Навчання монологічного мовлення
ВСТУП
Велике значення на уроках іноземної (німецької) мови має монологічне мовлення. Адже саме воно відображає характеристики усно мовленнєвої комунікації, необхідної під час спілкування.
Згідно з принципом комунікативності у навчанні іноземних мов засвоєння мовного матеріалу відбувається комплексно, що дозволяє забезпечити спілкування іноземною(німецькою) мовою з самих перших уроків. Тому існує спеціальна цілеспрямована робота над засвоєнням монологічних форм, інтонаційно – ритмічних моделей.
Серед численних проблем методики – організація навчання монологічного мовлення. Основним елементом мови є її словниковий склад і граматична будова. Засвоєння молодшими школярами в процесі організованого навчання німецької мови словникового мінімуму дитячого спілкування ще не свідчить про те, що відбулося формування здатності до іншомовної комунікації. Серед численних проблем методики - організація навчання монологічного мовлення. Основним елементом мови є її словниковий склад і граматична будова. Засвоєння молодшими школярами в процесі організованого навчання німецької мови і граматичного мінімуму, ще не свідчить про те, що відбулося формування здатності до іншомовної комунікації.
Для того, щоб дитина могла спілкуватися з дорослими та іншими дітьми їй потрібні уміння сполучати слова у речення, а також викласти свою думку. Лише засвоєння основ монологічного мовлення в кінцевому підсумку дасть змогу дитині здійснювати спілкування. Дотримуючись монологічних норм мови дитина зможе формувати нерідною(німецькою) мовою думку, дійти взаєморозуміння з іншою людиною.
Проблеми теорії і практики навчання молодших школярів монолітного мовлення присвятили свої праці такі науковці: А.М .Богуш, Н.П.Басал, С.С. Вдовенко, В.М.Плахотник, Т.К.Полонська, В.Г.Редько, З.Я.Футерман та ін.
Підходи і розв’язання низки проблем формування основ граматики у дітей знаходимо у наукових дослідженнях російських педагогів: М.І.Гвоздєва, Л.Д. Гаврилова, О.Ю. Протасової, І.В. Гогової та ін.
Підвищення інтересу до вивчення іноземної(німецької) мови – одна з найактуальніших проблем методики й навчання. Як зробити урок сучасним? Як максимально використати всі 45 хвилин уроку для розвитку знань та вмінь учнів? Як зробити так, щоб кожен урок ніс у собі великий виховний заряд, залучав учнів до розуміння чужої культури вчив поважати й цінувати самобутність звичаїв і традицій народу, слова якого вивчаються, сприяє формуванню позитивних морально – етичних якостей – доброти, порядності, працелюбства, толерантності тощо? Це традиційні проблеми, що не можуть не хвилювати вчителів, усіх тих, хто має відношення до вивчення іноземної мови.
Отже, актуальність дослідження зумовлена потребою. Мета дослідження-проаналізувати методичний аспект використання нової граматичної структури на уроках німецької мови в початковій школі.
Відповідно до мети, визначено такі завдання дослідження:
1) здійснити теоретичний аналіз наукових джерел (психологічних, педагогічних, лінгвістичних, дидактичних) із досліджуваної проблеми,
2) розробити систему вправ та дидактичних ігор,
Об’єктом дослідження в навчально – виховний процес на початковому етапі загальноосвітньої школи. Предмет дослідження монологічне мовлення учнів на уроках німецької мови.
Основними методами дослідження стали теоретичний аналіз наукових джерел із досліджуваної проблеми; аналіз порівняння узагальнення та систематизація емпіричних та теоретичних даних; метод спостереження, вивчення та узагальнення передового досвіду методистів – практиків.
Розділ 1.Теоретичні засади вивчення монологічного мовлення на уроках іноземної(німецької) мови на початковому етапі вивчення.
1.1 Психологічні та педагогічні особливості вивчення монологічного мовлення на уроках іноземної(німецької)мови в початкових класах.
Про доцільність початкового навчання іноземної мови свідчать психофізіологічні та нейрофізіологічні дослідження багатьох зарубіжних вчених. Велике значення для успішного вивчення іноземної мови у молодшому шкільному віці має і той факт, що процес локалізації мовних функцій у лівій півкулі головного мозку завершується тільки в 10-14 років, тому мовні та мовленнєві функції здійснюються в початковому навчанні іноземної мови також за рахунок часткової участі правої півкулі.
Одним з аргументів на користь початкового навчання іноземної мови є спроможність учнів початкової школи легко та швидко засвоювати лексичні одиниці та мовленнєві структури, яку психологи називають явищем імпритингу (закарбування).
Важливе значення для формування іншомовних комунікативних умінь має властива дітям схильність до спілкування і навіть потреба в ньому, а також дитяча безпосередність, пов’язана з так званою фазою наївного реалізму в розвитку дитини. Учні початкових класів не мають психологічних бар’єрів у спілкуванні іноземною мовою. Діти цього віку сприймають іноземну мову цілком природно, як рідну мову, з задоволенням та цікавістю вживають незвичні для них слова та звороти, інтуїтивно дотримуються і мовних закономірностей іноземної мови. Таким чином, уже самі психофізіологічні можливості учнів молодшого шкільного віку є найкращими природними передумовами успішності початкового навчання іноземної мови.
Результати психофізіологічних досліджень Д. Брунера, Л. Робертса підтвердили оптимальність раннього початку вивчення іноземної і викликали хвилю експериментів в 60-х роках, які й довели доцільність раннього навчання іноземної мови та його позитивний вплив на розвиток молодших школярів. В рамках довгострокового екперементального проекту за моделлю“ Vienna Bilingual Schooling “ в Австрії були встановлені такі вимоги до організації початкового навчання іноземної мови:
- обов’язковою умовою організації початкового навчання іноземної мови є створення таких ситуацій спілкування, що враховують інтереси та потреби учнів.
- навчальний процес з іноземної мови в початковій школі має бути досить забезпечений якісним навчальним матеріалом.
Багаторічний досвід впровадження навчання іноземної мови в початкових класах Франції засвідчує, що для успішного її навчання необхідно:
- спеціально підготувати учителів до викладання іноземної мови в початковій школі.
- забезпечити учням психологічну підтримку в процесі діяльнісного вивчення іноземної мови;
- дібрати особистісно зорієнтований навчальний матеріал, який враховує вікові та індивідуальні особливості учнів, їхні здібності і нахили;
- забезпечити адекватну кількість годин та розклад, неперервність навчання та його наступність в початковій школі, а також інтегрований контроль та узагальнення вивченого матеріалу.
При визначенні оптимального співвідношення практичних завдань початкового навчання іноземної мови як запоруки його успішності слід насамперед максимально врахувати вікові психофізіологічні особливості молодших школярів та їхні надзвичайні здібності до вивчення іноземних мов. Так, схильності дітей цього віку до спілкування, їхня дитяча безпосередність дають підстави для визначення навчання елементарного іншомовного спілкування як основної мети початкового навчання іноземної мови. Однак іншомовне спілкування учнів початкової школи має свої особливості, формування комунікативних навичок та умінь проходить кілька стадій, які практично співвідносяться зі стадіями початкового навчання іноземних мов. На основі психолінгвістичного аналізу динаміки засвоєння іноземних мов учнями молодшого шкільного віку австрійські лінгвісти під керівництвом А.Петельцев-Карп виділили три стадії початкового навчання іноземної мови:
Стадію імітації (1-2 класи), яка характеризується найбільшою коректністю висловлень, що пояснюється точним відтворенням учнями цілих фраз, не розділених на слова і словосполучення;
Стадію аналізу, впізнавання та ви членування лексики та мовленнєвих зразків, пошуку мовних закономірностей та правил (3-4 класи), яка настає з набором критичної маси навчального матеріалу.
Стадію стабілізації мовленнєвих навичок та вмінь. Відповідно до цих стадій розрізняють імітативне, репродуктивне та продуктивне іншомовне спілкування.
Навчання монологічного мовлення передбачає уміння робити короткі повідомлення, логічно і послідовно висловлюватись за темою з навчальної ситуації та зв’язку зі змістом почутого або прочитаного.
Що стосується аспектів іншомовного спілкування, то у зв’язку особливостями психічного розвитку молодших школярів слід акцентувати увагу на фонетичному та лексичному. Недостатньо розвинуте логічне і абстрактне мислення, зокрема труднощі з операціями порівняння, узагальнення, класифікації, аналізу стають на заваді навчанню граматики. Обсяг граматичного матеріалу повинен бути максимально обмеженим типовим і найбільш частими для ситуацій із життя учнів граматичними структурами, що засвоюються ними в основному імітативним шляхом. Отже, незважаючи на те, що молодший шкільний вік є оптимальним для вивчення іноземних мов, успішне оволодіння нею в початковій школі вимагає створення спеціальних умов, насамперед науково обгрунтованих, визначення пріоритетних завдань і змісту навчання іноземної мови, створення спеціальної методики та відповідної підготовки вчителів.
З погляду психології монологічному мовленню властиві такі риси:
1. Одно направленість. Монологічне мовлення не розраховане на відповідну реакцію у вигляді мовлення уголос.
2. Зв’язність, яка відрізняє монологічне мовлення від випадкового набору речень і розглядається у двох аспектах – психологічному та мовному.
У першому випадку йдеться про зв’язність думки, що виражається у композиційно – смисловій єдності тексту як продукту говоріння, у другому – про зв’язність мовлення, яка передбачає володіння мовними засобами між фразового зв’язку.
3. Тематичність як співвіднесеність висловлювання з будь-якого досить загальною темою. Монологічне висловлювання має певну комунікативно – смислову організацію. Перш за все, в ньому чітко виступає наявність певної теми, яка, у свою чергу, розпадається на ряд підтем або мікротем.
4. Контекстуальність, яку, однак, не слід протиставляти ситуативності – розгорнута репліка. В деяких випадках монологічне мовлення може бути наочно – ситуативним.
5. Відносно безперервний спосіб мовлення. Монологічне висловлювання, як правило, не обмежується однією фразою і триває протягом певного часу, не перериваючись, завдяки чому досягається завершеність думки.
6. Послідовність і логічність. Ці якості монологічного мовлення реалізуються в розвитку ідеї основної фрази шляхом уточнення думки, доповнення до неї, пояснення, обґрунтування тощо.
1.2.Загальна характеристика говоріння, як виду мовленнєвої діяльності.
Існують рецептивні види мовленнєвої діяльності людини, у процесі яких вона сприймає і розуміє думки інших людей, одержуючи певну інформацію, та продуктивні види коли людина висловлює свої думки або передає чужі думки в усній чи письмовій формі.
Говоріння забезпечує усне спілкування іноземною (німецькою) мовою в діалогічній формі і в монологічній формі. Воно спрямоване до однієї особи або до необмеженої кількості осіб. Як і будь-яка інша діяльність, акт говоріння завжди має певну мету, мотив, в основі якого лежить потреба; предмет-думки того, хто говорить; продукт висловлювання і результат, який може виражатись у вербальній або невербальній реакції на висловлювання.
Як же породжується усне мовленнєве висловлювання? Процеси породження і сприймання мовлення вивчалися такими вченими-психолінгвістами, психофізіологами, психологами як Л.С.Виготський, А.Р.Лурія, М.І.Жинкін, О.О.Леонтьєв, Т.В.Рябова, І.О.Зимня та інші.
Спочатку в певній ситуації виникає мотив висловлювання, що позначає початковий момент породження мовлення, і відповідно-комунікативний намір того хто говорить. Комунікативний намір визначає роль мовця як учасника спілкування, конкретну мету його висловлення: чи він про щось запитує, щось стверджує, закликає до чогось, засуджує чи схвалює, радить, вимагає тощо. На цьому рівні мовець уже знає, про що говорити, у нього виникає загальний задум майбутнього висловлювання, який поки що не має свого мовного втілення, але вже існує у предметно-зображальному коді. Задум стосується всього тексту/висловлювання в цілому: в ньому намічається основна теза тексту, тобто попередній смисловий план, який уточнюється мовцем на протязі всього процесу його реалізації. Далі здійснюється оформлення задуму шляхом відбору мовних засобів-граматичних структур, слів, який реалізується спочатку у внутрішньому мовленні, де створюється потенціальна мовленнєва схема висловлювання. Навіть при безпосередньому повідомленні своїх думок у момент їх виникнення їх вираженню у зовнішньому мовленні все ж передує поява мовленнєвомоторних імпульсів, які, хоча б на долю секунди, випереджають вимову слів. Внутрішнє мовлення еліптичне, побудоване за принципом конспекту, йому притаманна згорнутість, воно не озвучене. Далі має місце включення голосового апарату, і сформоване висловлювання шляхом артикуляції та інтонування втілюється у зовнішньому мовленні. Процес породження усного висловлювання супроводжується слуховим контролем, завдяки чому постійно здійснюється зворотній зв’язок, що приводить висловлювання у відповідність до задуму.
Спілкуючись рідною мовою, мовець думає лише про те, що сказати і в якій послідовності. Ці дії знаходяться на рівні свідомої провідної діяльності. Окремі операції процесу породження мовленнєвого висловлювання непомітні, оскільки всі вони повністю автоматизовані і здійснюються миттєво. При говорінні іноземною (німецькою) мовою ці операції стають помітними через відсутність міцних зв’язків між мовленнєвим задумом та мовними засобами його вираження, які існують у носіїв мови. Тому умовою здійснення діяльності говоріння є наявність мовленнєвих автоматизмів, або мовленнєвих навичок: граматичних; лексичних; вимовних. Вказані навички в сукупності складають операційний рівень говоріння як уміння. Проте ця сукупність ще не є власне умінням, бо останнє не можна звести до простої суми елементів, що його складають. Уміння має свої власні якості цілеспрямованість, продуктивність, самостійність, динамічність, інтегрованість.
Цілеспрямованість уміння забезпечує функціонування сфери мислення: постійне співвіднесення мотиву й цілі, сигналів зворотного зв’язку-вербальної та невербальної реакції співрозмовника, знань про нього, ситуації та контексту всієї діяльності. Цілеспрямованість виражається також у співвіднесенні свого мовленнєвого висловлювання з передбачуваним результатом.
Продуктивність стосується як змісту, так і форми висловлювання. З точки зору змісту-це багатство фактів, відомостей, думок, потрібних для досягнення поставленої мети. Стосовно форми продуктивність визначається кількістю нових комбінацій засвоєного матеріалу: чим менше у висловлюванні заученого, тим вища його продуктивність.
Самостійність уміння говорити іноземною(німецькою) мовою передбачає незалежність від рідної мови, а також від опор-підказок, що свідчить про самостійне планування свого висловлювання і підбір відповідних мовленнєвих засобів.
Динамічність уміння-це його здатність до переносу. Вона співвідноситься з такою ознакою навички як гнучкість, проте гнучкість забезпечує перенос навички в аналогічні ситуації спілкування, а динамічність уміння-у нові.
Під інтегрованістю розуміють таку якість уміння, що виникає на основі активного синтезу різних навичок, на яких воно базується, а також інтеграції автоматизованих і неавтоматизованих компонентів уміння-мотивів, інтересів, життєвого досвіду, знань, усіх сфер особистості мовця. З останнього випливає важливий методичний висновок: навчання мовленнєвого вміння неможливе без підключення усіх сфер особистості учня.
1.3.Суть і характеристика монологічного мовлення на уроках іноземної (німецької) мови на початковому етапі вивчення.
Монолог – це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи.
Монологічне мовлення характеризується певними комунікативними, психологічними і мовними особливостями, які вчитель, має враховувати у процесі навчання цього виду мовленнєвої діяльності.
Монологічне мовлення виконує такі комунікативні функції:
1) інформативну-повідомлення інформації про предмети чи події навколишнього середовища, опис явищ, дій, стану;
2) впливову-спонукання до дії чи попередження небажаної дії, переконання щодо справедливості чи несправедливості тих чи інших поглядів, думок, переконань;
3) експресивну(емоційно-виразну) – використання мовленнєвого спілкування для опису стану, в якому знаходиться той, хто говорить, для зняття емоційної напруженості;
4) розважальну – виступ людини на сцені чи серед друзів для розваги слухачів;
5) ритуально-культову – висловлювання під час будь-якого ритуального обряду.
Кожна з цих функцій має свої особливі мовні засоби вираження думки, відповідні психологічні стимули та мету висловлювання (наприклад,, нейтральне в стилістичному плані повідомлення, прагнення переконати слухача або якимось іншим чином вплинути на нього).
Залежно від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних зв’язків між реченнями розрізняють такі основні типи монологічних висловлювань: опис, розповідь і роздум. В основі їх класифікації лежать такі логічні категорії як простір, час, причина і наслідок. Людина або описує факти об’єктивної дійсності, передаючи їх просторові відношення, або повідомляє, розповідає про них, розглядаючи їх у часових відношеннях, або розмірковує про них, беручи до уваги інші відносини, найважливішими з яких є причинно-наслідкові.
Монолог-опис є констатуючим типом монологічного висловлювання, в якому стверджується наявність чи відсутність будь-яких ознак в об’єкті, описується природа, людина, погода, оточуючі предмети тощо, вказується просторове розміщення предметів , перераховуються їх якості та ознаки.
Монолог-розповідь є динамічним типом монологічного висловлювання, в якому розповідається про розвиток подій, пригод, дій чи станів. Дійсність сприймається у процесі її розвитку та зміни в хронологічній послідовності.
Різновидами монологу-розповіді є монолог-оповідь і монолог-повідомлення. Якщо в розповіді йдеться про факти з життя суспільства в цілому, то в розповіді про факти з життя самого розповідача, що надає подіям, які описуються, особистісного характеру. Монолог-повідомлення є відносно коротким викладом фактів чи подій реальної дійсності у стислій, інформативній формі.
Монолог-міркування спирається на умовиводи як процес мислення, в ході якого на основі вихідної тези/ судження чи декількох тез/ суджень робиться висновок. Оскільки у процесі роздуму завжди вирішується якась проблема, то вона і є об’єктом роздуму. Для роздуму характерний причинно-наслідковий зв’язок між реченнями. Різновидом монологу-міркування є монолог-переконання. Його мета – переконати слухача/слухачів, сформувати у нього/в них конкретні мотиви, погляди, спонукати/їх до певних дій.
Функціонально-смислові типи монологічних висловлювань рідко зустрічаються в чистому вигляді. В описі, наприклад, може бути роздум, у розповіді – опис тощо. Найтісніше переплетені між собою повідомлення, розповідь та оповідь. Так, монологічне висловлювання учнів за темою «Свята», як правило, складатиметься з трьох взаємопов’язаних частин: повідомлення про одне із свят, розповіді про його історію та оповіді про святкування у школі.
Для того що учні уміли зв’зно висловлюватися в типових ситуаціях основних сфер спілкування, вони повинні навчитися:
- комбінувати мовленнєві зразки згідно з комунікативним наміром і на основі логічної схеми;
- передавати зміст зразка зв’язка монологічного мовлення: а) близько до тексту, б) своїми словами, в) зі скороченням, г) з розширенням;
- зв’язно висловлюватись при варіюванні опор а) дається зміст і частково мовна форма, б) дається мовна форма, в) дається лише зміст;
- зв’язно висловлюватись на основі комбінування декількох джерел інформації, наприклад, матеріалів різних текстів: а) з опорою на даний учителем зразок, б) без опори на зразок;
- висловлювати свою думку та своє ставлення до предмета мовлення;
- описувати картину;
- переказувати різними способами сприйнятий на слух чи прочитаний текст;
- робити повідомлення чи розповідь за темою, комбінуючи матеріал всередині одного чи декількох джерел інформації;
звернутися до лексичного перифразу або за допомогою до співрозмовника у випадку незнання слова.
Основними якісними показниками сформованості загального вміння
укласти зв’язне монологічне висловлювання є такі спеціальні вміння :
а) уміння декілька мовленнєвих зразків, нанизуючи їх, на основі, певної логічної схеми, наприклад: хто це? Який він? Що робить? Тощо;
б) уміння досить повно висловлюватись відповідно до запропонованої комунікативної ситуації;
в) уміння відносно правильно, згідно з принципом комунікативної достатності, оформити своє висловлювання мовними засобами виучуваної іноземної(німецької) мови;
г) уміння оптимально використовувати мовний матеріал певної теми, збагачуючи мовлення з урахуванням рівня навченості, року навчання тощо;
д) уміння оптимально використовувати раніше вивчений матеріал даної теми, свідомо здійснюючи перенесення набутих знань, навичок і вмінь на нову ситуацію;
е) уміння залучати для викладу певної теми матеріал суміжних тем, розширюючи і поглиблюючи її, комбінуючи і варіюючи матеріал за формою та за змістом.
Базовий рівень навчання іноземної(німецької) мови передбачає оволодіння учнями такими типами монологу:
а) коротке повідомлення,
б) розповідь,
в) опис,
г) Розмірковування/переконання.
1. Мовленнєві завдання для реалізації монологу-повідомлення передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:
- повідомити фактичну інформацію, поєднуючи речення в логічній послідовності.
2. Мовленнєві завдання для реалізації монологу-розповіді передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:
- розповісти про себе,
- висловити при цьому свою думку, свою оцінку.
3. Мовленнєві завдання для реалізації монологу-опису передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:
- описувати природу, місто/село, зовнішність тощо, використовуючи слова і словосполучення, що означають якості.
4. Мовленнєві завдання для реалізації монологу-міркування /переконання передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:
- переконати співрозмовника в чомусь,
- навести докази за чи проти певної дії,
- спонукати співрозмовника до певних дій.
1.4. Мовні особливості монологічного мовлення.
З мовної точки зору монологічне мовлення характеризується структурною завершеністю речень, відносною повнотою висловлювання, розгорнутістю та різноструктурністю фраз. Крім того, монологічному мовленню властиві досить складний синтаксис, а також зв’язність, що передбачає володіння мовними засобами міжфразового зв’язку. Такими засобами виступають лексичні та займенникові повтори, сполучники та сполучникові прислівники, прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця та часу, артиклі тощо. Наприклад, адвербіалії часу та послідовності:
Нім. Später, dann, weiter;
Weil, deshalb, folglich, zuerst, anfangs, erstens, zweitens, in erster Linie.
Also, ich möchte, ich glaube, es wäre.
Ich glaube, ohne Zweifel, es ist klar, ich bin sicher, man zagt, meiner Meinung nach.
Нагадаємо, що за характером логіко-синтаксичних зв’язків розрізняють такі типи монологічних висловлювань: опис, розповідь і роздум.
Синтаксичною особливістю монологу-опису є переважне використання простих і складносурядних речень з перелікові – приєднувальним і послідовно – приєднувальним зв’язком, граматичних структур із зворотом Das ist; Das sind; Präsens, Imperfekt. Реальність явищ в описі передається дійсним способом.
Головним засобом вираження часової послідовності подій у монолозі-розповіді є такі видо-часові форми дієслова як Imperfekt, сполучники, сполучникові прислівники та адвербіалії ; nachdem, dann, zuerst, danach, Vormittag, einmal, gestern, bevor.
Для монологу – розповіді характерні прості і складнопідрядні речення з підрядними часу.
У розповіді про минулі події в основному вживаються Imperfekt.
У розповіді про те, що відбувається звичайно в тих чи інших ситуаціях, вживається Präsens,
У розповіді про майбутні події – Futurum 1, Prästns.
У монолозі – повідомленні переважають прості розповідні речення з дієсловами в Präsens, Imperfekt, оскільки для повідомлення характерна часова невизначеність.
Для монологу – роздуму характерний причинно наслідковий зв’язок між реченнями. В ньому переважно вживаються складнопідрядні речення з підрядними причини і наслідку, підрядними означальними і додатковими, а також інфінітивні звороти.
1.5. Етапи навчання монологічного мовлення.
В методиці навчання іноземних (німецької) мов виділяють три етапи формування вмінь монологічного мовлення. В основу кожного з них покладена якість висловлювання учнів, причому ця якість обов’язково веде до збільшення обсягу зразків мовлення, що використовуються учнем.
Завдання першого етапу полягає т тому, щоб навчити учнів поєднувати зразки мовлення рівня фрази в одну понад фразову єдність. Наприклад, за темою «Погода» учні можуть поєднувати такі зразки мовлення:
Нім. Es ist kalt heute.
Es schneit nicht.
Der Himmel ist blau.
Die Sonne scheint.
Кожен учень вимовляє одну фразу. Будь-які фрази вважаються правильними, якщо вони відповідають темі і грамотно оформлені у мовному відношенні. Вже на цьому етапі враховується самостійність висловлення: вчитель лише називає тему, визначає загальний напрям думки, а вибір конкретного змісту залишається вільним.
На другому етапі формування вмінь монологічного мовлення учні вчаться самостійно будувати висловлення понад фразового рівня. Навчання монологічного мовлення на цьому етапі здійснюється за допомогою різних опор: зображальних, вербальних, комбінованих. У ролі зображальної опори можуть виступати окремі малюнки, слайди, тематичні та сюжетні картинки, композиції на магнітній дошці, кодограми. Вони допомагають створити навчально-мовленнєву ситуацію, а також варіювати її і, відповідно, мовлення учнів.
Важливим видом вербальної зорової опори є підстановка таблиця, яка здатна забезпечити логічний зв’язок речень, їх граматичну правильність, належний вибір усіх необхідних мовних засобів для побудови власного висловлювання.
У навчанні монологічного мовлення широко використовується така ефективна вербальна опора як структурно-логічна схема, яка забезпечує логічну послідовність висловлювання і створює можливості для варіювання змісту в залежності від реальних обставин. Наприклад:
Нім. Mein Name ist…
Mein Vorname ist…
Ich bin…Jahre alt.
Ich besuche die…Klasse.
Поряд з такими таблицями і схемами застосовуються також ілюстративні невербальні опори, які лише підказують тематику, певний зміст і послідовність висловлювань. Різновидом повної вербальної опори може слугувати висловлювання-зразок у звуковому варіанті.
З метою навчання усного мовлення доцільніше використовувати звуковий зразок, в якому після кожної фрази передбачена пауза для висловлювання учнів за аналогією. Проте слід знати, що поступово опори усуваються.
Головне завдання третього етапу формування вмінь монологічного мовлення – навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних функціонально – смислових типів мовлення згідно тематики, яка передбачена програмою для даного класу. Третій етап характеризується розвитком умінь виражати своє особисте ставлення до фактів чи подій, про які висловлюється учень; формулювати критичну оцінку і доводити правильність будь-якого факту; включати до свого мовлення елементи розмірковування, аргументації. Одночасно повинно відбуватися збільшення обсягу висловлювання. Учні повинні заздалегідь засвоїти ряд словосполучень і штампів, характерних для монологічного мовлення. Включення подібних словосполучень до монологічного висловлювання дає можливість учням передати своє особисте ставлення до обговорюваних подій та фактів.
Завдання на цьому етапі формулюється таким чином, щоб учень не міг обмежитись двома-трьома реченнями.
Виконуючи такі завдання, учні вчаться розвивати думку, передавати її засобами іноземної (німецької) мови, доводити правильність своїх тверджень.
Розділ 2. Система вправ для навчання монологічного мовлення.
2.1.Навчання монологічного мовлення на базі тексту.
.
Вивчення монологічного мовлення проводиться в період роботи з продуктивним текстом, на ситуативній основі із використанням аудентичного образу усного монологічного повідомлення.
Вправи і методичні прийоми для вивчення монологічного мовлення.
Вивчення монологічного мовлення на базі тексту.
Визначте тематичну належність тексту.
1.Скажіть кому адресований текст.
2.Визначте характер тексту (опис, розповідь, репортаж, міркування, згадування, повідомлення або монтаж різних структурних типів тексту (діалог з читачем).
3.Визначте стиль тексту (політичний, науковий, науково-популярний, художній, документальний, розмовний, інструктивний і їх варіанти).
4.Прочитайте текст і визначте, чим цікавий текст для складання монологічної розповіді з вивченої теми по певному плану, з певною напрямом, орієнтацією на певного співбесідника або певну аудиторію.
5.Прочитайте текст і знайдіть речення, в якому визначена тема.
6.Дайте відповіді на питання до тексту.
7.Розбийте текст на змістовні частини, і дайте їм заголовки.
8.Розкладіть пункти плану, даного на дошці, в відповідності з логікою викладення матеріалу в тексті.
9.Сформулюйте основну думку тексту.
10.Сформулюйте і запишіть тему, головні думки (думку кожної змістовної частини) і головну думку (головний зміст) даного тексту.
11.Прочитайте текст і назвіть слова, які вживаються для обґрунтування сказаного або вказують на висновок.
12.Випишіть із тексту слова, які вказують на перехід від однієї закінченої думки до іншої.
13.Знайдіть в тексті і виберіть ключові слова які вказують на авторські відношення до повідомлюваних фактів і дій.
14.прочитайте текст і виберіть ключові слова для передачі його основного змісту.
15.Випишіть з тексту речення, які передають основний зміст тексту.
16.Складіть тези, які передають основні думки тексту.
17.Розкладіть на дошці дані речення з тексту в певній послідовності і використовуйте про цьому необхідні поєднуючи засоби.
18.Прочитайте план і підберіть матеріал з тексту, який розкриває пункти плану.
19.Прочитайте наведені ствердження і підберіть ілюстрації з тексту.
20.Виберіть з тексту ключові слова до кожного пункту плану.
21.Співставте групи слів з пунктами плану.
22.Підберіть до кожного пункту плану речення з ключовими словами.
23.Сформулюйте пункти плану, які можна було би включити до плану.
24.Скажіть, які основні думки не виражені в тезах до тексту.
25.Скажіть, яка інформація необхідна для вашого висловлення, є в тексті, а яку необхідно знайти.
26.Співставте план монологічного висловлення за допомогою даного тексту.
27.Відмітьте інформацію, яка для вас відома, і нову інформацію в тексті.
28.Продивіться список речень і фраз які формують монологічне мовлення (вхідні фрази, засоби звернення до адресата, засоби зв’язку) і підберіть висловлення, які підходять до кожного пункту плану або тези.
29.Розгорніть дану на дошці тезу (пункт площі, найдіть для цього змістовний і мовний матеріал в тексті).
30.Розширте дані на дошці висловлення, використовуючи текст.
31.Прочитайте два перших абзаци тексту і коротко розкажіть про…
32.Скажіть, що ви знаєте про… використовуючи план, даний на дошці.
33.Розкажіть тільки про те що підтверджує подальшу думку.
34.Складіть план до оповідання про… використовуючи матеріал прочитаних. Подумайте де можна прочитати свідчення про… щоб не порушити логіки висловлення.
35.Розкажіть про… використовуючи при цьому робочі матеріали (замальовки майбутнього висловлення план, також слова, словосполучення і цілі речення, які служать для зв’язку, як окремих речень, так і цілих змістовних частин).
36.Розкажіть про поведінку героя і виразіть своє відношення до приведених в тексті фактів і дій.
37.Скажітьяк вчинив би герой А, якщо би герой Б, вчинив наступним чином…
38.Складіть оповідання по картинці, (картинка зв’язана з темою тексту).
39. Складіть письмовий переказ до тексту. Виберіть для цього 7-8 речень, які передають основний зміст тексту. Додайте до них фрази мовного оформлення монологічного висловлення.
40.Складіть стислий переказ основного змісту тексту своїми словами.
41.Перекажіть зміст тексту. Використовуйте для цього заміни слів і перефразування.
42.Доведіть висновки, викладені в тексті, своїми словами, приведіть докази з тексту і додайте свої.
43.Перекажіть викладену в тексті інформацію, додаючи знайому вам раніше.
44.Складіть відбірний переказ те6ксту, виразивши одну або ряд взаємо поєднаних думок.
45.Складіть послівний, портретний переказ тексту, адресуйте його певній групі людей, і оформляйте засобами монологічного мовлення.
46.Складіть план монологічного висловлення з певної теми, підберіть до неї інформацію з тексту. Недостатню інформацію підберіть з додаткових текстів.
47.Доповніть оформлення матеріалу одного і того ж тексту необхідними мовними засобами монологічного характеру для повідомлення його змісту різним людям з врахуванням їх інтересу до подібної інформації, з урахуванням віку, досвіду, характеру, професії.
48.Підготовте монологічне висловлення з використанням текстових матеріалів для даної ситуації спілкування.
49.Вмкористовуючи тексти і інформаційні матеріали, підготовте цільову тематичну (проблему) доповідь організації учбово мовного спілкування (дискусії, прес-конференції, «круглого столу»).
2.2. Навчання монологічного мовлення
на ситуативній основі.
Рівень фрази.
1.Послухайте речення і повторіть його в голос.
2.Покажіть предмет і назвіть його.
3.Послухайте речення і доповніть їх своїми підходящими по змісту реченнями.
4.Прочитайте речення і доповніть виражену в ньому думку.
5.Назвіть свої дії.
6.Назвіть дії інших.
7.Роздивіться малюнки і погодьтеся або заперечте наступні твердження.
8.Послухайте твердження і відкиньте невірні.
9.Прослухайте твердження і скажіть чи правий вчитель.
10.-зауважте вчителю.
11.Вислухайте прохання товариша, виконайте вказ0ану дію і назвіть її.
12.Виконайте прохання вчителя, виконуючи їх послідовність, назвіть свої дії.
13.Розширте речення подані н а картках.
14.Опишіть картинки.
15.Скажіть що одержані повідомлення не відповідають дійсності і поясніть чому.
16.Порівняйте два твердження і доведіть перевагу одного з них.
17.Скажіть, що ви згідні з твердженням.
18.Скажіть, що ви незгідні з думкою вчителя.
19.Приведіть контраргументи.
20.Скажіть, що ви бажаєте сказати (додати свою думку, звернути увагу.
21.Скажіть, що ви згідні зі співрозмовником.
22.Скажіть, що ви прийшли до єдиної думки.
23.Скажіть, що на вашу думку треба зробити щоб…
24.Скажіть, що співбесіднику треба (або не треба) роботи.
25.Подякуйте друзям за увагу (допомогу, доброзичливість, гостинність).
26.Зверніться до різних співбесідників з проханням.
27.Скажіть,що ви надієтеся що вас розуміють.
28.Скажіть, що ви розділяєте сказану точку зору.
29.Спитайте, чи зрозуміло ви викладаєте свої думки (позиції, доводи).
30.Спитайте, чи згідні ваші друзі з вами.
31.Попросіть друзів зазначити що…
32.Попросіть проаналізувати факти.
33.Представте своє рішення.
34.Запросіть співбесідника до роздуму (дискусії).
35.Пошліться на авторитети (джерело, дані).
36.Зробіть висновок.
37.Дайте оцінку діям персонажу (свого друга).
38.Дайте відповідь на реакцію співрозмовника.
39.Задайте риторичне питання, відповідне ситуації.
40.Зішлітся на свою інформативність, усвідомленість.
41.Зішлітся на усвідомленість слухачів.
42.Перефразуйте своє твердження.
43.євернітся з питанням до співрозмовника.
44.Відреагуйте на репліку або жест співрозмовника.
45.Скажіть, чи ви бажаєте щось зробити (на чомусь наполягти, у чомусь впевнитися).
2.3. Рівень понад фразової єдності.
1.Розкажіть про… використовуючи дану на дошці логіко-синтаксичну схему.
2.Розкладіть речення на картках в логічній послідовності.
3.Додайте до написаного на дошці речення декілька інших, схожих за змістом. Виберіть їх з приведених на дошці.
4.Розкажіть про… використовуючи вирази дані на дошці.
5. По вказаних на картках ключових словах розкажіть про…
6.Скоротіь вислови , дані на картках, передайте їх зміст в 2-3 фразах.
7.Складіть ситуацію ланцюжком, методом додавання кожним учнем одного або декількох речень.
8.Розширте вислови , використовуючи картинки.
9.Розкажіть про… використовуючи картинку - схему (картинку з не розвернутою ситуацією).
10.Опишіть свою кімнату (кімнату свого друга).
11.Складіть ситуацію, використовуючи дане прислів’я (приказку).
12.Розкажіть про… і доведіть правильність своїх роздумів.
13.На базі тези (ствердження) і ключових слів складіть вислів до даної ситуації спілкування.
14.На базі опису ситуації і ключових слів складіть вираз.
15.Доведіть правильність наступного твердження.
16.Послухайте оповідання і складіть своє закінчення.
17.Складіть вираз з даної теми (проблеми) для подальшого використання в дискусії.
18.Дайте невелику інформацію про який-небудь факт.
19.Опишіть картинку.
20.Розкажіть в розповідній формі епізод з вашого життя в якості ілюстрації до теми розмови.
21.Розгорніть репліки в діалозі до зверх фразової єдності (монолог в діалозі).
22.Приведіть ваші докази або контрдокази до теми висловлення.
23.Прочитайте представлені текстові матеріали і дайте розгорнуту відповідь на поставлене запитання.
24.Дайте розгорнуту відповідь на поставлені запитання використовуючи факти і аргументи.
25.Складіть вислови на основі ситуації, тези, ключових слів, комунікативного завдання з урахуванням характеру співрозмовника.
26.Складіть типові монологічні вирази для ситуації до теми.
2.4.Рівень тексту. 1Відповідно до плану розгорнутого монологічного виразу і ситуації спілкування побудуйте в необхідній послідовності зверх фразової єдності.
2.Відповідно до плану розгорнутого монологічного виразу і ситуації спілкування використовуйте фрагменти уявного тексту , доповніть їх мовними засовами які виражають комунікативний напрямок на уявного співрозмовника. 3.Відповідно до плану розкажіть короткі монологічні вислови в логічній змістовній послідовності , заповнюючи їх з’єднання необхідними реченнями і засобами текстуальної зв’язності.
4.Виступіть з короткою інформацією про…, використовуючи логіко – синтаксичну схему , подану на дошці.
5.Розкажіть про…, використовуючи наступні ключові слова.
6.Розкажіть про… використовуючи приведений на дошці план.
7.Передайте сюжет дій кінофільму від імені одного з героїв.
8.Коротко перекажіть зміст кінофільму.
9.Опишіть серію картинок по темі.
10.Складіть свій варіант оповідання по картинці-схемі. (Використовується картинка з не розгорнутою ситуацією).
11.Уявіть собі ситуацію, приїзду в чуже місто і розкажіть про…
12.Прокоментуйте наступні приказки.
13.Складіть невеликі оповідання, використовуючи наступні прислів’я.
14.Складіть дану тезу в зв’язане висловлення. Доведіть вірність своєї позиції.
15.Складіть монологічне висловлення по темі з урахуванням даної ситуації і характеру співрозмовника.
16.Розгорніть діалогічні репліки в монологічні висловлення.
17.Підготуйте розгорнуті монологічні висловлювання до дискусії по темі.
18.Підготуйте розгорнуті монологічні висловлення до прес-конференції.
19.Підготуйте розгорнуті монологічні висловлення до ділової гри по темі.
20.Підготуйте виступ до теми до «круглого столу».
21.Дайте відповідь на питання, які вам задали під час прес-конференції(екскурсій) аргументуйте свої відповіді.
22.Розкажіть про місто (про людину) за планом з урахуванням ситуації і характеру співрозмовника.
23.Модифікуйте і адаптуйте відповідно до конкретних умов спілкування текстовий матеріал, для усної теми, доповніть його схожими засобами зв’язності і адресовані співрозмовнику.
24.Складіть усне або письмове оповідання до теми.
25. Складіть висловлення в формі роздуму по темі до типової ситуації спілкування.
26. Складіть опис даної ситуації спілкування.
27.Підготуйте інформацію до даної ситуації спілкування.
2.5.Робота з письмовим зразком монологічного мовлення (письмом, стенографічним текстом усної інформації)
1.Прочитайте зразок монологу вголос.
2.Відпрацюйте техніку читання тексту вголос.
3.Прочитайте текст для відповіді на задані питання.
4.Виділіть в тексті мовні засоби, які виражають звернення до адресата.
5.Виділіть в тексті переходи від однієї думки до іншої.
6.Вирахуйте характер монологічного висловлення (інформація, повість, запрошення, міркування).
7.Виділіть в тексті ввідні слова, фрази і конструкції.
8.Виділіть в тексті мовні засоби, які характеризують авторське ставлення до інформації.
9.Виділіть в тексті засоби модальності і оцінки інформації.
10.Перекажітьзміст листа у не прямій мові.
11.Складіть план монологічного висловлення.
12.Передайте зміст листа від імені автора.
13.Доповніть монологічне висловлення враховуючи зміст зразка і виступивши в ролі автора.
14.З урахуванням змісту монологічного висловлення прореагуйте на нього в тій самій формі, прийміть на себе роль адресата, дайте відповіді на всі питання, які поставлені в цьому висловленні.
15.Оформіть матеріал відповідного монологічного висловлення з закономірностями зверненого монологу.
16.Додайте ініціативні думки – речення в це ж саме монологічне висловлення.
17.Складіть монологічне висловлення до цієї ж теми, адресуйте його даній людині в певній ситуації спілкування.
18.Складіть ініціативне висловлення до тієї ж теми, адресуйте його різним людям в різних ситуаціях і змоделюйте початковий варіант з урахуванням особливостей адресата.
19.Трансформуйте початковий варіант монологічного висловлення з урахуванням певних обставин (зміною співрозмовника, комунікативної цілі, структури, змісту висловлення, оформивши його мовні засоби).
2.6.Робота з усним ( звуковим ) зразком монологічного мовлення (фоно – і відеозапису )
1.Прослухайте фонограму або продивіться відеофонограму, визначте характер монологічного висловлення.
2.Скажіть кому належить і до кого звернене дане висловлення.
3.Визначте тему і ідею висловлення.
4.В процесі прослуховування встановіть авторську ціль монологічного висловлення
5.Визначте тип монологічного висловлення.
6.Скажіть якій ситуації
7.Визначте тактику мовної поведінки автора висловлення.
8.Складіть план монологічного висловлення.
9.Дайте відповідь на поставлені запитання по змісту висловлення.
10.Покажіть якими мовними засобами володіє автор висловлення для реалізації тієї чи іншої тези.
11.Відьмітьте правильні або неправильні твердження вчителя, співставивши їх зі змістом монологічного висловлення.
12.Визначте засоби оформлення монологу, які використовує оратор.
13.Перекажіть у формі непрямої мови зміст монологічного висловлення.
14.На фоні приглушеного звучання фоно запису повторіть основні думки оратора.
15.Уявіть собі, що текст звучить на іншій мові, і передайте його зміст використовуючи переклад.
16.Перекажіть подане монологічне висловлення від імені оратора.
17.Скажіть, що би ви додали або змінили в своєму висловлюванні з того ж приводу і в тій же ситуації.
18.Скажіть яке монологічне висловлення для даної ситуації склали б ви без опори на проаналізований вище монолог.
19.Складіть особисте монологічне висловлення для даної ситуації з даною комунікативною направленістю по запропонованій темі з урахуванням наступної схеми-послідовності; комунікативна задача-програма(або план) висловлення-опорні тези-ключові слова-саме висловлення в письмовій формі-його усне повторення на основі тези і ключових слів.
20.Складіть монологічне висловлення по темі, плані, тезах і ключових слів.
21.Складіть ініціативне монологічне висловлення без попередньої підготовки (наприклад в процесі дискусії, або розмови-діалогу).
22.Уважно слухаючи мовний матеріал з фонограми або відеозапису, підготуйтесь до участі в придуманій дискусії, записуйте опорні думки, тези, ключові слова. Складіть вислови і покажіть його вчителю, або друзям.
23.Використовуйте запис телемосту. Доповніть матеріали мовного спілкування, представлені в фоно- або відеозаписі телемосту, підготовте і реалізуйте їх на уроці, дублюйте питання, аргументи, відповіді в записі.
ВИСНОВОК
Отже, важливе значення для формування іншомовних комунікативних умінь має властива дітям схильність до спілкування і навіть потреба в ньому, а також дитяча безпосередність, пов’язана з так званою фазою наївного реалізму в розвитку дитини. Учні початкових класів не мають психологічних бар’єрів у спілкуванні іноземною мовою. Діти цього віку сприймають іноземну мову цілком природно, як рідну мову, з задоволенням та цікавістю вживають незвичні для них слова та звороти, інтуїтивно дотримуються і мовних закономірностей іноземної мови. Таким чином, уже самі психофізіологічні можливості учнів молодшого шкільного віку є найкращими природними передумовами успішності початкового навчання іноземної мови .Навчання монологічного мовлення передбачає уміння робити короткі повідомлення, логічно і послідовно висловлюватись за темою з навчальної ситуації та зв’язку зі змістом почутого або прочитаного.
З погляду психології монологічному мовленню властиві такі риси:
1. Одно направленість. Монологічне мовлення не розраховане на відповідну реакцію у вигляді мовлення уголос.
2. Зв’язність, яка відрізняє монологічне мовлення від випадкового набору речень і розглядається у двох аспектах – психологічному та мовному.
У першому випадку йдеться про зв’язність думки, що виражається у композиційно – смисловій єдності тексту як продукту говоріння, у другому – про зв’язність мовлення, яка передбачає володіння мовними засобами між фразового зв’язку.
3. Тематичність як співвіднесеність висловлювання з будь-якого досить загальною темою. Монологічне висловлювання має певну комунікативно – смислову організацію. Перш за все, в ньому чітко виступає наявність певної теми, яка, у свою чергу, розпадається на ряд підтем або мікротем.
1. Одно направленість. Монологічне мовлення не розраховане на відповідну реакцію у вигляді мовлення уголос.
2. Зв’язність, яка відрізняє монологічне мовлення від випадкового набору речень і розглядається у двох аспектах – психологічному та мовному.
У першому випадку йдеться про зв’язність думки, що виражається у композиційно – смисловій єдності тексту як продукту говоріння, у другому – про зв’язність мовлення, яка передбачає володіння мовними засобами між фразового зв’язку.
3. Тематичність як співвіднесеність висловлювання з будь-якого досить загальною темою. Монологічне висловлювання має певну комунікативно – смислову організацію. Перш за все, в ньому чітко виступає наявність певної теми, яка, у свою чергу, розпадається на ряд підтем або мікротем.
4. Контекстуальність, яку, однак, не слід протиставляти ситуативності – розгорнута репліка. В деяких випадках монологічне мовлення може бути наочно – ситуативним.
5. Відносно безперервний спосіб мовлення. Монологічне висловлювання, як правило, не обмежується однією фразою і триває протягом певного часу, не перериваючись, завдяки чому досягається завершеність думки.
6. Послідовність і логічність. Ці якості монологічного мовлення реалізуються в розвитку ідеї основної фрази шляхом уточнення думки, доповнення до неї, пояснення, обґрунтування тощо.
Спілкуючись рідною мовою, мовець думає лише про те, що сказати і в якій послідовності. Ці дії знаходяться на рівні свідомої провідної діяльності. Окремі операції процесу породження мовленнєвого висловлювання непомітні, оскільки всі вони повністю автоматизовані і здійснюються миттєво. При говорінні іноземною (німецькою) мовою ці операції стають помітними через відсутність міцних зв’язків між мовленнєвим задумом та мовними засобами його вираження, які існують у носіїв мови. Тому умовою здійснення діяльності говоріння є наявність мовленнєвих автоматизмів, або мовленнєвих навичок: граматичних; лексичних; вимовних. Вказані навички в сукупності складають операційний рівень говоріння як уміння. Проте ця сукупність ще не є власне умінням, бо останнє не можна звести до простої суми елементів, що його складають. Уміння має свої власні якості цілеспрямованість, продуктивність, самостійність, динамічність, інтегрованість.
Монолог – це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи. Монологічне мовлення характеризується певними комунікативними, психологічними і мовними особливостями, які вчитель, має враховувати у процесі навчання цього виду мовленнєвої діяльності.
Виділяють такі системи вправ для навчання монологічного мовлення: навчання монологічного мовлення на базі тексту; навчання монологічного мовлення на ситуативній основі і рівень фрази;вправи на рівні понад фразової єдності; вправи на рівні тексту; робота з письмовим зразком монологічного мовлення (письмом, стенографічним текстом усної інформації); робота з усним ( звуковим ) зразком монологічного мовлення (фоно – і відеозапису ).
ПЛАН.
Розділ 1.Теоретичні засади вивчення монологічного мовлення на уроках іноземної(німецької) мови на початковому етапі вивчення.
1.1 Психологічні, педагогічні та методичні особливості вивчення монологічного мовлення на уроках німецької мови в початкових класах.
1.2 Загальна характеристика говоріння, як виду мовленнєвої діяльності.
1.3 Суть і характеристика монологічного мовлення на уроках іноземної(німецької) мови на початковому етапі вивчення.
1.4 Мовні особливості монологічного мовлення.
1.5 Етапи навчання монологічного мовлення.
Розділ 2.Система вправ для навчання монологічного мовлення.
2.1 Навчання монологічного мовлення на базі тексту.
2.2 Навчання монологічного мовлення на ситуативній основі. Рівень фрази.
2.3 Вправи на рівні понад фразової єдності.
2.4 Вправи на рівні тексту.
2.5 Робота з письмовим зразком монологічного мовлення (письмом, стенографічним текстом усної інформації)
2.6 Робота з усним (звуковим) зразком монологічного мовлення (фоно – і відеозапису)
Ігрові елементи для навчання говоріння (монологічного мовлення на уроках іноземної (німецької) мови). На початковому етапі навчання.
Висновоки.
Додатки.
