1. Серце — аорта артерії — артеріоли прекапіляри — капіляри — посткапіляри — венули — вени — порожнисті вени — серце.
2. Стінки артерій і вен побудовані з трьох шарів:
— внутрішній (інтима) — дуже тонкий, утворений одним шаром ендотеліальних клітин, внутрішня поверхня його абсолютно гладенька, що перешкоджає згортанню крові й утворенню тромбу в неушкодженій судині;
— середній шар (медіа) — найтовстіший, містить багато не посмугованих м'язових, еластичних і колагенових волокон, забезпечує міцність судин. Середній шар більш розвинений у артерій, тому що їх стінка мусить стримувати тиск крові зсередини, а також чинити опір м'язам і навколишнім тканинам, не даючи їм стиснути артерію ззовні (ця функція називається резистивною). Завдяки резистивній функції артерій регулюється артеріальний тиск та інтенсивність кровообігу в кожній ділянці тіла. Середній шар стінки вен значно тонший, ніж артерій, і містить менше м'язових й еластичних волокон, Пульсація у венах практично відсутня, в нормальних умовах виміряти тиск у них неможливо, але вени здатні затримувати, депонувати в собі кров про всяк випадок, на «чорний» день, що рятує життя людини в разі крововтрат, важких отруєнь та в інших випадках (депонована кров виштовхується Благальне русло);
— зовнішній шар (адвентиція) — сполучнотканинний, відділяє судини від оточуючих тканин.
Стінки капілярів утворені лише одним шаром плоских ендотеліальних клітин і перикапілярною сполучною тканиною (між шаром ендотеліальних клітин і сполучною тканиною досить рідка розташовані перицити, що мають відростки — щупальці, якими вони міцно охоплюють капіляр). Саме така будова робить капіляри справжніми судинами, які забезпечують обмін газів та речовин між кров'ю 1 тканинами.
3.По артеріях кров під великим тиском безперервно тече від серця. Ця потреба  організму забезпечується особливостями будови стінок артерій:
— вони мають товсті пружні стінки;
— непосмуговані м'язові волокна середнього шару, скорочуючись 'і розслаблюючись, звужують і розширюють артерії, таким чином регулюючи рух крові в них;
— еластичні волокна надають артеріям пружності (особливо важливе значення це має для аорти і легеневої артерії, тому що саме від їх пружності залежить нормальна швидкість руху крові та наповнення судин великого кола кровообігу]. Періодичне виштовхування крові шлуночками завдяки пружності артерій перетворюється й| безперервний рух крові по судинах. Пружність артерій зумовлює артеріальний пульс;
— колагенові волокна середньої та зовнішньої оболонок утворюють сітку,
— яка чинить опір надмірному розтягненню судин;
— за функціональним призначенням і гістологічною, будовою артерії поділяють на:
а) артерії еластичного типу (аорта);
б) артерії еластично-м'язового типу (підключичні, та сонні артерії);
в) артерії м'язового типу верхніх і нижніх кінцівок.
Артерії іннервуються волокнами симпатичної нервової системи, збудження якої здебільшого зумовлене звуженням судин і підвищенням артеріального тиску.
4. Вени збирають кров від органів і несуть її до серця:
— стінки їх тонкі і містять менше, ніж стінки артерій, м'язових і еластичних волокон, тому вони менш еластичні й легко розтягуються, діаметр їх більший, ніж діаметр артерій;
- вени, по яких кров тече знизу вгору (нижня порожниста, клубові, стегнова вени), мають півмісяцеві клапани, завдяки чому забезпечується течія крові лише в одному напрямку — до серця;
— кров у венах тече під значно меншим тиском, і ніж в артеріях, тому на рух крові у венах великий вплив здійснюють оточуючі тканини, особливо скелетні м'язи;
— за гістологічною будовою стінки вени поділяють на;
а) вени м'язового типу (стегнова, клубові, порожнисті);
б) вени без м'язового типу (вени головного мозку, кісток, сітківки ока, селезінки, плаценти), в них відсутній середній і зовнішній шари.
5. Капіляри називають істинними, або справжніми, судинами, оскільки саме на їх рівні забезпечується обмін речовин і газів (усі інші судини лише транспортують кров).
Стінки капілярів утворені тільки одним шаром плоских ендотеліальних клітин і перикапілярною сполучною тканиною, вони дуже тонкі.
Між ендотеліальннми клітинами і перикапілярною сполучною тканиною містяться перицити — клітини, що мають відростки — щупальці, якими вони міцно обіймають капіляр. Вчені мають досить наукових даних про те, що саме перицити здатні трансформуватися, перероджуватися в ендотеліальш клітини, забезпечуючи утворення і вростання в ушкоджені тканини нових капілярів. Перицити можуть перетворюватися на міоцити, внаслідок чого, починає формуватися шар непосмугованих м'язових волокон. Трансформуються перицити також у різноманітні види фагоцитів, коли' виникає потреба стимулювати імунну функцію (наприклад, при запальних гнійних процесах).
Капіляри — найдрібніші кровоносні судини, які з'єднують артерії з венами.
Вони можуть відкриватись і закриватися* змінюючи кровопостачання тканин. Ця особливість має велике пристосувальне значення для забезпечення життєдіяльності організму в різних умовах (наприклад,, у спокої на площі 1 мм2 поперечного перерізу скелетного м'яза налічується 100—300 відкритих капілярів, у працюючому м'язі, коли потреба в кисні і поживних речовинах зростає, кількість відкритих капілярів досягає 2 тис. на' 1 мм2).;
6. Рух; крові по венах від органів і тканин до серця" забезпечується:
— роботою серця як насоса;
- . " ",1
— негативним тиском у грудній порожнині, внаслідок чого під час вдихання повітря порожнисті вени розтягуються і тиск у них зменшується;
— скороченням скелетних м'язів (м'язовий насос);
— наявністю у венах клапанів, які побудовані і працюють за принципом півмісяцевих клапанів аорти і легеневого стовбура
7. Мале коло кровообігу починається з порожнини правого шлуночка легеневим стовбуром, який поділяється на праву і ліву легеневі артерії, що несуть кров,, у легені. Легеневі артерії, розгалужуючись до рівня капілярів, густою сіткою обплутують легеневі міхурці — альвеоли. Між кров'ю і альвеолярним повітрям відбувається газообмін: із крові до легень потрапляє вуглекислий газ, а з легень у кров — кисень. Збагачена киснем кров повертається до лівого передсердя чотирма (по дві від правої та лівої легень) легеневими венами. Фізіологічне значення і малого кола кровообігу полягає в забезпеченні крові киснем і виведенні з крові вуглекислого газу.
8. Велике коло кровообігу починається аортою з порожнини лівого шлуночка. Завдяки послідовному розгалуженню артерій, які беруть свій початок від аорти і поступово переходять в артеріоли і капіляри, це коло кровопостачає всі органи і тканини, забезпечуючи їх киснем і поживними речовинами. Перетворившись із артеріальної на венозну, кров збирається посткапілярами — венулами — венами у дві порожнисті вени:
- нижню, що збирає кров від тулуба, нижніх кінцівок; верхню, що збирає кров від голови, шиї та верхніх кінцівок.
Обидві порожнисті вени впадають у праве передсердя. Завдяки великому колу кровообігу тканини отримують кисень та поживні речовини і віддають метаболіти.
9. Велика кількість мітохондрії у кардіоміоцитах зумовлена тим значним навантаженням, яке випадає на долю серця протягом .життя людини, адже мітохондрії називають енергетичними станціями клітини, в них відбувається перетворення енергії поживних речовин на енергію АТФ, необхідну для життєдіяльності клітин. Збільшена у 4—5 разів кількість мітохондрій у кардіоміоцитах, порівняно з іншими клітинами організму, зумовлює пропорційно більшу потребу в поживних речовинах і кисні тому порушення кровообігу в системі вінцевих судин вкрай небезпечне, виникає ішемічна хвороба серця і, як наслідок, інфаркт міокарда. Це підтверджується статистичними даними: в усьому світі сортність від серцево-судинних
. ас\'.ю Імвні І;;' .• щз • сю кої
захворювань посідає перше місце.
..„-_. „ , її -п з* *' ї- . ' ї? "г "Ж;
10. Міокард — серцевий мяз — побудований з посмугованої мязової тканини., в передсердях вона утворює два шари, а в шлуночках — три. Властивості міокарда: "- '') -;; ••<;.,; ™™* ;;';/:
— автоматія — здатність ритмічно скорочуватися"підді€ю^ імпульсів, іщо виникають у самому серці;
— збудливість — серцевий м'яз збуджується під впливом будь-якого подразника, має високий поріг подразнення, тривалу фазу реполяризації, сила скорочений максимальна, незалежно від сили подразника, за принципом «все або нічого»;
— провідність - збудження після їіого виникнення поширюється по всьому міокарду;
- скоротливість — залежить від ступеня розтягування м'язових волокон.
Що більше вони розтягуються кров'ю, яка надходить у порожнини серця, то сильніше воно скорочується і більше крові виштовхує в судини — закон м'язового волокна англійського фізіолога Старлінга,
11, Якби сила скорочення серцевого м'яза була прямо пропорційною силі подразника, виникала б аритмія - - порушення серцевого ритму. Крім того, під час кожної систоли серце виштовхувало б різну кількість крові, що в свою чергу спричинило б значні коливання артеріального тиску та інші порушення гемодинаміки і, як наслідок, спотворення газообміну й обміну речовин у легенях і тканинах.
12. Відносна самостійність (автономність), ритмічність та синхронність роботи серця забезпечується наявністю самозбуджуваної системи, названої провідною, або автономною. Провідна система серця побудована з унікальної тканини, що являє собою «гібрид» м'язової (наявність у клітинах актину й міозину, здатність до скорочення) і нервової тканин (наявність відростків, насиченість електролітами — іонами Са2+, №^, К* та іншими, що робить ці клітини здатними генерувати потенціал дії і проводити його на потрібну відстань). Провідна система серця представлена такими утвореннями:
- синусно-передсердний вузол, розташований біля місця, де верхня порожниста вена впадає у праве передсердя;
— передсердно-шлунковий вузол міститься в товщі міжпередсердної перегородки на межі передсердь і шлуночків;
- передсердно-шлуночковий пучок, що має довжину 12—40 мм, починається стовбуром, від передсердно-шлуночкового вузла і, пройшовши через міжшлуночкову перегородку, ділиться на дві ніжки, що йдуть по лівому і правому боках міжшлуночкової перегородки;
— провідний серцевий міоцит — розгалужене продовження ніжок передсердно-шлуночкового, пучка, які безпосередньо контактують з клітинами серцевого м'яза.
Синусно-передсердний вузол називають водієм1ритму, бо саме вх ньому приблизно через кожні 0,8 с унаслідок метаболічних процесів виникає потенціал дії — нервовий імпульс, який охоплює збудженням міокард передсердь (систола передсердь), через 0,Ге досягає передсердно-шлуночковогй вузла, далі, пройшовши по передсердно-шлуночковом^ пучку, передається наї йогб ніжки і, пробігаючи по провідних серцевих міоцитах, охоплвбє збудженням міокард шлуночків (систола шлуночків).
13.Під час систоли передсердь не відбувається зворотного руху крові у! вени завдяки тому, що стискаються колові м'язові волокна, які розташовані у вічках порожнистих і легеневих вен.
14. Тому що закриваються стулкові клапани.
15. Тому що закриваються півмісяцеві клапани аорти і легеневогб стовбура.'
16. Завдяки тонусу судин і наявності й них крові.
І' ЧІ Ір І[ • - ' -І °* ' ''* , "ї*
17. У період внутрішньоутробного розвитку легені і травна система шщда не функціонують, тому що газообмін і живлення забезпечуються материнський організмом через плаценту. Більша частина насиченої киснем "і поживними" речовинами крові, що рухається до гілода по пупковій вені, минаючи печінку,
потрапляє в нижню порожнисту вену. Частина крові яка збирається від
І : , пакеї . . І- Ія:
внутрішніх органів плода, по ворітній вені потрапляє в печінку, а звідти — у нижню порожнисту вену. Таким чином, нижня порожниста вена плода несе в праве передсердя змішану кров. Від голови, шиї і верхніх кінцівок плода венозна крав потрапляє в праве передсердя по верхній порожнистій вені. З-правого передсердя частина крові йде у правий шлуночок, звідти у легеневий стовбур, а далі через артеріальну протоку, минаючи легені, потрапляє в аорту, Частина крові через овальний отвір у міжпередсердній перегородці потрапляє в ліве передсердя.
лівий шлуночок, далі в аорту, забезпечуючи шлях крові по великому колу кровообігу. Після здійснення газообміну й обміну поживними речовинами та метаболітами частина крові збирається в нижню порожнисту вену, а частина по двох пупкових артеріях повертається в плаценту.
18. Тиск крові в системі кровообігу плода більший у легеневому стовбурі, ніж в аорті, тому що кров мусить, минаючи легені, по артеріальній протоці потрапити в аорту. Якби тиск крові був більшим в аорті, вона рухалася б у зворотному напрямку.
19. Коли дитина народилась і почала дихати, легені розправляються, кров заповнює легеневі судини, і тиск крові в артеріальній протоці різко падає, перев'язування пуповини припиняє повернення крові в плаценту, завдяки чому різко зростає тиск крові в аорті, лівому шлуночку і лівому передсерді. Унаслідок зростання сфтеріального тиску в аорті і лівій половині серця і зменшення в легеневому стовбурі, правому передсерді кров з лівого передсердя намагається через овальний отвір потрапити в праве передсердя. Та овальний отвір ч боку лівого передсердя прикритий заслінкою, яка під писком крові притискається до міжпередсердної перегородки, не даючи змоги крові потрапити в праве передсердя. Через 3—4 міс ця заслінка зростається з міжпередсердною перегородкою (якщо овальний отвір не закривається, виникає природжена вада серця дефект міжпередсердної перегородки —і лише хірургічне втручання дає змогу врятувати життя дитини) Завдяки різкому зростанню артеріального тиску в аорті виникає спазм нспосмуговани.ч м'язів стінки артеріальної протоки, вона різко звужується і рух крові по ній поступово, протягом перших днів життя.
повністю припиняється Сама артеріальна протока перетворюється на сухожилків тяж. Якщо артеріальна протока не заростає, розвивається вада серця, яка теж. потребує хірургічного втручання перев'язки артеріальної протоки.
20. Пульс це ритмічні коливання стінок артерій, зумовлені виштовхуванням крові лівим шлуночком під час систоли. Пульс характеризується:
ритмом (ритмічний чи аритмічний); частотою (частий або рідкий); швидкістю (швидкий чи повільний);
висотою або наповненістю (високий або низький, наповнений, недостатньо наповнений);н напруженістю (твердий або м'який).
21. Серцева недостатність виникає унаслідок:
а) порушення здатності міокарда до скорочення (внаслідок запальних інфекційних або токсичних дегенеративних процесів);
б) гіпертензії великого або малого кола кровообігу, внаслідок чого серце мусить перемагати силу опору крові і стінок с\лип І виникле перевантаження серцевого м'яза;
в) стенозу - - звуження передсерді5ош.ггуночкових отворів або вічка аорти чи легеневого стовбура;
г) збільшення припливу крові в будь-який відділ серця.
22. Тахікардія.
23. Виникає тахікардія, частішає дихання, здійснюється вихід крові з кров'яних депо, прискорюєтьсяшвидкість кровообігу, зростає коефіцієнт засвоєння кисню.
24 Збільшення систолічного тиску пов'язане з посиленням серцевої діяльності, -а зменшення діастол і чного виникає у зв'язку з розширенням артеріол і капілярів для забезпечення припливу крові до м'язів які активно працюють
25. Збільшення кількості еритроцитів, гемоглобіну, об'єму циркулюючої крові, відхилення реакції крові в кислий бік, зростання в'язкості крові.
26. Збільшення лівого шлуночка. Стеноз (звуження) вічка аорти перешкоджає рухові крові з лівого -шлуночка в аорту під час систоли шлуночків. Систематичне перевантаження лівого шлуночка призводить до його збільшення—гіпертрофії.
27. Гіпертрофія лівого передсердя та правого шлуночка. Стеноз лівого передсердно-шлуночкового отвору перешкоджає руху крові з лівого передсердя у лівий шлуночок під час систоли передсердь. У лівому передсерді буде залишатися кров, унаслідок чого виникне застій крові, а отже, і гіпертензія (збільшення тиску) в малому колі кровообігу, в легеневих судинах. Правий шлуночок буде працювати з перевантаженням, йому буде важко виштовхнути кров у легеневий стовбур. Це призведе до його збільшення - - гіпертрофії.
28. Гіпертрофія лівого шлуночка.
29. У хворого недостатність півмісяцевого клапана аорти, тому під час загальної паузи кров повертається назад у лівий шлуночок, що І зумовлює швидке падіння діастолі чного тиску.
30. Ціаноз пов'язаний зі сповільненням руху крові, внаслідок чого тканинами більше використовується кисню, зменшується зміст кисню у венозній крові і збільшується концентрація вуглекислого га£у. що надає крові темного кольору.
31. Значення мікроциркуляторного русла надзвичайно велике:
IV ,
а) фізіологічне саме на рівні капілярів відбувається газообмін і обмін між поживними речовинами, вітамінами, гормонами, мпкри- і мікроелементами та іншими хімічними речовинами і метаболітами -шлаками;
б) клінічне - - на рівні мікроциркуляторного русла відбуваються всі стадії процесу запалення: альтерація, ексудація, проліферація 'Значна кількість капілярів у ділянці запалення розширюється, збільшується проникність їх стінок, активується функція перицитж - - усе це сприяє обмеженню і згасанню процесу запалення, поновленню функцій уражених тканин і органів.
32. Збільшення тонусу артеріол унаслідок активації діяльності симпатичного відділу вегетативної нервової системи та виділення адреналіну-- гормону мозкової речовини надниркових залоз.
33. Виникає збудження симпатичного відділу вегетативної нервової системи і посилюється виділення адреналіну, що призводить до прискорення серцевої діяльності -- тахікардії.
34. Значне зниження артеріального тиску вкрай небезпечне через те. що зменшується приплив крові до життєво важливих органів Щоб забезпечити достатній кровообіг саме в цих органах, спакується величезна кількість капілярів у м'язах, кістках, шкірі, підшкірній клітковині, органах травного тракту та деяких інших. Кров, минаючи капіляри, з артеріол зразу потрапляє у вену .І! й через судини, які називають анастомозі ми, або шунтами Завдяки цьому досягається значне підвищення артеріального тиску в судинах. які кроБГгііостачають життєво важливі органи: головний і спинний мозок серце, печінку, нирки, залози внутрішньої секреції. Такі зміни
І.
кровообігу дають змогу виграти час для здійснення реанімаційних заходів.
35 У разі підвищення артеріального тиску об'єм крові зменшується Це зумовлено тим, що:
а) зі збільшенням тиску крові зростає тиск у кровоносних капілярах, унаслідок чого частина води переходить у міжклітинну рідину;
б) збільшується приплив крові до нирок, активізується процес фільтрації сечі, кількість сечі зростає.
36. Посилити роботу серця, підвищити тонус кровоносних судин,
збільшити об'єм циркулюючої крові. 37 У разі негативних емоцій підвищується активність симпатичного
відділу вегетативної нервової системи і збільшується виділення
адреналіну наднирковими залозами, внаслідок чого підвищується
тонус судин і артеріальний тиск зростає.
38. Іони натрію затримують воду в організмі, внаслідок чого збільшується об'єм циркулюючої крові, а також підвищують тонус непосмунм',;нш\ м'язів стінки судин. Обидва ці чинники сприяють підвищенню артеріального тиску.
39. Збільшення виділення сечі спричинює зменшення об'єму циркулюючої крові, що сприяє зменшенню артеріального тиску.
40. Тахікардія небезпечна передусім тому, що:
а) значно зменшується час діастоли періоду відпочинку, накопичення поживних речовин і виділення метаболітів міокардом;
б) камери серця, особливо шлуночки, не встигають заповнитися кров'ю, серце працює вхолосту, даремно;
в) серцевий м'яз потребує більшої кількості кисню внаслідок перевантаження.
41. При серцевій недостатності сповільнюється кровообіг, погіршується забезпечення організму киснем, накопичується надлишок вуглекислого газу та недоокислених продуктів обміну речовин, виникає відхилення реакції крові в кислий бік - ацидоз, це спричинює збудження дихального і серцево-судинного центрів, наслідком чого є задишка і тахікардія.
42. Подразнення і зігрівання поверхні шкіри викликає рефлекторне розширення кровоносних капілярів, поліпшує кровообіг у цих ділянках тіла, сприяє припиненню процесу запалення.
43-44. Виникає застій крові у великому колі кровообігу. Пошкоджена права половина серця, стеноз - звуження правого передсердно-шлуночкового отвору або вічка легеневого стовбура, а також недостатність правого передсердно-шлуночкового стулкового клапана чи півмісяцевого клапана легеневого стовбура. Можливе зниження скоротливої здатності міокарда.
45-46. Виникає застій крові в малому колі кровообігу. Може бути стеноз лівого передсердно-шлуночкового отвору або вічка аорти, а також недостатність мітрального клапана або пів місяцевого клапана аорти. Можливе зниження скоротливої здатності міокарда.
47. У хворих із серцевою недостатністю зменшується систолічний і хвилинний об'єм крові, сповільнюється кровообіг, виникає гіпоксія. Недостатню кількість кисню організм намагається компенсувати надходженням крові з кров'яних депо, посиленням еритропоезу, внаслідок чого зростає кількість еритроцитів і гемоглобіну. ,
48. Гіперволемія виникає у відповідь на гіпоксію, що є наслідком серцевої недостатності. При цьому збільшується кількість еритроцитів і гемоглобіну. Але збільшення обміну циркулюючої крові збільшує навантаження на серце.
49. Відтік крові до органів травлення збільшує гіпоксію головного мозку, при цьому зростає також кількість вуглекислого газу в крові гіперкапнія. Ці чинники збуджують дихальний центр, задишка посилюється.
50. У разі зниження артеріального тиску зменшується швидкість кровообігу, отже, наростає гіпоксія, накопичуються недоокис лені продукти обміну речовин, які збуджують дихальний і серцево-судинний центри. Задишка і тахікардія наростають.
51. При артеріальній кровотечі кров б'є фонтаном, оскільки в артеріях високий тиск. Необхідно накласти джгут вище від місця ураження і відправити потерпілого до лікарні.
При венозній кровотечі кров витікає повільно, оскільки тиск крові у венах значно менший, ніж в артеріях. Згустки крові, що утворюються внаслідок її згортання, змиваються. Щоб уникнути венозної кровотечі, достатньо накласти на рану щільну пов'язку і відправити потерпілого до лікарні.
У разі незначного поранення пошкоджуються капіляри. Оскільки кров у них рухається повільно, то її легко зупинити шляхом накладання пов'язки, що захистить ранку від мікробів і сприятиме швидшому згортанню крові.
52. У ділянці біфуркації сонних артерій -- сонній пазусі, а також у ділянці дуги аорти розташовані так звані рефлексогенні зони -скупчення рецепторів, які чітко реагують на рівень артеріального тиску крові, а також на інші подразники (наприклад, хімічний склад крові). Якщо натиснути на ділянку біфуркації сонної артерії, тиск крові в ній підвищується, виникає подразнення барорецепторів рефлексогенних зон, аферентні нервові імпульси надходять до серцево-судинного центру довгастого мозку. Ці імпульси гальмують центри симпатичного відділу вегетативної нервової системи і збуджують центри парасимпатичного відділу, внаслідок чого частота серцевих скорочень різко падає.
53. Кардіоміоцити серцевих вушок виділяють гормон, який названо аурикуліном, або атріонатрійуретичним гормоном. Він сприяє • виведенню натрію з сечею, а отже -- зменшенню артеріального тиску. Аурикулін вважають важливим гуморальним фактором регуляції артеріального тиску в нормі. Виникнення гіпертонічної хвороби пов'язують, поряд з іншими чинниками, зі зменшенням виділення атріонатрійуретичного гормону
внаслідок дистрофічних змін у міокарді передсердь і, зокрема, серцевих вушок. 54. Нервова регуляція серцевої діяльності надзвичайно складна і
багатоступенева. У ній виділяють 5 рівнів:
1-й рівень у міокарді розташована власна мініатюрна нервова система, яка складається з чутливих нервових волокон, що розпочинаються рецепторами, вставних та рухових нейронів. Збудження рецепторів чутливих (аферентних) нервових волокон відбувається завдяки розтягуванню волокон серцевого м'яза унаслідок накопичення в камерах серця крові під час діастоли. Цей механізм був відкритий англійським вченим Стерлінгом і відомий фізіологам і кардіологам як закон Стерлінга: що більше крові потрапляє в камери серця під час діастоли, то сильніше воно скорочується під час систоли.
2-й рівень — спинний мозок. У ньому розташовані рухові нейрони, що йдуть до серцевого м'яза і впливають на його роботу як симпатична нервова система, збудження якої збільшує частоту і силу серцевих скорочень.
3-й рівень довгастий мозок. Свій вплив він здійснює у двох напрямках: з довгастого мозку починається блукаючий нерв, збудження якого гальмує роботу серця, тобто спричинює брадикардію. Окрім цього, в довгастому мозку є серцево-судинний центр, що складається з двох частин: пресорної зони, яка стимулює дію нейронів спинного мозку, і депресорної, яка гальмує дію тих самих нейронів. ;V
4-й рівень регуляції - проміжний мозок з ядрами гіпоталамуса. На цьому рівні забезпечується координація серцевої діяльності з іншими процесами життєдіяльності. До гіпоталамуса надходить інформація від усіх рецепторів організму: зовнішніх,! внутрішніх, температурних, больових та інших, і у відповідь на цю інформацію гіпоталамус спрямовує діяльність серцево-судинної системи на досягнення оптимального режиму діяльності.
5-й рівень ~ кора великого мозку. Якщо на всіх попередніх рівнях. • діяльність серцево-судинної системи здійснювалась безумовно-рефлекторно, то завдяки нейронам кори великого мозку регуляція діяльності серцево-судинної системи , є умовнорефлекторною: тахікардія виникає у спортсменів на
І : -. І ... ; : . ••;..;-. :
старті, в учня, якого викликають відповідати, у людини, що отримує якусь приємну або, навпаки, неприємну звістку. Вплив кори великого мозку на серцеву діяльність не є абсолютним. Кора може загинути, а серце продовжуватиме свою роботу.
55. Гуморальний вплив на серцеву діяльність значний і важливий. Він забезпечується гормонами, електролітами, розчиненими газами, метаболітами. Так, адреналін, натрійуретичний гормон серцевих вушок, тироксин, глюкагон, глюкокортикоїди, альдостерон, речовини типу серотоніну, гістаміну, ангіотензину, іони кальцію, збільшена кількість вуглекислого газу в крові гіперкапнія прискорюють і посилюють серцеву діяльність. Збільшена кількість іонів калію, магнію, ацетилхоліну, гіпоксія - гальмують серцеву діяльність.
56. Лише гуморальний. Уводячи безпосередньо у вінцеві судини розчини, збагачені іонами калію чи магнію, можна припинити на потрібний час роботу серця, а потім відновити її. Діючи на нервову систему, не можна досягти ізольованого впливу лише на серце, виникнуть значні відхилення в діяльності інших органів і систем.
57. Зниження температури міокарда до +4...+5оС, значно зменшує його потребу в кисні і поживних речовинах, тому в післяопераційний період буває менше ускладнень.
58. Регуляція артеріального тиску забезпечується нервовим і гуморальним шляхом. Нервовий механізм регуляції артеріального тиску здійснюється через симпатичні (звуження судин) і парасимпатичні (розширення судин) нервові волокна. Гуморальна регуляція забезпечується безпосереднім впливом хімічних речовин на стінки судин, серцево-судинний центр довгастого мозку і ядра гіпоталамуса, а також подразненням хеморецепторів рефлексогенних зон аорти та сонної пазухи, яка розташована в ділянці біфуркації спільної сонної артерії на зовнішню і внутрішню.
Барорецепторний механізм. У ділянці дуги аорти і біфуркації сонної артерії є барорецептори, які збуджуються внаслідок тиску крові на стінки артерій. Поки артеріальний тиск нормальний, барорецептори перебувають у стані спокою. Підвищення артеріального тиску спричиняє залп імпульсів від барорецепторів цих зон до серцево-судинного центру довгастого
І
мозку, що зумовлює збудження депресорної зони. По депресорних волокнах нервові імпульси йдуть до стінок артерій, не посмуговані м'язи розслаблюються, просвіт артерій збільшується артеріальний тиск падає (рефлекторний
механізм).
Хеморецепторний механізм. У рефлексогенних зонах аорти і сонній пазусі, окрім барорецепторів, містяться також і хеморецептори, чутливі до вмісту в крові кисню, вуглекислоти та інших продуктів обміну речовин, які мають кислу або лужну реакцію. Якщо артеріальний тиск падає нижче за 80 мм рт. ст. порушується газообмін у малому колі кровообігу, зменшується вміст кисню в крові, зростає вміст вуглекислого газу і метаболітів, що мають кислу реакцію, виникає збудження хеморецепторів рефлексогенних зон, і залп нервових імпульсів спрямовується в довгастий мозок, викликаючи збудження пресорного відділу серцево-судинного центру. По пресорних нервових волокнах імпульси повертаються до стінки кровоносних судин, спазмуються не посмуговані м'язові волокна, тонус судин зростає, артеріальний тиск підвищується (гуморальне- рефлекторний механізм регуляції).
Ішемічна реакція центральної нервової системи. У разі зниження артеріального тиску нижче за 40 мм рт. ст. кисневе голодування і ацидоз стають надмірними, виникає збудження пресорного відділу серцево-судинного центру під впливом крові, що омиває його, нервові імпульси спрямовуються на периферію, стінки судин спазмуються, артеріальний тиск підвищується (гуморально-рефлекторний механізм).
Механізм стресової релаксації (розслаблення, розширення) судин. Наслідком стресової реакції є надмірне збудження симпатичного відділу вегетативної нервової системи і виділення великої кількості адреналіну наднирковими залозами, що призводить до підвищення артеріального тиску дуже швидко і до критичної межі. Виникає збудження всіх барорецепторів, вступає в дію депресорний центр довгастого мозку, що зумовлює поступове розширення судин і зменшення артеріального тиску (рефлекторний механізм).
Ренін-ангіотензин-альдостерований механізм. У разі зниження артеріального тиску нирки виділяють гормон ренін,
який, вступаючи у взаємодію з білком плазми крові ангіотензиногеном, перетворює його на ангіотензин речовину, що зумовлює підвищення артеріального тиску двома шляхами:
а) самостійно підвищує тонус не посмугованих м'язів кровоносних судин, тобто спазмує їх;
б) стимулює синтез альдостерону, гормону кіркової речовини надниркових залоз, який посилює реабсорбцію натрію і води в канальцях нефрону, збільшуючи об'єм циркулюючої крові (гуморальний механізм регуляції).
Механізм транспорту рідини на рівні капілярів. Підвищення артеріального тиску збільшує тиск крові на стінки капілярів, унаслідок чого плазма крові починає виходити в навколишні тканини, зменшуючи об'єм циркулюючої крові, а менше крові - менший тиск.
59.Завдяки великому тиску артеріальної крові забезпечується потрібний газообмін у тканинах. Високий артеріальний тиск зумовлює нормальну роботу нирок, забезпечуючи процес фільтрації крові в нирковому тільці.
60.Розширення кровоносних судин забезпечує надходження до пошкодженої ділянки збільшеної кількості кисню, поживних речовин, активізує імунні процеси, сприяє швидкому виведенню метаболітів, що прискорює процеси регенерації. Загальне підвищення артеріального тиску є компенсаторною захисною реакцією в разі можливого виникнення повторного V -
ушкодження, тобто нервового стресу. 61. Перед стартом. Хвилювання перед стартом зумовлює;
збудження симпатичного відділу вегетативної нервової системи і виділення великої кількості гормону надниркових залоз ^ адреналіну, внаслідок чого прискорюється серцева діяльність, спазмується велика кількість судин (окрім судин життєво г важливих органів), підвищується артеріальний тиск. Із кров'яних депо надходить додаткова кількість крові. Під час бігу. Фізичне навантаження сприяє посиленню метаболічної активності м'язів і місцевому розширенню судин у працюючих м'язах. Активне використання кисню, підвищення вмісту вуглекислого газу та інших метаболітів призводить до збудження хеморецепторів рефлексогенних зон аорти і сонних артерій, від яких надходить значна кількість нервових імпульсів
у пресорний відділ серцево-судинного центру довгастого мозку, що забезпечує підтримання артеріального тиску на потрібному рівні. Збільшується також сила і частота серцевих скорочень. Активні, глибокі рухи грудної клітки під час дихання, сильне скорочення м'язів забезпечують прискорення повернення венозної крові до серця. Наприкінці забігу в м'язах переважає анаеробне окислення і накопичується значна кількість молочної кислоти.
Після старту. Поступово ліквідується киснева недостатність, молочна кислота виводиться з тканин і крові, зменшується кількість вуглекислого газу та інших кислих продуктів, частота й сила серцевих скорочень і артеріальний тиск повертаються до норми.
62.Гіподинамія, зловживання тютюнопалінням і алкоголем, переїдання, споживання продуктів із великим вмістом тваринних жирів та вуглеводів.
63. Стреси, артеріальна гіпертензія, гіперхолестеринемія, зловживання алкоголем і тютюнопалінням, гіподинамія, переїдання, споживання продуктів із великим вмістом тваринних жирів та вуглеводів.
64. Електрокардіограма (ЕКГ) виявляє електричні коливання, що виникають і повторюються через рівні проміжки часу в міокарді. Аналіз ЕКГ, тобто кривої, що відбиває електричну активність серця, свідчить, що у здорової людини через певні постійні інтервали часу виникають характерні конфігурації кривої, яка несе інформацію про функціональний стан як провідної системи серця, так і міокарда. Зміна висоти зубців» їх напрямку, відстані між ними свідчять про порушення серцеврго ритму та метаболізму міокарда.
65. Ворітна вена печінки утворюється внаслідок злиття трьох вен: селезінкової, нижньої брижової та верхньої брдакової. По селезінковій вені в печінку потрапляють продукти фізіологічного гемолізу еритроцитів, який відбувається в селезінці, з них у печінці утворюються жовчні пігменти: білівердин, який далі перетворюється на вільний нерозчинний, непрямий, некон'югований білірубін. У гепатоцитах він перетворюється на зв'язаний (з глюкурованою кислотою), кон'югований білірубін, який є одним із важливих компонентів жовчі. Верхня брижова вена несе кров з тонкої кишки, де
відбувається всмоктування поживних речовин, що забезпечує здійснення багатогранних метаболічних функцій печінки. Нижня брижова вена несе кров із товстої кишки, де відбуваються переважно процеси гниття білків та бродіння вуглеводів, унаслідок чого утворюються отруйні речовини (індол, скатол, фенол та ін.), печінка їх знешкоджує, перетворюючи на менш токсичні (наприклад, сечовину), які виводяться з організму в основному нирками. 66. Нетрадиційним є кровообіг таких органів:
Легені: судини малого кола кровообігу - легеневі артерії та легеневі вени; судини великого кола кровообігу - бронхіальні артерії та вени.
Печінка: до печінки надходять артеріальна кров по печінковій артерії та венозна кров по ворітній вені. Гілки ворітної вени печінки , що несуть кров із селезінки, тонкої та товстої кишок і печінкової артерії, кров якої багата на кисень, зливаються разом у синусоїдні судини, які утворюють густу сітку капілярів навколо гепатоцитів, унаслідок чого здійснюється обмін речовин між кров'ю і гепатоцитами. Синусоїдні судини зливаються в центральні вени печінкових часточок, які, з'єднуючись, утворюють врешті-решт 2-3 печінкові вени, що впадають у нижню порожнисту вену.
Нирки: в нирках утворюються дві системи капілярів: приносна клубочкова артеріола, розгалужуючись, утворює капіляри ниркового тільця - судинний клубочок, що охоплений двома листками капсули, в порожнині якої накопичується первинна сеча. Кров після фільтрації відтікає по виносній клубочковій артеріолі. Виносна артеріола утворює другу сітку капілярів, які прилягають до канальців нефрону. Тут кррв;з артеріальної перетворюється на венозну і відтікає у венули, а далі у ниркові вени. к г
67. „Голова Медузи" - це розширення підшкірних вен передньої черевної стінки, яке виникає внаслідок портальної гіпертензії.