Зміст


Вступ    3

1. Невропатології    4

2. Нейруляційні форми патології нервової системи людини    6

Висновки    17

Список використаної літератури:    18

Вступ

“Дайте дитинству дозріти в дитинстві”? - так писав ще у XVIII сторіччі Жан Жак Руссо - французький мислитель, письменник, один з ідеологів освіти.
Людина народжується практично нічого не вміючи, крім здатності всьому навчитися. Пізнання навколишнього світу починається в дитини із самого моменту народження. Ранній розвиток маляти перших років життя закладає основи всієї особистості, визначає можливості й характер усіх основних напрямків її розвитку. У нормі розвиток дитини проходить одночасно й взаємозалежно у трьох напрямках – фізичному, когнітивному й психосоціальному. Між трьома ланками розвитку існують складні відношення: порушення однієї ланки приводить до порушень розвитку в інших. Зміни нормального перебігу перинатального періоду, який включає вагітність, пологи і ранній післяпологовий періоди, а також важкі захворювання дитини першого року життя можуть привести до затримки або спотворення не лише моторного, але й психо - мовного розвитку.
Частота й різноманітність клінічних проявів наслідків перинатальних уражень НС добре відома неонатологам, педіатрам, дитячим неврологам і психіатрам. Статистика надає сумні цифри зростання вроджених дефектів, частоти інвалідизуючих неврологічних і психо-мовних розладів в Україні. У структурі дитячої інвалідності перші місця займають хвороби нервової системи і органів чуття, психічні захворювання, вроджені дефекти розвитку. Велика кількість дітей з важкими інвалідизуючими захворюваннями є постійними пацієнтами в стаціонарах, поліклініках і реабілітаційних відділеннях або центрах. Наприклад, частота дитячих церебральних паралічів (ДЦП) в Україні коливається від 2,0 до 2,4 на 1000 дітей. Перинатальна патологія викликає в майбутньому 40-60% різноманітних захворювань у дітей і дорослих. Багато хвороб дорослих своїм коріннями йдуть у період внутрішньоутробного життя або раннього дитинства.

1. Невропатології

Як відомо, становлення особистості закінчується біля 3- х років, коли дитина усвідомлює себе як особистість і починає говорити про себе в першій особі - „Я”. Цей період можна вважати точкою рівноваги між народженням і дорослістю. Рання діагностика відхилень від нормального розвитку дитини є важливим моментом у подоланні затримок або спотворень розвитку особистості. Діти з наслідками перинатальної патології за ступенем рухових і психо-мовних розладів, за рівнем когнітивного й соціального розвитку, являють собою різноманітну групу у зв'язку з різноманітними варіантами порушень різних систем організму і функцій нервової системи. Така складна структура порушень розвитку свідчить про необхідність проведення комплексної корекційно-розвиваючої роботи з паралельним впливом на соматичну, вегетативну, рухову, чутливу, мотиваційну сфери, а, головне, на психічний та мовний розвиток наших маленьких пацієнтів. Для своєчасної оцінки стану дитини перших років життя, встановлення правильного діагнозу й вироблення тактики відновного лікування необхідна спільна робота медиків, психологів і педагогів.
Діагностика порушень нервово-психічної сфери дітей раннього віку базується на трьох „китах” - розвитку моторики, психіки й мови. Червоні стрілки на малюнку, вказують на нормальний розвиток функцій. При ураженнях нервової системи їхній розвиток іде патологічно (чорна стрілка). Спочатку в клінічній картині у дітей виникають затримки розвитку. Вони позначається на схемі трьома різними буквами - затримка рухового розвитку (ЗРР), психічного (ЗПР) або мовленнєвого (ЗМР).
При важкому ураженні мозку першими, найяскравіше проявляються порушення моторики, вони поступово приводять до розвитку дитячих церебральних паралічів. Порушення психічного розвитку клінічно проявляються олігофренією, яка розділяється на 3 ступені важкості: легка – дебільність, середня – імбецильність, важка – ідіотія. Відсутність здатності говорити в дітей раннього віку трактується логопедами як алалія (порушення мови в дорослих після інсультів називається афазією). Різниця цих понять полягає в тому, що в дорослих мова до хвороби була сформована, а в дітей з алалією порушене становлення й розвиток мовних функцій.
Клінічно на першому році життя вони проявляються затримками розвитку, а потім вони можуть трансформуватися в порушення поведінки або шкільну дезадаптацію. Остання може проявитися лише з початком навчання дитини в дитячому садку або школі.
Проблемою медико–педагогічної реабілітації дітей з порушеннями поведінки й шкільною дезадаптацією займаються лікарі, психологи, логопеди, педагоги, фахівці інших суміжних професій.


2. Нейруляційні форми патології нервової системи людини

Проблема становлення просторової організації головного мозку є актуальною, оскільки саме в ранній період ембріонального розвитку виникає максимальна кількість різноманітних морфогенетичних аномалій. Відомості про ранні ембріональні аномалії розвитку мозку дуже мізерні, а механізми їх виникнення неясні. З другого боку, необхідність дослідження ранніх ембріональних аномалій обумовлена тим, що різні тератогенні дії на мозок приводять до схожих або ідентичних форм патології розвитку. Ці дані свідчать про неспецифічність впливу ушкоджувальних агентів на розвиток мозку і ставлять питання про природу чутливості нейроепітеліальних кліток до зовнішніх дій. Аномалії розвитку головного мозку людини є слідством порушень процесів проліферації, міграції, зростання і диференціювання кліток, які інтегруються на основі формоутворючих процесів, що приводять до морфологічного відособлення основних структур нервової системи.
Аномалії розвитку головного мозку мають різне походження. Виділяють аномалії, що виникли в результаті генетичних змін, під впливом радіаційних, токсикологічних або інфекційних дій. Кожна з перерахованих причин є самостійною проблемою і вимагає спеціальної розробки. Проте результати тератогенних дій реалізуються в однотипних порушеннях формоутворючих процесів, що приводять до закріплення в розвитку мозку виниклих змін. Механізми патогенезу ембріональних аномалій розвитку головного мозку людини не відомі, не вивчена і причина топологічної обмеженості тератогенного впливу на мозок. З питань причин формоутворючих аномалій головного мозку людини існують розрізнені повідомлення або теоретичні припущення, в яких робляться екстраполяції подій раннього розвитку на підставі аналізу постнатальних аномалій мозку. Безпосереднім механізмам виникнення аномалій в ранньому ембріональному розвитку головного мозку присвячувалися одиничні роботи переважно теоретичного характеру, що робить аналіз конкретних випадків порушення ембріонального розвитку головного мозку людини особливо актуальним.
Основна мета справжньої роботи полягала у вивченні аномалій розвитку головного мозку у ембріонів у віці від 3 до 6 нед. і виявленні загальних принципів патогенезу цих аномалій мозку, придатних для створення класифікації ембріональних аномалій розвитку нервової системи людини.
Робота виконана на ембріональному матеріалі по нормальному і патологічному розвитку головного мозку людини з 22-го дня по 6-й тиждень після запліднення. Збирали ембріонів від здорових жінок у віці від 17 до 28 років. Загальна кількість абортивних ембріонів склала 47. Вік ембріонів визначали по кількості сомитов. Це найточніший спосіб, оскільки інтервали часу закладки чергової пари сомитов строго детерміновані. Одночасно з сомитами визначали і число спинальных гангліїв, і динаміку появи склеротомів. Всі три параметри чисельні і зчеплені між собою, що дозволяє визначати вік ембріона з точністю від 1—2 днів до 6 нед. З другого боку, кореляція між сомитами, числом хребців і гангліями є досить точним критерієм наявності або відсутності генетичних змін у ембріона. Якщо в цервикальному, торакальному, люмбальному, крижовому або копчиковому відділі співвідношення між осьовими структурами порушується, то найбільш ймовірно наявність геномних змін у зародка. Таких ембріонів не використовували. Для гістологічних досліджень застосовували фіксатори Буена, Карнуа і Ценкера, 10% формальдегід. З блоків готували серійні зрізи товщиною від 5 до 15 мкм, їх вмонтовували на стекла, офарблювали гематоксилином і еозином, по Массону, Біонді, укладали в бальзам. Зрізи використовували для створення тривимірних графічних реконструкцій.
В справжній роботі отримані дані про різні типи ембріональних аномалій головного мозку людини. Найраніша аномалія розвитку нервової системи була виявлена у ембріона темя—копчиковой завдовжки 3.2 мм на 22—23-й день після запліднення. Аномалія виникла до кінця нейрорегуляції. На це указує ектодерма, розташована над дорсальною поверхнею головного і спинного мозку. Пластова будова мозку цього ембріона втрачена, а спинний мозок закінчується на рівні черевної стеблинки (мал. 1).

Мал. 1. Бічна проекція нервової системи ембріона людини тім'я —копчиковий завдовжки 3,2 мм, вписана в контур тіла.
Пунктир — проекція тіла нормально розвинутого ембріона, штрихування — головний і спинний мозок, nе — нормальний ембріон, ре — ембріон з патологією, b — головний мозок, spc — спинний мозок.

Спинний мозок не досягав свого нормального розміру і був на 1/3 коротше, ніж в нормі. В цьому варіанті ембріональної патології ми бачимо ситуацію, принципово відмінну від описаної в літературі. Якщо в дослідженому раніше випадку патологія розвитку була пов'язана з незрощенням медулярних валів, то в нашому випадку зрощення повністю завершено. Проте наявність укороченого спинного мозку указує на те, що стулення медулярних валів в спинній частині зародка зупинилося на рівні печінкового виступу. В описуваному випадку зупинка нейруляції в спинному відділі є єдиною видимою причиною деструктуралізації нервової системи, розташованої рострально черевної стеблинки. Досліджена аномалія відрізняється від відомих варіантів патології формування нервової трубки людини, пов'язаної з повною або частковою зупинкою нейруляції на рівні рострального нейропора. Якщо у відомих випадках спостерігається затримка нейруляції, то в нашому варіанті превалює оклюзія нервової трубки в головному і грудному відділах зародка.
Порушення розвитку головного мозку у ембріонів людини між 27-м і 35-м днями після запліднення обумовлено існуванням відкритих ділянок нервової трубки, яка повідомляється через ці зони з навколоплідною рідиною. В обох описаних випадках нервова трубка втратила свою цілісність вентральніше рострального нейропора. Якщо у ембріона на 13-го стадії розвитку незамкнута ділянка нервової трубки короткий і обмежений вентральною зоною воронки, то у ембріона на 14-го стадії розвитку нервова трубка відкрита на всій ділянці вентральніше рострального нейропора. Порушення нейруляції вентральніше рострального нейропора до теперішнього часу не було описано. Відомі випадок порушення розвитку нервової трубки на рівні каудального нейропора  і повідомлення про знахідку ембріона тім'я —копчиковий завдовжки 9,5 мм, поєднуючого в собі ознаки циклопіїі гіпотело — ризма. Зіставлення результатів власних досліджень з літературними даними ставить питання про природу топологічного обмеження впливаючої аномалії. Дійсно, неясно, чому порушення нейруляції торкнулося тільки обмеженої ділянки нервової трубки. Природу цього обмеження розповсюдження аномалії слід шукати в механізмах нейруляції людини.
Нейруляція людини починається із стулення медулярних валів на рівні проромбомерів заднього мозку. З цієї області в ростральному напрямі рухається хвиля стулення медулярних валів. Медулярні вали, що стуляються, формують дах середнього і проміжного мозку, і хвиля зупиняється у дорсального краю рострального нейропора. По суті описаний процес стулення медулярних валів є автономним і незалежним від процесів нейруляції в інших зонах нервової пластинки. З другого боку, від рострального краю нервової пластинки в каудальному напрямі також рухається хвиля стулення медуллярных валів, яка зупиняється у вентрального краю рострального нейропора (мал. 2).

Мал. 2. Схематичне зображення кореляції між дефектами нервової трубки і хвилями нейруляції.

Різні типи штрихування відображають зони стулення нервової трубки у ембріонів різної довжини. Там, де штрихування відсутнє, нервова трубка залишалася відкритою. I—V — тім'я —копчиковая довжина ембріонів (в мм), sn — каудальна зона нейруляції, сn — каудальний нейропор, cw — каудальна хвиля нейруляції, rw — ростральна хвиля нейруляції, vw — вентральна хвиля нейруляції, rn — ростральний нейропор.

Таким чином, нейропор є точкою сходиться двох нейруляційних хвиль, що рухаються назустріч один одному. Автономність регуляції в цих двох регіонах і приводить до обмеження розповсюдження аномальних змін.
Аналогічні події знайдені у ембріона тім’я—копчиковой завдовжки 5.5 мм на рівні заднього і спинного мозку. В цьому випадку не формується хвиля стулення медулярних валів, яка починається в районі заднього мозку і рухається в каудальному напрямі. У цього ембріона нервові вали не зімкнуті в трьох зонах: ембріональному rhombencephalon, спинному і проміжному мозку (мал. 3, а). Аномалія нейруляції у ембріона тім’я — копчиковой завдовжки 6.5 мм виявилася у вигляді відкритих зон нервової трубки в проміжному і передньому мозку (мал. 3, б). Нервова пластинка залишилася відкритою від нейропора до зорової хіазми. Інтерес представляє те, що відкритий в нормі IV шлуночок залишався при даній аномалії закритим. Ембріон тім’я—копчиковой завдовжки 7 мм мав три зони порушення цілісності нервової трубки (мал. 3, в). Після нейруляції залишилися відкритими ростральні зони спинного мозку, ембріональний мозок, каудальна дах середнього мозку і мозочок. Зачатки півкуль мозочка виявити не вдалося, хоча нюхові плакоди, зачатки слухових пухирців і очі були розвинуті нормально. Абсолютно інша картина порушень спостерігалася у ембріона тім’я—копчиковой завдовжки 9 мм Нервова трубка цього ембріона залишалася відкритою на межі середнього і заднього мозку, в районі воронки і термінальної пластинки (мал. 3, г). В цих зонах нервової трубки спостерігалася гіперплазія вільного краю нейроепітелія, яка супроводилася атиповою проліферацією нейробластів. У ембріона тім’я — копчикової завдовжки 10,5 мм було виявлено 5 зон аномального формування нервової трубки (мал. 3, д). Ембріональний мозок був відкритий в преоптическо—таламической зоні, на рівні мозочка, в каудальній зоні IV шлуночка і в передньому мозку. Між півкулями переднього мозку дефект був украй незначний і складав тільки 70 мкм. У вентральній частині переднього мозку незакрита зона була обширною, а латеральні шлуночки з'єднувалися з ротовою порожниною. Дефект в преоптическо—таламической зоні співпадав з аналогічною аномалією в мозку ембріона тім’я— копчик завдовжки 5.5 мм, а порушення нейруляції в зоні закладки мозочка привело до з'єднання шлуночків мозку з навколоплідною рідиною.


Мал. 3. Ортогональні проекції графічних реконструкцій ембріонів людини з різними порушеннями нейруляції.
Тім’я—копчикова довжина ембріонів: а — 5.5 мм, б — 6.5 мм, в — 7 мм, г — 9 мм, д — 10.5 мм r — ембріональний rhombencephalon, про — відкрита нервова трубка, d — проміжний мозок, spc — спинний мозок, р — передній мозок, m — середній мозок, h — півкулі переднього мозку.

Слід підкреслити, що всі вказані варіанти аномалій нейруляції завжди обмежені розмірами конкретної нейруляційної хвилі. У ембріонів тім’я—копчиковой завдовжки 7—10 мм була знайдена аномалія, не пов'язана з порушенням нейруляції. В справжній роботі досліджено 6 аномальних ембріонів цього віку. Основну увагу надане аналізу стану нервової трубки і реакціям її стінки на виникаючі відхилення в розвитку. В 2 випадках нейроепітеліальний пласт виявився розімкненим на рівні каудального краю сильвієвого водопроводу. Топологічно ця ділянка співпадає з ростральним краєм первинної зони стулення медулярних валів. На цих же стадіях знайдена відкрита нервова трубка каудальніша мезометенцефалічної складки. Отже, порушення нейруляції на цих стадіях розвитку знов виявляється обмеженим автономними зонами стулення медулярних валів. Схоже порушення було знайдено після 16-й стадії розвитку людини. Виражена аненцефалія, на думку авторів, була обумовлена відкритою нервовою трубкою. Проте існують дані, що ставлять під сумнів їх висновок. Так, знайдена відкрита нервова трубка у ембріона людини на тій же стадії розвитку не приводила до виникнення яких—небудь аномалій. Мабуть, знахідки ембріонів з нормально розвинутими органами і відкритою нервовою трубкою є рідкісними виключеннями, а не правилом. Такий аналіз дозволив встановити, що об'єм нервової тканини у ембріона з відкритою нервовою трубкою був більше, ніж в нормі. Певною мірою ці дані співпадають з результатами раніше виконаного дослідження людського ембріона з аненцефалією і амієлією. Проте існують і деякі суперечності. Якщо Паттен показав, що при порушенні нейруляції об'єм нервової тканини збільшується, то інші автори, демонструючи аненцефалію на ранніх стадіях, мають на увазі абсолютно протилежний результа. Описані в справжній роботі і приведені в літературі випадки раннього аномального розвитку головного мозку демонструють досить велику варіабельність. Проте всі варіанти ембріональних аномалій можуть бути легко з'єднаний в три основні групи.
До 1-ої групи входять патологічні зміни розвитку мозку, пов'язані з порушенням стулення медулярних валів в ростральній ділянці нервової трубки. Топологічно це місце обмежено ростральним краєм нервової пластинки і нейропором. Для зручності цей регіон слідує назвати пренейропорною зоною.
В 2-у групу ембріональних аномалій необхідно віднести всі варіанти порушення розвитку в районі проміжного і середнього мозку. Це зв'язано з тим, що дах середнього і проміжного мозку формується в результаті рострального руху другої автономної хвилі стулення медулярних валів, що починається від району ромбомерів і що закінчується у дорсального краю рострального нейропора. Цю область необхідно назвати постнейропорною областю.
В 3-у групу аномалій розвитку нервової системи слід віднести зміни заднього, довгастого, спинного мозку і кишково—мозкового каналу. Межі останньої області визначаються каудальною хвилею стулення медулярних валів, яка починається від ромбомерів заднього мозку і рухається в каудальному напрямі аж до кишково—мозкового каналу (див. мал. 2).
Таким чином, існують три схожі форми патологічних змін розвитку головного мозку, які можуть несуперечливий пояснити майже всі типи ембріональних аномалій головного мозку. Проте у ряді відомих випадків були описані різні поєднання аномалій нервової системи. Так, у ембріона людини тім’я—копчик завдовжки 14 мм було знайдено одночасне існування аненцефалії і расхизиса. Проте, в подібних випадках ніяких суперечностей з пропонованою гіпотезою немає. Річ у тому, що рух автономних хвиль нейруляції у людини відбувається різними темпами. Швидше за все завершується стулення медулярних валів в постнейропорной області. Певною мірою це опосередковано невеликими розмірами даної області. У зв'язку з тим що нейруляція в постнейропорному регіоні здійснюється швидко і закінчується раніше, ніж в інших областях, ми, як правило, дуже рідко зустрічаємо випадки аномалій проміжного і середнього мозку на рівні даху цих відділів. З другого боку, найбільш поширено кістозне розщеплювання хребта, як правило, зв'язане з різними видами спинномозкових гриж і інших вад розвитку. Висока частота аномалій заднього, довгастого і спинного мозку обумовлена тим, що нейруляція в спинному відділі зародка продовжується найбільш тривалий час.
Якщо нейруляція людського ембріона починається на 22-й день ембріонального розвитку, то в постнейропорній зоні вона завершується до 23—му дня, в пренейропорній зоні — до 24—му, а в районі спинного мозку — тільки на 26-й день розвитку. Таким чином, в різних зонах нейруляції нервова трубка залишається відкритою різний час. З приведених даних про тривалість нейруляції в різних відділах ясно, що найбільш тривалий час нейруляція проходить в спинному мозку. Зрозуміло, що вірогідність тератогенної дії на украй нестабільний процес нейруляції в спинному мозку значно вище, ніж на рівні проміжного і середнього мозку.
Проміжне положення займає частота аномалій розвитку пренейромерної зони. Залежно від того, в який період часу пренейропорного стулення медулярнихї валів відбувається тератогенна дія, результати можуть носити різний характер. Наприклад, якщо тератогенний вплив виявляється на нервову систему, що розвивається, протягом 23-го дня після запліднення, то буде пошкоджена сама ростральна ділянка пренейропорної області стулення медулярних валів. В цьому випадку аномалія повинна бути пов'язаний із закладкою і первинним диференціюванням півкуль переднього мозку.
Зв'язок між двома цими процесами опосередкований тим, що парні півкулі переднього мозку виникають саме з ростральної ділянки пренейропорного шва нервової трубки |26]. Дійсно, з літератури відомі аномалії такого роду. Найпоширенішим виглядом є алобарна прозенцефалія, яка характеризується повним нерозділенням півкуль переднього мозку. Півкулі закладаються у вигляді єдиного випинання і зберігаються у такому вигляді у плодів і новонароджених. Зрозуміло, що дефект закладки парних півкуль неминуче викликає комплекс краниофасциальних змін вентральної частини етмоідного відділу. Як правило, змінам піддаються небо, нижня щелепа і губна область. Якщо ж тератогенна дія на нейруляцію постнейропорної області виявляється протягом 24-го дня розвитку, то відстрочені результати матимуть абсолютно інший характер. Це зв'язано з тим, що до початку 24-го дня розвитку пренейропорна хвиля стулення медулярних валів вже пройде половину зони майбутнього диференціювання півкуль переднього мозку. Виходячи з пропонованої гіпотези, слід чекати в ембріональній патології появи не повністю розділених півкуль переднього мозку. Йдеться про таку ситуацію, коли півкулі переднього мозку з одного краю повинні бути розділений, а з іншого — бути єдиною морфологічною освітою. Цей висновок пропонованої гіпотези підтверджується результатами досліджень аномалій головного мозку плодів і новонароджених. У ряді випадків було знайдено часткове розділення півкуль переднього мозку. Зрозуміло, що варіанти такої аномалії неминуче повинні бути, оскільки достатньо дуже невеликої різниці в часі тератогенної дії, щоб отримати індивідуальну форму семілобарної голопрозенцефалії.
Схожу варіабельність результатів може дати порушення нейруляції в постнейропорному полі. В першу чергу це мозкові грижі і порушення диференціювання четверохолмія. Проте аномалії цієї області досить рідкісні, що підтверджується невеликим числом відомих випадків порушень розвитку постнейропорного поля.
Оскільки в нервовій пластинці ембріонів людини існують три зони автономної і асинхронною нейруляції, пропонована гіпотеза дає відповідь на природу і походження аномалій негенетичної природи, що виявляються в різних відділах нервової системи. На 23-й день розвитку тератогенна дія на нейруляцію може привести до одночасного виникнення патологічних змін на рівні середнього, переднього і заднього мозку. Проте вже на 24-й день після запліднення можуть виникнути аномалії одночасно в двох районах нервової трубки — довгастому і передньому мозку, оскільки постнейропорне стулення медулярних валів до цього часу завершено. Цей висновок є приватним слідством пропонованої гіпотези і підтверджується численними спостереженнями, відомими з літератури.


Висновки

Аналіз нейруляционных аномалій дозволив встановити, що розвиток нервової системи людини самий нестійкий між 21-м і 27-м днями після запліднення, коли відбувається активна зміна форми мозку, а неспецифічне порушення або затримка стулення нервових валів приводить до виникнення ембріональної патології нервової системи. Різні форми ембріональних аномалій головного мозку людини виникають в результаті трьох варіантів порушення нейруляції. Відкрита пренейропорная область викликає аномалії переднього мозку і этмоидного відділу. Зупинка нейруляції в постнейропорной зоні приводить до аномалій проміжного, середнього мозку і окципитального регіону голови. Порушення нейруляції в каудальной області нервової трубки є причиною спинномозкових аномалій. Вищезгадані аномалії формуються в результаті локальних порушень нейруляції, які є першопричиною морфогенетической патології розвитку нервової системи. Цілком допустимо запропонувати класифікувати ранні ембріональні аномалії нервової системи за принципом їх морфогенетического походження, а не по фінальних станах плоду.


Список використаної літератури:

1.    Лазюк Г. И. Тератология человека. — М., 1979.
2.    Савельев С. В. // Аналитические аспекты дифференцировки. — М., 1991. — С. 56—71.
3.    Савельев С. В. // Изв. АН СССР. Сер. биол. — 1991. —Т. 4. — С. 633—639.
4.    Савельев С. В., Бесова Н. В. // Онкогенез. — 1991. —Т. 26, № 1. —С. 30—38.
5.    Савельев С. В., Черников В. П. // Изв. АН СССР. Сер. биол. — 1992. — № 3. — С. 465—471.
6.    Савельев С. В., Бесова Н. В., Истомин А. А. // Морфология. — 1992. — Т. 103. — С. 32—41.
7.    Савельев С. В. // Журн. общ. биол. — 1993. — Т. 54. — С. 71—80.
Савельев С. В. Формообразование мозга позвоночных. — М., 1993