Зміст:

Вступ................................................................................................3
1. Основні етапи співробітництва України з ЄС.........................4
2. Структура торгівлі між Україною та ЄС..................................8
Висновки.........................................................................................11
ЛІТЕРАТУРА.................................................................................13




Вступ
Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні.
Характерною рисою сучасного світового соціально-економічного розвитку є бурхлива динаміка інтеграційних процесів у світі та Європі зокрема. При цьому навіть ті країни, які не входять до складу інтеграційних об’єднань, неминуче відчувають на собі їх відчутний вплив. На європейському континенті таким інтеграційним угрупованням є Європейський Союз, розширення якого приведе до того, що за 3-5 років Україна матиме з Євросоюзом спільний кордон. Це відкриє нові можливості для поглиблення співпраці, та водночас і змусить відповідати на нові виклики.
Європейська інтеграція - це магіст¬ральний напрям розвитку континенту, який визначить як ситуацію в самій Європі в третьому тисячолітті, так і її місце у світі. Від часу свого заснування 1957 року Європейський Союз посту¬пово перетворився на один з найпо¬тужніших фінансово-економічних і по¬літичних центрів світу, ключовий ком¬понент новостворюваної архітектури європейської безпеки, ядро системи європейських цінностей і стандартів.
Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України тому, що це є найкращим способом реалізації національних інтересів,  побудови економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин.
Для України європейська інтеграція - це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спро¬можності вітчизняного товаровироб¬ника, вихід на світові ринки,  насам¬перед на ринок ЄС.
В роботі викладені найголовніші міркування й аргументи на користь європейської інтеграції України та пропозиції щодо наступних першочергових ініціатив з боку нашої країни.
1. Основні етапи співробітництва України з ЄС

Основи економічного співробітництва між Україною і ЄС визначаються цілою низкою угод та інших документів, прий¬нятих як на двосторонньому рівні, так і кожною зі сторін окремо.
На Україну як республіку колишнього Радянського Союзу цілком поши¬рювалися положення Угоди про торгівлю та співробітництво між ЄС і СРСР, підписаної у грудні 1989 р. Дану Угоду, термін дії якої становив 10 років, бу¬ло зорієнтовано на розвиток взаємного співробітництва в цілому ряді галузей економіки, важливих і для українського народного господарства: вугільній промисловості, сільському господарстві, захисті довкілля, електроенергетиці, секторі послуг тощо. В Угоді підкреслювалося, що економічне співробіт¬ництво будуватиметься на принципах рівності, недискримінації та обопіль¬ності, і вона розглядалася як передумова не тільки розвитку торгівлі, а й над¬ходження західних інвестицій та створення спільних підприємств на території СРСР. Після розпаду в 1991 р. СРСР цю Угоду було трансформовано у дво¬сторонні угоди на основі обміну відповідними листами, які з часом замінено угодами про партнерство та співробітництво.
У червні 1994 р. Україна і ЄС підписали Угоду про партнерство та спів¬робітництво, яка набрала сили 1 березня 1998 р.1 Угода визначає 28 сфер, у яких ЄС та Україна прагнуть розширити взаємну співпрацю: промислове співробітництво; сприяння інвестиціям та їхній захист; державні закупівлі; стандарти та оцінка відповідності (сертифікація); добувна промисловість та виробництво сировини; наука та технології; освіта та професійна підготовка; сільське господарство; енергетика; використання атомної енергії в цивільних цілях; довкілля; транспорт; космічна промисловість; поштовий зв'язок та телекомунікації; фінансові послуги; боротьба з «відмиванням» грошей; грошово-кредитна політика; регіональний розвиток, включаючи контакти на регіо¬нальному рівні; співпраця в соціальній сфері (охорона здоров'я та безпека, зайнятість та соціальний захист); туризм; малі та середні підприємства; інформація та зв'язок; захист споживачів; митна справа; статистика; економіка; боротьба з наркотиками; культура.
Сторони Угоди надали одна одній режим найбільшого сприяння, причо¬му такий режим може характеризуватися певними винятками, а саме: винят¬ки, пов'язані з участю в митних союзах та зонах вільної торгівлі; привілеї, що надаються окремим країнам згідно з правилами COT, а також відповідно до міжнародних домовленостей на користь країн, що розвиваються.
Сторони зобов'язалися забезпечити свободу транзиту через свою терито¬рію товарів, що надходять із митної території іншої сторони. Україна, зокре¬ма, мала звільнити від податку на імпорт та імпортного мита товари, що вво¬зяться на її територію тимчасово. Передбачалося скасування кількісних об¬межень імпорту з ЄС в Україну та з України в ЄС. Водночас ст. 22 застерегла можливість запровадження таких обмежень у трьох випадках, а саме:
•  за умови необхідності захистити власні економічні інтереси;
•  у торгівлі виробами з текстилю та одягом;
•  у торгівлі сталлю.
Сторони взяли на себе зобов'язання не встановлювати податки та інші збори на товари, що імпортуються з території однієї сторони на територію іншої, у більшому розмірі, ніж на аналогічні вітчизняні вироби. Йдеться про поширення національного режиму на підприємців кожної зі сторін Угоди. Сторони зобов'язалися вести торгівлю на основі ринкових цін, усіляко за¬безпечувати реалізацію принципу ринкового ціноутворення у взаємних від¬носинах. Угода підтвердила право сторін застосовувати антидемпінгові та компенсаційні заходи згідно зі ст. VI ГАТТ та багатосторонніми угодами, що обговорювалися ще під час Токійського раунду багатосторонніх торго¬вельних переговорів. Угода містить також перелік класичних (у контексті ГАТТ) винятків із режиму вільної торгівлі, які зумовлені міркуваннями за¬хисту суспільної моралі, безпеки, збереження природних ресурсів, захисту національних скарбів тощо. Положення Угоди не поширюються на товари, які належать до розділів 50—63 Комбінованої товарної номенклатури (тек¬стильні товари, одяг).
У межах положень, які регулюють співробітництво сторін у галузі взаєм¬ного створення умов для виробничо-комерційної діяльності та інвестицій для підприємців України і ЄС, Україна взяла на себе такі зобов'язання:
а)  щодо умов створення компаній ЄС на території України — надавати національний режим або найсприятливіший режим серед тих, які надаються компаніям інших країн, причому надання такого режиму має передбачатися національним законодавством та іншими нормативними актами, які регулю¬ють діяльність компаній;
б) щодо умов виробничо-комерційної діяльності філій та відділень ком¬паній країн—членів ЄС — надавати національний режим (або найсприятли¬віший серед чинних в Україні) філіям та відділенням, створеним починаючи з 1 березня 1998 р.
Ці зобов'язання не поширюються або поширюються частково на створення (але не функціонування) компаній, які надають фінансові та телекому¬нікаційні послуги, послуги у сфері операцій з нерухомим майном і природни¬ми ресурсами (включаючи земельні ресурси та сільське господарство, рибаль¬ство) та певні професійні послуги. Зобов'язання України не стосуються послуг повітряного та морського транспорту, внутрішнього водного транспорту (за певними винятками).
Угода зобов'язала Україну забезпечити можливість здійснення між рези¬дентами України та ЄС будь-яких платежів у вільно конвертованій валюті, які пов'язані з передбаченим Угодою пересуванням товарів, осіб та наданням по¬слуг. Україна також має забезпечити свободу руху капіталу, коли йдеться про прямі інвестиції в компанії, створені згідно з законами країни місцеперебу¬вання, та інвестиції, що здійснюються відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво.
Сторони домовилися усувати умови, які обмежують конкуренцію. Уго¬да передбачила зобов'язання України вдосконалити законодавство про за¬хист інтелектуальної, промислової та комерційної власності. Україна зобо¬в'язалася надати ЄС у галузі прав інтелектуальної власності режим, не гірший порівняно з тим, який надається будь-якій іншій країні на основі двосторон¬ніх угод. Водночас дане положення не поширюється на привілеї, які надає Ук¬раїна третім країнам на взаємній основі, або преференції, що їх отримали ко¬лишні радянські республіки.
Угода про партнерство та співробітництво доповнюється іншими угода¬ми. Ці угоди окремо регулюють торгівлю текстилем та сталлю і фактично зво¬дилися до добровільного обмеження експорту України до ЄС шляхом уста¬новлення квот. Парафовані дві угоди про співробітництво в ядерній сфері. Розробляється угода про науково-технічне співробітництво. Планується по¬чати консультації щодо угоди про торгівлю ядерними матеріалами. У грудні 2000 р. Україна і Європейський Союз підписали Угоду про торгівлю текстиль¬ною продукцією (2000—2002 pp.), яка скасовує кількісні обмеження.


2. Структура торгівлі між Україною та ЄС

При заснуванні українських компаній на своїй території ЄС надає Ук-раїні статус найбільшого сприяння, тобто відкрити українську компанію на території Європейського Союзу так само легко, як і компанію більшості ін-ших країн. Будучи заснованою, українська компанія отримує національний режим; вона має підпорядкувати свою діяльність тим самим правилам, що й компанії ЄС. Україна встановлює дещо інші правила діяльності для компаній ЄС. Коли такі компанії відкривають свій бізнес в Україні, вони можуть на власний розсуд обрати національний статус (керуватися правилами, встанов¬леними для українських компаній) або статус найбільшого сприяння (керува¬тися правилами, встановленими для іноземних компаній) — залежно від то¬го, які умови є вигіднішими. Але в деяких галузях можливість такого вибору не надається, і режим, що пропонується іншим іноземним компаніям, автома¬тично встановлюється і для компаній ЄС.
Таблиця. Сукупний обсяг прямих інвестицій в Україну і країн ЄС (млн дол.)
Країна    01.01.1995    01.01.2004    01.01.2006
Всього по ЄС    220,4    809,1    1415,7
Австрія    8,2    44,8    126,3
Бельгія    5,7    17,2    23,3
Греція    4,1    14,7    25,3
Данія    0,7    6,0    10,9
Ірландія    14,2    42,5    94,0
Іспанія    12,2    16,7    29,1
Італія    14,6    51,5    72,3
Люксембург    0,3    7,05    10,7
Нідерланди    11,8    213,1    361,8
Німеччина    101,3    179,2    237,9
Португалія    ....    0,05    0,9
Сполучене Королівство    33,8    151,4    299,4
Фінляндія    0,3    6,0    8,9
Франція    9,6    18,1    40,9
Швеція    3,6    40,8    74,0

За багатьма відносними та навіть абсолютними показниками іноземних інвестицій Україна посідає одне з останніх місць серед країн Центральної та Східної Європи. Основними причинами невисокої активності іноземного ка¬піталу, у тому числі з країн ЄС, є несприятливий інвестиційний клімат у країні.
Обсяги технічної допомоги ЄС Україні до 1997 р. теж мали тенденцію до зростання. У цей період Україна була другим після Росії реципієнтом технічної допомоги ЄС серед колишніх радянських республік. Однак від 1998 р. обсяги допомоги постійно знижуються [6].
Таблиця. Обсяги міжнародної технічної допомоги, яка надійшла в Україну з країн — членів ЄС (млн дол. США)
Країна    1998    2000    2002    2004
Всього по ЄС    154,6    152,5    130,1    115,6
Нідерланди    8,6    8,6    8,5    3,9
Німеччина    17,1    17,1    10,1    3,7
Сполучене Королівство    33,2    30,7    15,0    7,2
Франція    2,1    1,3       
Швеція    2,6    2,5    2,9    5,8
Європейська комісія (TACIS)    91,0    92,3    93,6    95,0

Пріоритетами Програми TACIS є ядерна безпека та захист довкілля (26,4 %), реструктуризація держпідприємств та розвиток приватного сектора (19,1). реформа державного управління, соціальної сфери та освіти (9,6), сіль¬ське господарство (10,8), енергетика (11,2), транспорт (8,6), консультації з еко¬номічної політики (5,4), телекомунікації (3.6 %).
За Програмою фінансується також ціла низка рамкових програм, серед яких:
•  Європейська експертна програма — надає консультації українським державним установам;
•  INTAS — сприяє реалізації спільних із Західною Європою науково-дос¬лідних проектів;
• Бангкоцький механізм TACIS/ЄБРР — використовується для фінансу¬вання технічного співробітництва, спрямованого на сприяння в підго¬товці та залученні інвестицій ЄБРР;
•  Програма сприяння демократії;
•  LIEN — сприяє розвиткові неурядових організацій у соціальній сфері для підтримки вразливих груп населення;
•  Поріднені міста — поєднує міста України та Європейського Союзу;
•  ТЕМПУС — заохочує обмін між вищими навчальними закладами Ук¬раїни та ЄС;
•  BISTRO — надає гранти для швидкого впровадження малих проектів у межах індикативних програм;
•  Програма підвищення ефективності менеджменту — забезпечує органі¬зацію стажування українських менеджерів у ЄС.
У 1999 р. Європейський Союз ухвалив рішення щодо продовження фі-нансування України за Програмою TACIS і у 2001—2005 pp.


Висновки

Наведені макроекономічні показники свідчать про невисокий рівень еко¬номічного розвитку України в цілому, зниження обсягу ВВП, невелику част¬ку країн ЄС в експорті України та відносно низький рівень прямих іноземних інвестицій. За цими показниками Україна суттєво відстає не тільки від країн ЄС, а й від країн Центральної та Східної Європи. Кардинальна зміна якісних та кількісних показників соціально-економічного розвитку України є голов¬ною передумовою приєднання країни до Європейського Союзу.
На шляху інтеграції до ЄС Україні потрібно подолати чимало пере-шкод. По-перше, отримати статус країни з ринковою економікою. По-друге, вступити до COT. По-третє, виконати Копенгагенські нормативи для країн-претендентів на вступ до ЄС. По-четверте, отримати статус правової країни. Виконання всіх цих вимог — справа не одного чи кількох років, навіть за умови цілеспрямованої та важкої роботи.
Для прикладу, на 01.04.2005 в економіку України залучено 8,8 млрд. дол. іноземних інвестицій, тоді як на 1.01.2002 в економіку Польщі було залучено 58 833,5 млн. дол. У Польщі середній рівень за¬робітної плати становить 504 дол. на місяць (у секторі фінансових по¬слуг— 898 дол.), тоді як в Україні на 01.01.2004 — 94,3 дол. США.
І навіть після виконання перелічених вимог відсутня гарантія, що Україну до ЄС приймуть. Важливою проблемою тут може стати чи-сельність населення країни. На думку багатьох європейців, якщо 7-мільйонну Болгарію ЄС ще витримає, то 47-мільйонну Україну з її низьким рівнем життя та значними соціальними потребами — навряд.
І все ж таки шанси на інтеграцію в України є. Вона потрібна Європі з суб'єктивних міркувань — з огляду на її природногеографічне розта-шування та як значний потенційний ринок збуту продукції ЄС. Однак для цього потрібно змінити нинішній мінливий політичний курс та швидкими темпами впроваджувати економічні реформи.
При обранні політико-економічного курсу на інтеграцію до ЄС слід також зважати на пануючу та таку, що настала після провалу на голо-суванні у Франції та Голландії щодо Євроконституції, кризу. Причиною її стали три основні тенденції на європейському континенті:
□ принципове нерозуміння сучасного та перспективного розвитку ЄС;
□ нерозуміння ролі країн-учасниць, одночасно із втратою впливу раніше ключових держав;
□ природно негативна реакція на внутрішньополітичну ситуацію та політичне керування національних керівників.
Найбільш заспокійливим з точки зору прямолінійної політичної логіки видається легітимна можливість продовження функціонування Європейського Союзу в рамках діючого Ніццького договору, положення якого повністю набрали юридичної чинності з 1 листопада 2004 року. Але над усіма чинниками європейського політичного процесу буде тяжіти гіркота надзвичай¬ної сили політичної поразки, що спону¬катиме до пошуку будь-якого ефектив¬ного виходу із фактичного глухого кута.


ЛІТЕРАТУРА

1. Україні саме час переглянути свою економічну політику. Євроатлантична Україна. Heritage Foundation / www.ieac.org.ua
2. Філіпчук  В.,   Сушко   0.   Єдиний   економічний   простір /www.ieac.org.ua
3.  Jaroslaw Kundera. Wspulnuy runek Europejskij / Uniwersytet Wroclawski Instytut Nauk Ekonomicznych. — Wroclaw. — 2004.
4.    Польща. Твій діловий партнер / За ред. Б.Дурки. — Варшава, 2002. —149 с.
5. Мусієць. Т.В. Розвиток національної банківської системи як шлях інтеграції України до ЄС // Актуальні проблеми економіки. — 2003. — №6(24). — С. 27-34.
6. Криза Європейського Союзу та її вплив на безпекову та обо¬ронну політику трансатлантичного співтовариства / www.foreignpolicy.org.ua
7. Стратегія  інтеграції України до   Європейського   Союзу /www.mfa.gov.ua
8. Власюк О.С. Стан та перспективи співробітництва України з ЄС / www.meta.ua