Роль вчителя фізичного виховання у формуванні у школярів прагнення до ведення здорового способу життяОдним із приоритетних завдань загальноосвітньої школи, як зазначається в Основах законодавства України є охорона і зміцнення здоров’я учнівської молоді (2;5). У той же час вченими встановлено, що за період навчання в школі кількість здорових учнів зменшується в 4 рази. Статистика свідчить, що 97% випускників мають відхилення в стані здоров’я (2, с.78). Здоровий спосіб життя має велике соціальне значення. Він дозволяє в значній мірі розкрити ті цінні якості особистості, котрі необхідні в умовах динамічного розвитку суспільства. Це перш за все, висока розумова і фізична працездатність, соціальна активність і творче довголіття. Здоровий спосіб життя передбачає знання та вміння дотримуватись режиму навчання і відпочинку, правил особистої гігієни, визначення і обов’язкове виконання оптимального рухового режиму, дотримання збалансованого харчування, усвідомлення шкідливості вживання наркотиків, алкоголю, тютюну. Здоровий спосіб життя передбачає визначення та виконання оздоровчих технологій, індивідуальної оздоровчої системи, котрі впливають на духовний, психічний і фізичний аспекти здоров’я. Передумовою практичної реалізації школяра ЗСЖ є сформованість у них прагнення до ведення його. Як психологічно стійка властивість особистості прагнення виражає узагальнену спонукальну силу, тобто характеризує спонукальну сферу не через її складові, а інтегративно, підкреслюючи силу і динаміку їх прояву (6;5). Визначене більшістю дослідників ЗСЖ з абстрактних позицій, тобто безвідносно до умов школи і можливостей учителів фізичної культури, відсутність у них комплексного підходу до його структури (не включаються всі необхідні компоненти для зміцнення здоров’я школярів) і відсутність досліджень, де б враховувалися вікові і психофізичні закономірності розвитку старшокласників, призводить до недоліків у навчально-віковій роботі із залученням учнів до ведення здорового способу життя, а також в організації оздоровчої роботи зі школярами, за яку мають відповідати вчителі фізичної культури. Актуальність проблеми, недостатня її науково-методична розробленість та низька ефективність вирішення на практиці зумовили проведення дослідження механізму формування прагнення як засобу дієвого спонукання ведення ЗСЖ. Однією з необхідних умов ефективного виховання прагнення до ведення ЗСЖ є мотивація оздоровчої діяльності. Вчителі фізкультури спрямовували свої зусилля на формування у старшокласників необхідних і достатніх компонентів прагнення :переконання , інтересу,звички ,наполегливості ,самостійності.Ці компоненти належать до складних психічних утворень ,що грунтуються на трьох сполуках діяльності - свідомості, емоціях,волі.Всі інші психічні утворення ,що передували переконанню ,грунтувалися лише на одному-двох сполукачах і слугували основою для формування в учнів компонентів прагнення до З.С.Ж . Ці компоненти сприяли переходу учнів із об’єкта в суб’єкт діяльності , а також виробленню активно-позитивного ставлення ,що лежить в основі прагнення. Так поетапно формувалися: 1.Уявлення про здоровий спосіб життя на основі сприйняття учнями привабливого образу здорової людини, який створювався вчителем при розкритті зовнішніх ознак (маси тіла, стану шкіри, волосся, виразу обличчя тощо); поняття про здоров’я людини на основі порівняльних схематичних образів функціонування органів здорової та хворої людини. 2. Мотиви зміцнення здоров'я через дотримання ЗСЖ на основі усвідомлення його значущості для збереження і зміцнення здоров'я. 3. Бажання вести ЗСЖ та утворення пасивно-позитивного ставлення до нього, як до цінного засобу зміцнення здоров'я через озброєння учнів знаннями про значущість кожного його компоненту і значення оздоровчих видів діяльності. 4. Намір вести ЗСЖ. Прийняття учнями усвідомленого рішення систематично виконувати вимоги ЗСЖ обовязково вимагає прояву ними вольових зусиль. 5. Знання, уміння і навички необхідні для самостійного успішного дотримання ЗСЖ (до початку оздоровчих занять) їх засвоєння. 6. Переконання вести ЗСЖ на основі всього засвоєного, враховуючи основні педагогічні засоби стимулювання. 7. Інтерес до ЗСЖ на основі знань та позитивних емоцій від успішної діяльності з певного компоненту. З цією метою кожний урок фізкультури закінчується рухливою грою, навчально-тренувальні заняття і змагання проводяться в позаурочний час. 8. Звички на основі переважно автоматизованого виконання дій з видів діяльності ЗСЖ в учнів учителем через багаторазове, успішне самостійне виконання дій в стандартних умовах; регулярний контроль і гласність досягнення учнів. 9. Наполегливість на основі тривалого долання труднощів при виконанні всіх видів діяльності та вимог ЗСЖ (загартування, автогенного тренування, завдань з фізичної підготовки). 10. Самостійність на основі оволодіння ними вміннями, необхідними для їх переходу з обєкта в субєкт діяльності. Вчитель формував мотиви оздоровчих занять, навчав дітей самостійно планувати, підбирати і застосовувати засоби і методи з кожного компонента ЗСЖ, організовувати, регулювати і коректувати оздоровчу діяльність, підбирати і використовувати інвентар та обладнання для оздоровчих занять, контролювати досягнення в оздоровчій діяльності. Таким чином, дослідження питання формування у старшокласників мотивів ЗСЖ на основі потреби бути здоровим показало, що для частини учнів ця потреба не є актуальною, тому що вони відносно здорові. І це не спонукає їх до оздоровчих занять. Хворі ж старшокласники, хоч для них ця потреба і є актуальною, не дотримуються вимог ЗСЖ. Основна причина цього – несформоване прагнення до оздоровчих занять. Найефективніше його формування поетапно, починаючи з установки на оздоровчу діяльність, мотиву зміцнити своє здоров'я шляхом виконання заходів ЗСЖ, бажання та наміру дотримуватися його вимог, знань, умінь і навичок у виконання всіх заходів, переконання в необхідності ведення ЗСЖ, інтересу до конкретного його виду діяльності тощо. Література: 1. Фізичне виховання в школі 2001р. №3. 2. Бурдіян Н.І., Язловецький В.С.,. Согрін Б.В., Баєва І.І. “Проблеми здоров'я у підготовці учителя фізичної культури”. Кіровоград, 1997р. 3. Фізичне виховання в школі 2001р. №6. 4. Мартиненко А.В., Валентик Ю.В., Полесский В.А. и др. “Формирование здорового образа жизни молодежи”, М., Медицина.- 1997р. 5. Хрущева М.Ю. Воспитание у подростков стремления к самообразованию. Дис. канд. пед. наук, М.-1983. 6. Чулкова М.Е. Деятельность и формирование у старшекласников стремления к самообразованию: Дис. канд. пед. наук, Волгоград, 1979г.
