Вступ.

Невід’ємною частиною природи є птахи. У лісі, на луках, у полі, в парку, саду біля житла – скрізь вони привертають нашу увагу. Ми спостерігаємо, як одні з них у пошуках їжі стрибають по землі, інші обстежують гілки й стовбури дерев. Ми милуємось їх польотом, формою тіла, красою оперення, дивуємося з їхньої поведінки. Не можемо уявити собі лісу без співу птахів, нас зачаровує пісня солов’я, жайворонка, навіть тихеньке тенькання якоїсь непомітної серед рослинних хащів пташини радує нас. Створює добрий настрій.
Птахи – окраса природи. А яку велику користь приносять невтомні крилаті захисники полів, лісів, лук, садів! Хижі птахи живляться гризунами, які завдають на полях шкоди, зерноїдні – насіння бур’янів. Особливо корисні комахоїдні птахи, які поїдають дуже багато комах-шкідників. Серед птахів є мисливсько-промислові, людина використовує їх м’ясо, пір’я, пух. Деяких птахів людина приручила й одомашнила.
Птахи становлять велику і різноманітну групу тварин. Вони поширені скрізь, де для них є їжа, сприятливі для життя умови. На земній кулі налічується 8600 видів птахів. Усіх птахів поділяють на 28 рядів.
Птахи мають дуже велике наукове, виховне і естетичне значення. Вони є об’єктами наукових досліджень, моделями для вивчення біологічних процесів, чудовою прикрасою лісів, полів, лук, - складовою невід’ємною частиною рідної природи.
Є серед птахів і такі, які завдають сільському господарству і навіть технічним спорудам деякої шкоди, загрожують здоров’ю людей, розповсюджують інфекційні та паразитні хвороби. Проте шкоду від них часто перебільшують, і це стає причиною непоправних помилок. Трагічною була доля деяких і нічних хижих і рибоїдних птахів, яких довгий час безжалісно знищували, уважаючи, що цим рятують свійських і мисливських диких тварин. Це привело до значного зменшення кількості, а подекуди і до повного знищення цих важливих компонентів лісових й інших екосистем, що відіграють відповідальну роль у кругообігу речовин і здійснюють санітарні та добірні функції.
Проте життя птахів вивчено ще недостатньо. Ученим, безумовно можуть допомогти учні, студенти, юні натуралісти.
Виловлювати в природі співочих птахів чижів, щигликів, снігурів, коноплянок – означає збіднювати природні біоценози. Більшість диких птахів, які потрапляють у клітки любителів, приречені на загибель. Тому серед заходів охорони птахів одним з найважливіших є роз’яснювальна робота серед населення. Осередком такої роботи має бути школа.
Тільки тоді, коли кожний учень, студент, фахівець кожної галузі народного господарства озброїться знаннями про значення і користь птахів, можна буде добитися того, щоб усюди в природі жили птахи, проводили свою корисну роботу, милували нас своїми яскравими фарбами, веселою метушнею і мелодійними співами.
Природні зони України можна розглядати як важливу територію, сприятливу для формування зимових ареалів багатьох видів птахів, що по-ширені у Західній Палеарктиці. Для багатьох із цих видів зимові умови є найбільш екстремальними, і від успішності зимівлі залежить подальше ви-живання популяцій. Усього в Україні в зимовий період зареєстровано 228 видів, серед яких 201 вид (48,5% від всього складу орнітофауни) уважають постійно або періодично зимуючим. Серед цих птахів 37 видів (18,4% від складу зимуючих) занесені до національної Червоної книги. Під час зимівлі в країні протягом 1980-1990 рр. стабільна чисельність виявлена тільки у 54 видів (26,8%). За згаданий період тільки десять зимуючих видів птахів (4,9%) мають тенденцію збільшення кількості понад 50%, а інші вісім видів (3,9%) мають таку ж тенденцію зменшення чисельності.




Розділ І. Зимуючі птахи. Їх чисельність та розміри

1.1. Чисельність зимуючих птахів України

Чисельність зимуючих птахів недостатньо вивчена не тільки в Україні, а й у біль¬шості європейських країн. Це зумовлено труднощами, що пов'язані з проведенням польо¬вих досліджень, відсутністю уніфікованих методик, а також складними особливостями біології зимуючих птахів. Спроба оцінити розміри популяцій зимуючих птахів для багатьох європейських країн є дуже актуальною з огляду на зменшення чисельності біль¬шості видів птахів Європи. Серед причин такого зменшення — погіршення умов зимівлі птахів, зміни клімату, що є тепер глобальними. Саме в зимовий період протягом останніх десятиліть на європейському континенті помітні значні зміни кліматичних умов, які впливають на зміни в зимовому поширенні та динаміці чисельнос¬ті багатьох видів птахів. Більшість птахів, що гніздуються в Україні, традиційно зимують на Африканському континенті, однак серед видів, які взимку зрідка або періодич¬но почали траплятись в Україні і поступово адаптовуються до зимівлі в наших умовах, є тільки дев'ять (4,4%), які в минулому традиційно зимували тільки в Африці. Ще 37 видів (18,4%) птахів, що зимують у нас, мають зимовий ареал у межах Єв¬ропи та Африки, а 110 видів (54,7%) переважно зимують у Європі. Інші види мають ширший зимовий ареал, який захоплює значні ділянки Євразії (переважно півден¬ні та південо-західні частини Європи, Азії) та Африки. Найрізкіше зменшення чисельнос¬ті серед гніздових популяцій птахів Західної Палеарктики здавна зазначають для видів, що зимують у Африці, проте останніми десятиліттями помітне зменшення зафіксовано й у звичайних видів, що зимують у Європі. Для об'єктивності подальшого моніторингу за станом популяцій птахів, що зимують в Україні необхідно оцінити лока¬льні популяції, що регулярно або періодично зимують у нашій країні. Подібна робота вже виконана для гніздових популяцій, та для успішних природоохоронних заходів зі збереження біологічного різноманіття країни потрібна повна оцінка чисельнос¬ті як осілих, так і мігруючих видів . В окремих регіонах країни вже зроблено спроби запровадити моніторинг за зимуючими популяціями птахів. Серед видового різноманіття в Україні порівняно осіло зимує 64 види (31,8%) птахів, 22 види (10,9%) є тільки пролітними і затримуються тут для зимівлі в незначній кількості або й нерегулярно. Ще 22 види (10,9%) прилітають в Україну зимувати з північних та північно-східних районів Євразії, а 93 види (46,2%) на території нашої країни і гніздуються, і част¬ково зимують. В окремих гідрофільних видів, зокрема качок, журавлеподібних, протягом кількох десятиліть формується адаптація до осілості й зимівлі в наших умовах.
Зимові умови в Центральній та Східній Європі для багатьох видів є дуже складни¬ми, тому частина видів, що періодично зимують у нас, відлітають у Західну чи Південну Європу. Успішність зимівлі для багатьох негоробиних та горобиних птахів у наших ши¬ротах передусім залежить від температурного режиму і тривалості снігового покриву. Для багатьох видів успішність зимівлі залежить від кількості опадів загалом, і особливо негативними є дощі, якщо вони тривають протягом кількох днів. Частина видів дуже не¬гативно реагує на значну кількість снігу, і якщо протягом короткого часу випадає понад 20 см снігу, то це багатьох птахів змушує мігрувати південніше, або ж частина популяцій може загинути в умовах нашої країни. Такі складні умови особливо несприятливі для зимівлі багатьох негоробиних птахів — лебедів, куриних, хижих та сов, лісових голубів, садових горлиць.

1.2. Види зимової орнітофауни України.

У малосніжні зими, особливо у південно-східних і південних районах країни, в значній кількості зимують різні види жайворонків. У роки з високими врожаями ягід на зимівлю залишається багато дроздів. За умови низьких врожаїв ягід чи насіння ясенів та в разі суворих багатосніжних зим на півночі та сході Європи, і в Сибіру, в Україні, як звичайно, є незначна інвазія снігурів Pyrrhula pyrrhula, дроздів-омелюхів Turdus viscivorus, в'юрків Fringilla montifringilla. По¬гані врожаї горобини та омели обмежують зимову інвазію чикотнів Turdus pilaris та оме¬люхів Bombycilla garrulus, а неврожай вільхи негативно впливає на розміри і тривалість інвазії чижів Spinus spinus. Серед осілих птахів помітно зменшується чисельність зимую¬чих сойок Garrulus glandarius, якщо низькі врожаї дуба, а неврожаї букових та грабових горішків призводять до зменшення чисельності зимуючих костогризів Coccothraustes coccothraustes, повзиків Sitta europaea. Дуже значні коливання чисельності виявлено у птахів, що прилітають до нас на зиму з тундри: зимняка Buteo lagopus, жайворонока рогатого Eremophila alpestris, подорожника лапландського Calcarius lapponicus, пуночки Plectrophaenax nivalis. До найрідкісніших інвазійних птахів ми зачислюємо види, що зимують у країні нерегулярно і переважно трапляються поодинокими особинами або незначними групами, це сова біла Nyctea scandiaca, сова яструбина Surnia ulula, сова боро¬дата Strix nebulosa, дятел трипалий Picoides tridactylus, жайворонок білокрилий Melanocorypha leucoptera, жайворонок чорний Melanocoryphayeltoniensis, кукша Perisoreus infaustus, синиця біла Parus cyanus, чечітка біла Acanthis hornemanni, смеречник Pinicola enucleator, шишкар сосновий Loxia pytiopsittacus, шишкар білокрилий Loxia leucoptera.
В Україні часто реєструють періодичні інвазії птахів, які пов'язані з нерегулярни¬ми міграціями багатьох зимуючих видів, що переважно залежать від наявності запасів корму на території зимового ареалу або від того, наскільки інтенсивна інвазія окремих інших видів птахів. Для прикладу, в родині яструбові Accipitridae досить часто здійсню¬ють інвазії яструби малі Accipiter nisus, які інтенсивно мігрують у роки значних інвазій чикотнів Turdus pilaris та чижів Spinus spinus. Відповідно інвазії двох попередніх видів повністю залежать від успішності гніздування протягом року та від урожайності ягід го¬робини, насіння вільхи. Серед інших хижих птахів інвазії відбуваються у зимняка Buteo lagopus, а в родині соколових Falconidae вони найхарактерніші для підсоколика малого Falco columbarius. Від інтенсивності інвазій різних видів птахів, що періодично зимують або пролітають через нашу країну, залежать розміри популяцій та щорічна загальна чисе¬льність інвазійних видів, що трапляються в Україні.
До найбільш характерних видів, які здійснили зимові інвазії в Україні протягом двох останніх десятиліть (1967-1990), належать: сова біла Nyctea scandiaca, сова вухата Asio otus, сова болотяна Asio flammeus, сичик-горобець Glaucidium passerinum, сова яст¬рубина Surnia ulula, сова довгохвоста Strix uralensis, сова бородата Strix nebulosa, жовна чорна Dryocopus martius, дятел звичайний Dendrocopos major, дятел середній Dendrocopos medius, дятел малий Dendrocopos minor, дятел трипалий Picoides tridactylus, жайворонок степовий Melanocorypha calandra, жайворонок білокрилий Melanocorypha leucoptera, жайворонок чорний Melanocorypha yeltoniensis, жайворонок рогатий Eremophila alpestris, сорокопуд сірий Lanius excubitor, кукша Perisoreus infaustus, сойка Garrulus glandarius, горіхівка Nucifraga caryocatactes, омелюх Bombycilla garrulus, пронурок Cinclus cinclus, чикотень Turdus pilaris, дрізд гірський Turdus torquatus, дрізд білобровий Turdus iliacus, дрізд співочий Turdus philomelos, дрізд-омелюх Turdus viscivorus, синиця вусата Panurus biarmicus, синиця довгохвоста Aegithalos caudatus, ремез Remiz pendulinus, гаїчка болотяна Parus palustris, гаїчка-пухляк Parus montanus, синиця чубата Parus cristatus, синиця чорна Parus ater, синиця блакитна Parus caeruleus, синиця велика Parus major, повзик Sitta europaea, підкоришник звичайний Certhiafamiliaris, підкоришник короткопа¬лий Certhia brachydactyla, в'юрок Fringilla montifringilla, зеленяк Chloris chloris, чиж Spinus spinus, щиглик Carduelis carduelis, коноплянка Acanthis cannabina, чечітка гірська Acanthis flavirostris, чечітка звичайна Acanthis flammea, чечітка біла Acanthis hornemanni, смеречник Pinicola enucleator, шишкар сосновий Loxia pytiopsittacus, шишкар ялиновий Loxia curvirostra, снігур Pyrrhula pyrrhula, костогриз Coccothraustes coccothraustes, прося¬нка Emberiza calandra, вівсянка звичайна Emberiza citrinella, подорожник лапландський Calcarius lapponicus, пуночка Plectrophaenaxnivalis.


1.3. Оцінка розмірів популяції

Оцінка змін чисельності та контроль списку зимуючих видів птахів у нашій країні є важливим елементом для орнітологічного моніторингу за видовим багатством і станом природних популяцій птахів. З огляду на помітні зміни в природному середовищі біль¬шості видів, значні кліматичні коливання внаслідок антропогенного впливу на довкілля щораз більшої актуальності набуває впровадження моніторингу за зимуючими видами, що занесені до національної Червоної книги або мають міжнародний природоохоронний статус. Таким роботам останнім часом приділяють значну увагу.
Наша оцінка розмірів популяцій зимуючих птахів ґрунтується на тривалій співпраці багатьох польових орнітологів-аматорів та професійних орнітологів, що застосовували в польових обліках чисельності зимуючих птахів методи складання регіонального орнітоло-гічного атласу, багаторічного картування досліджуваних ділянок у різних біотопах, а також найефективніші в зимових умовах лінійні обліки на постійних і тимчасових маршрутах, які ми активно використовували в багатьох природно-заповідних та інших територіях країни. Для аналізу розмірів зимуючих популяцій застосовано результати польо¬вих обліків, які проводили протягом 1975-1989 рр. у багатьох фізико-географічних регіонах. Значний обсяг польових робіт традиційно проведено на територіях національних парків та заповідників, населених пунктів і міських парків, а також у долинах малих і великих рік, що мають особливе значення для зимівлі не тільки гідрофільних, а й більшості видів птахів.
З метою виявлення меж поширення, структури ареалу, оцінки розмаху популяцій гніздових чи зимуючих птахів у Європі широко застосовували методи складання орніто¬логічних атласів. З другої половини 1980-х років ці методи використовували спочатку у Львівській області, а пізніше в інших фізико-географічних чи адміністративних областях країни. Найбільших успіхів досягнуто у справі оцінки гніздових популяцій та створення регіональних атласів гніздової орнітофауни, що дало підстави створити Атлас гніздових птахів Європи. Однак помітно складнішою виявилась спроба створювати атласи поширення зимуючих видів птахів, а тому такі атласи досі створені лише для Ве¬ликобританії, Франції, Чехії, а тепер і для Східної Польщі. Труднощі, що перешкоджають створенню баз даних та атласів поширення зимуючих птахів у більшості країн, як і в нас, пов’язані передусім зі складними кліматичними умовами, з тим, що взим¬ку польова активність переважної більшості орнітологів-аматорів невисока, а, крім того, зимова орнітофауна традиційно більшість спеціалістів цікавила набагато менше, ніж гніз¬дова біологія чи навіть міграції.
В Україні традиційно обліки зимуючих птахів проводили на території приморських регіонів Азово-Чорноморського узбережжя, в Криму, у долинах великих річок, на водосховищах та морських затоках. Регулярні середньозимові обліки водоплавних птахів на більшій території країни веде Міжнародне бюро з вивчення водоплавних птахів (IWRB) з 1984 р. і до цього часу. У західних облас¬тях країни організовані польові роботи, пов'язані зі складанням регіонального атласу зимуючих птахів Львівської області та всього регіону (1982-1986). Такі регіональні атла¬си поширення зимуючих птахів складали на основі сітки по квадратах 10х10, 25х25 або 50х50 км. Дані обліків зимуючих видів є відносними, однак порівняно об'єктив¬но відображають загальну картину з поширенням та розмахом популяцій. Матеріали на¬громаджені під час складання атласів, завдяки застосуванню загальновизнаних методик, дали змогу вперше розрахувати відносну чисельність зимуючих особин різних видів пта¬хів спочатку у восьми західних областях, а згодом і в усій державі.


Розділ ІІ. Характеристики зимової орнітофауни.

Для характеристики зимової орнітофауни ми виділили традиційні категорії, що дають відносну оцінку поширення та чисельності зимуючих птахів. Зокрема, Р — вид, порівняно рівномірно поширений по території країни під час зимівлі; Н — вид, спорадично, нерівномірно поширений, з пе¬ревагою в окремих регіонах; О — поширення виду дуже обмежене локальними осередка¬ми або випадковими пунктами. Чисельність характеризували за чотирма категоріями: 1 — дуже рідкісний, нерегулярно зимуючий вид, на території країни зимуючих популяцій не утворює; 2 — рідкісний, зимуючі угруповання або локальні популяції дуже нечисленні, в роки зі складними кліматичними умовами може зимувати тільки частково; 3 — звичайний регулярно зимуючий вид, але чисельність під час зимівель може коливатись у широких межах; 4 — здебільшого регулярно зимуючий численний вид, чисельність якого під час зимівлі в країні не зазнає вагомих коливань. Рівномірне і нерівномірне розселення озна¬чає, що вид у країні трапляється на зимівлі порівняно в багатьох регіонах, однак це не означає, що його популяції теж рівномірно розподілені за щільністю. В таких випадках чисельність виду може суттєво відрізнятись на півдні й на півночі, та цей вид трапляється у різні роки або протягом одного року в багатьох регіонах або в переважній більшості областей. Види, занесені до національної Червоної книги, позначені в примітках таблиці — RB. Як для гніздових, так і для зимуючих птахів у таблиці, крім чисельності, наведені дані про сучасні тенденції в популяціях кожного виду, що зимували в країні протягом трьох останніх десятиліть. Збільшення чисельності виду на 50% і більше протягом зазна¬ченого періоду позначено +2, і цей критерій засвідчує найвищий ступінь зростання попу¬ляції. Збільшення чисельності на 20-50% позначено +1, а стабільна чисельність або мале збільшення до 20% — 0. Зменшення чисельності більш ніж на 50% свідчить про найбільш негативну тенденцію скорочення розмаху популяції і позначене -2. Зменшення чисельно¬сті на 20-50% позначено -1, а випадки нестабільного коливання у діапазоні до 20% — F.
Згідно з даними таблиці, позитивні тенденції протягом 1980-х років простежували¬ся у бугая Botaurus stellaris, сірої чаплі Ardea cinerea, крижня Anas platyrhynchos, лиски Fulica atra, мартина звичайного Larus ridibundus, горлиці садової Streptopelia decaocto, сича хатнього Athene noctua, королика жовтоголового Regulus regulus, синиці великої Parus major, гаїчок обох видів — Parus montanus, P. palustris, крука Corvus corax, грака Corvus frugilegus, галки Corvus monedula, сороки Pica pica, гави сірої Corvus cornix, горо¬бця хатнього Passer domesticus, вівсянки очеретяної Emberiza schoeniclus та вівсянки зви¬чайної E. citrinella, але їхня чисельність на зимівлі в наступні десять років різко зменши¬лася. На відміну від цих видів, у деяких зимуючих у нашій країні птахів чисельність зро¬сла, і навіть серед видів, що занесені до національної Червоної книги, зокрема, у сіруват-ня Haliaetus albicilla. Можливо, чисельність цього хижака збільшилася не тільки внаслідок зростання гніздової популяції, а й завдяки особинам, що мігрують до нас на зимівлю. Також заслуговує на увагу факт, що такі види, як казарка червоновола Rufibrenta ruficollis, дрохва Otis tarda, занесені до національної Червоної книги, проте згідно з нашою класифікацією, належать до звичайних зимуючих птахів (категорія 3). Пояснюють це тим, що обидва види останніми десятиліттями на території України мають головну частину свого зимового ареалу, а тому зосередженні тут у значній кількості і згідно з загальною чисельністю у південному регіоні країни не належать до дуже рідкіс¬них. Однак в умовах зимівлі ці види потребують спеціальних заходів з охорони.
Дуже високі діапазони коливання чисельності у різні роки зафіксовані у багатьох в'юркових птахів: снігура Pyrrhula pyrrhula, чижа Spinus spinus, щиглика Carduelis carduelis, а також у вівсянки звичайної Emberiza citrinella, зимняка Buteo lagopus. Попу¬ляції таких видів, як поморник короткохвостий Stercocariusparasiticus, мартин сивий Larus canus, мартин сріблястий L. argentatus, найближче розміщені на Балтійському морі, але в нашій країні зимують на Азово-Чорноморському узбережжі, і тільки сріблястий мартин робить нетривалі переміщення в глибині континенту, затримуючись на незамерзаючих водоймах заходу країни. Сьогодні ми не маємо даних про випадки зимівлі в країні ястру¬ба коротконогого Accipiter brevipes. Прикладом дуже рідкісних (категорія 1, згідно з таблицею) є, як звичайно нерегулярно зимуючі види, максимальна гранична чисельність яких не перевищує 100 особин, проте з винятками для таких видів, як мартин чорнокри¬лий Larus fuscus, мартин малий L. minutus, мартин каспійський L. ichtyaetus, жайворонок білокрилий Melanocorypha leucoptera, щеврик лучний Anthus pratensis. Серед нечислен-них (категорія 2) найтиповішими є види, максимальна гранична чисельність яких не пе¬ревищує 1 000 особин, за винятком лутка Mergus albellus, дятла білоспиного Dendrocopos leucotos, голуба-синяка Columba oenas, пуночка Plectrophaenax nivalis. Для звичайних зимуючих видів (категорія 3) мінімальна чисельність здебільшого перевищує 1 000 осо¬бин (винятками є лебідь-кликун Cygnus cygnus, баклан великий Phalacrocorax carbo, дя¬тел середній Dendrocopos medius, дятел зелений Picus viridis), однак максимальна чисель¬ність зрідка перевищує 10 000 особин (винятки: сіра гуска Anser anser, гоголь Bucephala clangula, фазан Phasianus colchicus, сова сіра Strix aluco, посмітюха Galerida cristata, жайворонок степовий Melanocorypha calandra, жайворонок рогатий Eremophila alpestris, зе¬леняк Chloris chloris, костогриз Coccotraustes coccotraustes). Численними (категорія 4) є види, у яких мінімальна чисельність на зимівлях завжди перевищує 10 000 особин, а мак¬симальна не має ліміту. Винятком є тільки деякі інвазійні види, які в окремі роки здійс¬нюють незначні інвазії і, як наслідок, їхня чисельність досягає тільки мінімальних розмі¬рів, проте в окремі роки у цих видів чисельність може бути нижчою, ніж гранично міні¬мальна. Такими є зяблик Fringilla coelebs, в'юрок Fringilla montifringilla, щиглик Carduelis carduelis, чечітка звичайна Acanthis flammea, снігур Pyrrhula pyrrhula. Ці види, згідно з визначеними критеріями, в окремі роки можна було б зачислити до звичайних, однак з огляду на їхні особливості біології вважаємо об'єктивним занести їх до числен¬них. Унаслідок довготоривалого моніторингу згаданих зимуючих видів на заході країни припускаємо, що чисельність цих інвазійних птахів помітно зменшується протягом останніх десятиліть. Усі перелічені категорії чисельності виділені нами на підставі тривалих польових робіт та аналізу літератури авторів з багатьох регіонів країни.
Чисельність зимуючих птахів на території України протягом 1980-1990 рр.
Вид    Чисельність    Тенденції    Примітки
1    2    3    4
Gavia stellata
Gavia arctica
Podiceps ruficollis
Podiceps cristatus
Podiceps nigricollis
Podiceps auritus
Podiceps grisegena
Phalacrocorax carbo
Phalacrocorax aristotelis
Phalacrocorax pygmaeus
Botaurus stellaris Egretta
alba Ardea cinerea
Ciconia ciconia
Rufibrenta ruficollis
Anser anser
Anser albifrons
Anser erythropus
Anserfabalis Chen
caerulescens Cygnus olor
Cygnus Cygnus
Cygnus columbarius
Tadorna ferruginea
Tadorna tadorna    200-300
1 000 - 1 500
300-1000
2 000-2 800
1 500-2 200
5-20
10-100
600-5 000
200 - 500
250 - 800
350-400
150-250
1000-1500
1-25
2 600-4 000
9 000-11000
50 000-150 000
100-250
200-1000
0-10
11000-40 000
500-3 000
20-60    F
F
+1
+1
0
0
0
+1
+1
+1
+1
+1
+1
+1
F
+1
+1
F
-1
F
+1
0
0    2,H
3,H
2,H
3,P
3,H
1,O
1,O
3,H
2,O,
RB
2,O,
RB
2,P
2,O
3,P
1,H
3,H,
RB
3,H
4,H
2,H
2,H
1,O
2.1. Характеристики кочівель та зимівлі окремих видів птахів

Тепер наявні дані про випадки значних кочівель та зимівлі буривісника Puffinus puffinus yelkouan, який недавно вважали підвидом буривісника малого. Останнім десятиліт¬тям цей підвид зачислюють до самостійного виду, що гніздується у Середземному морі, але зимує і в Середземному, і в Чорному морі біля берегів Криму. Цей новий для фауни України вид ще практично не має уставленої української назви. У Європі його називають середземно¬морським, однак таку назву в українській номенклатурі отримав інший вид. Чисель¬ність Puffinus yelkouan на зимівлях біля берегів України може сягати не менше 300-500 осо¬бин, які мандрують над морем невеликими групами або поодинокими особинами. Інша скла¬дність з вибором наукової назви є для малого жайворонка. В українській орнітологічній літературі для малого жайворонка переважно використовують наукову назву Calandrella cinerea, однак цю видову назву практично не застосовують у сучасній систематиці та європейській літературі, а тому ми пропонуємо загальновизнану назву — Calandrella brachydactyla. В зарубіжній літературі дуже суперечливі дані щодо зимового поширення жайворонка лісового Lullula arborea, зокрема, зазначено, що цей вид в умовах України практично не зимує або в дуже обмеженій кількості може траплятись в Криму. Та в попередньому виданні The Birds of the Western Palearctic (1988) написано, що значна територія нашої країни належить до зимового ареалу лісового жайворонка, а це, очевидно, не так. У наших матеріалах ми не наводимо даних про зимівлю лісового жайворонка, бо цих птахів практично нема навіть на півдні країни. Нема даних про чисе¬льність кеклика Alectoris chukar, успішно інтродукованого в Криму після другої світової війни. Відомо, що наприкінці 1970-х років чисельність згаданого виду помітно зростала.
Деякі види, що звикло гніздуються на території України і зимують переважно в країнах Африканського континенту, останніми десятиліттями в дуже обмеженій кількос¬ті почали траплятись на зимівлях навіть у межах нашої країни, це Podiceps nigricollis, Podiceps auritus, Podiceps grisegena, Nycticorax nycticorax, Egretta garzetta, Ciconia ciconia, Milvus migrans, Circus macrourus, Aquila clanga, Aquila heliaca, Falco cherrug, Buteo rufinus, Coturnix coturnix, Grus grus, Porzana porzana, Porzana parva, Charadrius alexandri-nus, Vanellus vanellus, Recurvirostra avosetta, Haematopus ostralegus, Tringa totanus, Tringa nebularia, Actitis hypoleucos, Numenius arquata, Limosa limosa, Larus genei, Chlidonias hy-brida, Sylvia atricapilla, Phylloscopus collybita, Saxicola torquata, Saxicola rubetra, Anthus spinoletta.
Нижче в додатковому списку наведено перелік з 27 видів, які на зимівлі в країні виявлені тільки поодиноко або в дуже малій кількості й нерегулярно. Частина з цих видів частіше трапляються у південних районах країни, а ще деякі з цих видів недостатньо до¬слідженні, і їхня точна чисельність під час зимівель невідома: Gavia immer, Gavia adam-sii, Puffinus yelkouan, Pelecanus crispus, Phoenicopterus roseus, Chen caerulescens, Lymnoc-ryptes minimus, Tetrax tetrax, Branta leucopsis, Oxyura leucocephala, Aquila nipalensis, Pluvialis squatarola, Pluvialis apricaria, Calidris alpina, Calidris canutus, Calidris temminckii, Calidris alba, Tringa erythropus, Phylomachus pugnax, Numenius tenuirostris, Numenius phae-opus, Stercorarius parasiticus, Surnia ulula, Perisoreus infaustus, Tichodroma muraria, Loxia pytiopsittacus, Loxia leucoptera. Серед них є чотири види, які в минулому гніздувались на території країни, а тепер з них тільки поодинокі особини зимують, а також 20 видів, які зрідка випадково залітають під час зими, або ж окремі птахи з цих видів затримуються після осінньої міграції. До зимуючих ми не зачислюємо ті види, перші особини яких у час весняної міграції можуть траплятись у південних чи інших районах країни в другій половині лютого.
Згідно з виділеними категоріями для характеристики зимової орнітофауни зареєст¬ровано 55 видів (27,3%), досить рівномірно поширених по території країни під час зимів¬лі (Р); 85 видів (42,2%) поширені нерівномірно, спорадично, з перевагою в окремих регіо¬нах (Н); для 61 виду (30,3%) поширення обмежене локальними осередками (О). За кате¬горіями чисельності: 57 видів (28,3%) є дуже рідкісні, нерегулярно зимуючі, а на терито¬рії країни зимуючих популяцій практично не формують. З рідкісних, що зимують угрупованнями або локальними популяціями, виявлено 53 види (26,3%), що в роки зі складними кліматичними умовами можуть зимувати тільки частко¬во (категорія 2). Виявлено 46 звичайних видів (22,8%), що регулярно зимують, проте їхня чисельність під час зимівель може помітно коливатись, тому в окремі роки деякі з цих видів є або нечисленні або численні (категорія 3). З численних і регулярно зимуючих зафіксовано 47 видів (23,3%) (категорія 4).
Відповідно до визначених популяційних тенденцій у 54 видів (26,8%) виявлена порівняно стабільна чисельність (це найвищий показник серед усіх зимуючих видів), у 53 видів (26,3%) — випадки значного коливання чисельності у діапазоні до 20%. Для 44 ви¬дів (21,8%) зареєстровано збільшення чисельності виду на 20-50%, а для 31 виду (15,4%) — зменшення в таких же розмірах. Тільки 10 видів (4,9%) мають високе збільшення чисе¬льності близько і понад 50%, а інші 8 видів (3,9%) мають зменшення чисельності в таких же розмірах. Популяційні тенденції та розмах чисельності популяцій ми розглядали для 201 виду птахів, що сьогодні занесені до списку регулярно або періодично зимуючих. З них 37 видів (18,4%) занесені до Червоної книги України. В сучасних умовах зростає потреба вжиття природоохоронних заходів, пов'язаних з охороною багатьох зимуючих птахів, а їхня успішність вже підтверджена попереднім досвідом.
Отже, тут уперше наведено дані про розмах популяцій зимуючих птахів в Україні. Тому ця оцінка не позбавлена деяких недоліків і для частини видів мінімальні та макси¬мальні показники чисельності є відносними. Однак за останні десятиліття в популяціях багатьох зимуючих птахів відбулися зміни, як звичайно, пов'язані зі значним зменшен¬ням чисельності, і на підставі наведених матеріалів інші автори зможуть обговорювати ці дані або порівнювати зміни чисельності видів у новому тисячолітті. Отримані нами ре¬зультати дадуть змогу порівняти видовий склад та чисельність зимуючих видів у нашій країні з даними всієї загальноєвропейської шкали. У процесі нагромадження бази даних про зимуючих птахів в Україні автор отримав від інших дослідників матеріали регіональ¬них обліків, зібрані під час складання Атласу зимуючих птахів, окремі матеріали про розміри локальних популяцій чи зимівель рідкісних видів птахів. Зокрема, важливими і цінними для роботи виявились дані та досвід, як професійних орнітологів, так і аматорів, що брали участь у польових роботах протягом 1980-х років.


Розділ ІІІ. Орнітофауна України

3.1. Видовий склад біотопів.

В Україні виявлено залишаються на зимівлю такі види птахів.
Біотип 1. Мішаний ліс:
дрізд-чикотель (Turdus pilaris L.),
сорока  (Pica pica L.),
синиця велика  (Parus major L.),
зяблик  (Fringilla coelebs L.),
вівчарик-ковалик (Phylloscopus collybita L.),
костогриз (Coccothraustes L.),
щиглик  (Carduclis carduclis L.),
дрізд чорний  (Turdus merula L.),
коноплянка  (Cannalina cannalina L.),
іволга  (Oriobus oriobus L.),
горихвістка звичайна  (Phoenicurus phoenicurus L.),
берестянка  (Hippolais icterina viell),
соловей східний (Luscinia luscinia L.),
довгохвоста синиця  (Aegitalos caudatus L.),
сойка  (Varrubus glandarius L.),
синиця голуба (Parus cacruleus L.),
сіра ворона  (Corvus cornix L.).


Видовий склад мішаного лісу (Баранча, Припір, Горби).
№
п/п    Вид    Кількість    Густота
пар/км2    %
1.    Дрізд-чистотіл    15        7,35
2.    Сорока    13        6,37
3.    Синиця велика    13        6,37
4.    Зяблик    10        4,90
5.     Вівчарик-ковалик    10        4,90
6.    Костогриз    10        4,90
7.    Щиглик    9        4,41
12.    Дрізд чорний    7        3,43
14.    Іволга    6        2,94
17.    Горихвістка звичайна     5        2,45
18.    Бистрянка    5        2,45
21.    Довгохвоста синиця    3        1,47
23.    Сойка    3        1,47
26.    Синиця голуба    3        1,47
27.    Сіра ворона    2        0,98

Біотип 2. Гущі, лісові зарослі:
дрізд білобровий (Turdus iliacus L.),
cиниця велика (Parus major L.),
дятел малий строкатий (Denol rocopos minor L.),
горихвістка звичайна (Phoenicurus phoenicurus L.),
крутиголовка (Iunx forguill L.),
сорока (Pica pica L.),
сіра ворона (Corvus cornix L.),
іволга (Oriolus oriolus L.),
зозуля звичайна (Cuculus canorus L.),
синиця голуба (Parus caeruleus L.),
сойка (Varrulus glandarius L.),




Видовий склад долини ріки Паровиця
№
п/п    Вид    Кількість    Густота
пар/км2    %
1.    Соловей східний    5        6,25
2.    Малинівка    7        8,75
3.    Гаїчка болотяна    5        6,25
4.    Дрізд білобровий    9        11,20
5.    Дрізд чорний    5        6,25
6.    Синиця велика    11        13,70
7.    Дятел малий строкатий    2        2,50
8.    Горихвістка звичайна    4        5,00
9.    Крутиголовка    5        6,25
10.    Сорока    7        8,75
11.    Сіра ворона    1        1,25
12.    Іволга    5        6,25
13.    Зозуля звичайна    3        3,75
14.    Синиця голуба    5        6,25
15.    Сойка    4        5,00


3.2.  Біологія основних представників авіафауни
Найпоширенішими представниками є такі їх види.

Дятел великий строкатий (Dendrocopos magor)
Ворона сіра, або ґава (Corvus corone)
Крук, або ворон (Corvus corone)
Грак, або гай ворон (Corvus rugilegus)
Галка (Coloeus monedula)
Сорока (Pica pica)
Сойка (Carrulus glandarius)
Стриж (Anusanus)
Горобець хатний (Passer domesticus)
Синиця (Pazus majoz)
Щиглик (Cardullia carduelis)
Снігур (Purrhula purrhyla)
Сорокопуд  (Danius vistatus)
Шуліка чорний (Milvus korschun)
Яструб малий (Acclpitez nisus)

Кожен птах належить до певного ряду. Наприклад; РЯД ГОРОБЦЕПОДІБНІ  (Passeritbrmer) охоплює велику кількість (63 %) видів дрібних і середніх за розмірами птахів, що поширені по всій земній кулі. До ряду належать 5092 види, що поділяються на чотири ряди, під родин.
У нашій місцевості водиться багато видів цього ряду, наприклад, горобець, шпаки, ластівки, жайворонки, шишкар, снігур, крук, ворона, рак, галка, пищухи, вівсянки, щиглик, сорока, чиж, сойка, мухоловки, синиці, ремез, повзик, дрозди, малинівка, вівчарики, корольки. плиски, шеврики, сорокопуди, оляпка.
Горобець хатній (Passer Domestius) - це найвідоміша нам всім маленька коричнувато - буровата пташка (вага 35 г), яку ми цілий рік можемо спостерігати у себе на подвір’ї, на вулиці, в саду. Цей постійний крилатий супутник людини добре пристосовується до будь яких умов й прекрасно почуває себе в селах, поселеннях чи містах.
Гніздиться горобець як окремими парами, так і колоніями. Гнізда -недбалі, але пухкі споруди з соломи, ганчір’я, вовни, паперу та іншого мотлоху влаштовує у найрізноманітніших закритих місцях. Самка відкладає по 5-8 білих з сірими цяточками яєць, з яких через 10-12 днів вилуплюються пташенята. Вигодовують їх самець і самка протягом двох тижнів включно комахами, особливо гусінню. У цей час і дорослі птахи поїдають комах. За період годівлі одного виводка вони поїдають до 30000 комах. Якщо врахувати, що горобець встигає виводитись 2-3 рази за літо, то стане зрозуміло, яку велику користь він приносить нам за цей час, особливо у великих населених пунктах, де вони бувають майже єдиними санітарами деревних насаджень.
Однак в окремих випадках горобці можуть заподіювати шкоду.
Влітку і восени вони збираються у великі зграї і налітають на лани й сади, вибиваючи зернові культури, розкльовуючи соняшники, ягоди вишні, винограду. Рано навесні об’їдають бруньки на кущах аґрусу та смородини. Через це у деяких країнах горобців зачислили до винятково шкідливих птахів.
Яструби - це середні за розмірами хижі птахи. У них порівняно довгі міцні ноги і широкі крила.
Тетерев’ятник і перепелятник живляться переважно чималими мисливськими   птахами. Іноді полюють і на свійських, особливо курей.
Яструб – малий (Acupitez nisus), навпаки, живиться здебільшого щитовидними гризунами та комахами. На відміну від корисних хижаків, які схожі на тетерев’ятника та перепелятника, у старих яструбів на тілі епоперечні смуги. У молодих птахів смуги поздовжні, і тому вони дуже схожі на канюків, корисних хижих птахів. У польоті яструби де в чому нагадують соколів, але хвіст у них довший, а крила коротші і ширші.
Яструби - звичайні лісові птахи. Вони спритніші за всіх інших хижаків, до того дуже сильні, що дає змогу полювати на здобич, яка більша за них.     
РЯД ДЕННІ ХИЖІ ПТАХИ (Accipitres) великі і середні за розмірами з міцним крючкоподібним дзьобом і загнутим гострими кігтями на сильних пальцях ніг. Самки більші, ніж самці. До цього ряду належать і подані тут птахи родини яструбиних: скопа, шуліка, яструби, орли, орлани, канюки, луні та птахи родини сокальних.
Шуліка Рудий ( Milvus ) корисні птахи, мають помітно світліше оперення і відзначається наявністю іржасто-рудих відтінків, особливо   низ тіла.
За даними кільцювання, тривалість життя шулік становить 15 років. Це корисні птахи. Люди вважають шуліку хижаком, найлютішим ворогом свійської птиці, змішуючи його з яструбами.
Перепел ( Caturnix ) - рід найменших мисливських птахів, вага 70-130 г. Нагадує маленьку курочку, трохи більшу від шпака. Пташка рудувато-сіренька, короткохвоста, строката. В лісах не водиться. Гніздо, як і інші курині, мостить в ямці на землі. Самка відкладає 8-24 жовтокоричневих плямистих яєць, насаджує понад 2 тижні. Через 35-40 днів малята досягають розмірів дорослих.
Перепел живиться пагонами, насінням, комахами. Це мисливський птах, має смачне м'ясо.
Синиця Велика (Parus masor) трохи менша за горобця (вага близько 2Q г). Голова, шия і широка смужка на грудях та черевці чорні з синюватим блиском, спина і черево, жовтуватозелені щоки   і потилиця білі, хвіст сіруватий, крильця голубувато-сірі з білими поперечними смужками. У самки чорна смужка на грудях вужча.
На Україні синиця велика - численний осілий почасти мандрівний птах. Гнізда мостить в дуплянках або синичниках. Відстань між гніздами 50-60 м. Самка протягом 13 днів насиджує 9-15 білих плямистих яєць, які відкладає в кінці квітня. Самець зрідка приносить їй їжу, потім кілька днів годує і пташенят, а самка обігріває їх. Згодом обидва птахи приносять їжу пташенятам близько 400 разів на день. За гніздовий період одна сімейка синиць може очистити від шкідників до 40 яблунь. Взимку синиця велика їсть ще й насіння, м'ясо і навіть падаль. Це мабуть, найсміливіший ??? серед дрібних співочих. Вона буває всюди де є тільки якась пожива.
Щиглик ( Cardullia) Рід щиглик належить до родини верхових,  яка об’єднує 122 види. Це дрібні товстодзьобі зерноїдні птахи. На Україні їх є 17, до яких належать і щиглик, чиж, коноплянка, снігур, шинкар та зяблик. У нас на Коломийщині осілий птах щиглик.                           
Щиглик, або щиголь (Cardullia Cardullis ) - один з найкрасивіших наших птахів. Він менший за горобця (вага близько 20 г), дуже яскравого строкатого забарвлення. Голова самця чорна, лоб, тім’я і горло червоні, решта оперення жовте, біле та чорне. У самки оперення не таке яскраве. Гніздиться по перелісах, великих садах, парках, де неподалік росте багато бур’янів, насіння яких є основною їжею. Гнізда мостить на тонких бокових гілках дерев високо від землі.
В середині травня буває перша кладка з 3-5 зеленуватих з плямами яєць, а в кінці червня друга. Самка насиджує яйця близько двох тижнів. Пташенят вигодовують обидва птахи спочатку комахами, а згодом і насінням. У вересні старі і молоді птахи збираються у великі  зграї і восени та взимку мандрують по полях, садах і лісових галявинах, скльовуючи насіння бур’янів.
Щиглики - корисні птахи. Знищують шкідливих комах і поїдають насіння бур’янів. Вони приносять значну користь сільському господарству.
Сорокопуди - в цій родині відомо 67 видів птахів на Україні, поширено чотири види: сорокопуд - жулан і чорнолобий зустрічається в усіх областях, сорокопуд сірий - гніздовий птах, звичайний взимку а червоноголовий - рідкісний замітний птах.
Сорокопуд - жулан ( Tanius Vistatus) найчисленніший і найцікавіший. Це чепурний птах, трохи більший за горобця (вага близька 30 г).
Забарвлення голови і шиї самця попелясто-сіре, спини яскраво руде, черевце біле з рожевим відтінком, крила і хвіст чорно-бурі, через очі проходить чорна смужка. Самка і молоді птахи забарвлені скромніше.
Птах перелітний, повертається навесні, коли вже зеленіють дерева і кущі. а відлітає рано восени. Гніздиться на узліссях, у садах і  парках, насамперед біля річок. Своє чашоподібне гніздо влаштовує десь у непролазному чагарнику на висоті 1-2 м. від землі, інколи ж на деревах або просто на землі. В ньому в кінці травня буває 5-7 плямистих яєць, насиджує їх самка протягом двох тижнів, а самець приносить їй корм. Живиться переважно великими комахами, гусінню, зрідка маленькими ящірками, шиновидними гризунами та пташенятами. Сидячи десь на вершині дерева, куща, на телеграфному стовпі чи проводах, птах уважно поглядає на всі боки. Впіймавши здобич, повертається на попереднє місце, де і їсть її.
(Carrulus Glandaraus)
Сойка - осілий птах, дуже галасливий, - надто рухливий і уважний. Завбільшки як галка (вага 150-200 г). Цього птаха легко впізнати по яскраво-блакитних з чорним обідком "дзеркальцях” на крилах,  чорних "вусах" і сірувато-білій посмугованій горним голові з інколи помітним червонуватим чубчиком, хвіст довгий, крила порівняно короткі. Живе сойка в листяних і мішаних лісах. Гніздо мостить на деревах (1.5-5 м) із ретельно складених гілочок. На початку травня самка відкладає 5-8 яєць, вигодовують пташенят виключно комахами, яких споживають в цей час дуже багато. Живиться сойка  рослинною їжею, а також дрібними гризунами, ящірками, гадюками, зрідка дрібними птахами, достиглі жолуді заховує під листя, мох, а взимку добуває з-під снігу для поживи. Котрі жолуді пташка не знайде, проростають. Цим сойка приносить велику користь для лісового господарства.
Сорока – (Pica) осілий птах. Має чорно-біле строкате оперення, довгий хвіст (східчастий). Гніздиться в чагарниках, полезахисних насадженнях, лісах, а навіть у садах. Живуть постійними парами навіть у взимку. Гніздо - велика куляста споруда з гілок і стебел. вимазана з середини глиною і гноєм. Самка відкладає 5-9 блакитно-зелених яєць з буруватими цяточками, насиджує 17-18 днів. Самець охороняє її і попереджує про небезпеку. Сорока - всеїдний птах. Поїдає гризунів і комах, тому приносить   більше користі, ніж шкоди.
Грак, або гайворон (Corvus rugiligus) Це середній за розмірами птах (вага 500г). Має чорне оперення, а навесні ще й синюватим відтінком, особливо в самців. Гнізда мостить високо на дереві поблизу води і людських осель. Оселяються колоніями (десятки і навіть тисячі гнізд), вважаються вісниками


Розділ 4. Огляд літератури.

Для цієї курсової роботи я використала таку літературу:
Воїнственський М.А. “Птахи”.
В цій книзі я дізналася про основні види птахів які зустрічаються на території України. В ній описано їх загальний вид, вікові зміни, образи життя, харчування, гніздування, характерні особливості поведінки, значення птахів в природі і житті людини. Відмічено птахів рідких, зникаючих і які занесені до червоної книги України. В цій книзі дані поради по вивченню птахів в природі і їх охороні.
Смогоржевський Л.О. “Пернаті друзі”.
У цій книзі розповідається про птахів, які живуть у наших лісах, степах, луках, поблизу житла. Я дізналася як ці птахи пристосовані до умов середовища, яку приносять користь, які з них потребують особливої охорони.
Михайловський Л. “Повита красою”.
Ця книга художньо-документальна оповідь про гармонію, доцільність у природі та красу навколишнього світу, де народжується і живе людина. “Від імені всіх хто літає, стрибає, плазує, всіх вухастих, усіх тих хто мешкає в траві на деревах, у воді, від імені всіх братів твоїх менших Людино, нагально звертаємось до Тебе ми вище згадані, з невідкладною вимогою: не занапащай життя наше! Ми з Тобою не лише рівнокровні співквартиранти на Планеті, ми й життєзабезпечуючий механізм живої природи, де ти став Гегемоном...”
Регіональний аналіз екологічної ситуації та оцінка природно-ресурського потенціалу – важливе завдання для кожної адміністративної області України, особливо тепер, коли наша держава стала самостійною. Всі ресурси необхідно оцінити з позиції нового геополітичного положення України, адже треба грунтувати розвиток власної економіки з максимальним використанням наявних природних ресурсів. Ці проблеми висвітлені в підручнику “Регіональна екологія і природні ресурси” у порівнянні із європейськими показниками, згідно щорічних доповідей про стан навколишнього середовища в Україні, які представляються Міністерством екології та природних ресурсів України.
Автори книги “Зелені перлини Карпат” В.І.Комендар, П.М.Скунць, М.Ю.Гнатюк досліджували зелені дива Карпат, які потребують від нас дбайливого ставлення. Мова йде про рідкісні і зникаючі види рослин. Не про всі види, звичайно, була можливість розповісти, але автори постарались показати рослинний регіон Карпат в усій його красі і різноманітності – від степових, ендемічних і реліктових видів до високогірних представників Арктики. Матеріал вдало доповнюють стародавні легенди і міфи [26,с. ].


Висновок.

Орнітологія - розділ зоології, що вивчає птахів. Людина звикла до птахів і думає , що все знає про них. Та це не так. Знати якомога більше про птахів - потрібно і корисно.
Нідерландський натураліст Нікколас Тінберген говорив: "Людина не повинна соромитися цікавості, яку пробуджує в ній природа". На нашій планеті налічується понад 8600 видів птахів, а загальна кількість їх становить близько 100 мільярдів особин. На Україні - понад 350 видів осілих, перелітних, зимуючих та залітних птахів. Майже всі ці види є у нас на Прикарпатті, в тому числі і на Коломийщині.
Як відомо, птахи походять від стародавніх плазунів, передні кінцівки яких при тривалому еволюційному розвитку перетворились на крила. Тіло птахів покрите пір'ям, що захищає його від пошкодження. дає можливість підтримувати потрібну температуру, забезпечує аеродинамічні властивості у польоті. Щелепи у сучасних птахів без зубів, майже всі великі кістки наповнені повітрям, що забезпечує легкість у польоті. У птахів слабо розвинутий нюх, зате слух чудовий, а зір найкращий серед усіх живих істот. Для розмноження птахи відкладають яйця, які потім насиджують. Швидка й своєрідна рухливість, яскраве оперення і мелодійні співи роблять птахів окрасою рідної природи.
Щоб доступніше було вивчати птахів, їх поділяють на таксономічні та екологічні групи. У класі сучасних птахів виділяються три надряди, які підрозділяються на 40 рядів, а ті в свою чергу на відповідні родини, роди і види. На Україні птахи належать до 23 рядів. Спостерігаючи за птахами, можемо навіть передбачити погоду. Так, горобці на гарну погоду жваво цвірінькають, в'ють гнізда, а перед дощем збираються в зграйки. Дружне кування зозуль на тепло, ясні дні. Ластівки перед дощем і вітром низько літають над землею. Качки плетуться і кричать на воді також перед дощем.
Птахи не тільки прикрашають ліси, поля й інші природні ландшафти. Вони справжні помічники і друзі людини. Знищуючи велику кількість комах, гризунів та інших шкідників рослин, птахи зберігають урожай полів і садів, захищають від пошкоджень цінні породи дерев.
Комахоїдні птахи особливо активні під час годування пташенят.
Хижі птахи знищують не тільки комах, але й гризунів – шкідників полів і лісів.

До цих птахів в належать канюки, дрібні соколи, луні, сови, а також мартини та птахи з родини воронових тощо.
Мисливські   птахи  мають  велике  господарське  значення.   Вони дають м'ясо, пір'я, пух. Це насамперед шилохвіст, чирки, бекас, вальдшнеп,  деркач,  глухар,  рябчик..
Проте в даний час ці птахи стали настільки нечисленними, що полювати на них заборонено. Про охорону всіх птахів необхідно пам'ятати завжди, забезпечувати їх відповідною кількістю дуплянок чи шпаківень, стежити, щоб ніхто не руйнував пташиних гнізд, не здіймав галасу в місцях гніздування, не наближався до пташок, які насиджують яєчка.
Приваблювання й охорона птахів - важлива всенародна справа, слід знати, що дятел за зимовий день знищує до 150 короїдів, та один шпак за місяць з'їдає до 10 тисяч польових слизнів, небезпечних ворогів полів. Мухоловка строката за день  з'їдає до 300 мух і комарів.
Вага з'їдених синицею і принесених нею пташенятам шкідників за день дорівнює вазі її тіла. Відомо, що у період вигодовування пташенят синиця приносить їжу 350-390 разів за день. Зозуля знищує за годину до сотні волохатих гусениць. За літо велику кількість мишей з'їдає сова.
Відома істина: все в природі взаємозв'язане. Отже, щоб зрозуміти все про орнітофауну нашого краю треба насамперед знати його природу. 


Список використаної літератури:

1.    Андрющенко Ю. А., Горлов П. И., Дядичева Е. А. и др. Распределение и численность зимующих птиц в Присивашье и Приазавье // Зимние учеты птиц на Азово-Черноморском побережье Украины. К., 1998. С. 3-13.
2.    Андрющенко Ю., Олейник Д. О некоторых птицах, зимующих на юге Украины // Птицы Азово-Черноморского региона на рубеже тысячелетий. Одесса: АстроПринт, 2000. С. 8.
3.    Андрющенко Ю. А., Горлов П. И., Гринченко А. Б. и др. О зимовке дрофы на юге Украины в январе 2000 г. // Бранта: сборник научных трудов Азово-Черноморской орнитологической станции. Мелитополь; Симферополь, 2000. Вып.3. С. 101-107.
4.    Андрющенко Ю. А., Горлов П. И., Кинда В. В. и др. Итоги средне-зимних учетов птиц на Сиваше и в Северо-Западном Приазовье в 2000 г. // Зимние учеты птиц на Азово-Черноморском побережье Украины. Одесса; Киев, 2001. Вып.3. С. 29-33.
5.    Ардамацкая Т. Б. Видовой состав и численность зимующих наземных птиц в Север¬ном Причерноморье по данным учета в январе 2000 г. // Зимние учеты птиц на Азо¬во-Черноморском побережье Украины. Одесса; Киев, 2001. Вып.3. С. 44-47.
6.    Ардамацкая Т. Б. Видовой состав и численность водно-болотных птиц в районе Джарылгачского запива во второй декаде января 2000 г. // Зимние учеты птиц на Азово-Черноморском побережье Украины. Одесса; Киев, 2001. Вып.3. С. 48-50.
7.    Архипов А. М. Зимовка птиц на Кучурганском лимане и в его окрестностях в январе 2000 г. // Зимние учеты птиц на Азово-Черноморском побережье Украины. Одесса; Киев, 2001. Вып.3. С. 60-63.
8.    Бескаравайный М. М. Зимовка птиц в Юго-Восточном Крыму. // Зимние учеты птиц на Азово-Черноморском побережье Украины. Мелитополь; Одесса; Киев,  1999. Вып. 2. Вып. 2. Вып. 2. С. 10-20.
9.    Бибби К., Джонс М., Марсден С. Методы полевых экспедиционных исследований: исследования и учеты птиц. М.: Союз охраны птиц России, 2000. 186 с.
10.    Боголюбов А. О программе широкомасштабных зимних учётов птиц лесной зоны Европейской части СССР // Научные исследования в заповедниках и принцыпы раз¬работки региональных программ для заповеников лесной зоны Европейской части СССР. Ужгород, 1990. С. 23-25.
11.    Василенко Н. В. О зимовке и пролете голубей в Запорожской области // Исследова¬ния многообразия животного мира. Науч. тр. зоол. музея Одес. ун-та. Одесса, 1998. Т.3. С. 180-181.
12.    Гавриленко В. С, Думенко В. П., Лопушанский Е. А. Зимовки птиц в регионе биосфе¬рного заповедника Аскания-Нова в 2000-2001 годах // Мониторинг зимующих птиц в Азово-Черноморском регионе Украины. Одесса; Киев, 2002. С. 9-15.
13.    Гаврилюк М. Н. Обліки зимуючих птахів в околицях м.Черкаси // Зимние учеты птиц на Азово-Черноморском побережье Украины. Одеса; Киев, 2001. Вып. 3. С. 64-65.
14.    Горбань И. М. Атлас зимней численности птиц Львовской области // Изучение птиц СССР, их охрана и рациональное использование: Тез. докл. I съезда Всесоюз. орнитол. об-ваи ІХ Всесоюз. орнитол. конференции, 16-20. ХІІ. 1986 г. Л., 1986. С. 167.
15.    Горбань И. М. Инвазии птиц в Западноукраинском Полесье // Тез. докл. ХІІ Прибал¬тийской орнитол. конференции. Вильнюс, 1988. С. 54-56.
16.    Горбань I. M., Пограничний В. О., Бокотей А. А. Методичні рекомендації для карто¬графування орнітофауни Львівської області. Карти поширення птахів Львівської області у 1983-1986 рр. Львів, 1989. Ч. I-II. 121 с
17.    Гладунко И. И., Горбань И. М. Зимняя орнитофауна Украинского Росточья // Badania biologiczne  ekosystemow ladowych I wodnych Roztocza i Karpat Wschodnich wwarunkach antropopresji. Lublin, 1990. S. 126-129.
18.    Гладунко И. И., Горбань И. М., Пограничный В. О. и др. Зимовки лебедя-шипуна в западных регионах Украинской ССР // Экология и охрана лебедей в СССР. Мелито¬поль, 1991. С. 37-38.
19.    Гладунко І., Горбань L, Гренюх П. Зимова орнітофауна Українського Розточчя // На¬ук, вісник. 1995. Вип. 4. С. 170-175.
20.    Грицак В. Зимове населення птахів басейну нижньої течії р. Уж // Тези доп. 48-ї на¬ук, конференції. Серія біол. Ужгород, 1994. С. 12-13.
21.    Грищенко В. О зимовках белого аиста на Украине // Аисты: Распространение, эколо¬гия, охрана. Минск: Навука і тэхніка, 1992. С. 82-84.
22.    Грищенко В. М. Новий вид в орнітофауні України // Беркут. 1992. Т. 1. С. 75.
23.    Домашевский С. В. Результаты зимних учетов птиц в Юго-Западных районах Крыма в декабре 1998 и 1999 гг. // Зимние учеты птиц на Азово-Черноморском побережье Украины. Одесса; Киев, 2001. Вып. 3. С. 56-59.
24.    Жмуд М. Е. Кулики в зимний период в украинской части дельты Дуная и на сопре¬дельных территориях // Бранта: сборник научных трудов Азово-Черноморской орни¬тологической станции. Мелитополь; Симферополь, 2000. Вып.3. С. 27-38.
25.    Жмуд М. Е. Зимовка птиц в приморской зоне украинской части дельты Дуная в се¬зон 1999-2000 гг. // Зимние учеты птиц на Азово-Черноморском побережье Украи¬ны: сборник научных работ. Одесса; Киев, 2001. Вып. 3. С. 3-10.
26.    Корзюков А. И., Панченко П. С, Форманюк О. А. и др. Мониторинг воробьинообразных птиц в Одесской области в зимний период 2000-2001 гг. // Мониторинг зимую¬щих птиц в Азово-Черноморском регионе Украины. Одесса; Киев, 2002. С. 15-30.
27.    Костин С. Ю., Аппак Б. А., Бескаравайный М. М. Результаты зимних учетов птиц на юге Крыма // Зимние учеты птиц на Азово-Черноморском побережье Украины. К., 1998. С. 14-18.
28.    Кошелев А. Состояние крупнейшей в СССР зимовки камышницы под Одессой // Экология и поведение птиц. М.: Наука, 1988. С. 208-213.
29.    Кошелев А. Опыт организации и проведения  помощи зимующим водоплавающим птица в Одесской области (операция "Лебедь") // Редкие птицы Причерноморья. Киев; Одесса: Лыбидь, 1991. С. 232-251.
30.    Кошелев А., Корзюков А., Лобков В. и др. Анализ численности редких птиц в Одесс¬кой области // Редкие птицы Причерноморья. Киев; Одесса: Лыбидь, 1991. С. 9-36.
31.    Кошелев А. И., Кошелев В. А., Пересадько Л. В. и др. Результаты рождественских учетов зимующих птиц в Северном Приазовьи в январе 2001 года // Мониторинг зимующих птиц в Азово-Черноморском регионе Украины. Одесса; Киев, 2002. С. 30-40.