Гігієнічні основи здоров'я зберігаючої педагогіки1. Фізичний розвиток школярів і здоров'я. Предмет шкільної гігієни і її завдання. 1.1. Частиною комплексної медичної науки профілактичного напрямку - гігієни дітей і підлітків є шкільна гігієна. Що вивчає ця наука і які основні проблеми вона розглядає? Взаємозв'язок шкільної гігієни з іншими дисциплінами. Основними завданнями шкільної гігієни здоров'я зберігаючої педагогіки є така організація режиму праці і відпочинку школярів, створення таких умов для робочих, які б забезпечили б високу пра¬цездатність протягом усього навчального року, дозволили б відсу¬нути час настання втоми і уникнути перевтоми. Іншим завданням шкільної гігієни є всебічне вивчення впливу факторів довкілля на організм дітей і підлітків з тим, щоб як найефективніше їх вико¬ристати для розширення Функціональних можливостей організму, під¬вищення його специфічної (імунної) і загальної (фізіологічної) реактивності. Основними проблемами, які повинна розробляти і впроваджувати в життя шкільна гігієна є такі: 1. Дослідження динаміки стану здоров'я школярів з метою пла¬нування заходів його поліпшення; постійна оцінка ефективності за¬ходів гігієнічного (валеологічного) виховання. 2. Вивчення питань гігієни навчання і виховання для розробки комплексних заходів спрямованих на збереження і зміцнення здоров'я школярів, підтримання високого рівня розумової і фізичної пра¬цездатності. 3. Дослідження питань гігієни фізичного виховання з тим, щоб сформувати у школярів потребу високої рухової активності, загар¬тування, контролю за рівнем фізичної підготовленості і опірності організму щодо несприятливих Факторів довкілля. 4. Розробка і втілення в практику заходів раціонального хар¬чування; виховання у школярів свідомої потреби в раціональному харчуванні. 5. Вивчення питань будівництва, благоустрою і обладнання навчально-виховних і оздоровчих закладів, з метою забезпечення умов санітарного комфорту. 6. Розробка системи і методики гігієнічного навчання і вихо¬вання свідомої відповідальності учнів за дбайливе ставлення до свого здоров'я і здоров'я інших членів суспільства. Поняття розвитку. Характеристика окремих періодів індивідуального розвитку людини. 2. Вкажіть на важливість знань закономірностей розвитку дітей та підлітків для раціоналізації навчальнo-виховного процесу в школі. Необхідність врахування біологічного віку при дозуванні розумових і фізичних навантажень школярів. Впродовж усіх шкільних років дитина розвивається, досягають зрілого типу функціонування окремі органи і системи організму, Формується інтелект і взаємовідносини з навколишнім світом. Усі ці процеси протікають за чітко визначеними біологічними законами розвитку організму. Батьки та вчителі повинні знати ці закони, допомогти учням в їхньому фізичному і розумовому вдосконаленні. Знання закономірностей розвитку дітей і підлітків необхідні вчи¬телю і для того, щоб як найповніше враховувати функціональні мож¬ливості дитини при плануванні і проведенні педагогічних, гігієніч¬них і оздоровчих заходів. Адже діти ростуть і розвиваються нерів-номірно періоди швидкого розвитку функцій змінюються їх сповіль¬ненням, поступово вдосконалюються механізми нервової і гумораль¬ної регуляції функцій, змінюються темпи росту розмірів тіла, гетерохронно зростають Функціональні резерви окремих органів і сис¬тем організму. Кожній дитині притаманний свій власний темп індивідуального розвитку. Досить часто, маючи однаковий календарний вік, окремі діти знаходяться на різних етапах вікового розвитку. Тому для ха¬рактеристики того чи іншого періоду онтогенезу поряд з календарним належить визначити біологічний вік дитини (див.31). Невідповід¬ність між календарним і біологічним віками дозволить об'єктивно оцінити темпи індивідуального розвитку, врахувати їх при дозуванні розумових та фізичних навантажень. Нормативними для дітей грудно¬го віку вважається розходження в 2-4 тижні (утримання голови, по¬ява зубів, утримання рівноваги тощо). До початку навчання в школі випередження або відставання біологічного віку від календарного може становити 6-12 місяців, а у підлітків - до двох років і більше. Суттєва відмінність темпів індивідуального розвиту 6 - 7 - літніх дітей створює ряд труднощів при Формуванні шкіль¬них груп дітей, при дозуванні фізичних навантажень на уроках фіз¬культури. Оцінка рівня розвитку морфофункціональних, показників є необхідними критеріями шкільної зрілості (відповідність між ка¬лендарним і біологічним віком), обов'язкового дозування розумових і Фізичних навантажень. Звичайно, оцінювати особливості загальної зрілості організму дитини лише за зовнішніми ознаками сьогодні недостатньо. Для ць¬ого необхідним є врахування якнайбільшої кількості морфофункціо¬нальних, біохімічних, психологічних та інших показників, які виз¬начають реакцію організму на дію факторів довкілля з врахуванням можливостей його пристосування до умов навчально-виховного проце¬су в школі. 3. Що таке розвиток? Стадії, основні умови та особливості розвитку людини. Що зумовлює характер і спрямованість розвитку людини? Розвиток, як загальнобіологічна властивість всього живого, розпочинається з моменту запліднення яйцеклітини і являє собою діалектичний процес, в якому кількісні зміни час від часу перехо¬дять в якісні, зумовлюючи підвищення рівня складності організації та взаємозв'язку всіх його тканин, органів та систем. Основними етапами розвитку є народження, ріст, зрілість і функціонування, відтворення, старіння і відмирання (смерть). Для нормального пе¬ребігу усіх вище зазначених етапів розвитку необхідні оптимальні умови довкілля (атмосфери, біосфери, ноосфери). Космосу е. цілому. Усі ми є маленькою частиною природи (побудовані з атомів і моле¬кул, які постійно рухаються і взаємодіють), хімічний склад нашого внутрішнього середовища подібний до води Первинного океану. Характер і спрямованість розвитку людини, як і усіх живих ор¬ганізмів, визначається генофондом. Генофонд несе в собі інформа¬цію про ознаки та життєвий досвід усіх поколінь предків, він зу¬мовлює неповторність та індивідуальність кожної живої істоти. Пе¬рерване життя істоти, яка не встигла дати потомства, означає за¬гублену від стовбура виду гілку з сотнями майбутніх розгалужень. Ось чому необхідно бережливо ставитись як до власного життя, так і до життя оточуючих. Розвиток включає в себе три основні процеси: ріст, диферен¬ціювання органів і тканини, Формотворення (придбання організмом характерних для нього Форм). Ці процеси знаходяться між собою в тісному взаємозв'язку та взаємозалежності. Ріст проявляється збільшенням лінійних розмірів та маси тіла. Припинення росту (на-копичення активної маси тіла) знаменує собою початок зрілості. Проте, з припиненням росту маса тіла може збільшуватись за рахунок відкладання жиру, що не слід розглядати як прояв росту. Ріст суп¬роводжується збільшенням кількості клітин в організмі або зміною їх розмірів. В одних органах (кістки, легені) ріст відбувається, в основному, за рахунок збільшення кількості клітин, в інших (м’язова, нервова тканина) - за рахунок збільшення розмірів клітин. Більш точним показником росту організму є підвищення в ньому вміс¬ту загального білку, збільшення розмірів кісток. Розрізняють прогресивну, сталу і регресивну стадії розвитку. Прогресивна стадія охоплює внутріутробний період та період після народження приблизно до 20 років (у жінок до 18 років). Після ць¬ого настає відносна стабілізація росту, а починаючи з 58 років спостерігається зменшення довжини тіла. Це відбувається, в основ¬ному, за рахунок вкорочення хребта внаслідок його викривлення, а також сплющення міжхребцевих листків. Але в любому віці довжина тіла змінюється протягом доби – у вечірній час вона завжди менша ніж вранці приблизно на 2 см, а після важкої м'язової роботи зменшення довжини тіла сягає 4-5 см. Причиною цього є сплющення міжхребцевих дисків внаслідок втрати протягом дня значної кількос¬ті води. Вночі, коли людина лежить, хребет звільнюється від на¬вантаження, міжхребцеві диски відновлюють етрачану воду завдяки своїй еластичності, випрямляються і до ранку ріст людини стабілі-зується. За середню величину зросту людини приймають зріст у чолові¬ків - 170 см, а у жінок - 160 см. Жителі Скандінавії на 10-15 см вищі за зростом, ніж жителі України або Франції. Останнім часом в зв'язку з акселерацією середня величина зросту людини збільшилась на 2-5 см. 4. Вкажіть на особливості і основні критерії періодизації ін¬дивідуального розвитку людини. В процесі індивідуального розвитку (онтогенезу) людини виді¬ляють специфічні морфофункціональні вікові особливості, відповід¬но до яких життєвий цикл людини поділяють на періоди або етапи. Між цими породами немає чітко окреслених меж і вони в значній мі¬рі умовні. Виділення ж їх обумовлено тим, що діти одного і того ж календарного (паспортного), але різного біологічного віку по-різ¬ному реагують на розумові та Фізичні навантаження, що належить враховувати при організації навчальної-виховного процесу в школі. Новонароджена дитина відрізняється від дорослої людини не лише розміром, а й цілим рядом якісних відмінностей. її фізіологічні можливості значно нищі можливостей дорослого. Досягнення функціонального рівня дорослої людини за основни¬ми Фізіологічними показниками системи крові, кровообігу, дихання, нервової та інших систем настає з 16-28 років. Період становлення фізіологічних функцій є найбільш значимим для педагога. Адже саме в цей період організм дітей найбільш чутливий до педагогічних впливів. Відомо чимало критеріїв, які покладено вченими за основу ві¬кової періодизації. Основні з них такі: дозрівання статевих за¬лоз, швидкість росту та диференціювання тканин та органів, ске¬летна зрілість, визначено рентгенологічне за часом появи в скеле¬ті точок закостеніння і настання нерухомо з'єднаних кісток, тощо. Виходячи з теорій "енергетичного правила поверхні тіла", ні¬мецький Фізіолог Рубнер за основу вікової періодизації поклав особливості перебігу енергетичних процесів в різні періоди постанатального онтогенезу. В науці відома також і вікова періодизація за рівнем розвиту UHC, зокрема " кори головного мозку. Періодизацією онтогенезу людини запропонованою Л.В.Нагорним. Згідно весь повний цикл індивідуального розвитку людини поділя¬ється на пренатальний і постнатальний період . Пренатальний етап розвитку бере початок з моменту зачаття і продовжується до народ¬ження дитини, постнатальний - від моменту народження і до смерті людини. Пренатальний період поділяться на ембріональний і плацен¬тарний (плодовий). Протягом першого періоду (до третього місяця вагітності) проходить формування окремих частин тіла, властивих дорослій людині. У плацентарному періоді (3-9 місяців вагітності) головним чином збільшуються лінійні розміри і звершується форму¬вання тканини організму плоду. Швидкість росту плоду суттєво збільшується до 4-5 місяців, після 6 місяців темпи зростання лінійних розмірів зменшуються, що, ймовірно, пов'язано з обмеженими розмірами порожнини матки. В пе¬дагогічній практиці часто користуються віковою періодизацією постнатального періоду на основі соціологічних критеріїв. Ця схе¬ма включає вік від народження до 17-18 років:!) грудний вік (до 1 року), 2) переддошкільний ( з 1-го до 3-років), 3) дошкільний ( з 3-х до 6-7 років), 4) молодший шкільний ( з 6-7 років до 11-12 років), 5) середній шкільний (з 11-12 років до 15 років), 6) старший шкільний вік ( з 15 до 17-1G років) 5. Кожний віковий період характеризується своїми специфічни¬ми особливостями. Дайте загальну характеристика періодам ін¬дивідуального розвитку людини від народження до 11-12 - річ¬ного віку. Перехід від одного вікового періоду до наступного є перелом¬ним етапом індивідуального розвитку критичним періодом. Трива¬лість окремих вікових періодів (хронологічні рамки віку) та морфофункціональні особливості дітей даного вікового періоду в зазначеній мірі визначаються такими соціальними факторам! як рівень ма-теріального забезпечення людини, втрати енергії на фізичну працю, особливості (специфіка трудової діяльності тощо). Період новонародженості (1-10 днів). Основною характерною особливістю цього періоду життя дитини є харчування молозивом. На відміну від звичайного молока, молозиво містить в собі багато іммуноглобінів, які приймають участь в механізмах специфічного іму¬нітету. Грудний вік (10 днів - 1 рік). Початок цього вікового періо¬ду пов'язаний з переходом до годування дитини звичайним молоком. В порівнянні з іншими періодами постначального життя цей віковий період людини характеризується найбільшою інтенсивністю росту. Довжина тіла від народження до року збільшується приблизно в 1,5 рази, а маса тіла - в 3 рази. З п'яти-шести місячного віку починається прорізання молочних зубів. Період раннього дитинства (від 1 року до 4 років).На друго¬му—третьому році життя закінчується прорізання молочних зубів, помітно знижуються темпи росту розмірів тіла. Період першого дитинства <4-7 років). Оскільки хлопчики і дівчатка майже не відрізняються між собою за розмірам! і формою тіла, цей період ще називають періодом нейтрального дитинства. Проте, у дівчаток даного періоду більша кількість жиру, ніж у хлопчиків. Період другого дитинства (хлопчики 8-12 років, дівчатка 8-11 років) характеризується появою статевих відмінностей в розмірах і формах тіла, посиленням росту у довжину. Темпи росту у дівчаток вищі, ніж у хлопчиків. Це обумовлено більш раннім статевим дозрі¬ванням дівчаток в порівнянні з хлопчиками. В цей період у дівча-ток швидше ростуть нижні кінцівки, проходить інтенсивне збільшення скелету. Приблизно в 10 років більшість дівчаток в порівнянні з хлопчикам! мають більшу масу тіла і ширші плечі, вищі за зростом. До 12-13 років у хлопчиків та дівчаток закінчується зміна зубів. Внаслідок активізації функції статевих залоз (особливо у дівча¬ток) в цей період другого дитинства розпочинається розвиток вто¬ринних статевих ознаків. У дівчаток спершу формуються грудні за¬лози, потім з'являється волосся на лобку, дещо пізніше в підмишкових впадинах. Середній вік розвитку грудних залоз у дівчаток етнічних груп коливається від 9 до 10 років. Волосся на лобку за¬являється в самому кінці періоду другого дитинства. В цей же пе¬ріод активізуються процеси статевого дозрівання у хлопчиків: спостерігається прискорений ріст сім'яників, мошонки і статево¬го члена. 6. Дайте загальну характеристику підлітковому і юнацькому періодів індивідуального розвитку школярів. Підлітковий період ще називають періодом статевого дозріван¬ня. У хлопчиків він триває з 13 до 16. років, у дівчаток з 12 до 15 років. Належить пам'ятати, що рівнем статевого дозрівання ІЗ-річні хлопчики відповідають не 12, а 11-річним дівчатам. В підлітковому періоді спостерігається істотне збільшення зросту — пубертанний стрибок, який торкається всіх розмірів ті¬ла. Найбільші темпи приросту довжини тіла у дівчат спостерігається між 11 та 12 роками, а у хлопчиків між 14 - 15 роками. В кінці підліткового періоду розміри тіла складають 90-97% кінцевої вели¬чини для даної особи. В підлітковому періоді проходить перебудова основних фізіо¬логічних систем організму, зокрема м’язової, кровоносної дихаль¬ної. У хлопчиків в цей час особливо інтенсивно розвивається м'язо¬ва система, продовжується формування вторинних статевих ознак. Під кінець підліткового періоду основні показники функціонального стану окремих органів і систем дівчаток та хлопчиків наближаються до показників дорослого організму. Об’єктивним показником статевого дозрівання жіночого орга¬нізму перша менструація. Вона починається переважно після зниження темпів приросту тотальних розмірів тіла. Нині вік появи перших мі¬сячних у міських дівчаток в більшості європейських країн — близь¬ко 13 років, а у дівчаток, які проживають у сільській місцевості перша менструація починається на 6-10 місяців пізніше. Більш пізні строки перших місячних характерні для дівчат, умови проживання яких наближені до екстремальних. Так, у дівчат високогірних райо¬нів Киргизії перша менструація наступає приблизно в 15 років. У підлітковому періоді активізуються процеси статевого дозрівання хлопчиків. Продовжується ріст сім'яників і статевого члена. В 13- річному віці спостерігається мутація голосу, спостерігається пубертане набрякання сосків, з'являються перші полюції (мимовільне виверження сім'я під час сну). Юнацький вік. У хлопців він триває з 17 до 21 року, у дівчат з 16 до 20 років. В цей період, в основному, завершується процес росту і формування організму. Більшість основних розмірів тіла досягають дефінітивної (кінцевої) величини. В зрілому віці форма і будова тіла змінюються не істот¬но. Проте, у значної частини людей до 30-річного віку ще продовжу¬ється незначний ріст хребетного стовпа (3-5см). Між 30 і 50 рока¬ми життя довжина тіла залишається незмінною, а тоді поступово зменшується. В похилому і старечому віці проходять незворотні інволютивні зміни в організмі. 7. Вкажіть на основні закономірності розвитку організму лю¬дини. Процес розвитку характеризується такими основними за¬кономірностями, як надійність, ендогенність, незворотність, нерівномірність, поступовість тощо. Надійність біологічних систем. Це спроможність організму до мобілізації своїх резервних (прихованих) можливостей в екстре¬мальних умовах. Весь шлях розвитку від запліднення яйцеклітини і до смерті людини відбувається при наявності запасу життєвих мож¬ливостей. Ці резервні можливості забезпечують розвиток та опти¬мальних перебіг життєвих процесів при зміні умов зовнішнього сере¬довища. Наприклад, кістка стегна витримує розтягнення в 1500 кг, а велика стегнова кістка не ломиться під вагою 1650 кг, що трид¬цять разів перевищує звичайне навантаження. Велика кількість нервових клітин в головному мозку також розглядається як один з фак¬торів надійності біологічної системи. Збільшення резервних можливостей організму щодо виконання фізичної роботи (перехід частини резервних можливостей у ті, які можуть бути використані) можливе за умови систематичних тренувань скелетних м'язів. Сформульоване О.О.Аршанським "енергетичне пра¬вило скелетних м'язів" пояснює ряд закономірностей індивідуально¬го розвитку. Згідно з цим правилом особливості енергетичних про¬цесів і вегетативної зміни в організмі визначаються величиною витрат енергосубстрофів на м'язову діяльність - чим більші витрати, тим інтенсивніше проходять відновні процеси, тим вираженіше зверхвідновлення. Нагромаджена при цьому енергія згодом викорис¬товується на процеси розвитку і життєдіяльності організму. Ендогенність. Розвиток організму проходить за внутрішніми при¬таманними самому організмові і закладеними в його спадковій прог¬рамі законами. Ріст - реалізація звичайної потреби організму в досягненні дорослого стану, коли стане можливим продовження роду. Затримка росту при несприятливих умовах середовища в один період життя змінюється прискоренням росту при покращенні зовнішніх умов в іншому періоді. Напрямок морфологічних і функціональних перебудов організму людини в різні періоди є генетичне зумовленим. Разом з тим, ці перебудови в значній мірі залежать від дії факторів довкілля. В залежності від конкретних умов середовища процес розвитку може бути прискорений або сповільнений, а його вікові періоди можуть наставати раніше або пізніше і мати різну тривалість. Змінюючись на кожній сходинці індивідуального розвитку якіс¬на своєрідність організму дитини реалізується лише за умови опти¬мальної взаємодії з зовнішнім середовищем. Біологічний фон, з яким народжується дитина, з часом під впливом зовнішнього середо¬вища може бути розхитаним або зміненим. Обумовлені спадковістю ті чи інші якості можуть бути реалізовані та розвинуті, якщо середо¬вище сприяє цьому, або, навпаки - сповільнені, якщо умови середо¬вища не сприятливі. Незворотність. Людина не може повернутися до тих особливостей будови, які були характерні для неї в попередньому періоді онтогенезу, наприклад, в дитинстві. Поступовість. Людина в своєму розвитку проходить ряд етапів, які змінюють один одного. Пропустити який-небудь з цих етапів при нормальному перебігу процесів організм не може. Так, перш ніж проріжуться постійні зуби, в дитини повинні вирости і випасти молочні зуби, перш ніж припинеться ріст скелету, кістки повинні до¬сягти певних розмірів і т.д. Синхронність. Процеси розвитку і старіння в окремих тканинах і органах організму відбуваються відносно одночасно (синхронно). Правило синхронності порушується при прискорені розвитку та ста¬ріння. Тому прискорений розвиток і старіння досить часто дисгармонічно. Правила ендогенності, неоднозначності, незворотності, поступовості і синхронності росту та розвитку організму пов'язані з уявою про їх генетичну детермінованість, як наслідок циклічно¬го, незворотного і поступового розгортання програми спадковості. 8. Ріст і розвиток організму в онтогенезі гетерохронно. Вкажіть на основні особливості цієї закономірності розвитку дитини. Існують періоди активізації і сповільнення росту гетерохронність, циклічність. Найбільш виражена інтенсифікація росту відмі¬чається в перший рік життя та в період статевого дозрівання, тобто в 11-15-річному віці. До кінця першого року життя ріст дитини збільшується більш ніж на 50%, маса тіла за рік збільшується в три рази ( з 3 до 10 кг). В період статевого дозрівання всього за один рік довжина тіла збільшується на 7-10 см. Характерно, що з 11-12 років дівчатка дещо випереджають в рості хлопчиків, в 13-14 років вони ростуть майже однаково швидко, а в 14-15 років юнаки обганяють в рості дівчат і ця перевага в рості чоловіків над жін¬ками зберігається на протязі наступного життя. З періоду народ¬ження і до досягнення зрілого віку довжини тіла збільшується в 3,5 рази ( довжина тулуба – в 3 рази, довжина руки – в 4 рази, дов¬жина ноги – в 5 разів ). Суттєво змінюються з віком і пропорції тіла. Немовля відріз¬няється від дорослої людини відносно короткими кінцівками, вели¬ким тулубом та великою головою (рис.1). Висота немовляти складає 1/4 довжини тулуба. З віком ріст голови сповільнюється, а ріст кінцівок – прискорюється. До початку статевого дозрівання ( пребубертний період) статеві відмінності в пропорціях тіла відсутні, а в період статевого дозрівання (пребурентний період) в юнаків кін¬цівки стають довші, а тулуб – коротший і таз вужчий, ніж у дів¬чат. Якщо в пребурентному періоді загальний ріст збільшується пе¬реважно за рахунок росту ніг, то в пубурентному періоді – за ра¬хунок росту тулуба. За весь період росту довжина нижніх кінцівок збільшується приблизно в 5 разів, довжина верхніх кінцівок - в 4 рази, висота голови - 2 рази. Гетерохронно дозрівають і окремі частинки нервової системи. Так, зріла вже при народжені дитина аферентна нервова система кінцево дозріває в 6-7 років. Дозрівання еферентної частини нер¬вової системи завершується лише в 23-25 років. Гетерохроність росту – пристосування створене еволюцією. Швидкий ріст тіла на першому році життя пов'язане із збільшенням маса тіла, а сповільнення росту в наступному періоді зумовлено активними процесами диференціювання органів і тканин. Таким чи¬ном, диференціювання обумовлює сповільнення росту. Нерівномірно дозрівають і окремі функціональні системи орга¬нізму людини. Структури організму, які до моменту народження ди¬тини повинні складати готову функціональну систему, закладаються в першу чергу і дозрівають більш прискорено. Наприклад, круговий м'¬яз рота іннервується значно раніше, ніж інші м'язи обличчя. Одно-часно з розвитком круговий м'яз рота прискорено розвиваються інші м'язи, а також структурні елементи ЦНС, які забезпечують акт смок¬тання (тобто структури, які формують функціональну систему прий¬няття їжі). Такий вибірковий та прискорений розвиток морфологіч¬них структур даної функціональної системи, направлений на вижи-вання, називається системогенезом (П.К.Анохін). Таким чином, гетерохронія дає можливість забезпечити приско¬рений вибірковий ріст диференціювання тим структурам (а значить і функціям), які перш за все необхідні на даному етапі онтогенезу. Поряд з типовим для кожного вікового періоду особливостями існу¬ють індивідуальні особливості розвитку, їх наявність і вираженість прояву залежить від стану здоров'я, умов життя, розвитку системи індивідума. Різні індивідуальні відхилення в розвитку пов'язані з вродженими особливостями та умовами виховання і проявляються пе¬реважно на першому році життя. Акселерація і реторуляція. 9. Сутність понять "акселерація", "секулярнии тренд". Причи¬ни акселерації. Акселерація (від лат. слова акселера - прискорення) – відмі¬чене за останні 100 — 150 років прискорення соматичного розвитку і Фізіологічного дозрівання дітей та підлітків. Цей термін введений в літературу в тридцяті роки нашого століття німецьким вченим Е.В. Кохом, хоч перші повідомлення щодо прискорення соматичного розвитку публікувались вже в минулому столітті. Поряд з терміном "акселерація" в літературі застосовується також термін "секулярний тренд" ( вікова тенденція ), яким позначають не лише приско¬рення розвитку молодого покоління, але й зміни в розвитку дорос¬лих людей за ті ж 100 — 150 років (збільшення розмірів тіла, по¬довження репродуктивного періоду, збереження працездатності в більш похилому віці, збільшення тривалості життя тощо). Для поз¬начення цієї тенденції часто використовують термін "епохальне зрушення". Епохальні зрушення займають всі етапи людського життя, від народження до смерті. Так, довжина тіла теперішніх чоловіків ві¬ком 20 — 25 років (в порівнянні з чоловіками, які жили 100 років тому, стала довша в середньому на 8 см). Внаслідок скорочення ростового періоду дефінітивна ( кінцева ) довжина тіла сьогодні досягається в більш молодому віці, ніж раніше. В кінці минулого столітті чоловіки росли приблизно до 26 років, перед другою сві¬товою війною до 21 року; в наш час дівчатка дефінітивної довжини тіла в 16 - 17 років, а юнаки – в 18 -19 років. Існують відомості про продовження репродуктивного ( дітород¬ного ) періоду за останні 60 років на 8 років. За останнє століття в Центральній Європі менопауза ( припинення менархе ) у жінок відсунулось з 45 до 48 років (в. нашій країні - з 35 до 47 років). Існує багато гіпотез про причини акселерації. Умовно їх по¬діляють на дві групи - екзогенні ( зовнішньосередовищні) і ендо¬генні, пов'язані з змінами спадковості. Більшість авторів поясню¬ють акселерацію суттєвими покращеннями умов життя і зокрема пок-ращення харчування і медичного обслуговування населення. Причиною акселерації може бути підвищене споживання повноцінних білків і жирів тваринного походження, молока, цукру, вітамінів, більш регу¬лярне протягом року споживання овочів і фруктів. Тому, ймовірно, під час воєн у дітей і підлітків спостерігалося зниження середніх розмірів тіла, сповільнення статевого дозрівання. Е. Кох вважає, що акселерація виникла внаслідок стимулюючого впливу вітаміну Д, яки синтезується в шкірі людини під впливом ультрафіолетових променів ( геліогенна теорія акселерації ). По¬силене опромінення людей, на думку вченого, викликане значно більшим, порівняно з початком століття, оголенням. Піддаючи сум¬ніву переконливість доказів прибічників геліогенної теорії аксе¬лерації, слід зауважити, що процес акселерації в північних краї¬нах не менш виражений, ніж в південних. Є спроби пояснити акселерацію впливом на організм через нер¬вову систему умов життя в сучасному місті (прискорений темп життя, потоки світла, швидкість транспорту, шум, повсякденний вплив радіо і телебачення тощо). Вважається, що " наелектризована " ци¬ми збудниками нервова система через механізм зворотного зв'язку викликає більш ранній соматичний розвиток дітей. Акселерацію пов'язують із збільшенням стресових навантажень на організм ( конфлікт з середовищем ), з активним заняттям спор¬том, більш частим, ніж раніше, спілкування між хлопчиками і дів¬чатками. В ендогенних (спадкових) гіпотезах акселерації значна ува¬га приділяється збільшенню числа шлюбів між людьми з віддалених один від одного місць. Внаслідок цього спостерігається явище ге¬терозису. Гетерозиготні діти мають підвищену чутливість до дії факторів зовнішнього середовища і в сприятливих зовнішніх умовах ростуть і розвиваються більш прискорено. Звичайно, жодна з приве¬дених вище гіпотез не може повністю пояснити феномен акселерації. На людину діє великий комплекс біологічних і соціальних причин в їх складній взаємодії. Тому зростанням темпів науково-технічного прогресу. На спосіб життя людини все більший вплив виявляє урба-нізація, яка стала характерною рисою суспільного устрою більшості країн світу. В умовах, властивих великому місту, на людину діють багато екзогенних факторів. В своїй сукупності ці фактори, ймо¬вірно, і спричиняють більш раннє дозрівання школярів і більш піз¬нє старіння людей похилого віку. 10. Вкажіть на особливості взаємозв'язку акселерації з спор¬тивними досягненнями сучасної молоді. Акселерація і гіподи¬намія. Акселерація характеризується складним комплексом взаємозв'¬язаних явищ, які включають в себе не лише морфологічні і окремі фізіологічні (наприклад строки початку менархе) прояви, а і деякі зміни психічного розвитку, вона також тісно пов'язана з рухливою активністю. Сучасні підлітки порівняно з їх ровесниками, які жили де¬кілька десятиліть тому скоріше бігають, дальше стрибають, більшу кількість раз підтягуються, мають кращі показники кистьової і станової динамометрії. Високі спортивні досягнення сучасної молоді внаслідок не лише досконалості методів тренування, а і підвищення реактивності організму дітей від гетерозиготних шлюбів. Такі діти імовірно мають перевагу при тренуванні швидкісних якостей. Діти монолокальних шлюбів (діти села) більш витриваліші. Взаємозв'язок між акселерацією і спортивними досягненнями зумовлений ймовірно дією надмірних Фізичних навантажень, стресо¬вих Факторів, які через нейрогуморальну систему можуть подіяти на процеси росту і розвитку організму. З іншого боку, акселерація виявляє відповідний (позитивний) вплив на спортивні досягнення. Підтвердженням цього є більш високі спортивні досягнення натрено¬ваних дітей та підлітків порівняно з дітьми, які жили на початку століття. Разом з тим ріст спортивних рекордів підлітків сьогодні набагато випереджає темпи акселерації. У випадах спорту, де вимагається чітка координація руху, ви¬сока пластичність (Фігурне катання, гімнастика, акробатика) кращі результати показують підлітки середнього рівня розвитку (не аксе¬лерати), і в ігрових видах спорту (волейбол, баскетбол, плавання) навпаки — акселерати здатні досягти більш високих результатів. В дитячому спорті домінуюче значення завжди повинні мати спортивне — оздоровчі і санітарно - гігієнічні вимоги, а потім вже чисто спортивні. Адже значні фізичні і психічні навантаження в період інтенсивного розвитку школярів можуть негативно вплинути на формування і становлення окремих фізіологічних функцій їхнього організму. Так, якщо інтенсивні тренування дівчаток приходяться на 9 - 11 — річний вік ( період формування ), то через нейроендокринні зміни Функцій можливі небажані морфофункціональні зміни. В силу переваги функцій ряду залоз внутрішньої секреції формуєть¬ся тіло з широкими плечима, вузьким тазом, що в майбутньому може призвести до порушення циклічності менархе, труднощів зачаття запліднення яйцеклітини, ускладнень перебігу вагітності. Акселерація і гіподинамія. Існують дві концепції, які розкри¬вають суть взаємозв'язку акселерації і рухової активності. Перша пов'язана із збільшенням рухової активності, що розглядається як стресорна дія на організм, друга – з гіподинамією; її також розг¬лядають як стресорний фактор. Вивільняючи великий обсяг енергії в організмі, гіподинамія призводить до збільшення маси тіла. Вважається, що існує деяка критична маса тіла (жирова маса), яка сприяє запуску механізмів статевого дозрівання. Наслідком ожиріння дівчаток є раннє статеве дозрівання. У хлопчиків темпи статевого дозрівання більше корелю¬ють з ростом м'язової маси. Таким чином, на статеве дозрівання хлопчиків більш суттєвий вплив виявляють фізичні навантаження, а на дозрівання дівчаток — гіподинамія, як і надмірні навантаження переводять організм підлітків на режим патології. 11. Чи існує акселерація психічного розвитку ? Важливість %і врахування при організації навчальне виховного процесу. Значна частина вчених вважає, що акселерація психічного роз¬витку як такої не існує, не доведено і паралельності перебігу фі¬зичного і психічного розвитку. Проте існує штучно створена (ін¬формаційна) психічна акселерація. Ерудиція у сьогоднішніх підліт¬ків, з деяких питань, вища ніж у батьків і навіть педагогів. Але вони стають зовсім безпорадними е простих життєвих ситуаціях. Як наслідок, виникають дисгармонії між морфофункціональних зрілістю, громадянським і соціальним змужнінням. Ця різниця становить 8-10 років. Саме цією невідповідністю можна пояснити, імовірно, вели¬кий процент розводів молодого супружжя. До того ж, як показує практика, ранні роди(до 18 років) в силу ряду морфофункціональних причин (вузький таз, мала окружність живота тощо) недоцільні, вони все частіше проводять до народження недоношених і мертвих ді-тей. Вважається, що е найближчий час шлюбний вік не буде зменшу¬ватись. Таким чином, враховуючи вплив акселерації на розвиток дітей і підлітків, основне завдання педагогів сьогодення — привести у відповідність рівень психічного розвитку з морфофункціональною зрілістю. Необхідно переглянути систему виховання молодих людей не лише в школі, але й в сім'ї, виховувати у дітей самостійність, індивідуальність, розвивати вольові якості. Акселерацію необхідно враховувати при організації навчально-виховного процесу, плануванні режиму праці і відпочинку, зап¬ровадженні нових форм і методів виховання в різні вікові періоди. Діти рано стають дорослими фізично, а рівень їх працездатності і соціальної зрілості часто відстає від фізичної. Все це ставить перед педагогами і батьками все нові завдання і вирішувати їх пот¬рібно вже сьогодні.
