Протиаритмічні засоби – це препарати, які використовують для зняття та профілактики серцевих аритмій.
Патофізіологічні механізми аритмій бувають трьох видів:
а) зумовлені порушенням автоматизму, тобто утворення імпульсу;
б) зумовлені порушенням проведення імпульсу; в) при комбінації цих двох факторів.
Для того, щоб клітини синусового – основного водія серцевого ритму – пригнічували активність інших автоматичних клітин, потенціал дії, який виходить із синусового вузла, повинен мати достатню потужність. Якщо він слабкий, то не зможе пройти по всій провідній системі серця. Тоді може проявитися активність гетеротопно розміщеного вогнища імпульсоутворення. Виникнуть ектопічні аритмії. Вони можуть також розвиватися при порушеннях провідності певних ділянок серця за механізмом повторного входу (reentry mechanism).
Аритмії поділяють на тахіаритмії та брадиаритмії. До перших належать екстрасистолія, миготлива аритмія, пароксизмальна тахікардія та ін. Брадиаритмії виникають при порушенні проведення імпульсу у вигляді серцевих блокад: синоатріальної та атріовентрикулярної різного ступеня. Іноді спостерігаються комбіновані порушення ритму, наприклад передсердна тахікардія з атріовентрикулярною блокадою. За місцем розміщення ектопічного вогнища збудження тахіаритмії поділяються на передсердні та шлуночкові.
Крім ектопічних аритмій, розрізняють номотопні аритмії, які виникають у синоаурикулярному вузлі. Це синусові тахікардія і брадикардія, синусова аритмія, асистолія передсердь, відмова синусового вузла (seak-sinus syndrome).
Іноді призначення препаратів, які усувають причину аритмії (етіотропних засобів), буває достатнім для її зникнення. Наприклад, призначення протизапальних препаратів при міокардитах, серцевих глікозидів – при порушеннях гемодинаміки може призвести до повного усунення аритмій серця, спричинених патологічними станами. У такому випадку немає необхідності призначати хворому речовини, які впливають на патофізіологічні механізми розвитку аритмій. Останні називають власне протиаритмічними препаратами, або засобами симптоматичної терапії.
Сучасні протиаритмічні препарати, які використовують для лікування тахіаритмій, поділяють на 4 групи: 1) мембраностабілізуючі засоби (хінідину сульфат, новокаїнамід, дизопірамід, етмозин, лідокаїн, мексилетин); 2) -адреноблокатори; 3) інгібітори реполяризації (аміодарон);4)блокатори кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем).
Окремо виділяють препарати калію, магнію та серцеві глікозиди, які можна віднести як до засобів етіотропної терапії, так і до власне протиаритмічних засобів.
Хінідину сульфат (Chinidini sulfas) – препарат, який є правообертаючим ізомером протималярійного засобу хініну. Випускається в порошку і таблетках по 0,1 г і 0,2 г. Пригнічує автоматизм, збудливість, провідність в усіх структурах міокарда, в зв'язку з чим проявляє лікувальну активність при тахіаритміях, зумовлених підвищеним імпульсоутворенням. Насьогодні хінідину сульфат в основному використовується для лікування стійкої форми миготливої аритмії і для підтримання правильного ритму після електроімпульсової терапії. Іноді його призначають при шлуночковій екстрасистолії та тахікардії. Приймають хінідину сульфат по 0,2-0,3 г кожні 2-3-4 год, але не більше 2,4 г на добу. Після нормалізації ритму переходять на підтримуючу дозу – по 0,2 г 2-3 рази на день.
Препарат здатний викликати синусову брадикардію і зменшувати скоротливість серцевого м'яза, що може спричинити погіршання стану хворого із серцевою недостатністю. Іноді він провокує розвиток синусової тахікардії, що пов'язано з ваголітичною дією препарату. Відновлення синусового ритму під впливом хінідину сульфату у хворих на миготливу аритмію може викликати відрив пристінкових тромбів з наступною тромбоемболією судин життєво важливих органів. Тому 2 тижні перед застосуванням препарату хворому призначають антикоагулянти. Хінідину сульфат може викликати гіпотензію, нудоту, блювання, дзвін у вухах, порушення слуху, зору, шкірні висипки тощо.
Новокаїнамід (Novocainamidum) є похідним параамінобензойної кислоти, в якого проявляються протиаритмічні властивості і відсутня місцевоанестезуюча дія. Випускається в таблетках по 0,25 г і 0,5 г, в ампулах – по 5 мл 10 % розчину. Максимальна концентрація препарату в крові створюється через 1 год після застосування всередину. Для її' підтримання інтервали між прийомами новокаїнаміду повинні становити 3-4 год. Вводиться також у м'язи та внутрішньовенне. Внаслідок малої широти терапевтичної дії препарату останній шлях введення є небезпечним. При швидкому наростанні концентрації новокаїнаміду в крові можуть спостерігатися падіння серцевої діяльності і артеріального тиску, блокади і навіть зупинка серця. Тому вводити препарат внутрішньовенне необхідно дуже повільно, краще крапельно, під контролем пульсу, артеріального тиску та ЕКГ.
За механізмом протиаритмічної дії новокаїнамід близький до хінідину сульфату, дещо більше впливає на електрофізіологічні процеси у шлуночках серця. Застосовують препарат при пароксизмах миготливої аритмії, тріпотінні передсердь, пароксизмальній шлуночковій тахікардії, екстрасистолії тощо.
При тривалому застосуванні новокаїнаміду можуть спостерігатися лейкопенія, агранулоцитоз, симптоми системного червоного вовчаку. Ці прояви зникають після відміни препарату.
Препарат має кардіодепресивну дію, тому його не можна комбінувати з хінідину сульфатом. Характерні також диспепсичні розлади, алергічні прояви, зокрема перехресна алергія з новокаїном. Можуть виникати безсоння, збудження, психози, судоми.
Лідокаїн (ксикаїн) (Lidocainum. Хусаіпum) – місцевоанестезуючий препарат, який проявляє протиаритмічну дію. Ксикаїн зменшує автоматизм і збудливість міокардіоцитів шлуночків. Не впливає на електрофізіологічні процеси в передсердях, не пригнічує проведення імпульсів по провідній системі серця. Лідокаїн є засобом вибору при тяжких шлуночкових аритміях (екстрасистолії, пароксизмальній тахікардії, фібриляції) різного походження, у тому числі при гострому інфаркті міокарда. Препарат вводять внутрішньовенне повільно струменем або крапельно, попередньо розчинивши ампульований розчин до 0,2 % концентрації у 0,9 % розчині натрію хлориду. Дія препарату розвивається швидко, але вона коротка (10-15 хв). При введенні ксикаїну може спостерігатися сонливість, дезорієнтація, м'язові фібриляції, судоми, гіпотензія, брадикардія. Вказані прояви є ознаками передозування препарату.
Анаприлін (Апарrilinum). Блокада  -адренорецепторів міокарда під впливом анаприліну призводить до гальмування автоматизму в синусовому вузлі та гетеротопних вогнищах збудження, до сповільнення проведення імпульсів по провідній системі серця. Препарат здебільшого використовується при тахіаритміях, зумовлених підвищеним тонусом симпатичної нервової системи. Він є одним з основних протиаритмічних засобів, які застосовуються при синусовій тахікардії, наприклад при тиреотоксикозі, надшлуночковій екстрасистолії, пароксизмальній тахікардії. У таких ситуаціях анаприлін здебільшого призначається всередину, іноді – сублінгвально, попередньо подрібнивши таблетку. Доведена висока ефективність анаприліну та інших  -адреноблокаторів при шлуночковій екстрасистолії після гострого інфаркту міокарда.
Верапаміл (Verapamilum) є препаратом з групи антагоністів іонів кальцію, в яких найбільше виражена протиаритмічна дія. Випускається в таблетках по 0,04 г і 0,08 г, в ампулах по 2 мл 0,25 % розчину. Зменшує автоматизм синусового та атріовентрикулярного вузлів, ектопічних вогнищ збудження у передсердях, гальмує атріовентрикулярну провідність. За рахунок вказаних змін зменшує частоту скорочень шлуночків серця.
Верапаміл використовується при надшлуночкових аритміях (пароксизмальнихтахікардіях, екстрасистоліях, миготливій аритмії). В екстрених випадках його вводять внутрішньовенне по 2-4 мл2,5 % розчину. Для підтримуючої терапії препарат призначають по 1-2 таблетки 3 рази на день. При застосуванні верапамілу можуть спостерігатися нудота, запаморочення, закрепи, гіпотонія.
Аміодарон (Amiodaronum). Механізм антиаритмічної дії препарату пов'язаний з блокадою  ,  -адренорецепторів та глюкагонорецепторів серця, також з його мембраностабілізуючими властивостями. Розширення вінцевих судин і покращання метаболізму в серці під впливом аміодарону також сприяє ліквідації аритмій. При цьому зменшується активність гетеротопних вогнищ збудження, гальмується проведення імпульсів в атріовентрикулярному вузлі. Аміодарон має широкий спектр протиаритмічної активності. Використовується при передсердних і шлуночкових екстрасистоліях, тахікардіях тощо. В екстрених випадках вводиться внутрішньовенне повільно. Частіше призначають всередину по 0,4-0,8 г на добу 8-15 днів, потім по 0,2 г на добу 5 днів на тиждень з дводенною перервою.
Препарат має значну кількість побічних ефектів.
Етмозин (Aetmozinum) є похідним фенотіазину. Випускається в таблетках по 0,1 г, в ампулах по 2 мл 2,5 % розчину. Препарат пригнічує автоматизм і збудливість міокарда. Дещо зменшує провідність. Не впливає на скоротливу функцію серця і системний артеріальний тиск. Призначається при передсердній та шлуночковій пароксизмальній тахікардії, екстрасистолії. При застосуванні препарату можливі запаморочення, при внутрішньом'язовому введенні-болючість.
Препарати, які містять іони калію (калію хлорид, панангін), є засобами етіотропної та патогенетичної терапії аритмій.
При дефіциті іонів К+ та гіпокаліємії, гіпокалігістії міокарда виникають екстрасистолії, надшлуночкова пароксизмальна тахікардія, може спостерігатися фібриляція шлуночків. Препарати калію ефективні і тоді, коли серцева аритмія не пов'язана з гіпокаліємією.
Калію хлорид (Kalii chloridum) випускається в порошку, ампулах по 50 мл 4 % розчину. Використовується всередину по 1 столовій ложці 10% розчину 4-6 разів на добу, після їди, запивають обволікальними розчинами. У гострих випадках (важка інтоксикація серцевими глікозидами та ін.) калію хлорид вводять внутрішньовенне крапельне із швидкістю 20-30 крапель/хв у вигляді 0,25 %-0,5 % розчину. Розчин калію хлориду в 5-Ю % розчині глюкози з інсуліном (1 ОД на 3-4 г глюкози), або поляризуюча суміш, також використовується при гострих порушеннях ритму, наприклад при гострому інфаркті міокарда.
При прийомі калію хлориду всередину можливі нудота, блювання, парестезії, подразнення і виразкування слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. При швидкому наростанні концентрації іонів калію в крові може спостерігатися зупинка серця.
Препарат протипоказаний при повній атріовентрикулярній блокаді, при порушенні видільної функції нирок.
Панангін (Panangin). або аспаркам, є комбінованим препаратом, який містить калію і магнію аспарагінат. Випускається в драже (таблетках), в ампулах по 10 мл.
Застосовується при порушеннях ритму, зумовлених гіпокаліємією, при передозуванні серцевих глікозидів, пароксизмальній тахікардії, екстрасистолії, інфаркті міокарда. Призначають всередину по 2 драже 4 рази на день. Часто вводять внутрішньовенне крапельне, попередньо розчинивши вміст ампули в 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози.
Препарат протипоказаний при нирковій недостатності, при гіперкаліємії.
Для лікування брадиаритмій використовуються як засоби етіотропної, так і патогенетичної терапії. До останніх належать М-холіноблокатори (атропіну сульфат) та адреноміметики (адреналіну гідро хлорид, ізадрин, ефедри ну гідрохлорид).
Атропіну сульфат широко використовується при серцево-судинних захворюваннях, які супроводжуються брадикардією та порушеннями атріовентрикулярної провідності функціонального походження (за рахунок підвищення тонусу блукаючого нерва). Перед тим проводять атропінову пробу: до і після (через 30 хв) підшкірного введення 0,5-1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату реєструють ЕКГ. Якщо аритмія зникає, це свідчить, що вона функціонального генезу. Препарат використовують також при гострому інфаркті міокарда для зняття синусової брадикардії. При цьому вводять підшкірне (можлива внутрішньовенна ін'єкція) 0,5-1,5 мл 0,1 % розчину препарату.
Ізадрин використовують при порушеннях провідності: різкій брадикардії, брадиаритмії, при атріовентрикулярних блокадах. Препарат призначають під язик в таблетках. 0,5 % ампульований розчин ізадрину показаний для підшкірного, внутрішньом'язового і внутрішньовенного крапельного введення.

Rp.: Sol. Novocainamidi 10% 5 ml
D.t.d.N. 10 in amp.
S. Вміст ампули розчинити в 250 мл 5% розчину глюкози, вводити внутрішньовенно крапельно під контролем пульсу, артеріального тиску, ЕКГ.

Rp.: Sol. Xycaini 1% 2 ml
D.t.d.N. 10 in amp.
S. Вміст ампули розчинити в 10 мл 20% розчину глюкози, вводити внутрішньовенно крапельно.

Rp.: Sol. Verapamili 0,25% 2 ml
D.t.d.N. 10 in amp.
S. Вміст ампули ввести внутрішньовенно протягом 30-60 секунд.

Rp.: Tab. Amiodaronu 0,2 N.60
D.S. По 2 таблетки 2 рази на добу 8 днів, потім по 0,2 г на добу 5 днів на тиждень з дводенною перервою.

Rp.: Sol. Kalii chloridi 4% 50 ml
D.t.d.N. 10 in amp.
S. Вміст ампули розчинити в 500 води для ін’єкцій, вводити внутрішньовенно крапельно протягом години.