.: Menu :.
Home
Реферати
Книги
Конспекти уроків
Виховні заходи
Зразки документів
Реферати партнерів
Завантаження
Завантажити
Електронні книги


????????...

 
��������...
Природоохоронна справа 


Природоохоронна справа

План:

Вступ.................................................................................................................3
1. Природоохоронні традиції в Україні.........................................................4
2. Тенденції та перспективи розвитку законодавства..................................7
3. Окремі положення чинного законодавства щодо охорони природи.....11
3.1. Положення про громадський контроль у галузі охорони
навколишнього природного середовища.............................................11
3.2. Перелік екологічно небезпечних видів діяльності...............................15
Висновки..........................................................................................................17
Список використаної літератури...................................................................18




Вступ

Сучасне екологічне право в Україні спирається на законодавчі та інші регулятивні акти двоякого роду: з одного боку, практично до сих пір в Україні діють норми та стандарти, прийняті ще в колишньому Союзі РСР, з іншого — активно напрацьовується та створюється національне екологічне законодавство. Стосовно першого, то слід зазначити, що необхідність використання таких норм зумовлена тим. що потрібно було заповнюва¬ти правовий "вакуум", що утворився в Україні після її виходу зі складу Союзу РСР — до прийняття відповід¬них власних законів. Тому визначальними є тенденції другого роду. пов'язані зі створенням українського екологічного права, яке 6 забезпечило належну юридичну основу для охорони довкілля.
Екологічна культура, однак, формує для всіх нас спільний вектор: думання та мислення — з одного боку, життя та діяння — з іншого. І справді, та ситуація, що нині склалася у взаєминах людини й довкілля, однако¬вою мірою зачіпає і багатого шейха, і бідного сміттяра, чорного та білого, ескімоса й індуса, тобто має універ¬сальне, життєве значення для всього людства.
Екологічна культура існує відколи виникло люд¬ство. Інша справа — в яких формах та іпостасях, з яки¬ми результатами та наслідками. Подібно до зразків культури взагалі, типу масової, авангардної, елітарної, тоталітарної та багатьох інших, екологічна культура ба¬гатовимірна і неоднозначна. І, мабуть, важко очікувати, що людство прийде до якоїсь однієї її моделі, хоча б тому, що воно залишається розділеним на етноси, дер¬жави. Класи, партії, конфесії та ще багато інших спіль¬нот, страт та верств, котрі навряд чи дійдуть в усьому спільної мови будь-коли.

1. Природоохоронні традиції в Україні

Зародки національного природоохоронного законодавства сягають ще часів Київської Pyci. У зводі законів княжої держави "Руській правді" містилося чимало регламентацій, які стосувалися часів та термінів полювання на тих чи інших хутрових звipiв, була заборона виловлювати деякі породи риб під час нересту, містилося чимало засторог щодо збереження та використання природно адекватних засобів землеробства, бортництва, броварства, деяких інших промислів та ремесел. Тоді ж було передбачено також i деякі кари, переважно грошові, за порушення вимог "Руської правди". Наприклад, за знищення журавля i вбивство людини нерідко накладали однакову кару. У князівські часи фактично було закладено i початки формування заповідних територій — "мисливських угідь", на яких лише вряди-годи відбувалося полювання та лови.
У добу козацько-гетьманську українське природоохоронне законодавство живилося такими джерелами: звичаєвим правом та повсякденними традиціями; традиційним законодавством княжої та литовсько-руської доби; магдебурзьким правом; законотворчою діяльністю національної держави, яка уособлюється. насамперед, в гетьманських універсалах.
Через своєрідне становище тогочасної України на національне законодавство нашаровувались, школи практично повністю поглинаючи його цілком чи в окремих компонентах, правничі вимоги сусідніх держав — Польщі, Pociї, Австрії та iн.
Досить вичерпну характеристику природоохоронних засад дає синтетичне Зібрання українських прав" 1807 р. У розділах "Про ціну реча", "Про недозволені діяння", наприклад, докладно простежено численні ситуації, в яких людина вступає у стосунки з природою — рибальство, пошкодження соколиних гнізд, виловлювання бобрів, знищення рою бджіл чи дерева, полювання на зайців та ін. У них регламентовано вартість та покарання відповідних вчинків, окреслено майнові та територіальні засади природокористування. До проблем, пов'язаних зі звіриним ловецтвом та рибальством, звертаються i в заключних розділах книги. Вельми прикметні підсумкові слова "3ібрання": в Україні "чужий лic рубати взагалі забороняють". Отже, тогочасне право разюче відрізнялося від радянського, за якого "чуже" (тобто спільне) знищував кожен, хто тільки не лінувався.
Екологічне право в Українi на початку XX ст. Приpoдooxopoнний pyx у його сучасному розумінні започатковувався в Україні ще до пepшoї cвiтoвoї війни, коли почали виникати різноманітні організації та товариства i прийматися деякі укази та постанови окремих депар¬таментів та міністерств, які регламентували використання тих чи інших pecypciв; тоді ж виникають перші українські заповідники, зокрема всесвітньовідомий "Асканія Нова".
Перша світова війна та соціальні потрясіння в iмпepiї істотно загальмували природоохоронну роботу в Україні, завдавши довкіллю чимало збитку та руйнації. Характерним для того часу, як згадує професор-зоолог М. Шарлемань, були такі епізоди, як зруйнування на прикінці 1917 р. "салдатами большевиками зоопарку Пілявин. У цім парку, пише очевидець тих подій, окремі великої кількості других звірів, було постріляно 35 зубpiв та бiзонів". Тому все доводилося починати з початку.
Українська Гетьманська Держава за часів гетьмана Павла Скоропадського утворила Міністерство Земельних Справ, а при ньому — окремий Biggin з охорони пам'яток природи, а також Koмісію iз вчених та діячів у цій cправі. У Києві в 1918 р. існував також пpивaтний "Краєвий Природоохоронний Koмiтeт" (голова — проф. П. А. Тутківсышй), в Харкові функціонувало Товариство любителів Природи (голова — проф. В. Л Taлієв); в Одеci — Спілка наукових товариств пpupoдooxopoнного спрямування (голова — проф. Г. І. Танфільєв). У Полтаві засновується Комітет Охорони Природи та Старовини.
Секція (комітет) Охорони Природи зберігся в Наркомземі i після поразки УНР. Понад те, в перші роки радянської влади ycпixи на ниві охорони природи були дocить помітними. У цьому зв'язку особливу роль зіграли Постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Koмiтeтy i Ради Народних Koмicapiв УРСР про затвердження "Положення про пам'ятки культури i природи". До речі, згідно з цією постановою всіма пам'ятками Природи в Україні мало відати Управління Норковими Установами Народного Koмicapiaтy Освіти, у склад якого i перейшов Український Комітет охорони пам'яток природи. Щоправда, вже тоді намітилася різновідомча підпорядкованість різних заповідників: так заповідник Дніпрової заплави "Конча-Заспа" (250 десятин) був на бюджеті Народного Koмicapiaтy Закордонних Справ, а "Сад II Інтернаціоналу" (колишня "Софіївка" — як писали в тогочасних документах) — належав Уманському сільськогосподарському технікумові.


2. Тенденції та перспективи розвитку законодавства

Досить значними є і резерви розвитку його відповідності передовим світовим здобуткам. Останні особливо виразно репрезентовані в узагальнен-нях Програми 00Н з навколишнього середовища (ЮНЕП), Міжнародної комісії з навколишнього середовища та розвитку (Комісії Брундтланд) та Декларації Ріо з навко¬лишнього середовища та розвитку (Декларації Ріо).
ЮНЕП нині зробила рішучий крок у напрямку те¬оретичного і практичного втілення вимог концепції стій¬кого розвитку як найоптимальнішої моделі для глобального розвитку та розвитку окремих ккраїн регіонів. У зв'язку з цим на себе вона покладає такі функ¬ції:
забезпечення (в межах 00Н) керівництва і надання допомоги у справі відновлення, охорони та поліпшення екологічної бази розвитку;
спостереження, оцінка та регулярне оприлюднення показників щодо зміни стану довкілля та природних ресурсів;
підтримка пріоритетних науково-технічних досліджень з найважливіших проблем охорони довкілля та природних ресурсів
опрацювання критеріїв та показників якості природного середовища, а також базових принципів довготривалого використання та регулювання регулювання природних ресурсів;
підтримка природоохоронних планів і програм, здійснюваних та фінансованих безпосередньо зацікавленими державами;
стимулювання укладання міжнародних угод, а також підтримка і заохочення опрацювання міжнародно правових норм, конвенцій та спільних угод про охорону навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів; надання допомоги іншим міжнародним інституціям з екологічної експертизи їхніх програм та підготовці кадрів;
Якщо порівняти існуючий в Україні Закон про охо¬рону природи і засади діяльності ЮНЕП, то можна по¬мітити, що деякі з принципів останньої не відображені в законі. Так, у ньому відсутні регулятиви щодо відт¬ворення екосистем, довготривалого використання дов¬кілля, пітримки пріоритетних наукових напрямків та технологій, показники якості довкілля та багато іншого. Саме в цьому напрямку, очевидно, і слід вдосконалю¬вати чинне екологічне законодавство.
У червні 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася Конференція ООН з навколишнього середовища та розвитку, яка ухвалила підсумковий документ — Декларацію Ріо Головна риса цього фору¬му — найвищий рівень представництва: на конференції були присутні делегації практично всіх держав — чле¬нів 00Н, причому їх очолювали керівники країн. Укра¬їнську делегацію очолював тодішній Голова Верховної Ради України І. С. Плющ, який виступив на конференції зі спеціальною доповіддю.
Декларація Ріо містить 27 принципів, які визначають ставлення 00Н до проблем навколишнього природного середовища та розвитку. Вже перший принцип проголошує:
"Турбота про людей займає центральне місце в зусиллях щодо забезпечення сталого розвитку. Вони мають право на здорове та полодотворне життя в гармонії з природою з природою".
Декларація розгортає цю тему, наголошуючи на ме¬ханізмах досягнення закріплених екологічних прав лю¬дини. Особливий наголос, тут робиться не лише на функціях держави щодо власних громадян, а й усього міжнародного співтовариства перед цивілізацією. Важ¬ливим є те, що Декларація передбачає захист природ¬ного середовища та ресурсів .навіть для народів, що живуть в умовах гніту та несвободи. Інакше кажучи, ставлення до ресурсів країни вже перестає бути суто її внутрішньою справою, але становить предмет занепо¬коєння міжнародного співтовариства. Тут, власне, про¬ступає загальна тенденція зміни статусу 00Н, міжнародних інституцій взагалі, які пов'язані зі значною активізацією їх діяльності та рішучими діями в оборону прав і свобод людей в "гарячих" точках планети.
Для України принципи Декларації Ріо мають винят¬кове значення, оскільки відомо, що нашій державі не під силу впоратися з існуючими екологічними пробле¬мами, особливо з наслідками Чорнобильської катастро-фи. Це проблема, яка зачіпає інтереси багатьох країн світу, має і розв'язуватися їхніми спільними скоордино¬ваними зусиллями. Поряд з тим, кожна з країн, що під¬тримали Декларацію, своєю власною мудрою природо-охоронною політикою вносить свою частку в забезпе¬чення сталого, збалансованого розвитку людства в ці¬лому. На цій конференції: від імені нашої країни зазначалося:
"будуючи нову, незалежну Україну як державу, інтегровану в європейське і світове співтовариство, "ми будуємо світ XXI століття — світ співпраці, взаємодопомоги та глобального екологічного партнерства вільних і рівних на¬родів Землі — планети, яку маємо захистити як найкращий витвір Бога й Природи в безмежному й холодному Космосі".
Декларація Ріо об'єднує країни та народи в досяг¬ненні поставлених цілей, гуртує їх у всепланетну єд¬ність будівничих своєї власної домівки.
Таким чином, можна зробити висновок, що екологічне законодавство є важливою складовою частиною право¬вої держави, спрямованої на захист, збереження та роз¬виток навколишнього природного середовища та природних ресурсів, формування екологічної культури суспільства.
Екологічне законодавство СРСР, у складі якого Укра¬їна перебувала до 1991 р., було неспроможне належним чаном захистити довкілля людини. Сприятливі умови для відновляння екологічної культури та створення наукової правової її основи виникають лише після здобут¬тя державної незалежності.
У нинішній час в Україні формується національна пра¬вова база. що .регулює ставлення людини до природного середовища. В цей перехідний період це законодавство має змішаний характер, оскільки поряд з новими закона¬ми продовжують діяти і деякі з правових актів, успад¬кованих від СРСР.
Водночас, українське екологічне право не повною мі¬рою здатне забезпечити захист природи, оскільки, з од¬ного боку, багато в чому залишається декларативним і не містить конкретних механізмів розв'язання існуючих проблем, а з іншого — не повною мірою враховує здо¬бутки та досвід сучасного міжнародного екологічного законодавства. Тому, розбудова демократичної, правової держави в Україні значною мірою залежить від того, наскільки ефективним і досконалим буде система зако¬нів, що забезпечують охорону навколишнього середовища та природних ресурсів в інтересах нинішнього та на¬ступних поколінь.

3. Окремі положення чинного законодавства щодо охорони природи
3.1. Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища
1. Громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" здійснюють громадські інспектори з охорони навколишнього природного середовища (надалі - громадські інспектори), котрі призначаються відповідними органами громадських природоохоронних формувань або головними державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.
2. Основним завданням громадського контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища і:
безпосередня участь громадськості у справі покращення екологічної ситуації;
надання допомоги органам державного контролю в забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища підприємствами, установами, організаціями та громадянами, попередження та виявлення порушень природоохоронного законодавства, ліквідації їх наслідків;
екологічна просвіта,виховання та інформування широких верств населення через засоби масової інформації.
3. Об'єктами громадського контролю і охорона і використання землі, її надр,водних ресурсів, атмосферного повітря, рослинного та тваринного світу, природних об'єктів і територій, що підлягають особливій охороні, сельбищних територій і міського середовища.
4. Громадський контроль базується на принципах законності, гласності і демократизму, захисту екологічних прав громадян відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
5. При здійсненні своєї контрольної діяльності громадський інспектор повинен керуватись чинним законодавством та нормативними актами Уряду з питань охорони навколишнього природного середовища, рішеннями Мінприроди України та його органів на місцях, цим Положенням.
6. Організацію діяльності громадських інспекторів здійснюють відповідно громадські природоохоронні формування та підрозділи Державної екологічної інспекції Мінприроди України.
7. Громадські природоохоронні формування та підрозділи Державної екологічної інспекції зобов'язані систематично інструктувати громадських інспекторів, проводити з ними наради, семінари з обміну досвідом, надавати їм практичну допомогу в здійсненні їх природоохоронної діяльності.
8. З метою координації роботи громадськості, широкого залучення її до розробки та виконання заходів по охороні навколишнього природного середовища, бережливого ставлення до природних ресурсів і підтримання контактів з природоохоронними органами при громадських природоохоронних формуваннях та при підрозділах Державної екологічної інспекції Мінприроди України можуть створюватись на громадських засадах штаби громадських інспекторів.
9. Організаційними формами громадського контролю можуть бути планові та термінові перевірки об'єктів, цільові рейди, участь в перевірках, що здійснюють органи державного контролю, та термінові перевірки ( у випадках отримання оперативної інформації про грубе порушення природоохоронного законодавства, про аварію або надзвичайну ситуацію).
10. Громадських інспекторів призначають:
1) в громадських природоохоронних формуваннях- керівні органи цих формувань відповідно до їх статутів.
2) при підрозділах Державної екологічної інспекції - головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.
11. Громадськими інспекторами можуть бути громадяни України, що досягли 18 років, мають досвід природоохоронної роботи та пройшли атестацію у відповідних органах громадських природоохоронних формувань або підрозділах Державної екологічної інспекції.
Призначення здійснюється на підставі власної письмової заяви громадянина, подання організації, що рекомендує, та результатів атестації.
12. Громадські інспектори отримують посвідчення встановленого Мінприроди України зразка, що підтверджують їх повноваження.
Посвідчення видають на три роки органи громадських природоохоронних формувань або підрозділи Державної екологічної інспекції відповідно до пункту 10 цього Положення.
По закінченню дії цього строку громадський інспектор, що виявив бажання продовжувати контрольну діяльність в цій сфері, проходить переатестацію, позитивна оцінка якої і підставою для продовження строку дії посвідчення.
13. Громадський інспектор діє в територіальних межах повноважень органу, що видав та зареєстрував посвідчення.
14. Громадські інспектори виконують роботу в порядку громадського доручення, без увільнення від основної роботи і без додаткової оплати праці.
15. Громадські інспектори мають право:
безперешкодно відвідувати об'єкти в будь-який час їх роботи при пред'явлені посвідчення;
отримувати інформацію про стан навколишнього природного середовища, джерело негативного впливу на нього та заходи, що вживаються для поліпшення екологічної ситуації;
брати участь у проведенні спільно з працівниками підрозділів Державної екологічної інспекції Мінприроди України, інших спеціально уповноважених органів контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами природоохоронного законодавства, норм екологічної безпеки та використання природних ресурсів;
проводити перевірки і складати протоколи про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і подавати їх відповідному підрозділу Державної екологічної інспекції для притягнення винних до відповідальності. У разі неможливості встановлення особи порушника на місці громадські інспектори можуть доставляти порушника до органів внутрішніх справ та інших місцевих органів державної виконавчої влади;
брати участь у підготовці органами Державної екологічної інспекції або органами громадських природоохоронних формувань до суду матеріалів на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
вносити до адміністрації підприємств, установ, організацій, відповідних державних органів подання про виявлені правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища та пропозиції щодо їх усунення;
виявляти обставини і причини, які призводять до порушень природоохоронного законодавства, проводити профілактичну роботу по попередженню таких порушень;
захищати екологічні права і інтереси громадян, пояснювати громадянам вимоги природоохоронного законодавства;
брати участь у громадській екологічній експертизі, що проводиться згідно Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" незалежними групами спеціалістів.
16. Громадські інспектори працюють у взаємодії з державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідного підрозділу Державної екологічної інспекції.
17. Громадські інспектори можуть заохочуватись за досягнення у галузі охорони навколишнього природного середовища органами Мінприроди України за рахунок коштів позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища або коштів громадських природоохоронних формувань,передбачених їх кошторисами, та інших надходжень.
18. Громадські інспектори зобов'язані сумлінно виконувати покладені на них завдання та систематично інформувати відповідний підрозділ Державної екологічної інспекції про результати своєї діяльності і щорічно звітувати про свою роботу.
19. Громадські інспектори, котрі належним чином не виконують свої функції або зловживають наданими їм правами, можуть бути виключені зі складу громадських інспекторів з вилученням посвідчення рішенням органу, що їх призначив,за ініціативою цих органів або за клопотанням організацій, що їх рекомендували.
Рішення про виключення можуть бути оскаржені,залежно від того, хто призначав цього громадського інспектора:
керівним органам відповідних природоохоронних формувань, або їх вищестоячим органам;
головному державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища відповідної території, а в окремих випадках Головному державному інспектору України з охорони навколишнього природного середовища.
3.2. Перелік екологічно небезпечних видів діяльності
1. Атомна енергетика і промисловість (включаючи видобуток і збагачення руди).
2. Біохімічне, біотехнічне і фармацевтичне виробництво.
3. Обробка, транспортування, зберігання, поховання і утилізація небезпечних (токсичних) промислових відходів.
4. Нафтохімія і нафтопереробка.
5. Видобування і переробка природного газу, будівництво газосховищ.
6. Хімічна промисловість, шкірянопереробні, текстильні виробництва (із фарбуванням тканин).
Металургія (чорна і кольорова).
Вугільна і гірничовидобувна промисловість.
9. Виробництво, зберігання і застосування мінеральних добрив і отрутохімікатів.
10. Виробництво, зберігання, транспортування і знищення боіприпасів, вибухових речовин і ракетного палива.
11. Виробництво електроенергії і тепла на базі органічного палива, гідроенергетика.
12. Виробництво азбесту, скла, цементу.
13. Виробництво целюлози.
14. Електронна і мікроелектронна промисловість.
15. Гідротехніка і меліорація.
16. Виробництво, зберігання і транспортування горючих, токсичних, вибухонебезпечних речовин, включаючи матеріали, що можуть утворювати отруйні продукти згорання і спричиняти пилові вибухи.
1 Науково-дослідницька діяльність, у процесі якої використовуються токсичні речовини, природні і штучно синтезовані організми, бактерії, віруси, втрата контролю над якими може становити екологічну небезпеку.
1 Розміщення і будівництво аеропортів, залізничних вузлів і вокзалів, морських і річкових портів.
19. Розміщення і будівництво тваринницьких комплексів і птахофабрик.



Висновки

Екологічна культура існує відколи виникло люд¬ство. Інша справа — в яких формах та іпостасях, з яки¬ми результатами та наслідками. Подібно до зразків культури взагалі, типу масової, авангардної, елітарної, тоталітарної та багатьох інших, екологічна культура ба¬гатовимірна і неоднозначна. І, мабуть, важко очікувати, що людство прийде до якоїсь однієї її моделі, хоча б тому, що воно залишається розділеним на етноси, дер¬жави. Класи, партії, конфесії та ще багато інших спіль¬нот, страт та верств, котрі навряд чи дійдуть в усьому спільної мови будь-коли.
Екологічна культура, однак, формує для всіх нас спільний вектор: думання та мислення — з одного боку, життя та діяння — з іншого. І справді, та ситуація, що нині склалася у взаєминах людини й довкілля, однако¬вою мірою зачіпає і багатого шейха, і бідного сміттяра, чорного та білого, ескімоса й індуса, тобто має універ¬сальне, життєве значення для всього людства.
У багатьох випадках дотри¬муватися вимог екологічної культури примушує закон, суворий до руйнівників та забруднювачів природи, тоб¬то людина приходить до них через заборону, табу, кару. Очевидно, що потрібні різні шляхи екологізації люд¬ської діяльності. Загальним же набутком мас стати муд¬ре та гуманне природокористування кожного із зем-лян.
У наш час екологічна культура, крім світоглядних і тех¬нологічних зрушень, стає ще й могутнім чинником уста¬лення процвітаючих суспільств. Це характерно для багатьох країн, зокрема для Япо¬нії або ж Швеції, котрі зуміли інтегрувати традиційніі екокультурні цінності в постіндустріальне суспільство, або ж Сингапуру, Німеччини чи США, де екологічна культура формувалася під суворим "оком" закону. Скрізь у таких випадках спостерігаються оздоровлення суспільства, поліпшення його моральних та естетичних чеснот, подовження тривалості життя та інші позитивні зрушення. Отже, нинішня екологічна ситуація у зв'язку з переходом до діяльності екокультурно насна¬женої та спрямованої має стати імперативом поведінки кожного і всіх загалом.
Список використаної літератури:

1.    Географічна енциклопедія України: в 3-х т. / Відп. ред. О.М. Маринич. – К., 1989, 1990, 2000.
2.    Чубатий О.В. Гірські ліси – регулятори водного режиму. – Ужгород: Карпати, 1984.
3.    Світова економіка. – К., 2003.
4.    Соціальна та економічна географія світу. – К., 2002.
5.    Словник-довідник з економічної географії. – К., 2002.
6.    Розміщення продуктивних сил. Підручник. – К., 2003.
7.    Загальна біологія. Проф. А.С. Данилевський. Під. Ред. Ю.И. Полянского.
8.    Агаджанян Н.А., Торшин В.И. Екологія людини. М., 1994.
9.    Реймс Н.Ф. Екологія. Теорія, закони, правила, принципи і гіпотези. М., 1994.
10.    Ковальчук І.П. Реґіональний еколого–геоморфологічний аналіз. — львів: Інститут українознавства, 1997. — 440 с.
11.    Кучерявий В.П. Екологія. — Львів: Світ, 2000. — 500 с.
12.    Основи екологічних знань. Навчальні матеріали / За ред. В.І. Поліщука, Л.П. Царика. — Тернопіль: видавництво “Тернопіль”, 1994. — 175 с.
13.    Основи соціоекології: навчальний посібник / Г.О. Бачинський, Н.В. Беренда, В.Д. Бондаренко та ін.; За ред. Г.О. Бачинського. — К.: Вища школа, 1995. — 238 с.
14.    Охрана окружающей среды / С.В. Белов, Ф.А. Барбинов, А.Ф. Козьяков и др. Под ред. С.В. Белова. — М.: Высшая школа, 1991. — 319 с.

Search:
????????...

урок "транскрипція"

Які продукти дають енергію

василь барка жовтий князь конспекти уроку

ознаки правосуддя

твір в піснях історія мого народу

розвиток укр літ мови від котляревського до шевченка

якою ви уявляете собі майбутню професію

поняття про стиль керівництва

панас мирний повия фильм

захар беркутпатріот руської землі



?????????? ????????? ????
   
Created by Yura Pagor, 2007-2010