і екстрагенітальної патології, стану плода й періоду пологів.
Знеболювання в І період пологів здійснюється в трьох напрямках.
1. З початком пологової діяльності для прискорення розкриття шийки матки призначають спазмолітичні засоби: но-шпу (по 2 мл), апрофен (по 1 мл 2 % розчину), естоцин (по 2 мл 1 % розчину), атропіну сульфат (по 1 мл 0,1 % розчину), анальгін (по 5 мл внутрішньовенно), ганглерон (по 1 мл 1,5 % розчину підшкірне або внутрішньом'язово), спазмолітик (по 0,05—0,1 г всередину після їди). Вказані спазмолітичні засоби призначають кожні 30 хв по черзі. Ефективність дії препаратів при такому введенні збільшується. Пропонують ще вводити в канал шийки матки жмутик марлі, змочений 0,1 % розчином простенону.
При ригідності шийки матки її обколюють такою сумішшю: 40 мл 0,5 % розчину новокаїну + 2 мл но-шпи + 64 УО лідази. У разі потреби на шийці матки роблять насічки. У разі защемлення передньої губи шийки матки ЇЇ заправляють за голівку (піхвове дослідження).
Якщо роділля дуже стомилась, їй влаштовують медикаментозний (на 4—5 год) сон. Для цього внутрішньом'язово вводять 0,5 мл 2,5 % розчину дипразину і 1 мл 1 % розчину промедолу або внутрішньовенно 20 мл 20 % розчину натрію оксибутирату.
2. Для скорочення тривалості пологів, особливо при слабкості пологової діяльності, призначають стимуляцію за допомогою внутрішньовенного крапельного введення 1 мл (5 ОД) окситоцину, або 1 мл 0,1 % розчину простенону, або 1 мл динопросту на 250—300 мл 5 % розчину глюкози.
Таблиця 1. Класифікація знеболювальних засобів і механізм їх дії.
Назва препарату  Механізм дії
Сибазон, хлозепід

 


Аміназин, пропазин, френолон, діазепам, динезин


Галоперидол, дроперидол, таламонал

Спазмолітик, ганглерон, апрофен, амізил

Атропіну сульфат, платифілін, скополаміну гідробромід

Пентамін

 

 

Морфін, промедол, фентаніл

 

Предіон для ін'єкцій, натрію оксибутират

Супрастин, димедрол, дип-разин, діазолін

Азоту закис, трихлоретилен для наркозу  Знімають відчуття страху, напруги. Точка прикладання — психоемоційна сфера кори великого мозку (через міжнейронні зв'язки підкірки, гіпоталамуса). Призначають при незначних реакціях під час пологів

Блокують імпульси в ретикулярній формації стовбура мозку, знижують вплив аферентної імпульсації на кору великого мозку. Призначають при психомоторному збудженні під час пологів.

Не володіють гангліотичним впливом, адренолітичними властивостями, не знижують артеріальний тиск.


Блокують вегетативні ганглії, ретикулярну формацію стовбура мозку, гіпофіз-адреналову систему, запобігають збудженню і виснаженню центральної нервової системи

Розширюють зіниці, зумовлюють сухість слизових оболонок, сонливість, що не є прийнятним для пологів

 

Блокує імпульси в вегетативних гангліях, знижує секрецію катехоламінів у надниркових залозах, стабілізує гемодинаміку, поліпшує обмін у міокарді. В акушерстві застосовують при пізньому гестозі, а також як протишоковий засіб. Не впливає на плід і матку

Гальмують потік больових імпульсів у центральну нервову систему, блокують імпульси у центральну нервову систему, блокують імпульси у вставних нейронах спинного мозку, спричинюють сон

Мають міорелаксантну і седативну дію. Не токсичний


Блокують гістамінореактивні структури, знімають спазм гладеньких м'язів і алергічні реакції

Мають наркотичну дію
Якщо пологи затримуються, то на тлі внутрішньовенної стимуляції в шийку матки або в сідницю внутрішньом'язово вводять 20 000 — 30 000 ОД естрадіолу дипропіонату, змішаного із 1 мл ефіру для наркозу. При відкритті шийки матки на 6 — 8 см треба зробити амніотомію (прокол навколоплідного міхура).
Знеболювання власне анальгетичними препаратами: 1 мл 1 — 2 % розчину промедолу, 0,5 — 1 мл 0,005 % розчину фентанілу внутрішньом'язово. Фентаніл часто поєднують із нейролептичними препаратами (дроперидол, галоперидол та ін.). Наприклад, внутрішньом'язово вводять 5—7,5 мг дроперидолу + 1 мл 1 % розчину промедолу або 5—7,5 мл дроперидолу + 0,1 мг фентанілу.
Для знеболювання в перший період пологів використовують предіон для ін'єкцій (500 мг внутрішньовенне на 20 мл 0,5 % розчину новокаїну або 5 % розчину глюкози) і похідні гамма-оксимасляної кислоти (ГАМК) — натрію оксибутират (20 мл 20 % розчину внутрішньовенне або всередину у вигляді сухої речовини). Сон настає через 4—7 хв і триває від 1 до 4 год.
Слід зазначити, що предіон для ін'єкцій не слід використовувати при гіпоксії плода і переношеній вагітності (пригнічує біоенергетичну функцію плаценти). Натрію оксибутират нормалізує пологову діяльність, на плід не діє, але у разі високого артеріального тиску його використовувати не рекомендують. Добрі наслідки дає поєднання таких препаратів, як анальгін (4 мл 50 % розчину), платифілін (1 мл 0,2 % розчину), галідор (2—4 мл 2,5 % розчину), а також промедол (1 мл 1—2 % розчину), но-шпа (2 мл 2 % розчину), їх уводять внутрішньом'язово.
Крім вказаних препаратів, використовують інгаляції анестетичних засобів, що містять гален, зокрема, трихлоретин для наркозу. Обов'язкова проба на переносність. Протипоказані при захворюваннях серця (аритмія), печінки. Проникають через плаценту і діють на плід. Тому потрібна обережність при застосуванні. Із газових анестетичних засобів широко використовують азоту закис на тлі спазмолітичних препаратів.
Знеболювання у II період пологів. Використовують інгаляції азоту закису, пудендальну анестезію 0,25 % розчином новокаїну, за показаннями епізіотомію. У разі накладання щипців та ручного відокремлення плаценти внутрішньовенне вводять пропанідид (10—20 мл).
Слід пам'ятати, що при знеболюванні пологів препарати певним чином діють і на плід. Тому треба пам'ятати про профілактику гіпоксії плода.
Правильне знеболювання пологів — один із методів запобігання багатьом ускладненням, що спостерігаються при нераціональному веденні пологів у матері і плода.
Особливого значення надають знеболюванню пологів при деяких видах акушерської патології.
1. При допологовому відходженні навколоплідних вод застосовують всі описані вище методи знеболювання. Обов'язково призначають спазмолітичні й протигістамінні препарати (димедрол, дипразин, но-шпа, галідор, атропіну сульфат, платифілін).
2. У разі слабкості пологової діяльності і затяжних пологах призначають натрію оксибутират у поєднанні із антигістамінними, анальгетичними (промедол, фентаніл) і спазмолітичними препаратами. Одночасно стимулюють пологову діяльність. Для профілактики гіпоксії плода внутрішньовенне вводять сигетин або дипіридамол (2—4 мл 1—2 % розчину).
3. При пізньому гестозі вагітних можна призначати внутрішньовенне натрію оксибутират, але в поєднанні з гангліоблокуючими препаратами (пентамін — 50 мг; димекалін — 10 мг), але при цьому треба контролювати артеріальний тиск. У II період пологів вводять трихлоретилен для наркозу, азоту закис, призначають пудендальну анестезію.
4. При захворюваннях серця, печінки, нирок можна застосовувати всі методи, але треба бути особливо обережним з препаратами фенотіазинового ряду (фторотан, трихлоретилен для наркозу).
5. При передчасних пологах треба призначати внутрішньом'язово магнію сульфат (10—20 мл 25 % розчину). У II період пологів ефективна пудендальна анестезія. У разі медикаментозної депресії плода з легенів відсмоктують слиз, проводять штучну вентиляцію легень, у пупкову вену вводять етимізол (0,3—1 мл 0,3 % розчину), еуфілін (0,5—1 мл 2,4 % розчину), 7 % розчин натрію гідрокарбонату (7— 8 мл), внутрішньовенне кальцію хлорид (2—3 мл 10 % розчину).

Search:
????????...

штучні супутники землі реферат

Чого навчають і застерігають нас персонажі повісті Кайдашева сім я

особливості української культури доби ВІДРОДЖЕННЯ

задачі які розвязуються за допомогою аналітико-синтетичних міркувань

характеристика образу мартина борулі

Старицький біографія коротко

основні частини твору людська комедія

ЩО ТАКЕ ОПЕРАТИВНА ПАМЯТЬ ПК

Зображення покріпачення україни в романі хіба ревуть воли як ясла повні

конспект уроку читання мовчки з української мови



?????????? ????????? ????
   
Created by Yura Pagor, 2007-2010