Зміст:

Вступ...........................................................................................................3
Зникаючі види рослин...............................................................................4
Вимерлі види рослин…………………………………………………….12
Висновок....................................................................................................15
Список використаної літератури.............................................................16

Вступ.

Чисельність багатьох рідких і зникаючих видів дикоростучих рослин скорочується через  пряме знищення їх людиною. Особливо яскраво ця тенденція виявляється на прикладі ранньоквітучих рослин, що збираються, переважно, з метою подальшого продажу. Незаконна торгівля дикоростучими пролісками (галянтусами), цикламенами, крокусами й іншими рідкими рослинами здобуває усе більш організований характер і зростаючі масштаби, завдає величезної шкоди популяціям цих видів, а значить - і природі в цілому.
Протягом  останніх років суспільна неполітична некомерційна організація "Рух студентських Дружин по охороні природи" щорічно проводить операцію "Первоцвіт" - комплекс заходів щодо збереження рідких видів ранньоквітучих рослин. Операція багатопланова і містить у собі еколого-просвітительські, пропагандистські й оперативні заходи. Рух ДОП активно співробітничає з державними природоохоронними органами і різними громадськими організаціями, зацікавленими в рішенні цієї проблеми. За останні кілька років число неурядових і державних організацій, що працюють по напрямку "Первоцвіт", помітно збільшилося, робота стала більш ефективною. Однак, існує нагальна потреба підвищення рівня цієї діяльності. Саме з такою метою і був підготовлений даний довідково-методичний збірник.


Зникаючі види рослин

Galanthus nivalis L. - Пролісок білосніжний
Цибулина діаметром 1 см з бурими зовнішніми лусочками; листи лінійні, шириною до 1 см, плоскі навіть у почкосложенії, досить тупі, під час цвітіння з восковим нальотом. Квітконосне стебло циліндричне, під час цвітіння в 2 рази вище листів. Оцвітина з 6 пелюстків, зовнішні його частки білі, зворотньо яйцесхожі, довгасті, звужені до підстави, довжиною 15-20 мм, шириною 8 мм, нагорі з загнутими краями, тому здаються гострими; внутрішні частки в 2 рази коротше зовнішніх, назад-клиновидно-яйцеподібні, із глибокою серцеподібною виїмкою, і почковидно-серцевидною або подковосхожою зеленою плямою. Пильовики на дуже коротких ніжках, що сидять у підстави часток оцвітини, донизу розширені, догори сильно відтягнуті, що закінчуються остроконечием. Стовпчик нитковидний, з гострим рильцем. Цвіте в січні-квітні. Квітки запилюються в основному бджолами. Розмножуються насіннями і дочірніми цибулинами. Квітконосні утечі формуються в пазухах м'ясистих чешуй цибулини, а верхівкова крапка росту залишається вегетативної.
Розповсюджений у південних районах європейської частини, у Предкавказзі. Зустрічається в широколиственних лісах на вологому ґрунті.
Росте в широколиственних дубових, дубово-грабових, букових, значно рідше змішаних дубово-соснових, буково-соснових лісах, серед чагарників, на лісових галявинах, узліссях. На Україні в значній кількості досить часто зустрічається на Закарпатті, у Карпатах, Прикарпатті, трохи рідше на Волино-Подільській і Придніпровській височинах і дуже рідко на Лівобережжі - усього кілька місцезнаходжень у Чернігівській і Полтавській областях.
Варварське знищення мільйонів квітучих рослин веде до того, що кількість їх поступово зменшується, скорочується кількість місцезнаходжень. У багатьох місцевостях проліски вже цілком знищені - наприклад, колись у Голосеєвському лісові їх була безліч, а тепер вони вже зовсім там зникли. Знищено проліски також у найближчих околицях Києва, Житомира, Тернополя й інших великих міст.


КАНДИК Cем. Liliaceae
Багаторічна трав'яниста цибулинна рослина, стебло прямостояче, біля середини з двома супротивними сизими крапчатими яйцевидно-довгастими або зеленими загостреними еліптичними листами; квітки одиночні; оцвітина поникла з 6 листочків, при підставі колокольчато-зближенних, вище розбіжних і загибаючихся назовні; тичинок 6 з лінійно довгастими пильовиками, тичиночні нитки при підставі лінійні, посередині веретеноподібно роздуті і на вершині сильно витончені; стовпчик нитковидний, що нагорі товщає з 3-х роздільним рильцем; коробочка назад-яйцеподібна з деякими насіннями.
1.    Кандик кавказький - Erythronіum саucasіcum Woronow, занесений у Червону книгу РСФСР (ІІІ категорія), Червону книгу СРСР,"Перелік рідких, зникаючих рослин флори, що скорочуються в чисельності"  і віднесений до числа охоронюваних рослин Чорноморського узбережжя Кавказу. Росте в лісах Колхіди, зрідка заходить на Північний Кавказ, є ендемиком цих районів.
2.    Кандик собачий зуб - Erythronіum dens-canіs L., занесений у Червону книгу України (ІІ категорія), Червону книгу СРСР. Виростає зрідка і спорадично в передгір'ях Карпат і в деяких острівних нахожденнях у Львівській обл., де знаходиться на східній границі ареалу. Південносхідноєвропейський вид. З чотирьох видів роду, що виростають у СНД, цей вид перебуває під найбільшою загрозою зникнення.


ЧУБАРКА МАРШАЛЛА (Corydalis marschalliana Pers.)
Покритосеменні — Angiospermae Класс Двудольные — Dicotyledones
Сімейство Дим’янкові — Fumariaceae
Статус. III категорія. Вид, що зустрічається в невеликій кількості і на обмеженій території.
Особливості морфології і біології. Багаторічна трав'яниста рослина з бульбою-коренем у ґрунті на глибині 8-15 см. Багаторічна частина рослини представлена розеточною утечею з пазушними генеративними втечами, розвиток якого відбувається за один рік. Листи розеточної втечі розвиваються протягом  двох років, темно-зелені, широкі, на довгих черешках, двічи-тройчаторозсечені, серединна частка велика, Відділ Покритосемені - Angіospermae Клас Двочасткові - Dіcotyledones Сімейство Дим’янкові - Fumarіaceae
Статус. ІІІ категорія. Вид, що зустрічається в невеликій кількості і на обмеженій території.
Особливості морфології і біології. Багаторічна трав'яниста рослина з бульбою-коренем у ґрунті на глибині 8-15 см. Багаторічна частина рослини представлена розеточною утечею з пазушними генеративними втечами, розвиток якого відбувається за один рік. Листи розеточної втечі розвиваються протягом  двох років, темно-зелені, широкі, на довгих черешках. Бічні частки різні: внутрішні - великі, зовнішні - більш дрібні. Узимку вже закладається брунька майбутньої генеративної втечі, протягом  весни - літа - осені розвиваються квітки, наприкінці  січня починається підземний ріст рослини. У березні - квітні генеративна втеча з'являється над ґрунтом і зацвітає. Квітки білі або кремові, неправильної форми, зі шпорцем, зібрані у велику на довгому квітконосії кисть. Плід - стручковидна коробочка, насіння дозрівають у травні, мають світлий придаток і розносяться мурахами. Розмноження переважно насінне, лише деякі особи з підвищеною життєвістю здатні утворювати нові рослини внаслідок розпаду бульби на окремі частини. Декоративне.
Поширення. По лісах центральної Європи, у Криму, на Кавказу, Малій Азії. У Смоленській області поки відзначена на Сокольїй горі біля залізничної станції Колодня.
Місця обитання. Широколиственні ліси на досить багатих і вологих ґрунтах, лісові низини [1-4].
Ужиті заходи охорони. Занесена в список рідких і зникаючих рослин ряду областей Росії і СНД [1-4].
Необхідні міри охорони. Обстеження відомих і виявлення нових місцезнаходжень виду, збереження природних умов обитання, заборона збору рослини.


Кандик кавказький Erythronium caucasicum
Розділ: Покритосеменні або квіткові
Сімейство: Лілейні Liliaceae
Рід: Erythronium  Статус: 3 (R). Рідкий вид. У РСФСР - північно-західна ділянка ареалу. Внесений у Червону книгу СРСР
Поширення: Зустрічається в Краснодарському краї: від Новоросійська, Гарячого Ключа і Майкопа до східної границі краю, особливо часто в межах Кавказького заповідника, повсюдно на хребтах у районі Червоної Галявини (м. Ачишхо, Псеашхо, Чугуш, Ассара, Аибга й ін.), а також в околицях Ставрополя. У СРСР, крім того, росте на заході Грузії; поза СРСР - у Північному Ірану в горах Эльбурса (1-5).
Екологія: Росте в лісах нижнього гірського пояса й у високогір'ях (від верхньої границі лісу до альпійського пояса), на галявинах у листяних або змішаних лісах, на лугах у  снігу, що тане. Місцями зустрічається рясно, іноді створює аспект. Ранньовесняний ефемероїд, цибулина якого щорічно відновляється. Розмножується переважно насіннями.
Фактори, що лімітують: Збір квітів на букети і викопка цибулин садівниками-аматорами. У високогір'ях зберігається краще, тому що встигає перецвісти до початку туристського сезону.


Тюльпан Шренка Tulipa shrenckii
Розділ: Покритосеменні або квіткові
Сімейство: Лілейні Liliaceae
Рід: Tulipa
Поширення: У РСФСР зустрічається на півдні і південно-сході європейської частини республіки: на південно-сході Воронезької обл. (1), у Ростовської, Саратовської, Волгоградської, Астраханської областях, на півдні Куйбишевської обл. (2), в Оренбурзькій обл. (у середньому плині р. Урал) (3), у Калмицької АРСР, а також на Північному Кавказу: у Краснодарському краї на хр. Маркотх (4, 5), на значній частині Ставропольського краю (6, 7), у Кабардино-Балкарської, Північно-Осетинської і Чечено-Інгушської АРСР по Тереку (4, 8), у північних районах Дагестанської АРСР (9). У СРСР, крім того, розповсюджений на півдні і сході України, включаючи Крим, у Північному і Західному Казахстану, на півночі Середньої Азії; поза СРСР - у Китаєві і Північному Ірану, але, імовірно, заміщається там близькими видами.
Екологія: Зустрічається в складі степових і статі пустельних співтовариств, на вапнякових і крейдових оголеннях від низовини до передгір'їв, піднімається до 600 м над рівнем моря. Активна життєдіяльність присвячена до весен йому періодові.
Фактори, що лімітують: Оранка цілинних степів, збір надземних частин рослин на букети і як лікарської сировини, що веде до виснаження і загибелі цибулин. Багато місць перебування виду, мабуть, уже втрачені, зокрема  в Ставропольському краї (10).

Беквитія крижана Beckwithia glacialis
Розділ: Покритосеменні або квіткові
Сімейство: Лютиковые Ranunculaceae
Рід: Beckwithia

Поширення: У СРСР зустрічається тільки в РСФСР у Хибинському горном масиві (центральна частина Кольського острова). Поза СРСР розповсюджений у субальпийском, альпійському і гірничо-тундровому поясах гір Скандинавії, Середньої Європи, Східної Гренландії, Ісландії, Фарерських островів, півдня Шпицбергена, о. Ян-Майена (1, 2).
Екологія: Найбільш характерні місцеперебування виду в Хибинських горах - плато, розташовані в поясі гірної арктичної пустелі (висота 900-1100 м над рів. моря). Зустрічається також на зволожених осипах, кам'янистих  висипках і скелях, по берегах річок, у місцях пізнього сходу снігу в гірничо-тундровому поясі. Для всіх типів місцеперебувань характерні розріджений рослинний покрив і достатнє зволоження. В умовах Хібін насінне поновлення виду гарне, популяції представлені різновіковими особями, але рослини розвиваються повільно, в умовах плато в ювенільному стані особи знаходяться до 7-9 років (3).
Фактори, що лімітують: Вузька екологічна амплітуда виду, відкриті гірські розробки, посилений збір рослини ботаніками (4).

Вимерлі види рослин
Ми дуже мало знаємо про перші рослини, бо вони всі вимерли, та й викопних решток тих рослин знайдено небагато. Проте вчені все ж за відбитками, залишеними давніми рослинами, змогли відтворити не лише зовнішній вигляд перших мешканців суші, але й вивчити особливості їхньої будови.
Наука, що вивчає викопні рослини, називається палеоботанікою і є галуззю ботаніки.
Основним способом розмноження перших наземних рослин як вимер-лих, так і сучасних було спорове розмноження, яке характерне і для во-доростей, про що ви вже знаєте. Всі вищі рослини, які розмножуються спорами, ботаніки об'єднують під спільною назвою - вищі спорові ро¬слини. До них відносять відділи Риніофіти, Зостерофілофіти, Тримсрофіти, Псилотофіти, Бріофіти (Мохоподібні), Лікоподіофіти (Плауноподібні), Еквізетофіти (Хвощеподібні) і Поліподіофіти (Папоротеподібні). Пред-ставники перших трьох відділів - виключно вимерлі рослини, інші від¬діли представлені як вимерлими, так і сучасними групами рослин (так¬сонами).
Спільним для всіх рослин, що освоїли для свого існування сушу, яка є значно складнішим для життя середовищем, є розчленування тіла на надземну і підземну частини відповідно до двох частин середовища -  повітряного і ґрунтового.
До відділу Ринієподібні належать виключно викопні рослини, які жил и па Землі близько 450 млн. років тому. Перші наземні рослини зростали на берегах водойм і мілководдях, що час від часу затоплювалися або підсихали.
Вперше риніофіти були знайдені в Канаді ще 1859 року. Але тоді ця знахідка залишилася поза увагою вчених. І знову їх відкрили восени 1912 р. біля села Райни (звідки вони й отримали свою назву) в Шотландії сільський лікар У. Маккі, що для власного задоволення займався і геологією, зробив зріз у породі і раптом побачив прекрасно збережені рослинні залишки. На голому, тонкому стеблі знаходились трохи витягнуті в довжину кульки з товстими стінками. Як з'ясувалося пізніше, це була найдавніша на Землі рослина.

Перші рослини
Риніофіти мали дуже примітивну будову. Їх тіло складалося з гілочок, які щоразу розгалужувалися на дві рівні частини. Такий спосіб роз-галуження називають дихотомічним. У них ще не було листків і справж¬ніх коренів. До ґрунту риніофіти прикріплювалися ризоїдами (від грец. ридза - корінь і еідос - вигляд). Проте внутрішня будова у них вже була набагато складніша, ніж у водоростей, що дозволило їм вижити на суші. Так, у покривній тканині риніофітів з'являються продихи, через які від¬бувається газообмін і випаровування води. Пересування речовин здій¬снюється спеціальними клітинами, які утворюють спеціалізовану про¬відну тканину. Проте механічних тканин, які могли б забезпечити опо¬ру надземним органам, риніофіти не мали. Тому, імовірно, вони і були невеличкими рослинами, які не перевищували 50 см за висотою при діа¬метрі стебла 0,5 см. Гаметофіти риніофітів не відомі. Нині відомо декілька десятків видів риніофітів.
Вчені вважають, що всі відділи сучасних наземних рослин походять саме від риніофітів.
Найдавнішим представником відділу Риніофіти є куксонія. Вона ста-новила собою невеличкий кущик до 7 см заввишки. Росла звичайно на заболочених низовинах. Залишки куксоній і схожих рослин (хлорнеофіта, ринії, псилофіта) знайшли в Чехії, у США, у Західному Сибірі.
Найкраще вивчена ринія, імовірно, найбільша з усіх, жила на бо-лотистих місцях і сягала 50 см заввишки, а товщина стебла — близько 5 мм. Стебло в ринії завершувалося куполом, де знаходилися спори.
Від риній виникли псилофіти. Псилофіти - це сучасні тропічні і субтропічні рослини. Їх відомо всього близько 20 видів. Вони не мають листків і галузяться дихотомічно. Середня висота рослин 25-40 см, хоч окремі види псилофітів сягають 1 м заввишки.
Внутрішня будова у псилоподібних така ж примітивна, як і у риніофітів. Проте, па відміну від останніх, у них добре вивчений гаметофіт, який розвивається у ґрунті або тріщинах кори дерев. Гаметофіти дуже дрібні, не більші 2 см, мають вигляд нитки і дихотомічно галузяться.

Висновок.

Пиродно-охороний фонд України утворює безліч заповідників, національних природних парків, природних заказників, пам'ятників природи, а також рідкі, що знаходяться під погрозою зникнення рослини і місця їх знаходження.
Можна затверджувати, що в країні створена досить розгалужена мережа з різних по своєму призначенню охоронюваних територій - від заповідника до пам'ятників природи. Ефективно функціонувати система охоронюваних територій може при виконанні найважливішої умови - дотримання режиму діючої охорони у відповідності зі статусом об'єкта. Без виконання цієї умови система охоронюваних територій може бути безповоротно втрачена.
З метою збереження розмаїтості природи області необхідне збільшення кількості пам'ятників природи обласного і місцевого значення.
Охорона заказників і пам'ятників природи і їхнє використання в наукових і просвітительських цілях  припускають обов'язкову участь установ лісового господарства, громадських організацій, шкіл, шкільних лісництв і окремих краєзнавців. Координатором усієї цієї роботи на місцях повинні стати районні комітети екології і природних ресурсів.

Список використаної літератури.

1.    Белоусова Л. С., Денисова Л. В., Редкие и исчезающие растения, М., 1974.
2.    М.Аксенова, Г.Вильчек «Энциклопедия для детей» том 2 Биология
3.    Животный мир: проблемы охраны и использования (Н.Н. Веденин, "Журнал украинского права", N 12, декабрь 2002 г.)
4.    Состояние окружающей среды и природоохранная деятельность в субъектах Украины. Сборник докладов. 472 стр.