Вітряна віспаВітряна віспа - це надзвичайно контагіозна гостра інфекційна хвороба переважно дитячого віку, яка супроводжується незначними або помірними проявами загальної інтоксикації з відповідним підвищенням тем¬ператури тіла, поліморфною плямисто-папульозно-везикульозною висипкою на шкірі та слизових оболонках. Етіологія. Збудник вітряної віспи – вірус, що містить ДНК. У навколишньому середовищі нестійкий, встановлена ідентичність вірусів вітряної віспи та оперізуючого лишаю. Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворий на вітряну віспу, починаючи з останніх 1-2 днів інку¬баційного періоду і до 9-го дня від моменту появи висипки. Джерелом захворювання інколи може бути також хворий на оперізуючий лишай. Шлях передачі вітряної віспи - повітряно-крапель ний на відносно далекі відстані (через сусідні кімнати і квартири). Внаслідок малої стійкості збудника передача його через третю особу та предмети, з якими стикався хворий, не відбувається. Сприйнятливість до вітряної віспи загальна. Хворі¬ють особи всіх вікових груп, але переважна більшість хворих - це діти у віці від 2 до 7 років. За відсутності природженого імунітету, що передається трансплацентарно, сприйнятливість до вітряної віспи проявляється з перших місяців життя. Можливе навіть внутрішньо-утробне інфікування плода хворою матір'ю та приро¬джена вітряна віспа новонароджених. Імунітет стійкий. Характерна осінньо-зимова сезонність. Клініка. Інкубаційний період при вітряній віспі триває від 11 до 21 дня, найчастіше він складає близько 14 днів. Продромальні явища зводяться до незначних симптомів загальної інтоксикації (нездужання, втрата апетиту тощо). На такому тлі або без усяких перед¬вісників на шкірі з'являються висипання, що часто супроводжуються субфебрильним підвищенням темпе-ратури тіла. Перші елементи висипки можуть з'явитися і за нормальної температури тіла. Інколи з першого дня хвороби спостерігається підвищення температури тіла до 38,5-390С. Висипка локалізується на обличчі, волосистій частині голови, тулубі та кінцівках. У разі інтенсивного висипання елементи висипки можна знайти на долонях і підошвах. Висипка спочатку у вигляді плям та дрібних папул швидко перетворюється на характерну для вітряної віспи везикулярну (вези¬кули - міхурці). Деякі плями зникають, папули розсмоктуються, не доходячи до стадії везикули. Везикули мають круглу або овальну форму та різну величину (від головки шпильки до великої горошини), розміщуються на неінфільтрованій основі, стінка їх напружена, блискуча, вміст прозорий. Навколо ве¬зикули є вузька смужка гіперемії. Проколоті везикули спорожнюються внаслідок своєї однокамерності. Окремі везикули мають пупкові дні вдавлення, що пов'язано з початком розсмоктування їх вмісту. Везикули швидко підсихають (через 1-3 дні), на їх місці утворюються бурі кірочки, які відпадають через 1-3 тижні. Висипка у хворих на вітряну віспу проявляється протягом декількох днів кількома хвилями. Поява нових висипань супроводжується підвищенням температури тіла, яке здебільшого випереджує нову хвилю висипань. Між ступенем підвищення температури тіла та інтенсивністю висипань є прямий зв'язок. Для вітряної віспи характерна поліморфність висипань. На окремій ділянці шкіри можна знайти елементи висипки в різних стадіях розвитку (папули, везикули, кірочки). У деяких хворих одночасно з висипкою на шкірі з'являються елементи висипки на слизових оболонках порожнини рота, носогорла, гортані, статевих органів та в інших місцях. Це енантема, характерним елементом якої, так само як і на шкірі, є міхурець (везикула). Енантема може випереджувати висипки на шкірі. Вітренкових міхурців на слизових оболонках звичайно мало. Вони нестійкі, швидко перетворюються на по-верхневі ерозії, які через декілька днів епітелізуються. Ускладнення вітряної віспи спостерігаються рідко. Якщо везикульозна висипка з'являється на слизовій оболонці гортані, інколи розвивається клінічна картина стенозу гортані (вітрянковий круп). При висипанні пухирців на рогівці може розвинутися кератит. Серед ускладнень, які пов'язані з безпосередньою дією вірусу, важливе місце належить пневмонії. Вона розвивається звичайна на початку хвороби. Ускладнення, які зумовлені вторинною інфекцією, різноманітні. У дітей раннього віку спостерігають також пневмонію і гнійний отит. Бактеріальні ускладнення вітряної віспи розвиваються здебільшого на 4-7, інколи 8-10 день від початку хвороби. Інколи як ускладнення вітряної віспи розвивається гостра аутоімунна тромбоцитопенія з вираженим геморагічним синдромом. Лікування вітряної віспи зводиться до дотримання ліжкового режиму впродовж усього періоду висипання, запобігання вторинній інфекції. Везикули необхідно змащувати 1-2% розчином метиленового синього або діамантового зеленого, рот полоскати дезінфікуючим розчином. За показанням застосовують симптоматичні засоби (анальгетики, жарознижувальні тощо), проводять неспецифічну детоксикацію. Уразі важких форм хвороби та розвитку гнійних ускладнень призначають антибіо-тики. Призначення глюкокортикоїдів хворим на вітряну віспу протипоказано (можлива генералізація процесу). Лікування неврологічних ускладнень патогене¬тичне. Таки хворих необхідно госпіталізувати у спеціа¬лізоване відділення інфекційної лікарні. Хворим із важкими та генералізованими формами вітряної віспи призначають противірусні препарати: дезоксирибонуклеазу, ацикловір (зовіракс), рибавірин (віразол), відарабин, ганцикловір, амантадин, реаферн (генно-інженерний рекомбінантний А2-інтерферон), лейкоцитарний або, краще, фібробластний інтерферон. Застосовують один чи декілька препаратів, які пере¬раховані вище (одночасно або послідовно). Для потен-ціювання дії противірусних препаратів доцільно призначати індуктори інтерфероноутворення. Профілактика. Активна імунізація вивчається. Одержано тканинні живі атенуйовані штами вірусу вітряної віспи. Доцільність вакцинопрофілактики вітряної віспи, однак, сумнівна: з одного боку, хвороба переважно відзначається легким перебігом, з іншого - варто утриматися від подальшого перевантаження календаря щеплень. Заходи в осередку. Хворого на вітряну віспу ізолю¬ють вдома, за наявності показань - у стаціонарі, на 9 днів від моменту появи висипань. Карантин накладають на дітей до 7 років, які були в контакті з хворим на вітряну віспу або оперізуючий лишай і не хворіли на цю інфекцію, на термін від 11 до 21 дня від моменту контакту. У зв'язку з нестійкістю збудника заключної дезінфекції не проводять. Після виведення хворого приміщення провітрюють, За контактними в осередку (в дитячих колективах до 7-річного віку) встановлюють медичний нагляд. Профілактичний ефект уведення контактним імуноглобуліну сумнівний.
