Соціальне обслуговування інвалідівВступ Сучасна потреба соціального захисту і реабілітації людей з особливими потребами є відповіддю на загострення соціальних проблем різних категорій цих громадян у непростих умовах формування нового суспільства. Зниження соціальних гарантій, зубожіння, безробіття, дискримінація, на жаль, особливо гостро торкаються саме тих громадян, які й раніше жили важко в силу обмежень здоров’я, порушень рухових функцій, орієнтації, сприйняття та інтелектуальних здатностей. Багато країн успішно здолали шлях визнання прав інвалідів нарівні зі здоровими людьми. Україна також упевнено рухається в цьому напрямі. Декларуючи європейський вибір, наша країна зобов’язана розпочати створення стандартів гідного життя і для цих людей. В країні є низка громадських організацій інвалідів, які стоять на провідних в Україні позиціях у справі вироблення і впровадження європейських та світових підходів до вирішення проблем неповносправності. Але метою державного управління в цієї загальної сфері є, передусім, створення передумов для динамічного розвитку системи послуг, заходів та умов, які б гарантували людям з інвалідністю поступове просування до європейських стандартів життя. Це може забезпечуватись шляхом реабілітації та інтеграції дітей, молоді і дорослих з особливими потребами, впровадження неінституційних форм проживання та опіки, базованих у громаді, організації прогресивних форм навчання, працевлаштування, дозвілля та спорту інвалідів, пристосування закладів, інфраструктури міст, транспорту та інформації до потреб людей з інвалідністю. При цьому значна частка відповідальності і фінансування може біти делегована шляхом соціального замовлення недержавним суб’єктам. Напрямки соціального захисту інвалідів Одним з важливих напрямків соціальної політики є соціальний захист інвалідів. Ставлення до громадян з обмеженими можливостями здоров’я є характерною ознакою цивілізованості держави та її демократичності. За роки незалежності України державна політика по відношенню до інвалідів зазнала кардинальних змін. Якщо за часів СРСР основні зусилля держави спрямовувалися на соціальне забезпечення цієї категорії громадян, то в даний час державна політика базується на соціальному захистові громадян з особливими потребами. В основі принципу соціального захисту інвалідів лежить не соціальне забезпечення, як пасивна функція соціального захисту, а захищеність інвалідів через створення для них у суспільстві відповідних умов та рівних можливостей для реалізації життєвих потреб, здібностей та творчого потенціалу. На сьогодні в Україні за рахунок коштів державного бюджету здійснюється реалізація ряду програм соціального захисту інвалідів. Серед них такі, як забезпечення протезно-ортопедичними виробами та спеціальним автотранспортом, санаторно-курортне оздоровлення, виплата грошових компенсацій на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування інвалідів, безкоштовне та пільгове встановлення інвалідам 1 та 2 групи телефонів, надання матеріальної допомоги, соціальна, трудова та професійна реабілітація інвалідів. Зростання обсягу видатків, що в останні роки виділяються з державного бюджету на соціальний захист інвалідів, дало можливість досягти певних здобутків у цій сфері. На сьогодні повністю задовольняється потреба інвалідів у протезно-ортопедичній допомозі, забезпеченні засобами пересування (інвалідними колясками) та реабілітації. Постійно розширюється номенклатура технічних засобів реабілітації, при виготовленні виробів для інвалідів підприємства протезно-ортопедичної галузі використовують сучасні матеріали та впроваджують нові технології. З минулого року розпочалося постачання органам праці та соціального захисту населення інвалідних колясок з електроприводом вітчизняного виробництва. Зазначені засоби пересування інваліди отримують безкоштовно. З метою підвищення якості технічних засобів реабілітації та їх відповідності міжнародним стандартам на базі Харківського науково-дослідного інституту протезування, протезобудування та відновлення працездатності створено лабораторію сертифікації продукції, яку виготовляють підприємства галузі. У поточному році розпочато роботу щодо технічного переоснащення підприємств, які входять до Промислового об’єднання „Укрпротез”. З метою покращення соціально-побутового обслуговування інвалідів з ІІ півріччя поточного року підвищено розміри компенсаційних виплат на бензин, ремонт, технічне обслуговування та на транспортне обслуговування. Одним з приоритетних напрямків політики щодо соціального захисту інвалідів є їх реабілітація, на виконання Указу Президента України від 13.07.2001 р. № 519/2001 „Про Національну програму професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001 – 2005 роки” та Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, схваленою постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1545 реабілітаційний процес здійснюється вже досить розгалуженою мережею реабілітаційних закладів. Протягом останніх двох років кількість реабілітаційних центрів з 79 до 238 збільшилося, підпорядкованих місцевим органам праці та соціальної захисту населення. Започатковано створення мережі міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів. Удосконалюється діяльність Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів. У 2003 році професійну реабілітацію у ньому пройшли понад 330 інвалідів. Розв’язане наболіле та гостре питання щодо фінансування вищезгаданих центрів. З цією метою розроблено постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку використання коштів Фонду соціального захисту інвалідів на функціонування центрів реабілітації інвалідів". Для створення умов вільного доступу маломобільних груп населення до об'єктів соціальної інфраструктури розроблена Програма забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об'єктів житлового та громадського призначення, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2003 №863. На виконання цієї Постанови розроблені та затверджені заходи щодо реалізації Програми забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об'єктів соціальної інфраструктури. Висновки Сьогодні соціальна політика України формально спрямована на всебічний соціальний захист населення, особливо людей з обмеженими можливостями. Цьому сприяє підписання нашою країною міжнародних документів, створення і вдосконалення власної правової бази, розробка відповідних соціальних програм. Особливого значення проблема соціального захисту людей з функціональними обмеженнями набуває у зв’язку з постійним зростанням їх частки в загальній структурі населення України. За останні дес’ять років чисельність осіб з особливими потребами в Україні перевищила 2,77 млн. осіб, що становить понад 5% населення держави. Розв’язання проблем, пов’язаних із реалізацією завдань соціального забезпечення осіб з обмеженими фізичними можливостями — має біти у колі постійної уваги суспільства та органів влади всіх рівнів. Важливою умовою досягнення в суспільстві соціальної стабільності є реформування системи соціального захисту, головною метою якого є розширення соціальної бази перетворень на основі стабілізації життєвого рівня населення, зменшення тягаря наслідків економічних реформ для найуразливіших верств населення, вжиття заходів щодо соціальної адаптації населення до цих перетворень. Серед головних напрямків реформування слід виділити: розвиток пенсійного забезпечення та пенсійного страхування; впровадження системи медичного страхування; реформування системи соціальної допомоги, розвиток адресної допомоги; соціальне забезпечення жінок, дітей, молоді; забезпечення інвалідам рівних з іншими громадянами можливостей для участі в різних сферах життя суспільства тощо. Професійна зайнятість інвалідів Зайнятість інвалідів. В Україні досить гострою є проблема працевлаштування людей з фізичними вадами, проте законодавство гарантує працевлаштування інвалідів. Відсутність у інваліда професійної підготовки або неадекватність її рівня потребам ринку праці зменшує його шанси на працевлаштування і, як наслідок, - на активну життєдіяльність. Гарантії щодо зайнятості інвалідів, закріплені законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", полягають у наступному. Після закінчення навчального закладу інвалідам надається право вибору місця роботи з наявних варіантів або надається за їх бажанням право вільного працевлаштування. Професійна підготовка або перепідготовка інвалідів здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності. Вибір форм і методів професійної підготовки провадиться згідно з висновками медико-соціальної експертизи. З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах і в організаціях зі звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства і організації, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації й забезпечувати інші соціальн» економічні гаранти, передбачені чинним законодавством. Чинна система квотування робочих місць для підприємств І організацій встановлюється нормативом робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. З метою створення умов для досягнення інвалідами рівноправності у життєдіяльності, сприянні в отриманні освіти, відновленні працездатності, розробці нетрадиційних, гнучких форм зайнятості, обранні місця роботи, забезпеченні достатнього рівня доходів розпочато реалізацію Національної програми професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001 - 2005 р. Введення в дію Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів є реальним кроком реалізації Національної програми реабілітації. Важливим завданням соціальної політики є розвиток нетрадиційних гнучких форм зайнятості інвалідів, серед яких -програми працевлаштування на навчально-виробничих підприємствах; програми організації підприємницької діяльності, працевлаштування на спеціалізованих підприємствах, у цехах та дільницях; надомна праця. Наприклад, люди з обмеженими можливостями отримують шанс працювати нарівні з іншими членами суспільства в сфері комп'ютерних технологій. і домашній комп'ютер реально може стати не тільки засобом комунікації, але й інструментом заробітку. Соціально-побутові та медико-соціальні аспекти захисту інвалідів. Державна програма соціально-побутового, матеріального та медичного забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат (допомог, одноразових виплат, адресної соціальної допомоги), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи автомобілі, крісла-коляски, протезно-ортопедичні вироби, друковані видання зі спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг з медичної, соціальної реабілітації, побутового та торговельного обслуговування. Інвалід може відмовитися від того чи іншого виду соціальної допомоги, якщо вона не повною мірою відповідає його потребам. У такому разі інвалід вправі самостійно вирішувати питання про забезпечення себе конкретним видом допомоги за рахунок власних коштів з урахуванням компенсації вартості аналогічного виду соціальної допомоги, що подається державним органом. Повна реабілітація інвалідів, яка гарантує як фізичну, так і психологічну незалежність, передбачає створення умов безперешкодного доступу інвалідів до об'єктів соціально-побутової інфраструктури шляхом пристосування будівель, житлових приміщень, транспорту, зв'язку, спортивних споруд до потреб цієї категорії співвітчизників. Планування і забудова населених пунктів, формування жилих районів, будівництво й реконструкція споруд без пристосування для використання інвалідами не допускається. Підприємства та організації, що здійснюють транспортне обслуговування населення, зобов'язані забезпечити спеціальне обладнання транспортних засобів, вокзалів, аеропортів та інших об'єктів, яке б дало змогу інвалідам безперешкодно користуватися їх послугами. Держава повинна забезпечити інвалідам ефективну медико-соціальну опіку, здійснювати програми, які виконуються групами фахівців з багатьох спеціальностей, для раннього вияву, оцінки та лікування порушень; забезпечувати належну підготовку і оснащення медичного й санітарного персоналу для надання інвалідам доступу до відповідних лікувальних методів і технологій; забезпечити інвалідів регулярним лікуванням і ліками, які можуть знадобитися для збереження або покращання рівня життєдіяльності. Законодавчими та нормативно-правовими актами для інвалідів передбачається регулярне санаторно-курортне лікування, протезування, безкоштовні ліки або ліки за пільговими цінами. Сьогодні в Україні завдяки сприянню обласних відділень Фонду України соціального захисту інвалідів працює 17 дитячих реабілітаційних центрів медичного та соціально-педагогічного напрямку. Мета їх діяльності - дати можливість дітям з різними фізичними та інтелектуальними вадами перебороти труднощі в розвитку, засвоїти побутові та соціальні навички, розвинути свої здібності, повністю або частково інтегруватись в життя суспільства. 1. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. — К.: УДЦССМ, 2002. 2. Соціальна робота: Хрестоматія. — К.: УДЦССМ, 2001. 3. Соціальні служби — родині: Розвиток нових підходів в Україні / За ред. І. М. Григи, Т. В. Семигіної. — К., 2002. 4. Справочное пособие по социальной работе / Под ред. А. М. Па¬нова, Е. И. Холостовой. — М.: Юристъ, 1997. Введення у соціальну роботу. Навчальний посібник. - К.: Фенікс,2001. - 288 с. 13. Гайдуцький П.І., Подолєва О.Є. Фінансування соціальної політики. - К.: УАДУ, 1995. - 64 с. 14. Гончарова С.Ю., Отенко І.П. Соціальна політика. Навч. Посібник. –Х.:Вид. ХДЕУ, 2003.–200с. 5. 15. Скуратівський В.А., Палій О.М
