План:

Вступ........................................................................3
Булаховський Леонід Арсенійович...............................4
Праці Л.А. Булаховського...............................................6
Список використаної літератури........................8




Вступ

Леонід Арсенійович Булаховський народився 2 (14) квітня 1988 р. до р. Харкова.
У 1906 р. закінчив 3-у харківську гімназію із золотою медаллю, в тому ж році поступив на слов'яно-руське відділення історико-філологічного факультету Харківського університету, яке закінчив із золотою медаллю в 1910 р. На кафедрі слов'янської філології того ж університету пройшов підготовку до професорського звання. З 1916 р. – приват-доцент Харківського університету.
У 1917 – 1921 рр. працював професором Пермського, в 1921 – 1941 рр. – Харківського, в 1943 р. – Московського, в 1944 р. – 1960 рр. – Київського університетів.
У 1936 р. захистив докторську дисертацію.
У 1939 р. вибраний академіком Академії Наук України, в 1946 р. – членом-кореспондентом Академії Наук СРСР. У 1944 – 1961 рр. був директором Інституту мовознавства їм. А.А. Потебні Академії Наук СРСР.
Наукові інтереси пов'язані перш за все із загальним мовознавством. Займався вивченням російської і української мов, слов'янської акцентології, стилістики, лексики, граматичної будови сучасної російської мови. Поставив питання про вивчення стійких поєднань слів в спеціальному розділі мовознавства – фразеології. Особливу увагу надавав семантичному аспекту слова. У дослідженнях синтаксису і семантики активно застосовував порівняно-історичний метод.
Основні роботи: «Курс російської мови», «Російська літературна мова першої половини 19 століття. Фонетика. Морфологія. Наголос. Синтаксис», «Російська літературна мова першої половини 19 століття. Лексика і загальні зауваження про склад», «Історичний коментар до російської літературної мови».


Булаховський Леонід Арсенійович

Булаховський Л.А. – мовознавець, академік АН УРСР з 1939 р., член-кореспондент АН СРСР з 1946 р., заслужений діяч науки УРСР з 1941 р. Професор Харківського університету (з 1921), Московського університету (з 1943 р.). Протягом 1944 -1961 р.р. – директор Інституту мовознавства АН УРСР. З 1946 по 1960 р. завідувач кафедрою слов’янської філології Київського університету.
Коло наукових інтересів Булаховського Л.А. дуже широке. Він автор ґрунтовних розвідок у царині українського та російського мовознавства, славістики, етимології. стилістики, загального мовознавства, фразеології, методики викладання мов. Провідними проблемами, над якими працював дослідник, були проблеми, пов’язані з історією слов’янських мов, виробленням їх лексичного складу, граматичних, фонетичних особливостей, про що свідчать розвідки з історії наголосу в слов’янських мовах., які дають підстави говорити про реконструкцію найдавнішої слов’янської акцентологічної системи; також проблеми, пов’язані з вивченням лексичних, морфологічних рис давньоруських пам’яток XII-XIV ст.: “Український літературний наголос” (1947), “З історичних коментаріїв до української мови” (1946-1952), “Вступ до мовознавства” (1953), “Нариси з загального мовознавства” (1955), “Питання походження української мови” (1956).
Булаховський Л.А. відомий і як лексикограф, один із упорядників українського правопису.
Чимало зусиль доклав Булаховський Л.А. для створення вузівських підручників: “Курс російської літературної мови” (1935), який за життя автора витримав п’ять видань:
“Історичний коментар до російської літературної мови” (1936); був відповідальним редактором й автором одного з розділів “Курсу сучасної української літературної мови” (1951. – Т. 1, 2).
Окрема сфера наукових зацікавлень Булаховського Л.А. – дослідження етапів формування російської літературної мови як процесу відбору лексики, унормування граматичних, орфоепічних, орфографічних елементів (“Російська літературна мова першої половини XIX ст.”, 1941-1948. – Т. 1, 2).Теоретичний матеріал у монографії поєднується із вивченням художнього досвіду В. Жуковського, О. Пушкіна, М. Гоголя.
Низку статей присвятив Булаховський Л.А. вивченню однієї з найвидатніших пам’яток давньоруського письменства – “Слово о полку Ігоревім”; особливостям поетичної мови О. Пушкіна, Т. Шевченка, М. Рильського (“Мовні засоби інтимізації в поезії Тараса Шевченка”, (1942); “Російські поеми Т. Шевченка та їх місце в системі поетичної мови першої половини XIX ст.”, (1944); “Максим Рильський – поет – патріот “ (1946).



Праці Л.А. Булаховського

У 1944-61 був директором Інституту мовознавства АН УРСР. У 1957-61 — голова Українського комітету славістів. Автор понад 400 наук. праць з питань загального мовознавства, славістики, україністики, русистики. Із загальнотеоретичної проблематики Булаховський найбільше зробив для дослідження становлення і закономірностей функціонування літ. мов («Виникнення і розвиток літературних мов», 1941-47), для утвердження і розвитку порівняльно-історичного методу (численні праці 50-х pp.), вивчення питань семасіології і лексикології («Вступ до мовознавства», ч. 2, 1953; «Нариси з загального мовознавства», 1955). Як славіст Булаховський відомий насамперед фундаментальними акцентологічними студіями («Акцентологічний коментарій до польської мови», 1950; «Акцентологічний коментарій до чеської мови», 1953, 1956 та ін.), дослідженнями зі слов'ян, лексикології («Слов'янські найменування птахів», 1948), працями про роль граматичної аналогії в слов'ян, відмінюванні і дієвідмінюванні [«Дослідження в галузі граматичної аналогії і споріднених явиш (слов'янські атематичні дієслова)», 1940; «Граматична індукція в слов'янському відмінюванні», 1956, 1957]. З праць Б. як русиста найбільше важать «Курс русского литературного языка» (1935, 5-е вид. — 1952), «Исторический комментарий к русскому литературному языку» (1936, 5-е вид.  — 1958), «Русский литературный язык первой половины XIX в.» (т. 1-2, 1941, 1954), серія статей «Деэтимологизация в русском языке» (1949-53, опубл. у різних збірниках та журналах) та ін. У галузі україністики Б. активно розробляв проблеми порівняльно-історичної акцентології («Наголос українських прикметників», 1927; «Порівняльно-історичні уваги до українського наголосу. Книжка: книжки тощо», 1928; «Порівняльно-історичні уваги до українського наголосу. Наголос прикметників на -ний, -на, -не», 1930, та ін.). Досліджував також питання нормативного та історичного наголосу [«Український літературний наголос (характеристика норми)» (1943), «З історичних коментаріїв до українського наголосу» (1946)], синтаксису сучасної мови [«Питання синтаксису простого речення в українській мові» (1958), «Основні синтаксичні поняття в застосуванні до простого речення» (1958), «Підмет і присудок в українській літературній мові» (в. 1-2, 1958) та ін.]. Ґрунтовною є праця Б. з історичної фонетики, морфології і синтаксису «Історичний коментарій до української літературної мови», що друкувалася окремими статтями в 40-х pp. Оглядові праці Б. «Українська мова серед інших слов'янських» (1942) і «Виникнення української мови та її положення серед інших слов'янських» (1948) стали основою, на якій пізніше було створено монографію «Питання походження української мови» (1956), де подавалися відомості про мову стародавнього Києва та Київщини, про риси укр. мови в пам'ятках різних століть, про час остаточного формування української мови та її стосунки з іншими слов'янськими, розкрито початкові етапи виникнення української літературної мови. Історії української літературної мови присвячено розвідку «Українська літературна мова» (1947) і статтю до «Нарису літературної історії української мови в XVII в.» П. Житецького (1941). Найважливіші праці Б. з україністики (в т. ч. архівні матеріали, що раніше не були опубліковані) вміщено в «Українській мові» (т. 2, 1977), «Вибраних працях» Л. Булаховського в 5 томах. Б. — автор проекту «Українського правопису» (1945), співредактор «Російсько-українського словника» (1948, 5 перевидань). Співавтор підручника «Українська мова» (1927, 1928), посібника «Курс української мови для вчителів» (1927); один з авторів і редактор праць «Загальний курс української мови» (1929, 4 перевидання), «Курс сучасної української літературної мови» (т. 1-2, 1951)

Список використаної літератури:

1.    Федоров А.В. Основы общей теории перевода: Лингвистические проблемы. - М.: Высш. школа, 1983. - 303 с.
2.    Чичерин А.В. Возникновение романа-эпопеи. – М.:Сов.писатель, 1975. - 61 с.
3.    Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии: Вопросы теории и методики. - М.: Изд-во АН СССР, 1966. - 158 с.
4.    Булаховський Л.А. Про значення мовознавства // Булаховський Л.А. Вибр. твори. В 5-ти т. - К.: Наук. Думка, 1975, 1975. - Т. 1. - С. 90-106.
5.    Пилинский М.М. Застосування критеріїв нормативності в літературно-редакційній практиці  // Мова. Людина. Суспільство. - К.: Наукова думка, 1977. - С. 130 -137.
6.    Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. - К.: Наукова думка, 1976. - 288с.
7.    Підвищений курс української мови: Посібник для педвищів / За ред. Л. Булаховського. - Харків: Рад. Школа. 1931.-340 с.
8.    Потебня А.А. Из лекций по теории словесности. - Харьков: Из-во М.В. Потебни, 1930. - 162 с.
9.    Овсяннико-Куликовский Д.Н.Язык и искусство. - СПб, 1911. - 203 с.
10.    Булаховський Л.А. Виникнення і розвиток літературних мов. - В кн.: Булаховський Л.А.
11.    Вибр. твори. В 5-ти т. - К.: Наук, думка, 1975. – Т. 1 - С. 321- 470.